www.ji-magazine.lviv.ua

Ксенія Кирилова

Народ готують до великої війни

Відомий російський публіцист Андрій Архангельський вже більше року веде такий собі «радіощоденник»: відстежує та переказує основні тенденції і тренди пропагандистських російських радіостанцій.

За його словами, після денонсації угод про співпрацю України та Росії у військовій сфері, у тому числі і про транзит через територію України російських військових у Придністров’я, так коментує вчорашні настрої в медіа-середовищі: «Господи, включив КП (радіо «Комсомольська правда» – НР). Сидять там троє ведучих... Не хочу навіть називати їх. Чоловіки, жінка. Про ракети розповідають, зрозуміло.

З’ясовують питання, «чи встигнемо ми нанести попереджувальний удар» і «нанести його першими». Добре так обговорюють. Як за хлібом сходити. Як жити з цими людьми? Вони ж не хочуть жити. Вони хочуть померти... Ой, там ведучий такий смішний. Він переживає, що «знову» доведеться «відповідати» по американських базах у Німеччині та Франції, а сама Америка знову ні при чому. Чути в ефірі, як важко дихає ця людина.

Не може змиритися з такою несправедливістю. Прямо от неможливо змиритися з цим. І вражає ще це «ми». Ми відповімо, ми розмістимо. Ідентифікація себе з ракетою», – ділиться враженнями публіцист. «Загалом, сьогодні день божевілля на всіх станціях. Навіть важко сказати, хто божевільніший.

Літнє загострення... Тобто, якщо там є рубильник ненависті від 1 до 10 пекла, то сьогодні дали команду повернути його на 9», – резюмує Архангельський. Не менш агресивний і инший пропагандист війни, уральський блогер Сергій Колясніков.

Раніше ми вже згадували його зашкалюючий пост агресивності, який закінчується словами: «І тепер або буде справжня війна, або її не буде, а нас просто розтягнуть по скибках, уступках, шматочках».

Проте вчора, одночасно з мілітаристською істерією кремлівських радіостанцій, Колясніков перевершив сам себе, і видав в один день три пости (!), які закликають населення Росії готуватися до великої війни.

У першому він ціною неймовірних домислів і перекручування фактів підводить читачів до висновку: «Єдиний варіант, який США і Европа вважають для Росії і нас з вами прийнятним – знищення. Відмова від цього варіанту – війна. Війна буде. Починаємо звикати до цієї думки».

У другому наводить ту ж думку: «Населення Росії треба масово готувати до війни. Европа і США давно це роблять. Саме до війни, до готовності нужди заради боротьби з фашизмом і Перемоги. Ми не має права продати і зрадити подвиг предків».

У третьому, прямо пов’язаному з денонсацією угоди по Придністров’ю, Колясніков глаголить: «Наступним фактором, який повернувся в нашу реальність, стає атомна війна».

Звичайно, можна було б не звертати увагу на одурілого мілітариста-одиночку, якби не низка важливих факторів:

1. Колясніков не приховує свого зв’язку з ФСБ, і відкрито публікує на своїй сторінці доноси в цю організацію, а також інформацію про нині живих або вже загиблих «героїв ФСБ», притому далеко не завжди у цієї інформації є відкрите текстове джерело. При цьому він однаково вихваляє як ФСБ, так і особисто Путіна.

2. Доноси Коляснікова стають причиною для допитів його жертв і навіть для порушення кримінальних справ проти них. Важко уявити, що ФСБ працює «на побігеньках» у знахабнілого екстреміста. Швидше, ситуація протилежна.

3. Важливо зрозуміти, що в сучасній Росії безжально присікається будь-яка діяльність в Інтернеті, яка з певних причин не подобається владі.

Неодноразові випадки, коли навіть за найбільш безневинні пости в соціальних мережах, спрямовані проти війни з Україною, порушувалися кримінальні справи.

Тут же ми маємо справу з найвищою формою екстремізму, яку тільки можна собі уявити: не тільки закликами до знищення окремої групи осіб, але закликами до знищення всього людства в результаті ядерної війни, до знищення инших держав і народів, а також до репресій і зачисток у своїй країні.

Тим не менше, вся ця діяльність здійснюється або прямо за вказівкою, або при потуранні влади.

4. Буквально в останній місяць Колясніков став не просто гостем, а одним з основних доповідачів на конференціях, які проводять не маргінальні об’єднання, а кремлівські аналітичні центри, офіційно створені при державних структурах. Так, він виступав на конференції «Українська криза і глобальна політика», організованій Російським інститутом стратегічних досліджень (РІСД) при Адміністрації Президента, про що прямо повідомляється на сайті інституту.

Ще одним доповідачем на ній був терорист Ігор Гіркін, який сам признався, що розв’язав війну на Донбасі.

Обидва вищезгадані «доповідачі» побували нещодавно і на иншій конференції «Уроки Новоросії для майбутнього Росії», названої «науково-експертною сесією» Центру наукової політичної думки та ідеології (центр Сулакшина).

Вищезгаданий Сулакшин раніше очолював «Центр проблемного аналізу та державно-управлінського проектування», створений другом Путіна Владіміром Якуніним.

