www.ji-magazine.lviv.ua

Ніколас Еберштадт

Американський політичний економіст і соціолог Ніколас Еберштадт багато років уважно стежить за демографічною ситуацією в Росії. У книзі «Демографічна криза в Росії мирного часу», що вийшла в 2010 році, Еберштадт представив російську демографічну ситуацію як катастрофічну, порівнявши очікувану тривалість життя і рівень смертності росіян з аналогічними показниками в найбідніших країнах світу. Тезово зміст монографії Еберштадт виклав у статті «Ведмідь, який вмирає», опублікованій в журналі Foreign Affairs в 2011 році. У ній автор припустив, що усвідомлення російськими властями важкого демографічного стану в країні може призвести до того, що «російські політичні лідери займуть більш алармістську, непостійну і конфронтаційну позицію на міжнародній арені».

- У Росії дійсно відбувається демографічна катастрофа?

- У моєму уявленні, Росія переживає глибоку кризу людських ресурсів, і вона почалася не зараз, вона триває вже півстоліття. За цей час вона набрала величезну інерцію, звернути з цього шляху тепер дуже складно. Патерни народжуваності в Росії дуже схожі на европейські. Але при тому, що в европейських країнах рівень народжуваності може бути трохи меншим за необхідний для відновлення популяції, це не така вже велика проблема. Зменшення населення Німеччини не заважає їй процвітати, а її громадянам – багатіти. Проблема не в розмірі населення, а в людському капіталі, охороні здоров’я, освіті, виробництві знань. По кожному з цих пунктів Росія перебуває в глибокій кризі. Візьміть ситуацію зі смертністю. Звичайно, вона змінюється від року до року, але, чесно кажучи, все одно залишається катастрофічною. Очікувана тривалість життя 15-річного чоловіка з Гаїті вища, ніж у росіянина. За цим параметром російські чоловіки живуть навіть не в третьому, а в четвертому світі. У жінок становище краще, але ненабагато. Очікувана тривалість життя 15-річної росіянки на рівні найменш розвинених країн, вона менша, ніж у камбоджійок. Якщо подивитися на чоловіків і жінок разом, перспективи виживання протягом працездатного віку у росіян гірша, ніж у жителів Ефіопії. І це надзвичайний парадокс, адже ми говоримо про урбанізоване суспільство з високим рівнем грамотності, в ситуації мирного часу. Це почалося давно, і в постсовєтську епоху ситуація фундаментально не покращилася.

- І криза не обмежується високою смертністю?

- Велика проблема – рівень виробництва знань. Всі, хто спілкується з росіянами, відзначають, як багато серед них талановитих людей великим потенціалом. Але це практично ніяк не виявляється, не виходить назовні. Ось невеликий приклад: число міжнародних патентів, виданих патентним бюро США винахідникам з Росії, в перерахунку на кількість людей з університетською освітою працездатного віку, знаходиться приблизно на рівні Ліберії. Це виглядає дуже дивно. Можна піти ще далі і подивитися на структуру російського експорту, на ту його частину, яка пов’язана не з корисними копалинами, а з людьми, з послугами, які вони виробляють. Російський експорт послуг неймовірно слабкий для країни такого розміру, з таким доступом до освіти. Все це вказує на те, що зараз загрозлива криза людських ресурсів. Потенціал людей просто не може розкритися.

- Чи коректно судити про здатність Росії виробляти нові знання за кількістю міжнародних патентів, та ще й виданих американським бюро?

- Це справедливе зауваження. Міжнародні патенти – дуже грубий показник, з багатьох причин він може бути непоказовим. Наприклад, значна частка вироблених знань може бути пов’язана з секретними військовими розробками. Можливо, існують якісь структурні бар’єри, які обмежують справедливу конкуренцію патентів, хоча для инших країн я таких бар’єрів не знаю. Знову ж таки не всі патенти справжні, бувають, наприклад, так звані «огороджувальні патенти», які насправді не відображають виробництво знання. Але ж ситуація з публікаціями в міжнародних наукових журналах дуже схожа. Відтоді як Китай вийшов із самоізоляції, число робіт китайських вчених у наукових журналах росте дуже швидко, а кількість статей російських учених перебуває в стагнації. І Росія – одна з дуже небагатьох країн у світі, де є така стагнація. Ці два спостереження, патенти та публікації, як мінімум добре узгоджуються один з одним. Звичайно, не можна стверджувати, що вони описують повну картину, але можна ще згадати те, що я говорив про російський експорт послуг.

