www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Клімовський

Поки Генштаб РФ вчить «трактористів» їздити на танках і стріляти з «Градів», а ГРУ – бути «невидимками», ФСБ та инші лицарі плаща і кинджала мучаться з переворотом в Україні. Мучаться, бо після виходу в 1931 р. «Техніки державного перевороту» журналіста-італійця Курта Зуккерта (Курціо Малапарте) світ змінився, а ФСБ – не дуже, і досі користується схемами Комінтерну. Малапарте був романтиком держпереворотів, обожнював їх заради них самих, називав їх пролетарськими революціями, ставлячи знак рівності між фашистами і комуністами, захоплювався Леніним, Троцьким і Муссоліні, і до 1933 р. вважав Гітлера бездарністю.

Над проблемою, навіщо робити переворот і що робити після нього, Малапарте особливо не задумувався, – для нього переворот важливий сам по собі. Романтик, і не останній. Такі романтики, які бачать себе вождями на барикадах, залишилися і в Україні, зокрема, одеські комуністи-революціонери. Майдан вони «проспали», і тепер страждають: життя і революція пройшли мимо. ФСБ їм співчуває, і обіцяє допомогти. Малапарте, незважаючи на весь свій романтизм, технологію переворотів початку ХХ століття вловив вірно, і з того часу у відкритому доступі нічого схожого, крім публікацій Василя Мітрохіна, що втік з КДБ, не з’явилося.

Загалом, державний переворот з «референдумом» в Криму, як і «повстання» на Донбасі, виконані за схемами, описаним ще Малапарте. Але настільки бездарно, що заклинання Лаврова «російських військ нема» були безглузді, і щоб трохи прикрити свою причетність до цих переворотів, Кремль випустив агітку «ввічливих людей» – солдата з кошеням, як парафраз на «Солдат дитину не образить». Але вона жила недовго, і померла безславно навіть серед ватників, як і агітка про пролетарську революцію на Донбасі, запущена Кагарлицьким і Бузгаліном, – світочами лівої думки в РФ, яких утримує Кремль. Але організувати переворот по всій Україні за схемами, використаними в Криму і на Донбасі, за рік не вийшло, і в ФСБ зрозуміли, що й не вийде, і треба придумати щось новеньке.

В те, що Симоненко, навіть з’єднаний з Вітренко, зможуть підняти трудящі маси на повалення ярма хунти з компрадорської буржуазії, на користь буржуазії російської, або ще чогось там, у Кремлі не вірять. Але фінансують, як Сталін в анекдоті вчив НКВД: «Нема в мене инших письменників, працюйте з цими, хоча сам знаю, що вони п’яниці і дегенерати.» Дотримуючись завіту вождя, ФСБ і збирає під прапори Руцького міра різних моральних виродків і старих у флотських кашкетах від Морської партії Ківалова, які втратили відчуття реальності та запевняють перехожих, що в Україні усе розвалилося. Але розруха не заважає «морякам» прогулюватися і пити пиво, і не штовхає бігти від неї в благословенну Росію. Мабуть, українська розруха навіть їм приємніша, за російське процвітання.

«Моряки» та инші персонажі, які запевняють: в Україні не просто все пропало, а повний апокаліпсис – це нова стратегія ФСБ, яка зрозуміла – зі страйками і протестами не виходить щось. Зовсім хрест на них ФСБ не поставила: тренування для романтиків протестів з захопленням адмінбудівель у Києві проводить, ось тільки СБУ і літо заважають. Фінансові майданники та инші «голодні» хочуть у відпустку і на дачу, як і їхні тренери, і побороти це хотіння не в силах навіть САМ путін. До того ж, у «голодних» є вагоме виправдання – треба їхати рятувати сезон в Криму, а кривава хунта може і почекати, нікуди вона не дінеться.

