Юрій Фельштинський

Путін в цейтноті

На президентських виборах у Польщі, у другому турі, переміг консервативний опонент чинного глави держави Броніслава Коморовського – Анджей Дуда. Він очолює консервативну партію «Право і справедливість». Якщо ця партія переможе ще й на осінніх парламентських виборах 2015 року, главою польського уряду стане Ярослав Качинський, брат-близнюк загиблого в 2010 році в авіакатастрофі під Смоленськом президента Польщі Леха Качинського.

Я хочу підкреслити: цій перемозі, на мій погляд, Дуда зобов’язаний Владіміру Путіну і тієї агресивній політиці, яку з березня 2014 проводить в Европі Росія. В особі Коморовського Росія і Польща мали максимально проросійського президента, який тільки можливий в Польщі. Історично Польща ставиться до Росії насторожено і має на те повне право. Росія неодноразово вторгалися в Польщу і неодноразово території цієї країни захоплювала. Совєтський уряд двічі прикладав руку до знищення польської еліти, головним чином польського офіцерського корпусу (розстріли в Катині 1940 і спровоковане, а потім зраджене Сталіном Варшавське повстання 1944 року). Яскравою ілюстрацією рівня недовіри поляків до Росії є переконаність істотної частини населення Польщі в тому, що катастрофа президентського літака Качинського в 2010 році була підлаштована кремлівськими спецслужбами за вказівкою Путіна. І не дуже важливо, чи знайде новий польський президент прямі докази того, що катастрофа під Смоленськом була терактом і злочином, організованим Путіним. Важливо, що багато поляків в це вірять вже сьогодні. Завтра таких поляків стане набагато більше.

Якби не було захоплення Криму і російського вторгнення в Україну, якби військові літаки Росії регулярно не порушували повітряний простір держав НАТО, а російські підводні човни не запливали б в територіальні води скандинавських країн, на бік консервативного кандидата в президенти Анджея Дуди, думаю, не перейшли б ті голоси, яких не вистачило проросійськи налаштованому Коморовському.

Я хочу попередити: це тільки початок, попереду багато виборів. Тільки що пройшли вибори у Великобританії, де теж перемогли консерватори. Мають відбутися вибори в США, і хто б не переміг на цих виборах – демократи чи республіканці, нова адміністрація займе щодо Росії більш жорстку позицію, ніж нинішня.

Путін у цейтноті. Для розпалювання світової війни у нього залишився час, що дорівнює часу перебуванню президента Обами в Білому домі. Це немало, але це і не багато. Завдяки Україні, а тепер ще й Польщі з’явилася можливість відтягнути початок Третьої світової і навіть уникнути її, якщо режим Путіна завалиться під тягарем імперських завдань, звалених на свої плечі Росією.

Путін оголосив про створення «Руского міра». На ділі цей «мір» виявився звичайною російської війною, свідком якої не раз вже ставала Східна Европа – вона знову перетворилася в буфер, що захищає вільний західний світ він російської (совєтської) агресії. Тільки сьогодні цей буфер, якщо мати на увазі Польщу та Прибалтику, захищений ще й НАТО.

Увійшовши до Криму в березні 2014 року, Путін підписав смертний вирок державі, створеній в 1991 році на руїнах Совєтського Союзу, тій державі, яку він завжди ненавидів і ніколи не сприймав, – Російській Федерації. Через дві чеченські війни, війну з Грузією, а тепер ще й з Україною Росія 1991 остаточно переродилася.

Нова Росія не обіцяє нам миру, добра і процвітання. Вона несе війну і пов’язані з війною руйнування, зубожіння і смерть. Розорений і знелюднений схід України, вимерлі Луганськ і Донецьк – найкраща ілюстрація «Руского міра» Путіна, яка обернулася війною поки що тільки для України.

Джерело: Радіо «Свобода»