www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Данилов

Хто за кого, а головне – з ким воює в Сирії Росія і чим для неї це може відгукнуться. Про це розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень (Київ) Сергій Данилов.

Хто з ким воює в Сирії і з ким там воює Росія?

Є урядова армія Башара Ассада і його союзники – ліванська Хезболла і корпус «Стражів ісламської революції», зокрема, її експедиційна частина з Ірану. Це одна сторона, до якої приєдналася російська армія.

Їм протистоять три умовні блоки, яких насправді більше: Вільна армія Сирії (ВАС), блок опозиції до уряду Асада, Північний альянс, до якого входять і помірні ісламісти, і секулярні сили різних напрямків.

Курди – окремо. Вони двох типів: Пешмарга (воєнізовані формування Іракського Курдистану) і курди, які перебувають в Кобані (місто на півночі Сирії). Останні мають організовані власні збройні сили.

Є умовний ісламістський фронт, який теж неоднорідний: з ІДІЛ, як однією з частин, і з Нусрою (Фронт ан-Нусра), це підрозділ Аль-Каїди або група, близька до неї. Багато формувань з’являються і зникають.

Ми можемо констатувати, що є коаліція сил, яку підтримують сунітські держави і Захід. Є ісламісти різного штибу, деякі з них співпрацюють з коаліцією, деякі – ні, частина перебуває в антагоністичних стосунках з усіма. Є курди двох типів.

Ну і п’ята сила – залишки сирійської урядової армії з союзниками: шиїтами і росіянами. Це, якщо говорити про сили всередині країни. Багато з них, формально будучи союзниками, одночасно воюють проти урядової армії і між собою.

Росія воює з тими силами, з якими стикаються війська Сирії. Тобто з так званою помірною опозицією, Вільною армією Сирії і з фронтом «Звільнення». Так званий фронт «Звільнення» – це коаліція ісламських організацій, зазвичай асоційованих з Аль-Каїдою. Вони найближче підходили до провінції Латакія, яка і є основною базою підтримки нинішнього режиму – там проживають алфавіти, до яких належить сам Асад і вся його сім’я. Війна йде не з «Ісламською державою» (ІД), по якій завдавали чисто символічних ударів, що не спричинили жодної шкоди. Більше того, за останні чотири дні ІД використала ситуацію, що виникла, на свою користь – розширила свою присутність, перейшла в наступ. Тобто Вільна армія Сирії воює на два фронти – проти урядових військ і проти ІД. І вона зараз зазнає поразки.

Які причини протистояння цих сторін: релігійні, соціально-економічні, історичні?

У Сирії була доволі тривала посуха, багато фермерів і сільських жителів втратили засоби для існування. У результаті почалася значна міграція сільських жителів у міста, де вони не могли знайти роботу і залишалися без грошей. Ці процеси наклалися на політичні катаклізми в регіоні.

«Так починаються світові війни»

Енн Епплбаум

Після короткої політичної відлиги, яку не можна порівняти навіть з аналогом совєтської перебудови, короткою ілюзією лібералізації режиму при нинішньому президентові Башару Асаду, почалася хвиля заворушень в арабському світі – «Арабська весна». Це призвело до певного пожвавлення суспільно-політичного життя в Сирії. На тлі кризи почалися протести, які не те що не почули, а надзвичайно жорстоко придушили. Закрутилося колесо, коли кожна наступна хвиля репресій породжувала нових комбатантів, які долучалися до протестів, міняючи їх мирний характер на збройний.

Все це наклалося на специфіку Сирії, де владу мають люди, що походять з релігійної меншини, близько 10% населення Сирії, – алавітів. Зараз їх записали в «шиїтський світ», за аналогією з «російським світом». Ще в середні століття ця група стала етноконфесійною. Точніше навіть так: вона стала етногрупою, оскільки була конфесійною групою, відмінною від переважаючої за чисельністю сунітської більшості.

Все це створило уявлення, що країною керує меншість у власних інтересах. І ці інтереси суперечать інтересам більшості – сунітів.

Лінії розмежування сформувалися по инших нацменшинах, етноконфесійних групах і міноритаріях. Наприклад, була велика група арабів-християн, вірмен, ассирійців, езідів. Це доволі строката країна. Кожна з цих груп була змушена визначатися. У більшості випадків рішення приймали на підставі конфесійної приналежності.

