www.ji-magazine.lviv.ua

Брайан Уітмор

Москва – це потужний коктейль, який об’єднує культурну зневагу, антиглобалізм, евроскептицизм, культурний консерватизм і антиамериканізм

Протистояння Заходу і Росії, яке включає балансування на межі війни, боротьбу за вплив у країнах Східної Европи та їхнє майбутнє, є новою реальністю. Насправді, це протистояння стає все більш звичним та інституціалізованим. Зараз ми є свідками нового ладу і початку так званої Тривалої війни.

Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США заявив, що Вашингтон може розглянути питання створення бази для ядерної зброї середньої дальності в Европі. А міністр закордонних справ Великобританії повідомив, що його країна розгляне можливість розташування цієї бази на власній території.

За останній тиждень російський військовий літак пролетів над військовими кораблями НАТО в Балтійському морі; російський винищувач пролетів на відстані трьох метрів від американського літака-шпигуна над Чорним морем; а американські та російські морські офіцери зустрілися для обговорення того, як уникнути випадкового зіткнення в морі чи повітрі.

Тим часом, Пентагон оголосив про свої плани розмістити важку техніку в Балтійських країнах, а Москва пообіцяла відповісти прискоренням розгортання ракет «Іскандер» в Калінінграді і зміцненням російських військ у Білорусі.

Ласкаво просимо в нову реальність. Після більш ніж року конфлікту в Україні протистояння між Росією та Заходом вже є чимось звичним і все більш інституціалізованим.

Це не нова Холодна війна, принаймні, поки що.

Росія не є наддержавою, яка володіє глобальним впливом. Вона не керує блоком країн, чий вплив можна порівняти з впливом Заходу. Однак Росія використовує існуючу владу дуже ефективно.

Кремль також не є життєздатною альтернативою для західного ліберального демократичного капіталізму. Однак виклик, який російський президент Владімір Путін кинув Заходу, має ідеологічний компонент, що посилює негативну реакцію на глобалізацію і універсалізацію ліберальних західних цінностей.

Таким чином, хоча ми і не перебуваємо в стані холодної війни, яка, врешті-решт, була продуктом певного періоду історії, ми знаходимося на ранніх стадіях того, що має стати тривалою війною.

Росія може не бути наддержавою. Але вона не є і країною, яку можна легко ізолювати або нейтралізувати. Останні заходи Европи та США демонструють розуміння того, що з Москвою треба домовлятися систематично і постійно.

Конфлікт Заходу з Росією, говорить Майкл Макфол, колишній американський посол в Росії, «не вирішити за тижні чи місяці, він триватиме роками, навіть десятиліттями».

На кону не що инше, як доля міжнародного ладу, який виник після закінчення Холодної війни.

Виклик безпеці

Цим займався Борис Єльцин, Владімір Путін і Дмітрій Медведєв.

Кожен керівник Кремля з 1991 року намагався переконати Захід переосмислити архітектуру европейської безпеки так, щоб зменшити вплив НАТО і надати Москві ексклюзивну сферу впливу на постсовєтському просторі.

Кожному з них відмовили. Реакція на цю відмову – головне в нинішньому виклику, який Москва кинула Заходу.

Европейський порядок, встановлений після закінчення Холодної війни, як відзначають аналітики Іван Крастев і Марк Леонард в американському журналі Foreign Affairs, заснований на припущенні, що «економічна взаємозалежність, міжнародні правові інститути та взаємодія у внутрішній політиці один з одним» були «основним джерелом безпеки».

Вважалося, що ця модель пошириться за допомогою розширення НАТО і Европейського союзу, а також підвищення авторитету глобальних інститутів, як, наприклад, Міжнародний кримінальний суд і Світова організація торгівлі.

«Донедавна більшість европейців вірили, що їхній устрій відповідав універсальним бажанням і міг би бути моделлю для решти світу. Росія зруйнувала це припущення минулого року, коли вторглася в Крим», – написали Крастєв і Леонард.

Кремль давно хвилювало те, що европейський лад був потенційною загрозою для  російського суверенітету. І саме цей страх – більше, ніж слов’янське споріднення з Сербією – став основою того, що Москва засудила втручання НАТО в косівський конфлікт.

