www.ji-magazine.lviv.ua

Ігор Гарін, письменник, доктор фізико-математичних наук

Навіть з розпадом Совєтського Союзу Росія не вилікувалася від тоталітаризму

Можно в чем угодно убедить 
целую страну наверняка, 
если дух и разум повредить 
с помощью печатного станка.

И. Губерман

Тоталітаризм – злоякісне захворювання народних мізків, яке знищує саму людяність. Хвороба має багато симптомів. Особисто мене вразили два дрібні, але багатозначні прояви німецького тоталітаризму, чи то пак гітлеризму: 13-15-річні німецькі підлітки готові були віддати фюреру свої ледь початі життя всього за кілька днів до падіння людожерського нацистського режиму; багато німкень від екзальтації ходили під себе при масових заходах з участю фюрера, що засвідчували прибиральники стадіонів, де він виступав.

Коли в 91-му розвалився СССР, багатьох вразило, чому це сталося швидко, майже безкровно, і навіть люті адепти комунізму і гебізму, включаючи нинішніх вождів РФ, не вийшли зі зброєю його захищати. Мене особисто це не здивувало, хоча я, як автор багатотомника «Йєхуїзм» («Тоталітаризм»), розумів, наскільки далеко зайшло вже згадане захворювання і як сильно вражені мізки «совєтського народу». Не здивувало тому, що найбільша в світі країна прогнила до самих коренів і нагадувала трухляве древо, а «відданість великій справі Леніна-Сталіна» взагалі давно була паралізована.

Але як експерт з тоталітаризму, я усвідомлював всю глибину хвороби: покручені нею мізки народних мас і спадкоємців-вождів не могли одужати відразу. Епідемії тим і страшні, що охоплюють цілі континенти і не піддаються швидкому лікуванню. Єдине, що в 1991 році здалося дивним, то це те, що «раптово подув вітер демократії», абсолютно несумісний з тяжкістю запущеної хвороби. Я не випадково взяв слова про демократію в лапки, бо відчув в цьому «вітрі» хворобливу ейфорію, в яку часто впадають люди з пошкодженими мозковими структурами. Все остаточно стало на свої місця, коли вийшовши з чергового запою президент-«демократ» призначив своїм наступником дрібного гебіста.

Все стало на круги своя, бо яблуко від яблуні недалеко падає: і сам президент, і його оточення носили в собі всі ознаки вищевказаної тяжкої хвороби і було б протиприродно очікувати, що з будяка виростуть фіги.

Про сприйняття фашизму

Шиїтман

Гітлеризм і сталінізм – історичні аномалії, що випадають з людської історії. Їх можна порівняти хіба що зі середньовічною чумою і холерою, але епідемії – явище природне, тоді як тоталітаризм не можна порівняти навіть з древніми тираніями і деспотіями, що хоч якось відповідають негативам людської природи. Їх не можна раціоналізувати і пояснити, бо гітлеризм і сталінізм абсурдні, ірраціональні, непередбачувані, нез’ясовні з позицій людського розуму, я б сказав – протирозумні. Повне придушення людської свободи і спонтанності, ГУЛАГ, табори смерті, масовий терор і вбивства, рабська праця в ХХ столітті, етатизм, жована-пережована низка ірраціональних дій Гітлера і Сталіна – все це і багато иншого не можна пояснити інтересом, розрахунком, честолюбством чи егоїзмом – тільки ментальним ушкодженням.

Коли Чезаре Ламброзо проводив паралель між геніальністю і божевіллям, він не підозрював, наскільки близька ця тема до його «злочинного типу» і до близького століття мас, що такий тип породжує і возводить в норму. Для того, щоб клінічний фанатизм і садомазохізм «геніального фюрера» став темною енергією озлоблених і скривджених мас, необхідний стрибок від божевільного «героя» до осатанілого і офонарілого бидла. Тоталітаризм і є злоякісною мозковою епідемією (риносерит Ежена Іонеско), яка вражає одного за иншим, поки не вразить усіх.

Коли нині кажуть, що влада і народ збожеволіли в переносному сенсі слова, не враховують, що вони давно, реально і перманентно знаходиться в стані риносериту, або органічного розладу мізків.

Необхідною умовою цієї епідемії є омассовіння, перетворення людей і вождів, на стадо отупілих носорогів, об’єднаних ватажком майже цілком для руйнування. Перетворившись на носорогів, йєху втрачають розум, не усвідомлюють небезпечні, аморальні наслідки і руйнівність своїх дій. Тільки тупий натиск, тільки найпримітивніші та ірраціональні кличі, тільки повна нечутливість до аргументації. Таке головне живильне середовище усіх тоталітарних та терористичних рухів.

Хворі риносеритом повністю втрачають здатність обговорювати спільні або чужі інтереси, чітко формулювати власні, дослухатися до аргументів чи инших думок. Вони нечутливі до логіки, різнодумства і аргументів розуму. Їм невідома елементарна розсудливість, а інстинкт підказує, що особливість небезпечна. Істина повинна бути тільки одна, і вона добре всім відома. Тому будь-який інакомислячий – ворог, якого треба безжально розтоптати. Все це вселяє в оносорожених йєху незвичайну силу і приносить глибоке задоволення, бо означає єдність і згуртованість мільйонів, які «вершать історію, міняють світ, реалізують долі всього людства».

Суть кризи ватного світу або чому Росія приречена

Юрій Романенко

При всьому тому суть не важлива, важливі кличі, тотальна віддача, єднання і самознецінення-самозаперечення: цінність особистості втрачається, так само як і цінність будь-кого иншого. Йєху з готовністю віддають себе і все своє життя «великій справі», тобто Левіафану Гоббса або першому ліпшому руху, який готовий їх підібрати. Яка це «справа», наскільки вона обґрунтована і до чого призведе особисто тебе – для хворих другорядне... До речі, саме через таку вторинність одна ідеологія (скажімо, більшовизм) з надзвичайною легкістю перетікає в нацизм або расизм, що і відбувається на наших очах.

