www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Клімовський

Кремль стояв перед дилемою: військовий стан або проведення виборів, тому він мусив припинити на 1,5 місяці бойові дії. Але вибори пройшли, Кремль побачив непривабливу для себе картину настроїв в Україні, і з 26 жовтня повернувся до посилення обстрілів і засилання диверсантів. Вибори мерів Кремлю нецікаві, а тому зникло «гальмо» стримування його агресії. Більш того, Кремль зацікавлений у зриві Мінських угод і не збирається виконувати своїх зобов’язань по них, – він досі утримує 148 громадян України в заручниках. Утримує, незважаючи на те, що давно мусив повернути їх в Україну. Росія переймає практику Третього Рейху, який масово брав заручників, і ніякими нескінченними помпезними річницями Другої світової війни цього не приховати.

Надії, що Сирійський фронт відверне Кремль від Українського фронту, не мають серйозних підстав. Військовий ресурс, який використовує Кремль в Сирії, незначний і, звичайно, менший за ті сили, які він виставив проти України, якщо не зважати на авіацію. Але 30 літаків, які використовує Кремль в Сирії – не критичне число для його військового потенціалу. Вторгнення в Сирію не порівняти за масштабами вторгнення в Афганістан. Для Кремля це варіант «маленької і переможної війни» і полігон для навчання льотчиків.

Ті, хто сьогодні бомбить міста Сирії, завтра з тим же душевним спокоєм бомбитимуть міста України і будь-якої иншої країни. У Сирії Кремль психологічно готує касту слухняних льотчиків-убивць. Вони не бачать, як їх бомби рвуть людей, і почуваються безкарними, – у супротивника немає зенітних ракет, а вбивство мирних людей в РФ не засуджують. Якщо будь-який промах льотчиків США швидко стає предметом розслідування військової прокуратури та громадськості, то льотчики РФ часто зносять житлові квартали, а ліві і «правозахисники» на Заході не кричать про це, як кричали під час боїв на Донбасі, коли снаряд ВСУ не потрапляв у ціль. Населення Росії свято вірить: наші льотчики ніколи не промахуються, навіть якщо ціляться «по другій заклепці під чоботом», і не вбивають мирних людей. До цього Кремль давно привчив його, а тепер він створює біороботів-вбивць, готових влаштувати пекло в будь-якій точці земної кулі в ім’я «руского міра».

Мінські угоди загнали Кремль у військовий глухий кут, – у нього немає навіть фіктивної пристойної причини для активації війни. Цю причину він намагається створити собі, знову почавши обстріли по всій лінії розмежування. Імовірність використання авіації настільки висока, що у Київ прибула група експертів НАТО для вивчення способів відбиття ударів авіації РФ по Україні. 9 листопада Порошенко направив у Верховну Раду законопроект про допуск в Україну на 61 день близько 2500 військовослужбовців країн НАТО з технікою для спільних навчань «Партнерство заради миру».

Це, як і розпочаті НАТО навчання в Литві повинні, вкотре, стати стримуючим чинником проти російської агресії. Але вони навряд чи припинять локальні вилазки і диверсії російських окупантів на Донбасі. Однак у нас є нестандартна зброя для їх припинення.

По-перше, це припинення подачі електроенергії в Крим. Для початку РНБО може прийняти рішення про відключення в Криму світла на дві доби, зажадавши від РФ припинити бойові дії. Якщо обстріли не припиняться, то наступним кроком стане безстрокове відключення.

Імперська «гра» Кремля – кривавий хід в Парижі

Сергій Клімовський

Друге, закриття виїзду з Криму на місяць, припустимо з 20 листопада. Виняток тільки для дійсних громадян України та осіб, що рятуються від політичних репресій. Також повне закриття на місяць в’їзду громадянам РФ в Україну, за винятком тих, хто їде на похорон близького родича.

Третє, повне закриття на місяць всіх контрольно-пропускних пунктів на лінії розмежування. Схожі способи Жебрівський в Донецькій області уже застосовує. У разі не припинення обстрілу наступним кроком може стати енергетична й всяка инша ізоляція окупованих районів Донбасу.

Для боротьби з диверсантами, терористами і провокаторам варто створити «Трибунал у справах «російського пекла»». З початку року СБУ виявило й затримало 250 таких персонажів. Приблизно – по одному за добу. Однак справи з винесення їм вироків передають у районні суди загальної юрисдикції. У результаті суддя, іноді сам адепт «російського пекла», сидить і страждає: як позбавити їх покарання. Для позбавлення суддів тяжких роздумів такі справи варто передати у спеціальну колегію суддів, створену під юрисдикцією військової прокуратури. Військовим такі справи ближчі і рідніші.

Буде несправедливо обділити увагою також тусовщиків «російського пекла» і різних чортиків з вилами. Варто піти їм на зустріч і позбавити їх такого обтяжливого українського громадянства, а заразом і субсидій по квартплаті та инших соціальних виплат, що прискорить виконання їхньої заповітної мрії – потрапляння в «російське пекло». СБУ їм може допомогти з квитками на поїзд та довідкою, що вони зазначені в його картотеці, щоб чорти по той бік кордону прийняли їх як рідних. Саме тому закривати кордон на виїзд не варто, може, хтось сам вирішить відправитись в пекло.