Едвард Лукас, британський журналіст і публіцист

Де Путін?

Передбачення або безглуздя? Відсутність Володимира Путіна у суспільному житті викликало безумство минулого тижня. Ніхто не погоджувався в тому, що відбувається, але майже всі коментатори зійшлись у думці, що це було чимось значним. Як зазначив Леонід Бершидський,

жоден інший вид держави не буде настільки непрозорим, а її громадяни настільки стурбовані станом свого правителя.

Андрій Ілларіонов, колишній радник Путіна, а тепер лютий критик його режиму, сказав, що Путін був повалений завдяки закулісному перевороту. Економіст добре пов’язаний з Вашингтоном, Андерс Аслунд, припустив, що повномасштабна боротьба за владу в Кремлі йшла повним ходом. З одного боку Путін, його близький союзник Ігор Сечин (керівник енергетичної компанії Роснефть), лідер Чечні Рамзан Кадиров і МВС; з іншого боку – органи безпеки та кримінального правосуддя.

Інші згодні принаймні з загальними обрисами: Станіслав Бєлковський, який вже давно грає роль каналу для чуток і чорного піару з різних кремлівських угруповань, заявив, що Путін застряг між молотом і ковадлом. Його репутація стабільності ґрунтується на тому, що він «виграв» в Чечні, тому він не може дозволити собі протидіяти Кадирову. Але він не може бути проти силовиків, оскільки вони можуть його повалити. Такий тиск не новий: питання в тому, чи цей тиск збільшився до такої міри, що власна позиція Путіна перебуває під загрозою.

Деякі передбачають кровопролиття; на тлі розмов прихильників жорсткої лінії про "розстрільний список" критики режиму поспішили за кордон. Проте не тільки опозиціонери, можуть бути в небезпеці. Був один слух, що давній охоронець Путіна, генерал Віктор Золотов – мертвий. Аслунд написав (без джерела), що Владислав Сурков, в минулому "сірий кардинал" Кремля, втік з родиною в Гонконг.

Але Володимир Мілов, близький друг і союзник убитого Бориса Нємцова закликав людей заспокоїтися. Не перший раз, зазначив він, Путін був переляканий після тривожної події. Марк Галеотті, британський науковець, який спеціалізується на російській безпеці та розвідці, сказав, що риторика ("зрадників" і т.д.) і пересування військ, які будуть супроводжувати вимушену зміну керівництва, або придушенням повстання, були явно відсутні. Ніна Іванівна, блогер, зазначила, що весь цей епізод міг бути розроблений, щоб відвернути увагу від вбивства Нємцова і війни в Україні.

Було і веселіше пояснення, нібито російський лідер був в Швейцарії, святкував народження дитини від його таємної коханки, гімнастки Аліни Кабаєвої. Двозначно сказав Бершидський, що якщо ця версія була б правдою – то це може зробило б президента Росії більш людяним.

Тим часом Кремль відхилив спекуляції та панікерства і наполіг, що не сталося нічого поганого: президент просто "поглиблено" працює з документами. Єдиним реальним доказом зміни політичного спрямування є м'яке, проте зловісне оголошення по ТАСС, що Путін вирішив створити нову федеральну службу, щоб впоратись з національними проблемами: можливо, щоб заставити чеченців трохи призупинитися, або створити більше проблем з «співвітчизниками» за кордоном .

Хто ж правий? Як це часто буває в Росії можна зшити кілька наявних фактів (які можуть бути дезінформацією) в зловісну схему. Або розцінювати їх як випадковий шум. Можливо тільки потім ви дізнаєтеся, що сталося насправді.

Я підозрюю, що постріли, які вбили Бориса Нємцова, лідера опозиції, минулого місяця були дійсно першим залпом у внутрішній боротьбі за владу, яка призведе до радикальних змін у керівництві Росії. Проте кремлелогія є наукою не більш надійною, ніж астрологія. Можливо, через тиждень Путін знову буде домінувати в теленовинах, як зазвичай, продовжуючи політичну лінію, яку в світі вважають "нормальнуою" для нього.

Звичайно, все таки, політичне життя в Росії при Путіні було яким завгодно, проте не "нормальним". Воно було потайним, параноїдальним і брехливим. Гібридні правила реалізації інтересів політичних, бюрократичних, кримінальних і розвідувальних служб знищили політичні інститути країни, підірвали конституцію, розтерзали економіку і уможливили найбільший розгул з розкраданням в історії. Режим залякав критиків і замаскував грабіж за допомогою брехні: отруйною пропагандою проти міфічного зовнішнього ворога (Заходу) і демонізуючи "п'яту колону" на своїх теренах.

Така система є нестабільною та ламкою. Булька антагонізму вимагає постійного особистого втручання від людини в центрі. Якщо вона відволікається на розумову чи фізичну хворобу, або на щось з її приватного життя, фракції поляризуються і боротьба за владу посилюється. Це призводить до обґрунтованих хвилювань серед аутсайдерів з приводу безпеки ядерного арсеналу Росії, а також перспективи розпаду країни.

В'ячеслав Володін, заступник начальника штабу Кремля, сказав минулого року: "на сьогодні немає Росії, якщо немає Путіна". Це повинно було підкреслити суспільну підтримку російського лідера. Але також це можна прочитати інакше: що без Путіна біля штурвалу, російський корабель потоне. Радянський Союз також мав політичні інститути такого типу. Правда, вони погано перебрали політичні модуляції – існували правила і таємні методи, яких Росії Путіна загрозливо не вистачає.

Як колишній американський урядовець Пол Гобл зазначає, що хто б не прийшов після Путіна, ймовірно, він буде ще гірший: більше агресії за кордоном, і посилення репресій у себе вдома, буде найпростішим способом для зміцнення влади: багато "силовиків" вважають, що Путін не зміг діяти таким чином, який би приніс Москві перемогу в Україну, а вони наполягатимуть на більш агресивних діях для того, щоб довести свою точку зору, а також, щоб виправдати свою зростаючу роль у пост-путінському режимі. Чи вони є в поміркованому чи в агресивному таборі, вони не є ні лібералами, ні демократами. Вони є невід'ємною частиною авторитарного режиму, який не був повністю знищений в 1991 році і який був швиденько відновлений Путіном за останні 15 років.

Що б не стояло за зникнення російського лідера, існує небезпека, що Захід буде реагувати неправильним чином: шляхом ослаблення санкцій. Якщо Путін гасив повстання чи врегулювував чвари, західні політики захочуть послабити його. Стабільність краща, ніж перевороти. Якщо з’явиться нове обличчя – новий президент або новий прем'єр-міністр – Захід сподіватиметься, що ця людина буде більш передбачуваним партнером, ніж незрозумілий і непостійний Путін – і вони запропонують йому оливкову гілку.

Насправді Захід має таке слабке уявлення про політику Кремля, як і ми шанс впливати на нього. Нашим справжнім пріоритетом повинно бути усунення наших слабких сторін (особливо тих, які Росія використовує) і допомога нашим союзникам і друзям за рахунок підвищення вартості (хто б не перебував там на посаді) агресії за кордоном для Кремля.

Але ми цього не робимо, і я боюся, що не будемо. Українці зараз платять за наші ілюзії; але рахунок росте, і рано чи пізно прийде наша черга платити.