www.ji-magazine.lviv.ua

Енн Епплбаум - aмерикано-британська журналістка і письменниця

Військові дії Росії в Сирії та Україні випливають із західної безсистемності, говорить Енн Епплбаум, експерт по Східній Европі та лауреат Пулітцерівської премії. Владімір Путін використовує при цьому старі методи НКВС. Інтерв’ю з Енн Епплбаум опубліковано на сайті австрійської газети Die Presse.

Чого хоче досягти Путін своїм втручанням в Сирії?

По-перше, це відволікає увагу Заходу від України. По-друге, російські ЗМІ перестали говорити про Україну; зараз вони повністю зосереджені на Сирії. Результатом політики Путіна щодо України став тільки цей затяжний конфлікт, в якому для Росії не видно позитивного результату. По-третє, я думаю, що йому не цікаві ні сирійці, ні Асад, зокрема, але він хоче уникнути телевізійних сюжетів, коли розгніваний натовп штурмом візьме палац Асада і кине його у в’язницю. Путін хоче зміцнити автократа Асада, щоб уникнути можливості революції в Росії.

Він діє з позиції сили чи слабкості?

Особливістю Росії є те, що вона одночасно і сильна, і слабка. Путін контролює набагато більше важелів влади, ніж ми можемо собі уявити на Заході. Це, як якби президент Обама контролював Exxon, «Нью-Йорк Таймс», CNN, ЦРУ, ФБР і Конгрес. Путін настільки сильний, що може диктувати повідомлення засобам масової інформації, він може використовувати свою таємну поліцію і армію, а на Заході це неможливо. Але він також слабкий, тому що економіка країни ослаблена. Сама ж країна наскрізь корумпована. Гроші витрачені даремно. У країні панує відчуття занепаду.

Багато людей вважають Путіна геніальним ляльководом. Инші стверджують, що у нього немає плану, він просто кидає кості і дивиться, що буде. Путін – великий стратег чи гравець?

Контури нового світу

Валерій Пекар

Можливо, у нього не план, а стратегія. Вона полягає в тому, щоб залишатися при владі, показавши російському народу, що сила і відродження Росії залежать від нього особисто. Більше того, я думаю, що він спонтанно хапається за можливості. Це старий російський спосіб проводити зовнішню політику. Сталін робив те саме. У нас на Заході це по-иншому, у нас немає ніякої стратегії. Ми не мислимо геополітично. Ми не обдумуємо те, чого хочемо досягти у світі, а працюємо над питанням про те, що нам потрібно конкретно для цього зробити. Ось чому Путін може збити нас з пантелику.

Чи сприяв уряд США утвердженню Путіна на світовій арені?

Так. Обама створив таке враження, ніби він хоче забрати Америку зі світової арени і скоротити ступінь військового втручання за кордоном. Це відкрило вакуум. І якщо в Сирії немає переконливої західної стратегії, Путін може втручатися і зробити те, що робить зараз.

З одного боку, Обама повільний, з иншого – Джон Керрі, дипломатичний працівник на важкій службі: чи можете ви розпізнати зовнішньополітичну доктрину Обами?

Завжди від американського уряду можна було почути різні шуми. Але це правда: У Вашингтоні панує відчуття втоми. Розумне прагнення Обами відійти, дозволити иншим людям довести справу до кінця і приймати рішення, посилило це відчуття хаосу і нерішучості. Можливо, він не бачить військового вирішення проблеми в Сирії, – але він також не розробив дипломатичного вирішення цієї ситуації. В українській кризі, яка однозначно є військовим конфліктом, у якого є військове вирішення, він відступив і залишив цю проблему Ангелі Меркель.

Ви детально досліджували і писали про захоплення Сталіним влади в Центральній і Східній Европі після 1944 року і ГУЛАГу. Наскільки ці дослідження допомагають Вам зрозуміти Путіна?

Коли я побачила вторгнення в Крим, з солдатами і транспортом без розпізнавальних знаків, які захоплювали мерії і радіостанції в одному місті за иншим, я сказала собі: Я точно знаю, що відбувається, – те ж саме відбулося в 1944 і 1945 роках в таких країнах, як Польща. Це план НКВС. Вони тоді також приїхали у формі і на транспорті без розпізнавальних знаків, стверджуючи, що прийшли як визволителі чи як функціонери Комуністичної партії Польщі, хоч насправді це було НКВС. Так, в розумінні світу і зовнішньої політики є нерозривний зв’язок: менше з комуністичним минулим, ніж з тактикою КГБ, НКВД, ЧК. Це зрозуміло: Путін вчився в совєтському КДБ.

Кордони Заходу і геополітичний контекст війни в Україні

Тарас Возняк

Чи переміг би Путін так легко в риторичному бою, якби Сполучені Штати в 2003 році не вторглися в Ірак?

Ні. Путін не вигадує помилки і розколи на Заході. Він просто їх посилює. Він не придумав Марін Ле Пен – але він її підтримує.

І фінансово також.

І фінансово також. Він не придумав Австрійську партію свободи, але підтримує її, як частину проросійської правої екстремістської мережі в Европі.

Деякі аналітики побоюються, що осінь 2016 року, приблизно під час президентських виборів в США, стане ідеальним часом для Путіна, щоб почати гібридну атаку на три країни Балтії: Обама тоді нічого не зможе зробити, а новий уряд ще не буде на посаді. Чи поділяєте Ви ці хвилювання?

Так, таке можливо. Адміністрація Обами вже втомилася і більше не пропонує жодних нових ідей.

У НАТО і Пентагоні програвали сценарії російських атак на країни Балтії. Наприкінці завжди програють країни НАТО – в основному тому, що росіяни з Калінінграда і Криму можуть заблокувати військовий транспорт.

Це правда. НАТО важко буде відбити повноцінне вторгнення, хіба, якщо ми будемо готові до швидкої ескалації.

Так починаються світові війни?

Справді. Так починаються світові війни.

Як цього уникнути?

Реформувати НАТО і повернутися від холодної війни до принципу відлякування. Для цього необхідна зброя і військові бази в Центральній і Східній Европі. Крім того, ми повинні серйозніше поставитися до питання інформаційної війни. По всій Европі Росія використовує гроші, корупцію і веб-сайти, щоб змінити нашу політику.

Деякі країни ЕС, Австрія одна з них, ставляться до Путіна доволі дружно. Чи добре, що в Европі є, так би мовити, риторична буферна зона, де можна спілкуватися один з одним?

Бачте, я не проти того, щоб розмовляти один з одним. Моя проблема з Австрією, зокрема, це готовність відмивати російські гроші. Це одна з причин, чому Путін так довго залишається при владі: західні країни з великою охотою допомагали красти гроші у російської держави, виводити їх з країни і відмивати.

Що варто зробити Австрії?

Австрія повинна припинити відмивання російських грошей. Заради самої себе. В иншому випадку, Ви самі станете жертвою цієї корупції. Підтримка Росією Австрійської партії свободи зрозуміла, і, можливо, вона також підтримуватиме инші соціальні і політичні групи. Але якщо Ви хочете залишатися незалежною країною, то повинні це зупинити.