Що переворот за схемою «повстання мас» не клеїться, ФСБ усвідомило до початку червня, коли пішли платіжки за комуналку. Кабмін совєтську розрахункову норму споживання газу з 9,6 кубів на людину знизив вдруге до 3 кубів, і вийшло, що при зростанні тарифів плата за газ залишається підйомною, всупереч казкам комуністів. Зусилля фірм Ахметова з розкруткою тарифів на світло і воду теж обламали, але бої на «ахметовському фронті» ще будуть восени, коли стане зрозуміло, чи зможуть «фронтовики» Яценюка там піти в наступ чи ні. Те, що депозитні рантьє, люстровані чиновники, мітингові заробітчани і романтики переворотів, якщо зібрати в центрі Києва держпереворот без «ввічливих людей» не зроблять, в ФСБ теж усвідомили. Тому від «повстання мас» перейшли до схеми «хаос і терор», що дозволяє обійтися без мас.

Але ФСБ не може обійтися тільки вуличними агітаторами, які розповідають, що в Україні все розвалилося, – потрібна наочність розвалу, а з нею сутужно. Загрози Газпрому вибудувати до 2019 р. турецьку, південну, північну і ще якусь магістраль в обхід України вражають тільки 90-річних бабусь, які побоюються, що не доживуть. Це дійшло і до Газпрому, і 26 червня він заявив, що збереже транзит газу через Україну і після 2019 р. і нібито ніколи і не говорив, що закриє його. У РФ не тільки історія стала непередбачуваною, але й минулий тиждень.

Апокаліпсис від Газпрому – штука дуже ненадійна, щоб нею налякати Україну. Страшне слово «дефолт», яким економісти та екстрасенси півроку погрожують Україні, теж не сильно лякає українців, бо половина з них уявляє собі картинки пекла, але не уявляє дефолту. А коли не знаєш, то не дуже страшно. Инша половина дефолту не боїться, знаючи: це відмова сплачувати борги. Оголошення в 2001 р. найбільшого в історії дефолту в Аргентині її парламент зустрів оплесками і стоячи. Населення теж раділо. Плакали тільки закордонні кредитори, зрозумівши, що плакали їхні грошики, – аргентинці обіцяли їх повернути через 30 років, але не всім і не все. Так що у випадку дефолту плакати будуть не українці, а російські олігархи. Позику в 3 млрд. доларів 2013 р. наш Мінфін вже вважає не кредитом Росії Україні, а приватним кредитом Путіна другу Януковичу, – ось нехай вони між собою і розбираються. Тим більше, що живуть в одному місті, а державі Україна до цих їхніх розборок справи немає. Якщо Росія буде наполягати, то ткнемо її носом в її власну кредитну історію, і нагадаємо, що в листопаді 1917 р. вона відмовилася платити за іноземними позиками. І сто років як не платить. Заодно уточнимо в архівах, чи не заборгував Раднарком Леніна Центральній Раді і батьку Махну. Підозрюю, заборгував. За звільнення Криму від барона Врангеля, за Голодомор і багато иншого.

Так як розмови про дефолт, зростання тарифів і апокаліпсис від Газпрому паніки і хаосу не викликають, то ФСБ перейшло до перевіреного засобу – підпалів. Для початку підпалила ліс у Чорнобильській зоні і заговорила про реанімацію радіації 30-річної давності. Але кияни до радіації звикли так, що жити без інформації про неї не можуть, а тому з міста не втекли. Тоді ФСБ вирішило спалити щось вражаюче. Вибір пав на Васильківську нафтобазу, бо її власник-регіонал і екс-міністр енергетики Ставицький втік в Москву. Ставицький з базою попрощався і дав «добро» на спалення.