- І все ж не можна сказати, що за кількістю наукових публікацій Росія знаходиться на рівні Ліберії.

- Ліберія набагато менша за Росію, а число освічених людей в цих двох країнах взагалі нерозумно порівнювати. У Росії живе п’ять відсотків всіх працездатних громадян світу, які закінчили навчальний заклад як мінімум рівня коледжу. При цьому населення Росії – два відсотки від світового. На цьому тлі крихітна кількість міжнародних патентів, виданих росіянам, шокує. У Ліберії в принципі зовсім небагато людей, які отримали вищу освіту.

- Чи може проблема низького виробництва знань бути пов’язана з витоком мізків з Росії?

- Витік мізків відбувається не тільки з Росії, але і з Індії, Китаю, Бразилії, але ситуація в цих країнах зовсім инша. Бажання переїхати в країну, яка пропонує більше економічних можливостей, природне, але переїзд талановитих вчених та інженерів з цих країн, що розвиваються не заважає їм демонструвати чудову динаміку у виробництві знань. Звичайно, витік мізків дає якийсь ефект, але в инших країнах витік мізків теж є, а результати зовсім инші.

- У гучній статті «Ведмідь, який вмирає» ви писали, що в Росії не тільки низький рівень виробництва знань, але й дуже погана освіта. (Точна цитата: «Частка проблеми полягає в тому, що хоча багато росіян ходять в школи, відвідують коледжі та університети, ця освіта має страхітливо низьку якість. Стандартизовані міжнародні тести демонструють, що російська початкова й середня освіта перебуває в кращому випадку на середньому рівні»). Але якщо подивитися результати тестів TIMMS, які проводять серед школярів умовно 4-го та 8-го класів у всьому світі раз на чотири роки, Росія потрапляє як мінімум в першу десятку рейтингу, і, до речі, кожен раз показує кращі результати, ніж США.

- Це дуже дивний парадокс. За рівнем середньої та вищої освіти Росія демонструє відмінні результати. Всі люди з Росії, з якими я спілкувався, добре освічені. Але це не дає ніякого помітного зовнішнього вихлопу. Мені не приходить в голову жодна инша країна світу, де при такому високому рівні освіти була б така низька очікувана тривалість життя. Прийнято вважати, що освіта – це свого роду щеплення. Але хоча середній росіянин вчиться більше років, ніж середній француз, здоров’я громадян цих двох країн дуже сильно відрізняється в протилежну сторону. Освіта в Росії не перетвориться в людський добробут. Я не знаю чому, я тільки можу спостерігати цей феномен і відзначати його.

- Чи відбулися позитивні зрушення в цій сфері за минулі 25 років?

- У певні роки ситуація виглядає більш позитивною, але якогось загального поліпшення я не бачу. Рівень смертності в Росії не зближується з цим показником у Европі та США, те ж можна сказати про кількість виданих міжнародних патентів і кількість заявок на них, те ж – про обсяг експорту послуг. Очевидно, існує якась системна проблема.

- Системна – політична? Чи світоглядна?

- Це якась системна особливість середовища, можливо, середовища економічного, можливо, політичного, я не можу сказати напевно. Точно можу сказати, що, коли росіяни опиняються за межами Росії, у них відразу ж все стає добре. Залишаючи російське середовище, люди починають процвітати. Не знаю, що за проблема знаходиться всередині чорної скриньки, але вона там точно є.

- Складно уявити, що Росія за рівнем смертності та тривалості життя знаходиться на рівні найбідніших країн, таких як Гаїті.