Як коректніше назвати те, що відбуваються: конфлікт, протистояння, війна? Які країни втягнуті в ці події?

Це класична громадянська війна. На жаль, війна в Сирії – частина великого суніто-шиїтського протистояння, яке триває в Ємені, Лівані, Іраку. І, боюсь, триватиме і далі.

На першому етапі за подіями можна було спостерігати, як за політичним конфліктом, без конфесійного забарвлення. Можна було бачити різну реакцію, у тому числі й обережну, коли Асада сприймали не як алавіта, а як звичайного диктатора. З розвитком конфлікту позиції сторін чітко розділилися у відповідності з тим, до якого табору відносяться ці самі сторони. Тобто шиїти – Іран, Ірак і, переважно, Ліван – підтримують Асада. Сунітські країни підтримують опозицію. Залученим виявився весь арабський світ, багато територій Близького Сходу.

Захід підтримав коаліцію, яка ніяк не могла сформуватись. Так чи инакше залучені у конфлікт Франція, яка нещодавно бомбардувала ІДІЛ, і США, що очолюють коаліцію. Туреччина надала аеродром, військову базу. Для неї головне питання – це не Асад та ІДІЛ, а курди. Особливо останнім часом, коли президент Туреччини Ердоган не зміг виграти вибори з очікуваним результатом. Курдська партія несподівано отримала великий відсоток голосів виборців, змогла отримати підтримку ліберальних сил в країні і не пішла на створення коаліції з партією Ердогана. Перемир’я з курдами закінчилося, відбуваються зіткнення, теракти.

Геополітика і геоекономіка війни в Сирії: гравці, інтереси, стратегії

Сергій Крижанiвський

Росія там для того, щоб, по-перше, закінчити антиукраїнську кампанію, так званий проект «Новоросія». Подивіться, останнім часом – жодної згадки в офіційних виступах, значно зменшилися згадки і про Україну, і про так звану «Новоросію». У мас-медіа Росії це спосіб сісти за один стіл із західними партнерами, з Америкою перш за все. Для Кремля і для Путіна партнер – Барак Обама. Зараз вони намагаються проштовхнути ідею ще однієї мирної конференції в такий спосіб – рішення сирійського питання через домовленість з Асадом, опозицією, в яких Росія буде відігравати важливу роль, покращуючи позиції Асада в переговорах.

Чи мають инші країни якісь фінансові інтереси у Сирійській війні?

Сирія – бідна країна, в якій немає ніяких фінансових інтересів у жодної з держав. На постсовєтському просторі люблять говорити про теорії змов. Нібито Катар збирався побудувати газопровід через Сирію. Так, збирався, але нерозумно стверджувати, що це – причина війни. Катар давно побудував великі потужності для експорту зрідженого газу в Европу без цього газопроводу.

У нас склалася ситуація, коли виникає зона нестабільності – Ірак, Сирія. Вона може розповзтися по всьому Близькому Сходу, вилитися у велику війну. Інтереси США – це хоч якась стабілізація ситуації. Особливо при нинішньому слабкому президентові, якому і саме слово «лідерство» не надто подобається. На громадян впливають кадри вбивств і страт, і президенту потрібно щось робити. Криза з біженцями в Европі, в свою чергу, – найбільший вплив війни на Европу.

Сирія не є ключем для вирішення глобальних фінансових проблем. Ні наявні трубопроводи, ні потенційні серйозно не вплинуть на ринки. Навіть, якщо б і впливали, я не переоцінював би їхнього значення.

Після Іраку ми знаємо, що війна за нафту – це дурість. Американці в Іраку не заробили, а витратили близько 1 трлн дол. Що ж стосується уявлень про те, що війни за гроші... Хіба що в якийсь дуже віддаленій перспективі.

Ось Путін, наприклад, воює для того, щоб залишитися президентом. Це теж приносить гроші. Хіба що війна заради грошей саме в цьому сенсі.

Але змови, конспірології тут немає. Життя страшніше за конспірологію. Набагато важче визнати, що війна, від першого пострілу до нинішніх подій, – реальність без змови.