База горіла двічі і довго. «Вєсти» та инша рашистська преса грілася біля пожежі, а недолюстровані хабарники з міністерств намагалися примазатися, запевняючи, що якби вони навідувалися з перевірками, то база ніколи б не згоріла, а тому мораторій на перевірки треба скасувати. База згоріла, і перед ФСБ постало питання: що палити далі? Виявилося, що навіть втікачі-регіонали не рвуться палити свою власність, а тим більше ті, хто залишився. Росфірми в Україні теж не прагнуть до самоспалення, а підпалювати власність патріотів складно. По-перше, власність дрібна, не вражає; по-друге, Коломойський паліїв знайде без Авакова і покарає без Шокіна, а палити магазини «Рошен» і закидати їх тортиками ФСБ набридло. Зрештою, ФСБ – це спецслужба, а не банда хуліганів. Мабуть, ЦРУ трясеться від сміху, читаючи звіти ФСБ Кремлю про розбиті вітрини магазинів «Рошен», а Голлівуд вже міг би зняти комікс про героїчну боротьбу ФСБ з цукерками.

Почавши операцію «Хаос» ФСБ зіткнулося з тим, що підпалити свою хату заради «Руцького міра» в Україні згодні тільки комуністи, але вони тримають власність на паях з регіоналами, і останнє слово за тими. Але регіонали хочуть робити бізнес, а не палити його, для чого вони ще в 2014 р. провели з’їзд, де виключили Януковича з партії і скромно провели з ним ритуал на зразок розвінчання культу особи Сталіна. За це їх і не поспішають заборонити, на відміну від комуністів, які Януковича до влади привели, але ніяк в тому навіть фіктивно не покаються. Притому, що каятися їм не вперше, вся історія КПРС – суцільні покаяння заднім числом за помилки і перегини від запаморочень через успіх.

Зважаючи, що з підпалами виникли труднощі, то операція «Хаос» забуксувала. Проба пера з екокатастрофами у вигляді зливу відходів у р. Ровенци на Харківщині теж невдала. Річка впадає в Сіверський Донець, що тече в Дон по окупованій території. Не врахували, що і зливників легко вирахувати. В результаті зрозуміли, якщо так продовжувати, то не ліцензоване очищенням України від руцкомірців, займуться всі, а не тільки загін «Равлик» і міліцейська рота «Торнадо». Кремлю це ніби на руку, – можна роздути тему про «нацистський терор», але є ризик залишитися без адептів Руцького міра в Україні, і нікому буде зображувати український народ, вдячний армії-визволительці при її новій навалі. Не важко також спрогнозувати, що реакцією на зростання терору від рашистів стане переважання в уряді України Партії гільйотини, яка поки представлена  лише пародією на неї у вигляді Ляшко.

Зростання популярності якобінців – Партії гільйотини у Французькій революції, теж було прямим наслідком зростання білого терору і цін. Французи тоді теж вимагали від уряду вгомонити терористів і спекулянтів, а Робесп’єр обіцяв, що з цим проблем не буде, як і з наступами на фронті. На тлі таких промов Робесп’єра навіть визнаний радикал Дантон почав виглядати на п’ятому році революції дуже поміркованим політиком. Якобінці свої обіцянки виконали, в тому числі щодо спекулянтів і цін, але їх згубило гільйотування соратників і конкурентів, у тому числі і Дантона, теж якобінця, роль якого в нашій революції, схоже, випала на долю Порошенка. На роль Робесп’єра активно претендує Корбан, а судячи із заяв перед відходом з СБУ, на неї може претендувати і Наливайченко. Партія УКРОП навколо Корбана вже формується, а й у Наливайченка багатий досвід партбудівництва.

Намагаючись організувати в Україні державний переворот, і створюючи військовий та економічний тиск, Кремль мимоволі продукує оформлення Партії гільйотини, тоді як в мирних умовах все обмежилося б помірною Партією люстрацій і конфіскацій, схоже, як це було в 1990-ті після оксамитових революцій у Східній Европі. У такій ситуації поява українського аналога якобінському закону «Про підозрілих» неминуча. До гільйотини, зрозуміло, не дійде, але страти терористів введуть, «підозрілих» обмежать у виборчих правах, а їхню активну частину вишлють в «рускій мір», що стане ударом для Кремля, який і так прагнути уникнути доплат придністровцям і Вірменії, оскільки грошей у РФ стає все менше і менше. Так як прорахувати все це не складно, то виникає питання: на кого працює ФСБ? Невже на ФБР, як стверджував колись Задорнов?!