www.ji-magazine.lviv.ua

Андрій Длігач

Якби якісь підступні збори стейкхолдерів міжнародної політики певної частини планети попросили мене розвалити якусь постреволюційну країну, я б зробив ось що.

Під «розвалом» можна розуміти забезпечення передачі території зовнішнім стейкхолдерам в зручному вигляді для подальшої експлуатації. Критерії «зручності»:

·                        країна спокійних споживачів, які живуть сьогоднішнім днем;

·                        країна доступних (не обтяжених народною власністю) сировинних ресурсів;

·                        країна без нації та ідентичності.

Інструкція як розвалити постреволюційну країну:

1. Створити специфічний словник реформ. Не називати нічого своїми іменами. Війну назвати АТО. Податкову мобілізацію назвати податковою реформою. І так далі.

Україна, яку ми втратили після Майдану

Юрій Романенко

2. Не допустити перетворення судової системи. Забезпечити близький до нуля показник довіри до судів.

3. За допомогою комунікації забезпечити закріплення поняття «влада» за органами влади; не допустити самоусвідомлення народу країни як реальної влади.

4. Забезпечити збереження і зміцнення в суспільстві патерналізму. Старі регіональні та національні «еліти» зберегти під контролем і допустити до ресурсів.

5. Переконати «двигун» практично доконаної революції (громадянське суспільство), що в демократичній країні влада – це політики з політичною відповідальністю перед народом, який дав їм політичний мандат.

Не сам народ. Не громадянське суспільство. А саме політики.

Показово знизити статус громадських інститутів.

Показово підвищити статус політиків.

6. Сформувати нову політичну еліту зі старої політичної еліти.

7. Провести вибори. Проводити їх з необхідною регулярністю але за одним сценарієм:

ü політики мають бути відомими незалежно від рейтингів довіри до них. Оскільки крім них все одно нікого не допустять до реальної політики, політичні проекти потрібно розгортати виключно під вибори;

ü нові обличчя треба ввести в медійну площину і дискредитувати;

ü нових людей, які випадково перемогли, дискредитувати вже на посадах.

Так «Слава Україні» і «Героям слава», чи «Здравжелаютаваріщі»?

Тарас Возняк

8. Призначити (шляхом вибору меншої з бід) на провідні ролі в державі нарцисів. Закритих людей, з вузьким колом спілкування, які не слухають нікого ззовні. Підвищити їх значимість у власних очах шляхом допуску їх до ніби великих таємниць.

Обов’язково побудувати таку систему взаємовідносин влади (тактична Конституція), в якій у нарцисів будуть приблизно рівні сили для управління країною.

9. Відповідальним за реформи (прем’єр-міністром) призначити людину, яка найкраще розбирається в існуючій системі. Вміє користуватися нею. І розуміє, що зламати її не можна.

Так, щоб він і не намагався. І дуже грамотно міг пояснити чому ламати нічого не можна.

Людина, яка погано знає Систему може її ненароком зламати.

Якщо знає добре – буде її причісувати.

10. Запросити до співпраці з новим керівництвом держави всіх відомих громадянському суспільству (для чого провести відповідне соціологічне дослідження) позитивних персонажів всередині країни і ззовні (наприклад: Бальцерович, Бендукідзе, Саакашвілі, Міклош і ин.) І «спалити» їх, продемонструвавши неефективність.

11. Утилізувати енергію розумних представників громадянського суспільства через «відповідальність». Ввести їх в органи влади. Дати можливість робити точкові зміни. Навчити на практиці понять «компроміс» та «ми-ж-одна-команда», що означає «займайся своєю справою і не лізь у наші, якщо хочеш, щоб ми дали тобі робити те, що ти хотів».

12. Вести швидкі і важливі реформи. Вести їх навмисно довго (мінімум у п’ять разів довше, ніж необхідно для реального впровадження) для посилення больового ефекту. У процесі показати безперспективність проведення конкретних реформ.

13. Позначити кілька десятків пріоритетів для розвитку країни.

Не три-п’ять (судова, бюджетна / податкова реформи і стратегія національної безпеки). А двадцять. Так, щоб розмити енергію і завжди мати можливість показувати результати реформ у менш важливих сферах.

14. У ключових сферах (податкова реформа, судова реформа) показати на практиці, що будь-які зміни тільки погіршують ситуацію. Забезпечити громадську думку, що краще було б нічого не змінювати.

15. За допомогою знищення довіри до банківської системи і держави загалом, дискредитації податкової реформи забезпечити зниження привабливості економіки для зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Рішуче знищити малий та середній бізнес (зберегти великий і мікробізнес для виживання території та забезпечення майбутньої її передачі новим стейкхолдерам).

16. Провести швидку приватизацію підприємств і продаж инших ресурсів, що є у власності держави (народу) для позбавлення країни ресурсів на випадок перемоги чергової революції.

17. На кожну нову політичну партію або громадський рух створювати два схожих. Стимулювати недовіру між громадськими лідерами. Змусити їх «потонути» в демократичних процесах і плюралізмі. Впроваджувати агентів в будь-які громадські процеси для недопущення консолідації.

Кожного громадського лідера, який вимагає консолідації, дискредитувати неможливістю її досягнення.

18. Всі переговори – як зовнішні, так і внутрішні – вести таємно. Балансувати між інтересами різних внутрішніх і зовнішніх груп.

19. Комунікацію лідерів держави з народом будувати в односторонньому форматі; забезпечувати розуміння у народі, що все йде дуже погано, буде гірше, але могло бути ще гірше, якби не героїзм лідера.

Показувати точкові перемоги (заарештованого корупціонера, зниження темпів падіння економіки тощо) для формування стійкого переконання в народі, що це більш ніж максимум, на який варто було розраховувати.

20. У зовнішній політиці забезпечити десуб’єктівізацію країни. Країна має бути територією зовнішніх інтересів.

21. Не загострювати.

Не діяти рішуче.

22. Не допустити самоорганізації силовиків. Для чого утилізувати енергію добровольців, підпорядкувавши їх генералам з великим досвідом знищення обороноздатності.

23. Не допустити об’єднання поколінь. Дискредитувати бізнесменів серед пенсіонерів. Пенсіонерів серед молоді. Молодь серед бізнесменів.

24. Не допустити пенсійної реформи та реформи медичного забезпечення.

Примітивізувати науку і освіту шляхом їх поділу, впровадження в освіту навикових стандартів замість освіти, орієнтованої на знання / компетенції. Не допустити розвитку критичного мислення.

25. Посилення президентської вертикалі назвати децентралізацією; здачу територій країни назвати мирною угодою. Назвати все це Конституцією. Продавлювання через Парламент назвати відкритим обговоренням.

26. Дискредитувати цінності:

ü европейський вибір дискредитувати угодами з ворогом під тиском европейських партнерів;

ü відкритість дискредитувати змовою з олігархами, ворогом, корупціонерами;

ü реформи дискредитувати погіршенням якості життя;

ü довіру дискредитувати утилізацією «нових облич»;

ü справедливість дискредитувати відсутністю покарань та нагородженням тих, кого намагалася перемогти революція.

27. Країну, яка отримала шанс показати світовій спільноті прикмети нового світу, потрібно зупинити.

Не допустити інновацій в державному управлінні.

Не допустити прискореної модернізації країни.

Не допустити введення прямої демократії.

Не допустити перетворення на інноваційну країну – центр міжнародної інтеграції.

28. Не допустити, щоб громадяни країни мріяли, формалізували об’єднуючу, спільну  мрію і вірили в реалізованість стратегічного бачення.