- Високий рівень передчасної смертності в Росії досягається абсолютно инакше, ніж в Гаїті чи Ефіопії. В Ефіопії одна з найбільш поширених причин передчасної смерті – хвороби, пов’язані з убогістю, з нестачею гігієни та прожитку. У Росії инші проблеми – хронічні хвороби, серцево-судинні захворювання, травми. Тут п’ють багато горілки, а в Ефіопії – ні. Якщо Росія планує наблизитися за рівнем смертності до країн Европи та США, потрібно щось поміняти в самій структурі причин смертності.

- В одній зі статей ви використовували для опису ключової причини смертності в Росії словосполучення «небезпечний спосіб життя».

- Так, небезпечний спосіб життя. Є речі, які я не можу виміряти, я можу тільки спекулювати, без конкретних фактів в руках. До певної міри про небезпечний спосіб життя як про причину смерті можна говорити, спираючись на дані, але є ще такі речі, як уявлення людей про їхні перспективи, як їхні очікування від життя. Я знаю, що зараз готується дослідження про те, чи не є найнебезпечнішим російським вбивцею стрес. Постійні думки про похмурі перспективи, відсутність надій – все це може впливати на жителів Росії набагато сильніше, ніж, наприклад, на жителів Греції. Якби вдалося розібратися, як і чому світогляд, ментальність підштовхують росіян до ризикованого способу життя, стало б зрозуміло як перевернути ситуацію. Навіть якщо якісь речі на перший погляд глибоко вкорінені в культурі, у традиціях, це не означає, що їх не можна швидко змінити. Дивіться: у Росії так багато людей гинуть від хвороб серця. Якщо просто навчити росіян, починаючи з певного віку щодня вживати аспірин – це вже врятувало б десятки тисяч життів щороку. Це тільки один маленький крок, але він зовсім недорого коштує і його легко зробити. Я довго займався Південною Кореєю: ще тридцять років тому там була жахлива ситуація з тривалістю життя, а зараз за цим показником Корея – лідер Південно-Східної Азії. І все це – за час життя одного покоління.

- І все ж Росія з її чорною скринькою унікальна?

- Я зараз працюю над дослідженням на суміжну тему, вивчаю, з чим були пов’язані зміни доходу і продуктивності праці в світі в післявоєнну епоху. Близько 80 відсотків різниці в цих показниках від країни до країни і всередині країни з плином часу пов’язані з чотирма факторами: охороною здоров’я, освітою, урбанізацією (з якихось причин урбанізація підвищує ефективність використання людських ресурсів, можливо, через поділ праці) і діловим кліматом. Не секрет, що охорона здоров’я і в деякому відношенні урбанізація в Росії в останні десятиліття знаходяться в стагнації. З освітою ситуація більш оптимістична, а от з діловим кліматом теж не все добре. По-моєму, потенціал людських ресурсів Росії можна було б розкрити краще. Знаєте, на світі ніколи не було енергетичної наддержави, її взагалі не може бути. У минулому році експорт товарів і послуг з Росії був нижчим, ніж з Бельгії. Мені здається, зробити Росію багатою країною і по-справжньому великою економікою можна було б, розкриваючи потенціал людей, які живуть у ній, а не добуваючи корисні копалини.

- Як виглядає демографічне становище в Росії на тлі инших колишніх республік СССР?

- Рівень народжуваності в Росії, який знизився в кінці 90-х років, зараз підтягується, причому дещо швидше, ніж у багатьох инших колишніх совєтських республіках. Там він все ще залишається набагато нижчим рівня, необхідного для заповнення популяції. У цьому сенсі становище Росії трохи краще, але ж воно було краще і до колапсу народжуваності. Якщо говорити про очікувану тривалість життя і рівень смертності за останні 10 років, тут теж є хороші новини. Відзначається зниження рівня смертності від серцево-судинних захворювань і травм, хоча на загальному міжнародному рівні він все одно залишається недозволено високим. Мабуть, добре Росія виглядає по цьому показнику тільки на тлі України, але навряд чи це може когось тішити. Взагалі, демографічні тренди в Росії, Білорусії, Україні і Молдові в дечому дуже схожі.