Мрія Кремля, мрія Путіна – квартет, симфонія великих держав. У ХІХ сторіччі був такий момент, коли група европейських держав вирішувала долю всіх инших країн. Але ця мета і методи... Вони думають, що такі методи ефективні. Це правильно? Я думаю, ні, думаю, що американські корпорації військово-промислового комплексу зараз аплодують Росії, яка показує свою небезпечність, і кількість замовлень збільшується. Захід зацікавлено спостерігає, як Росія втягується в цей конфлікт. А залучення в такий конфлікт несе дуже великі ризики.

На ваш погляд, якби Кремль координував з Вашингтоном цілі ударів і бомбив би солідарно з американцями позиції ІДІЛ, та сама симфонія могла б скластися?

Ні. На це є дві причини. По-перше, як доводить американська практика, використання авіації і протиракетних ударів по ІД не ефективні – потрібна наземна операція. У боротьбі з партизанами з рухомими цілями бомбові удари не ефективні. А по-друге, якби Росія озвучувала свої плани і цілі, це принципово не змінило б думку США, бо такий спосіб вирішення як, симфонія-квартет, залишився в ХІХ столітті, а в ХХІ столітті такий спосіб вирішень питань вже не використовують.

Чи можна назвати сторону конфлікту, яка зараз перебуває у виграшному становищі?

Війна пройшла кілька етапів. То одні наступали, то инші. З’явився ІДІЛ, проти якого Асад не бореться, а багато хто підозрює, що навіть знаходить певну форму взаємодії. Так, між иншим, чинила і Російська Федерація. Там, між Першою і Другою чеченськими війнами знищували, перш за все, помірну світську договороздатну частину опору. Залишаючи покидьків і вбивць, які репрезентували всю опозицію. У випадку з Росією – чеченську, в Сирії – сирійську.

Є реперні точки. На самому початку конфлікт був без лінії фронту. Стався незрозумілий, масовий перетік сирійської армії до лав опозиції – у Вільну армію Сирії. Потім втручання Ірану, виникнення Хезболли, стабілізація лінії фронту, поява ІДІЛ, самоорганізація курдів, які практично без зовнішньої підтримки утримали свій анклав на півночі країни, поразка Вільної армії Сирії і перетікання її бійців в инші ісламістські групи. Останні кілька місяців ми спостерігали важливі для опозиції перемоги. Урядова армія відступала. Корпус Вартових ісламської революції і Хезболла були перемелені в боях з опозицією. Над Асадом нависла тінь поразки. Але тут з’явився Путін.

Кремль неодноразово говорив, що про жодну наземну операцію не може бути й мови і, що подібний варіант він навіть не розглядає. Але разом з тим, з’являються повідомлення про посилення наземного контингенту Російських військ в Сирії.

Так, ми їх вже бачимо, і арабські джерела розповідають про найманців-інструкторів, принаймні, про військових фахівців, які закріплені за підрозділами сирійської армії. Вони не можуть там не з’являтися: лінія фронту у складній ситуації рухлива і чітко не визначена, сирійська армія повинна взаємодіяти з наземними підрозділами, крім того, вже осінь, і вона в доволі поганому стані. Для того, щоб її привести в боєготовність, її насичують російськими військовими фахівцями. Це стандартна перша фаза входження в конфлікт.

Наприклад, у В’єтнамі американці, які теж не збиралися воювати на землі, посилали авіацію, потім цього виявилось недостатньо – послали сухопутні війська, інструкторів, потім – до кожного підрозділу приставили офіцерів, до яких вислали ще й охорону, взвод, і цей взвод потім вступав у бойові дії. І так крок за кроком країна втягується в конфлікт.

Путін вважає, що тільки Росія може перебувати в Сирії на легальних підставах, у всіх инших немає ні мандата Ради Безпеки ООН, ні запиту від офіційної сирійської влади, а у Росії такий запит є.

Як відомо, днями в Сирії загинув восьмий іранський генерал. Восьмий. А перед цим гинули генерали і вищого рангу. Це стосовно військ. Сирійський конфлікт весь час тримався на іранській допомозі. Це корпус Вартових Ісламської революції. Так що, стосовно коаліції з терористичною організацією «Хезболла», і незаконного перебування на території Сирії іранських підрозділів, і ополчення, яке складається з дуже різних організацій, в тому числі і терористичних – це все теж питання. Динаміка своєрідна.