Тоталітаризм, як злоякісне мозковий захворювання, знищує всі досягнення культури, історичної пам’яті, моралі і релігії, ліквідовує поняття свободи, провини, співчуття і відповідальності. Оскільки саме ці якості роблять людину мислячою істотою, риносерит, насамперед, ліквідовує феномени провини і пам’яті як відмінні риси людини. Забуття жертв і власне жертовність стають історичною долею хворих, а залишкова здатність мислити – приводом для шизофренічних підозр. Минуле радикально перекручують, а історію перетворюють на ідеологічні схеми, «пояснюючи» нинішні і прийдешні «великі звершення».

Як мозкове захворювання, тоталітаризм прагне знищити розумову здатність як вищий прояв людської свободи. «Мислення йде непередбачуваними шляхами, помиляючись, починаючись заново, переосмислюючи вихідні передумови, продираючись крізь зарості немислимого. Саме це противно тоталітарній ідеології, яка завжди права і котиться, немов трамвай по рейках, по коліях своїх схем».

Причиною масовості тоталітарних ідеологій і рухів є дремучість зомбованих мас. Всі фюрери роблять ставку саме на безапеляційність і убогість «інтелектуальної більшості», тому що саме вона вразлива до примітиву і конспірологічного блефу. Розумні не просто тоталітаризму не потрібні, але небезпечні для нього, тому їх виганяють або знищують. Решту просто відрізають від реальності, повністю позбавивши здатності критично мислити: безапеляційна логіка вбиває мислення і всі прояви спонтанності. В ідеалі такої обробки свідомості можна створити незвичайний «людський пластелін», який піддається найбільш диким витівкам ляльководів. Бо на піку божевілля матеріал повинен набути надпіддатливості, а жертва – погодитися зі своїм знищенням. На завершальній фазі можна змусити оносороженних йєху тисячами і мільйонами покірно рухатись до місця власного умертвіння (не тільки табори смерті, але й військовий «героїзм» закидання ворога трупами).

Експерт з тоталітаризму Ханна Арендт характеризує цей стан так: «Це не вбивство, а масове виробництво трупів».

«Людина перетворюється на труп задовго до своєї фізичної смерті тому, що в ній знищують все людське. Завдяки таборам ми зрозуміли, що просте вбивство – це ще обмежене зло».

Якщо риносерит – мозкова хвороба, то природними проблемами стають її наслідки та можливості лікування. Наслідки, як ми знаємо з історії, вельми важкі і далеко переважаючі середньовічні чуму і холеру. Як висловився один з російських письменників, автор «Архіпелагу», «Росія програла ХХ століття». Я вкладаю у ці слова набагато більше, ніж сам Солженіцин: збереження «совка» (Homo Sovieticus) донині, розпад країни, заміна КПРС на КДБ (хрін за редьку не солодший), олігархія, насильницька і брехлива владоцентричність, знищення опозиції, роздаткова економіка, конфлікт влади і власності, беззаконня, убогість і безправ’я, перші місця за наймерзеннішими показниками, маси і хвора свідомість продовжують не тільки домінувати, але відтворення масової людини і тоталітарних ідеологій триває. З’являється мітологема «русского міра» і жага реваншу за історичну поразку. Так що, дуже схоже, що вже почали програвати й століття XXI-е.

Але ж, тим не менш, наслідки дванадцятирічного тоталітарного панування в Німеччині вдалося значною мірою подолати. Але в Німеччині та Росії реалізувалися різні сценарії, хвороба в Німеччині тривала 12, а не 75 років, країна була окупована переможцями, спрацював «план Маршалла» і пройшла найпотужніша денацифікація.

У Росії майже все відбувалося з точністю до навпаки: декомунізації і резекції риносериту не було, партію комуністів змінив бойовий загін гебістів, а хвора країна, навіть розпавшись, не винесла з того, що сталося ніяких історичних уроків. Пухлина викинула метастази.

Йдеться зовсім не про метафори чи алегорії: весь ланцюжок останніх російських подій – від незначних до великих, від антиблокади до знищення продуктів – є панорамною клінікою Кащенко, грандіозною палатою № 6, що розкинулася від Калінінграда до Курил. Це вже не сатири Франса і Гашека, не абсурдистика Беккета або Іонеско і навіть не дурдом Sanitarium-Шізаріум чи госпіталь в Шарантоні Петера Вайса, а справжня дурка совєтська з усіма її «закидонами» і «Москвою-Півниками» на додачу.

Я усвідомлюю спірність тези про масове божевілля, тим більше, що це не відповідає медичним критеріям. Про події можна говорити з абсолютно инших позицій, скажімо, як про ліквідацію понять свободи, провини, співчуття, відповідальності, правдивості. Але, як експерт в галузі квантової фізики, я усвідомлюю складність проблеми і можливість альтернативних описів відповідно з принципом додатковості, коли досліджуваний об’єкт одночасно є тим і иншим, тобто розумом, позбавленим людяності або людяністю, позбавленою розуму.

Критикам, які не повірили, що путінізм і нинішній стан умів – метастази тоталітаризму, я міг би порадити прислухатися до «думок» 89% уражених. Але не буду цього робити, бо розумію, що порада ця – порожня: яка може бути логіка або мораль в ураженому метастазами мозку? Я маю на увазі і самого «Великого Вождя і Отця Нації», і 89% його шанувальників.

И мерзко, и гнусно, и подло, 
и страх, что заразишься свинством,
а быдло сбивается в кодло 
и счастливо скотским единством.