Кирил Данильченко ака Ронін

Удар у відповідь

Ну що, панове, я вас вітаю! Те, про що так довго говорили більшовики, сталося. Дві доби минуло, як справжнісінький «Правий сектор», татари-радикали і карателі на чолі з Ківою (колишнім членом ПС) влаштували пекельні танці навколо раптово зваленої ЛЕП. Були вибухи МОН; удари ножем полковника, від яких залишилася подряпина трохи менша, ніж від кігтів мого кота; автоматники з суворими обличчями; протести в Києві і істерики в соціальних мережах. Був весь набір видінь баби Ванги – від України без вугілля, яку замітає сніг, до орд танкових бурятів, що перетинають Чонгар і затоплюють Миколаїв. Летіла піна в укушених Мосійчуком, які кричали: «Скотиняка така, не дає татарам і нашим хлопцям зробити Крим українським або безлюдним!». Вилізли на світ божий «інженери» з ескізами моста на сакральний півострів і історіями, що скоро китайський кабелеукладач протягне туди всю енергію світу, а ми залишимося без грошей і вугілля. У соціальних мережах і ЗМІ різко зросла кількість енергетиків на тлі зниження активності соціологів після Парижа. Армія звично мовчала: половина сиділа на ОП, половина випльовувала легені на полігонах. Ті, хто мав доступ до інтернету, хитро зиркнули на генератор, що деренчить в кутку чи теплий кабінет у штабі і порадили підірвати залізницю в Крим і перекопати Чонгар. Нарешті крики стихли, пил осів, фахівці з мегавати пішли на першу пару. І що ми тепер бачимо?

А бачимо ми простий ланцюжок. На сході запрацювало перемир’я. Майже два місяці. Так, люди гинули, так, бувало до тридцяти перестрілок на добу, де найважчою зброєю були «Василёк» і АГС, а це ніщо в порівнянні з тим, як тижнями сипали дивізіони ствольної артилерії і батареї РСЗВ. Ці два місяці ми використовували по максимуму для: ремонту інфраструктури, виведення бригад для відновлення боєздатності, інженерних робіт, щільного мінування і саперного розчищення в секторах. 28-у вивели з-під Донецька, поповнили, провели залагодження, відправили на великі навчання і змінили бійців під станицями. У 30-у ввели у штат танковий батальйон, а її підрозділи потрапили на навчання до канадських інструкторів. «Айдар» повернувся в зону АТО – з артилерійською групою, танковою ротою та інженерами. «Донбас Україна» давно там – зі своїми танками, суворими самохідними ЗУ-23-2, мінометною частиною і «коробками» по штату механізованого батальйону. «Азов» повільно, але впевнено перетворюється на механізований полк. Національна гвардія також формує штурмовий підрозділ і гірський батальйон (НГУ – це давно вже не хлопчики з кийками та металевими щитами). 10-а гірська бригада обживається на Західній (там купа проблем з ППД і багато брудної роботи, але скоро у 128-й з’явиться профільна зміна). Про новий батальйон морської піхоти і артилеристів з БМ-21 у батальйонної групи флоту чули всі, хто хоч якось цікавиться справами в ЗСУ. Знову передали у війська пару перехоплювачів Су-27, на заводі – ще мінімум п’ять бортів (ймовірно, в 2016 році у нас буде авіаційний полк з трьох десятків літаків). Навіть крайній місяць затишшя – це понад 50 АГС, 20 Д-20 і 20 «Рапір», відновлених зі зберігання в Рівному. Є чутки, що в навчальні частини надходять «Стугни» в терапевтичних кількостях. Були аеромобільні частини, які в 2014 році могли з натугою виставити в бойові порядки 2-го батальйону. Зараз у них 5 батальйонів, танкова рота, бригадна артилерійська група і посилені протитанкові взводи, у тому числі і з новими ПТУР. Ми стали сильнішими – тут без варіантів. І перемир’я не тільки через санкції – по инший бік фронту росіянам теж смертельно набридло грати в «народи Донбасу», без авіації регулярно убиваючись об бетоновані опорні пункти і місяцями взаємодіяти з позивним «Секс». Пауза покликана відповісти на багато питань, включаючи додаткову мобілізацію сил, постачання, підготовку до зими і прокляте питання: що ж далі робити з ВСУ, які з весни закопуються в землю і заковують передок в бетон.

