Гаррі Каспаров

«Ще п’ять-шість таких перемир’їв і Путін дійде до Берліна»

Ви знали Бориса Нємцова, що для вас означає це вбивство?

- Зараз той рідкісний випадок, коли я навіть не зовсім розумію, що сказати. Цю трагедію ще доведеться осмислити. Одна справа, коли кажеш, що режим неминуче скотиться до політичних репресій і вбивств, проводиш аналогії з історією, кажеш, що це неминуче – перетворення диктатури однієї людини в фашистську диктатуру … Але все абстрактно якось виходить. А коли відбувається таке, коли вбивають людину, яку я добре знав, з якою ми разом боролися 10 років, – це зовсім інша історія.

Яким ви запам’ятали Бориса Нємцова?

– Борис був великою людиною – і фізично, і колоритом, і характером, його завжди було багато. Для путінської Росії це вже злочин. Коли людина такого калібру починає активно боротися з режимом, він ризикує всім. І зрозуміло, що в якийсь момент цей ризик стає смертельним. Для мене це особливо важко, тому що ми з Борею багато сперечалися в 2012-2013 роках. Я говорив, що зміни в Росії через вибори неможливі, що цей режим не піде без крові, а він переконував мене у зворотному. Він завжди говорив: “Ні, в Росії треба довго жити, ми побачимо зміни, це важкий процес, але треба потроху рухатися”. Він зберігав оптимізм, вважав, що цей моторошний режим може якось трансформуватися.

Чотири кулі в спину 55-річному політику. Хто стріляв?

– Ніхто зараз точно не може сказати, хто стріляв, але його вбив режим. Я сумніваюся, що Путін давав команду. Мені здається, це обстановка, в якій самі відморожені елементи, уже зовсім оскаженілі, вважають, що можуть відстрілювати неугодних людей. Путін створив атмосферу, в якій такі політичні вбивства стають можливими. Я завжди говорив, що кожен день перебування Путіна при владі буде множити кров і страждання. Думаю, що говорити це вам, людям, що живуть в Україні, безглуздо, ви розумієте, що таке Путін. Навіть Нємцова, людину, яка відстоювала методи ненасильницького опору, яка не хотіла бачити в Росії кровопролиття, повторення 1917 року, якихось страшних потрясінь, саме її вбивають.

На ваш погляд, це вбивство пов’язане з планами провести в Москві опозиційний марш “Весна” 1 березня?

– Напевно, це якось пов’язано з маршем, який повинен був відбутися в Мар’їно, але … його ж вбили в двох кроках від Кремля! З усіма цими путінськими силовиками, які контролюють кожен сантиметр, людину застрелили просто на очах у Кремля. Це доводить, що вся вертикаль влади зайнята незабезпеченням безпеки країни та її громадян, а саме захистом режиму: Путіна і його кліки. Бандити, вигодувані цим режимом, відчувають себе безкарно, країна занурюється в беспредєл, це вже очевидні ознаки тління. І питання не в тому, чим це скінчиться, ми знаємо підсумок. Питання в тому, скільки життів ще понесе це зло, зомбують людей і харчуються кров’ю. Кожен день перебування Путіна при владі, це продовження ескалації, тому що по-іншому режим жити вже не може.

Що стало фундаментом такої ситуації в Росії?

– Розумієте, вся ця істерика на телебаченні, всі ці абсолютно божевільні завивання, крики “більше пекла!” – це насправді все матеріалізується. Коли створюється така атмосфера, треба подивитися історію – це фашистська Німеччина, сталінський Радянський Союз. Ви не можете вимагати крові в телевізорі 24 години на добу, сім днів на тиждень, а потім дивуватися, що на вулиці відбувається таке. Ця кров результат тотальної параної і зомбування людей, які розгорнуті були в останній рік. Напевно, це агонія режиму, результат того, що зараз відбулося тотальне зомбування суспільства.

Що робити тим, хто залишається в Росії і продовжує опір?