Зрозуміло, що в урядові аналітичні центри і на проведені ними заходи не потрапляють випадкові люди, а тому факт представництва російської «науки» і «аналітики» терористами і божевільними мілітаристами не може не насторожувати.

На відміну від пропагандистських ЗМІ, дія яких спрямована перш за все на аудиторію (російську або зарубіжну), вищезазначені центри готують аналітичні записки та доповіді в Адміністрацію Президента, звідки ті потрапляють в тому числі і особисто Путіну, чий кругозір вже давно обмежується лише папками, які йому приносять підлеглі.

І тут потрібно з’ясувати важливе питання: наскільки діяльність Гіркіна і близьких йому за духом терористів і екстремістів підконтрольна російській владі? На мій погляд, в цьому випадку теза про те, що «ура-патріоти» виходять з-під контролю Кремля і намагаються організувати «патріотичний Майдан» в Росії, не відповідає дійсності.

Як вже говорилося, спецслужби немилосердно зачищають кожного, хто проявляє неугодну для них «самодіяльність».

Тут же жодної протидії діяльності Коляснікова і Гіркіна ніхто не чинить. До того ж, як уже зазначалося, на заходи, які організовує інститут, що раніше входив до складу Служби зовнішньої розвідки, випадкові люди і непідконтрольні радикали просто не потрапляють.

При цьому демонстративний наліт «опозиційності» цих людей не повинен збивати з пантелику: згадаймо, як ревно протягом кількох років голосив про свою опозицію Путіну його слухняна маріонетка Сергій Кургінян. Таким чином, можна зробити висновок, що діють радикали або за вказівкою, або при потуранні центральної влади або, як мінімум, тієї з «веж» Кремля, якій підпорядковуються спецслужби і організовані ними аналітичні центри.

Хоча при цьому цілком можливо, що, відчувши свою затребуваність і повну безкарність, вони дійсно почали «перегинати палицю» і перестаратися в агресивності.

Тим не менше, ніхто не поспішає їх зупиняти.

Цілі, для яких використовують «корисних ідіотів», що впевнено перетворюють Росію на пекло масового психозу і людиноненависницької істерії, можуть бути такими:

1. Створити в очах західних аналітиків ілюзію «патріотичної опозиції», яку Путін «ледве може стримувати», і які обов’язково прийдуть йому на зміну, а значить, «без нього буде ще гірше». Тому, знаходячи схожу інформацію, не можна забувати про те, що вона, можливо, призначена саме для того, щоб ми її знайшли.

2. Вкинувши свідомість народу в нескінченне мілітаристське пекло і залякуючи постійним фантомом неминучої війни, в тому числі ядерної, можна виправдати в очах населення будь-яку кризу, будь-яке погіршення економічної ситуації.

Війну тут використовують не тільки як спосіб відволікання народу від економічних проблем або спосіб внутрішньої мобілізації, бо тоді зберігається загроза, що при різкому падінні рівня життя відволікатися вже не вийде, а патріотичний підйом спаде.

Але загрози занурення у щось таке, на що більшість навіть найбільш зомбованого народу не зважиться, і що сприймає як кошмар, змусять сприймати будь-які инші втрати як «менше зло», як ті жертви, на які можна піти, щоб уникнути справжньої війни.

Цілком можливо, що меседжі, формально спрямовані до найбільш радикальної частини суспільства, насправді звернені до «помірної» його частини, яка буде готова погодитися на будь-які умови, щоб уникнути війни, якою її залякують.

3. Ще більше розв’язати силовикам руки для проведення репресій, представляючи їх як «потребу народу».

У тому числі і репресій проти неугодних чиновників – при збереженні недоторканного культу особи Путіна, звичайно. Я і раніше багато разів попереджувала, наскільки небезпечно вирощувати терористів і розпалювати агресію до такого стану, коли вона остаточно вийде з-під контролю. Про те, яку злочинну роботу проводять російські ЗМІ, не говорив тільки ледачий.

Але до того, щоб дозволяти радикалам, налаштованим багаторазово агресивніше навіть «легендарного» Дмитра Кісєльова, визначати порядок аналітичних центрів і напрям роботи з населенням, кремлівське безумство ще не доходило.

Мені цікаво, чи задумуються російські спецслужби про те, що навіть якщо їм вдасться в якийсь момент «вимкнути» Коляснікова або Гіркіна, вони вже не зможуть впоратися з сотнями і тисячами людей, яких ті встигли зомбувати, загітувати їхати на Донбас і вбивати українців, яким зламали і скалічили життя?

Чи згадують вони про те, що ненависть і страх – це ірраціональні сили, які можна розвинути, але потім вже неможливо знову «загнати в пляшку»? Що ніщо не здатне завдати країні більшого зла, ніж заклики до війни, вбивств, руйнування світу і до страждання людей – тих самих, яких ці служби нібито обіцяли захищати? Тим не менше, факт залишається в тому, що під гаслом неіснуючих загроз Росія при прямому потуранні влади вкинута в пекло, глибину якого нам зараз навіть важко собі уявити.