Путін догрався

Авраам Шмулевич

Жоден з планів РФ не зіграв повністю. Ні частини ССО, які захоплювали міліцію і ОДА, – у результаті довелося вводити армію. Ні «повстання шахтарів», які втекли зі Слов’янська в найвідповідальніший момент. Ні економічна війна і дефолт, який все ніяк не настане. Ні армійське вторгнення, яке вперлося в села і містечка, назви яких ми завчили напам’ять. Ні спроби повісити нам на шию жебрацькі деіндустріалізовані анклави. Перехід до наступного етапу, не закінчивши перший, – найяскравіший приклад, що стратегія РФ щодо України не працює. І ось зовсім недавно – вибори. Багато хто ниє, що регіонали десь там отримали реванш, десь найвідоміший візочник України залишився біля керма міста. А хтось пам’ятає, скільки набрали комуністи, коли розпався СССР, зламали Дзержинського та звільнилися від злочинного минулого? А я вам скажу – 25% в 1998 році і перше місце. І 20% в 2002 році і третє місце. У 2002-му, Карліто! Так от, сьогоднішні результати всіх умовно «проросійських сил» (хоча, який Гепа, до біса, – лобіст РФ) – це найжорстокіша поразку. Немає жодних натяків на реванш, в історичних областях не останніх хлопців з недавніх топових списків біло-блакитних нагинають «УКРОП» і «Самопоміч». Їхні перемоги на пару тисяч голосів і місцеві ради під контролем, які можна перерахувати на пальцях однієї руки, – це летальний діагноз для будь-якої політичної сили. І тут на фронті, як на замовлення, знову починають стріляти, навіть іноді використовуючи по половині пакета БМ-21. А що ляльководам з РФ залишається робити? Чекати, поки Захід пришле сюди сотні мільйонів через трастові фонди, виконає п’ятирічний план переведення на стандарти НАТО і кине сюди черговий мільярд гарантій? Чекати, поки закінчиться реформа поліції, інтегруються прозорі закупівлі в усі сфери діяльності держави, а Рада народить, нарешті, податкову реформу? У них немає ні часу, ні робочого плану, ні людських ресурсів і організацій всередині країни. Майже всі затримані сепаратисти і терористи – старі члени Комуністичної партії і маргіноси. Чекати і тягнути нікуди, далі буде тільки гірше. Тому знову почалося загострення. З боями, з виходом ротних груп на дистанцію ближнього бою і мінометними ударами, з «акуратними» пусками РСЗВ і регулярними підривами.

І тут стається диво – падає ЛЕП на Крим. Падає не просто так, а коли Україна майже закінчує лінію ЛЕП від Рівненської АЕС на київську підстанцію, що дозволяє перекидати замкнені потужності із заходу в центр. А на Бурштинську ТЕС приїжджають японці і привозять контракт на монтаж турбіни на 30 млн доларів. Просто так, для презентації своїх технологій. Вони, взагалі, хочуть переводити дві потужні теплові станції в центрі на вугілля марки «Г», знизити витрати на 10% і зменшити залежність нашої країни від поставок палива. А всього Україна знизила загальне споживання електроенергії на 11% (слава ЕБРР, кредитам на енергоефективність і падінню виробництва), наростила потужності і відмовилася від імпорту енергії з Росії. Плюс ДТЕК накопичила на 45% вугілля більше, ніж минулої зими (це вугілля від сепаратистів і з РФ, але воно реально дешевше). Ну і два кораблі з ПАР вже в дорозі (минула зима навчила Демчишина багато чого). Не кажучи вже про те, що «Енергоатом» в 2016 році буде використовувати паливо Westinghouse відразу на трьох блоках АЕС. Я ненавиджу конспірологію. Але коли татари після консультаційної поїздки своїх лідерів у США захищають раптово підірвану лінію електропередач від глави наркополіції, потім вона падає, занурюючи Крим у пітьму, а переговори з АП приводять до зупинки транзиту на півострів – ви мене вибачте. Таких збігів не буває. Не буває випадкового нарощування протестів під здачу об’єктів і відмови від імпорту, під старт РАЕС на повну потужність і запуску третього агрегату Дністровської ГЕС. А з иншого боку – що ми ще можемо зробити? Малий народ хоче свободи від останнього тирана Европи, татар пачками кидають за грати і вони безслідно зникають – ми не можемо стріляти і заарештовувати протестувальників. Страшна трагедія. І ми полагодимо. Напевно. І, до речі, про Мінськ...

У Криму хаос. Півтора року влада окупантів розповідала жителям казки про те, як зліва стоятиме казино світового класу, посередині – міст, а праворуч – космодром, про мільйони туристів і зростання жирів у маслі. Півтора року кримчани кивали гривою, радіючи камінню з неба в рідній гавані. Виявилося, що криворукі виродки, які не спроможні газифікувати половину території енергетичної наддержави і знести в XXI столітті бараки в Архангельську, руки так і не вирівняли. Який сюрприз! Привіт, генератори, польові кухні та динамічні зарядки! Покрутив трохи педалі – розповів родичам з Херсона, як піднялися пенсії. Якщо зловив смужки в телефоні. Кажуть, не скрізь є покриття. Ну, а що ми можемо зробити? У вас там он Аксьонов, міністри енергетики, плани розвитку острова, федеральні програми. В Сочі, кажуть, кілька років жили зі свічками, поки олімпійську красу будували. А американці за часів Великої депресії авіаносці підганяли до міст, щоб набережну освітлювати. Так що звикайте до свічок за сто рублів і піднімайте рівень народжуваності.