Росія ставила завдання показати себе гравцем, з яким треба рахуватися. Звичайно, ставлення до Росії різко погіршилося – особливо в Туреччині, звичайно, в монархіях Аравійського півострова, в Єгипті, – тобто в основних країнах, які найбільше втягнуті в цей конфлікт, і висловлюють настрій всього арабського конфлікту загалом. Якщо Росія вплутується в цей конфлікт з Путіним, включаться і нові теми для розмов, зокрема з саудитам. Наступний етап ескалації спровокований російськими військами в Сирії, коли тепер уже повстанці і опозиція Асада отримують нові види озброєння, які, з одного боку, загострять конфлікт, а з иншого, погіршать позицію Росії.

Найбільше Захід боїться, що встрявання Росії в конфлікт збільшить інтенсивність підтримки ІД і регіон його дій. ІД утворилася саме в ситуації колапсу державних інститутів, з одного боку. З иншого боку, сирійська меншість відчула небезпеку, і багато з них знайшли вихід у терористичній діяльності. Російське втручання збільшує можливість терористичних організацій і можливості ІДІЛ для рекрутингу людей в свої лави.

Хто стоїть або може стояти за ІДІЛ? Звідки у них гроші?

По-перше, вони пограбували багато банків на півночі Іраку. Там, серед иншого, перебувала значна частина золотовалютного запасу Іраку. По-друге, ІДІЛ – серйозний брокер на чорному ринку артефактів з музеїв і стародавніх міст. По-третє, вони продають нафту. Росіяни зараз вкинули інформацію про нафтопровід з Кіркука в Іраку через Сирію. ІДІЛ там контролює кілька насосних станцій. Ще раніше було відомо, і це не раз повторювали курди, що продаж нафти з Сирії та з півночі Іраку йде контрабандним потоком в Туреччину. Враховуючи те, що їм не потрібно проводити соціальні виплати, потрібно утримувати тільки свій апарат і армію, їм вистачає.

Помірна опозиція отримує підтримку ззовні?

Основний донор – Саудівська Аравія, инші сунітські країни. Американські плани з підготовки на місці бійців для опору провалилися.

У Асада крім Росії є підтримка?

Росія з’явилася тільки зараз. Насправді Асад був у кишені аятолли Ірану. Це у нас думають, що у Росії. Вона ж довго була на третіх ролях. Зараз Асада з однієї кишені можуть пересадити в иншу.

Якщо ж говорити про політичну підтримку, то вже після початку війни навколо Асада збиралися різні ультраправі. Вони ж недавно приїжджали на Консервативний форум в Санкт-Петербург. Відверто ксенофобські та пронацистські партії Европи були гостями Асада.

Я не здивуюся, коли й ультраліві підтримають Асада тільки тому, що його не підтримують США. Мені здається, що це – класична компанія: Путін, нацисти, комуністи і Асад.

Чому ситуація в Сирії загострилася саме зараз? Чи можна прогнозувати, як будуть розвиватися події далі?

Причина – це програш війни в Україні. Росія програла цю війну. Потрібно чимось затикати дірку. Мета одна – врятувати президента Путіна. Все инше – інструменти. Потрібно створити поле для торгу з Заходом. Причому Росія продаватиме Заходу в Сирії повітря, щоб показати своїм громадянам велич своєї держави, знайти спосіб зниження рівня конфлікту із Заходом, з одночасним збереженням Криму, можливістю тиснути на Захід, просуваючи неприйнятні для України варіанти примирення. Ще один важливий фактор – демонстрація своєї непередбачуваності.

США і Франція бомблять Сирію. Кожну ціль вивіряють, використовують високоточне озброєння. Бувають помилки, але у Росії принципово инша установка. Росіяни бомблять по кварталах, Захід бомбить по цілях. Захід помиляється, а росіянам просто все рівно. Два принципово різні підходи. Для Росії якщо не Сирія – то хтось инший.

Коли це закінчиться – ніхто не знає.

Як вплине війна в Сирії на світові ринки?

Ніяк. Там не зачіпаються такі ринки і ресурси, які могли б вплинути на глобальну ситуацію у світовому господарстві.