– Політичні вбивства активістів Росії завжди були. Просто зараз ми говоримо про вбивство такого рівня. Але до цього було і вбивство Політковської, і такі вбивства в Росії не є чимось екстраординарним, тобто, у режиму немає алергії на кров. Путінський режим зароджувався у вогні і крові другої чеченської війни і у вибухах московських будинків, про що ми досі не знаємо всієї правди. Методи придушення опозиції варіювалися, були арешти, кримінальні справи. Я знав, що репресії будуть наростати, але, мабуть, у когось вже по-справжньому сверблять руки, і якісь відморозки, безумовно, близькі до Путіна, просто стріляють. Сам президент РФ цей процес вже не може контролювати, тому що ця ненависть, ця звірина сутність вихлюпнулася далеко через край. Тобто, можна вже все. Є вороги, яких треба вбивати, бо вони американські шпигуни, тому що вони працюють на користь України, і так далі. Далі йде тотальна маячня, яку можна не обговорювати. Але якщо постійно накручувати цю маячню, то рано чи пізно починають відбуватися страшні речі

Путін як у випадку з Політковської, скаже, що смерть “завдала більший великої шкоди влади, ніж життя”?

– Ситуація істотно відрізняється від 2006 року, коли вбили Політковську. Для мене Путін завжди був тираном, але з точки зору світової спільноти він був шанованою людиною. Він був приймаючою стороною на “вісімці”, влітку у нього збиралися всі лідери вільного світу, його репутація була більш ніж достатня для того, щоб підозри у вбивстві від себе відвести. Підозрювати Путіна тоді було поганим тоном. Зараз інша ситуація, у нього на руках вже стільки крові, і це перестало бути таємницею. Злочинність режиму, його брехливість така, що навіть Джон Керрі (держсекретар США. – ред.) змушений визнати, що Лавров постійно бреше. Вбивство Нємцова в такій атмосфері переводить все це на якісно інший рівень, ця кров вже на руках Путіна. І тут не важливо, наскільки він пов’язаний з тими, хто організовував і санкціонував це вбивство.

Неможливо не запитати про Надію Савченко, якій ви передавали лист з проханням припинити голодування. Її відпустять?

– Її не відпустять. Я боюся, що ця трагедія, ця смерть неминуча, тому що ніяких реальних дій, які змусили б Путіна хоч якось рушити, ніхто не робить на Заході. Існує достатньо способів продемонструвати, що ця смерть буде мати важкі наслідки, починаючи з висилки сімей, конфіскації грошей, закриття SWIFT. У Заходу є багато способів, і якби вони хотіли послати меседж, вони б це зробили. Але ми спостерігаємо “страусину” політику – голова з піску іноді висовується, але все одно очевидне небажання, як вони кажуть, допускати ескалацію. Це абсолютна маячня, абсолютно ясно, що ескалація викликається однією людиною.

Що далі, можливо прорахувати дії Путіна?

– Я побачив недавно дуже хороший коментар, по-моєму, у поляків: ще п’ять-шість таких перемир’їв і Путін дійде до Берліна. Захід намагається відкупитися, не розуміючи, що там немає предмету переговорів. Вони намагаються, як Чемберлен відкуповуватися територією іншої країни, але питання в тому, що території, які отримав сьогодні Путін – Крим, Донбас – не є для нього самоціллю. Його мета на сьогоднішній день абсолютно очевидна – розвалити Україну, як незалежну державу і створити абсолютно нестерпну обстановку в Європі. Де НАТО і ЄС перестануть грати притаманну їм роль. Тобто, мова йде про тотальну руйнацію системи континентальної безпеки, яка створювалася в 1945 році і послужила основою для світової системи безпеки. Путін переводить гру в інший режим, і це для нього питання виживання. Чи піде він завтра штурмувати Маріуполь, або почне провокації в Харкові? Це питання часу, куди він рушить далі. Він може несподівано перейти на Естонію, але цілком очевидно, що питання, як він каже, розширення російського світу, насправді питання тотального руйнування системи міжнародної безпеки є для Путіна пріоритетом. І поки він не буде зупинений, сам не зупиниться. Диктатори самі не зупиняються. Я з огидою читаю західних політиків, які бояться відправити якусь зброю в Україні. Держави, які змушували Україну відмовитися від ядерної зброї в 1994 році, сьогодні ніяк не можуть зважитися продати їй протитанкову зброю. Це ганьба.