Але побоювання Росії щодо власного суверенітету мають зворотну сторону – зневага до суверенітету инших. Зокрема, Москва боялася, що новий світовий порядок, встановлений після закінчення Холодної війни, не дозволить їй втручатися в політику своїх сусідів.

Це було головною причиною опозиції Кремля проти розширення НАТО, а пізніше – ЕС.

«Протягом 20 років Російська Федерація офіційно – не приватно чи таємно, а саме офіційно – ототожнює власну безпеку з обмеженим суверенітетом своїх сусідів», – сказав науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин (Chatham House) Джеймс Шерр під час лекції в Академії оборони Латвії.

У розмові з Радіо Свобода Шерр зазначив, що до анексії Криму Росія вичікувала і більш-менш грала за правилами Заходу. Хоча вона і прощупала ґрунт під час кібератаки на Естонію в 2007 році і п’ятиденної війни з Грузією в 2008 році.

«Вони тиснули і грали з правилами, але не виходили за встановлені межі. Тому, ключовим особам на Заході було зручно ігнорувати мінливий настрій Росії, зростання її гіркоти і в той же час її впевненості. Тепер росіяни розгорнули наступ на правову основу системи безпеки світу, усталену після холодної війни», – сказав Шерр.

Враховуючи прихильність Москви до виклику, який вона кинула Заходу, США і Европа змушені або захищати існуючий порядок безпеки, або віддати Росії свою зону впливу на постсовєтському просторі.

«Захід зробив величезні політичні, економічні та моральні інвестиції в систему безпеки, встановлену після Холодної війни. Треба бути дуже недалекоглядним і неосвіченим, щоб ігнорувати все це», – сказав Шерр.

Виклик ідеології

Представляти, захищати і відстоювати права етнічних росіян у всьому світі є обов’язком Москви. «Рускій мір» – це «особлива цивілізація», де правила Заходу, його норми і цінності не мають ніякого значення. Західна цивілізація є декадентською, вона занепала.

На відміну від Совєтського Союзу, Росія не пропонує альтернативної моделі західного лібералізму. Замість цього, ідеологічна складова виклику, який Москва кинула Заходу, полягає в її запереченні.

У розмові з Радіо Свобода професор Нью-Йоркського університету Марк Галеотті назвав це «реакцією проти глобалізації цінностей».

Москва – це потужний коктейль, який об’єднує культурну зневагу, антиглобалізм, евроскептицизм, культурний консерватизм і антиамериканізм.

«Ціла ідеологія «путінізму» заснована на цивілізації. Вона заснована на самобутності. Вона заснована на протистоянні ліберальному постмодернізму, але в карикатурному варіанті – на протистоянні правам геїв», – сказав Шерр.

Цивілізаційному виклику Путіна симпатизують члени БРІКС, групи, яка об’єднує Росію з країнами, що розвиваються, – Бразилією, Китаєм, Індією і Південною Африкою.

З однодумцями серед европейських лівих партій, наприклад, правлячою грецькою партією «СІРІЗА», і правими партіями типу французького «Національного фронту» Росія вбиває якийсь клин між західними країнами.

Росія навіть має підтримку серед лідерів у Европі та на її периферії, у тому числі прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і турецького президента Реджепа Тайіпа Ердогана.

Можливо, це і не єдина ідеологія чи по-справжньому життєздатна альтернатива західному лібералізму. Але поки це потужна перепона, що має певну силу.

Крім того, ця ситуація підтверджує пророцтво покійного політолога Семюела Хантінгтона, яке він зробив у своїй основоположній статті «Зіткнення цивілізацій» у 1993 році. Він написав, що майбутня лінія розлому світової політики, ймовірно, налаштує Захід проти решти світу.

Тому прийшла пора Тривалої війни. Вона обіцяє бути затяжним конфліктом з різними рівнями інтенсивності, який вестиметься на кількох фронтах.

Тривала війна включатиме балансування на межі війни на східному кордоні НАТО. Вона включатиме протистояння за майбутнє колишніх совєтських республік, як, наприклад, Україна, Грузія, Молдова, і за вплив на колишні югославські країни, як, наприклад, Сербія, Чорногорія і Македонія.

Це буде битва за серця і уми, яка вестиметься на радіохвилях і в кіберпросторі.

І вона триватиме доволі довго.

Джерело: Вільна Зона http://www.szona.org/gotovimsya-ne-k-holodnoj-ak-dlitelnoj-vojne/#t20c