- У країнах Прибалтики все инакше?

- До певного моменту і там ситуація була аналогічною, до речі, не потрібно забувати, що в цих країнах значні російські діаспори. Але вся схожість закінчилася разом з 90-ми роками. Після цього ситуація з охороною здоров’я в країнах Прибалтики почала стрімко поліпшуватися. Рівень народжуваності там все ще нижчий рівня заміщення поколінь, але тривалість життя значно зросла, а рівень смертності знизився. А от з Україною, Білоруссю і Молдовою картина дуже схожа. Думаю, для людей з цих країн це не здається дивним, адже їх багато що історично ріднить між собою.

- Закономірності, пов’язані з освітою і виробництвом знань, які ви відзначаєте в Росії, можна виявити і в цих країнах?

- Я спеціально не вивчав це питання. Припускаю, що рівень освіти в Молдові значно нижчий. Не дуже маю уявлення, як змінилася ситуація в Білорусії в останні роки. Але, загалом, парадокс співіснування високого рівня освіти і низького рівня людського капіталу стосується і цих країн. Так що Росія все ж не абсолютно унікальна в цьому сенсі. Але таких країн зовсім небагато.

- Зміна політичної ситуації в Росії протягом останніх 25 років якось відбивається на демографії?

- Ось один з найдивовижніших аспектів путінської ери: наскільки незначні були поліпшення в охороні здоров’я порівняно із зростанням добробуту. Зазвичай кажуть wealth brings health, «добробут приносить здоров’я». Якщо подивитися на те, що відбувається в Росії в останні 15 років, стає зрозуміло, що це занадто широке узагальнення. Так, очікувана тривалість життя зросла, але вона все одно мала. Досі не можна стверджувати, що сучасна Росія досягла за цим показником рівня совєтських часів. Можна було б припустити, що стагнація очікуваної тривалості життя – це якась природна річ. Але світ, взагалі-то, стає все здоровішим. Так що все навпаки, природна ситуація – це постійне зростання тривалості життя. У Росії його немає, і, напевно, варто задуматися над причинами.

- У статті «Ведмідь, який вмирає» ви писали, що усвідомлення російським керівництвом катастрофічного демографічного стану в країні може вплинути на зовнішню політику, зробити її більш непередбачуваною. Зараз така непередбачуваність стала реальністю. Тут може бути зв’язок?

- Я б хотів сказати «ні», але боюся, що це можливо. Якби основа політики полягала у підвищенні добробуту і достатку людей, а не в зміцненні центральної влади, не в ідеї національної величі, сьогоднішня Росія могла б виглядати зовсім инакше. Коли уряд стурбований геополітичним становищем, а його база людських ресурсів в певному розумінні схильна до ерозії, може з’явитися спокуса зробити компенсаторні кроки на міжнародній арені. Один із способів такої компенсації – прийняття більш високих ризиків. Для мене як для зовнішнього спостерігача очевидно, що Росія сьогодні стала набагато менш передбачуваною, а її дії стосовно сусідніх країн і всього міжнародного співтовариства – ризиковані. Чи є тут причинно-наслідковий зв’язок? Довести цього я не можу, але ця перспектива турбувала мене ще п’ять років тому. У той же час я не думаю, що є якийсь неминучий механізм, який робить будь-яку країну з демографічними проблемами непередбачуваною і небезпечною. Потрібно ще враховувати конкретні політичні особливості сучасної Росії.

- Що в сучасному світі є найважливішим ресурсом?

- Найважливіший непоправний ресурс – людський час. Його не можна повернути, він йде і ніколи не повертається. І час прямо пов’язаний з добробутом. Час – ось чого нам найбільше не вистачає. Ми повинні зробити його головним пріоритетом, і тоді отримаємо провідну зірку для нашого майбутнього.