Про збитий російський Су-24: Москва перейшла межі терпіння НАТО

Олег Пономар

І ось тут найголовніший момент. А що там ЗМІ та імперія Кісєльова? «Правий сектор», татари-мусульмани і каратель, колишній член ПС, влаштували шабаш біля сакрального півострова. І там згасло світло. Не потрібно вигадувати хлопчиків в трусиках і оповідань божевільних клімактеричних баб. Немовлятка страждають і гусенята не отримують калорій, Поклонська розмазала макіяж. Пора вже влаштувати дикий шторм і підняти шум про геноцид. І де? Тиша. Другу добу. Тільки здивовані півнячі голоси в соціальних мережах. Як країна 404 раптово намазала афедрон салом великому ведмедю. Синдром «а нас за що?». А в офіційному полі – лише історії про успіхи повітряно-космічних лицарів в Сирії. Ну, ось вам тоді збитий Туреччиною російський літак (а вона ж попереджала багато разів) з купою відео та офіційними заявами. Туреччина зараз ще запросто може використати «5 статтю» через регулярні порушення її повітряного простору. Збила не місяць тому, коли ВКС РФ ходили вздовж кордону, як на роботу. Збила зараз, коли угруповання росіян зросли вдвічі і «сирійський експрес» не справляється з постачанням (навіть колишні українські кораблі доводиться закуповувати). А у вас же ще й Крим без світла, і туди потрібно як не генератори возити, то паливо, то закривати дірки, які пан Порошенко пробив своєю забороною транспортного трафіку після переговорів з малим народом. Можете, звичайно, возити і туди, і туди. Тільки не літайте і не бомбіть туркоманів в Сирії. А то гратися в збиті літаки можна не тільки під Ізвариною і висотою Браво. І не дуже сильно стріляйте на сході України. А то наші силовики, вони такі – можуть і не встигнути перешкодити підірвати газопровід на сакральний півострів. Ці поліцейські, підготовлені за три місяці, такі безпорадні і годяться тільки для фото з кошенятами.

Є два стільці. На одному – дипломатичний скандал, відгуки послів, перекриті протоки, газовий шантаж Анкари, постачання угруповання в Сирії через Владивосток і камінь на шиї – Крим. На иншому – розмазування двох смачних плювків по обличчю і вкладання мільярдів в кабель під протокою, мости над нею на тлі двох триваючих воєнних операцій. Ну, так все виключно за це. «Південний потік», «Сила Сибіру», «Турецький шлях» – більше мільярдів в повітря. Більше СОТ, «Калібрів» і керованих бомб в Сирії – нехай всі заводи працюють у три зміни. Т-90 туди і «Панцир» – давно пора вже навчити цих сирійців воювати. Казино в Криму, космодром на мисі Опук, рекреаційний центр для всієї Матінки, тунелі під протокою – будь-який каприз за ваші стрімко танучі гроші. Один СССР так вже переміг усіх буржуїв. Годинки цокають, пісок сиплеться, клепсидра перевертається.

Можна, звичайно, спробувати перевернути стільці і вдарити по столу кулаком. Але всі прекрасно бачать можливості армії РФ – бомбардування чавуном з п’яти тисяч, падаючі в Ірані крилаті ракети і взяття двох будівель в ДАП за 242 дні. Продовжуйте – хоч гібридно, хоч ні. З Туреччиною чи на сході України. У Сирії чи спробуйте розширити географію конфлікту. Всі знають пік ваших можливостей, криваві несмішні клоуни. Можете атакувати в лоб 80000 персоналу силовиків України в АТО, що спираються на бетонні опорні пункти, з бригадами артилерії і РСЗВ, з десятками дивізіонів ППО. Тільки Чечня і Грузія здасться курортом. Напевно, ви зможете зайняти ще пару міст рівня Дебальцеве – у вигляді димлячих руїн. Тільки це не допоможе завести світло в Крим, ротацію в ПМР або зупинити кризу в економіці. Тільки злидні, кров’яка і руїни. Все, що ви приносите навколо, – злидні, кров’яка і руїни. Ваша тисячолітня тактика (відгризти від суперника шматок і перетравлювати його) погано працює у світі глобалізації. Відповзайте вже у свої тувинські болота, обкрадайте свій народ, шукайте націонал-зрадників, збирайте морошку, танцюйте трепак, водіть дресированого ведмедя з кільцем у носі. Ви сіли грати в гібридні війни не з тими людьми.

http://petrimazepa.com/soloturk.html