www.ji-magazine.lviv.ua

Андрій Мовчан, керівник економічної програми Московського центру Карнегі

Про саміт БРІКС в Росії пишуть всі. Офіційні коментатори підкреслюють важливість організації для Росії і світу, економісти говорять про проблеми БРІКС і штучність цього утворення, політологи розмірковують про БРІКС в контексті амбіцій Китаю, нового тихоокеанського партнерства, яке створює США, приєднання Індії та Пакистану до ШОС і навіть – грецької кризи. Не заглиблюючись у теорії та ідеї, яких озвучено вже чимало, хочеться виправити звичну для публіцистики недостатність фактажу і показати кількісні дані по БРІКС, знання яких, сподіваюся, допоможе читачам самостійно оцінити обґрунтованість тих чи инших прогнозів і теорій.

Населення. БРІКС сьогодні – це 3 млрд 62 млн осіб – більше 40% населення планети. Однак розподілено це населення дуже нерівномірно. У Китаї та Індії проживає більше ніж по мільярду (1,4 і 1,3 млрд). У Бразилії – 200 млн, в Росії – 146 млн, а в ПАР – всього 52 млн осіб. Росія в БРІКС – це менше 5% населення.

Економіка. Сукупний ВВП БРІКС, $ 17100 трлн, можна прирівняти до ВВП двох гігантів – США ($ 18100 трлн) та ЕС ($ 18500 трлн). Однак і ВВП в країнах БРІКС розподілено нерівномірно: ВВП Китаю – $ 11, 2 трлн, Індії – вже $ 2,3 трлн, Бразилії – $ 1,9 трлн, Росії (очікуваний у 2015 р.) – $ 1,4 трлн, а ПАР – тільки $ 324 млрд. Росія виробляє менше 8% ВВП БРІКС, а Китай – 65% цього ВВП. Навряд чи можна говорити про рівноправність і взаємовигідну співпрацю з такими перекосами.

Драйвери. Всі країни БРІКС, окрім Росії, є нетто-імпортерами нафтогазових ресурсів і будують свою економічну програму на ефективній експлуатації відносно дешевої праці (тільки ПАР, мабуть, має істотну природну ренту, та й то приблизно в три рази нижчу за російську). Росія – ресурсна країна з нафтогазовою домінантою (частка ресурсної ренти в доданій вартості більше 18%, частка мінеральних ресурсів у ВВП – до 30%, частка прямих надходжень від мінеральних ресурсів у федеральному бюджеті більше 50%). Роль мінеральних ресурсів у світовому виробництві падає, ми наближаємося до моменту перелому в енергетиці, переходу від домінанти нафти і газу до домінанти сонячної енергії. Цей перехід сильно вдарить по Росії, яка втратить головну конкурентну перевагу, і сильно допоможе иншим країнам БРІКС – імпортерам палива, які отримують, завдяки своєму географічному положенню, дуже багато сонячного світла.

Фінанси. Всі країни БРІКС мають низький рівень зовнішнього боргу (від 15% до 35% ВВП) і суттєві золотовалютні резерви – від 15% до 37% ВВП. Правда, резерви Росії скорочуються, і, можливо, скоро країна перетвориться на активного позичальника (якщо, звичайно, заборону на фінансування знімуть). Але навряд чи хтось з країн БРІКС, окрім Китаю, зможе кредитувати Росію – не ті масштаби. А відносини з Китаєм будуватимуть поза орбітою БРІКС – на білатеральній основі.

Політика. Країни БРІКС кардинально відрізняються з погляду економічної політики і соціального устрою. Достатньо сказати, що рейтинг Global Index of Economic Freedom ставить ПАР на 72-е місце (країна з умовно вільною економікою), Бразилію на 118-е, Індію на 128-е, Китай на 139-е і, нарешті, Росію – на 143-е місце, в кінці списку, серед країн з абсолютно невільною економікою. У той час як в Росії йдуть дискусії про системну і несистемну опозиції та права сексуальних меншин, у Китаї заборонені Facebook, вільний виїзд і вільний рух капіталу, в Індії важливе значення має кастова система, а сама країна фактично роздроблена на безліч округів зі слабкими зв’язками, в ПАР зберігається проблема протистояння за расовою ознакою, а в Бразилії основними питаннями є бідність і злочинність. Країнам БРІКС нічому вчитися одна в одної – занадто різні у них підходи до побудови економіки та соціуму, стадії розвитку і ментальність. Зате рівень розвитку у всіх невисокий – немає «чемпіона», приклад якого можна було б наслідувати.

Рівень життя. Не менш разючі відмінності і в рівні життя в країнах БРІКС. Середній рівень подушного ВВП в БРІКС – менше шести тисяч доларів на людину – дуже низький, це не дозволяє говорити про економічну силу блоку. При цьому ВВП на людину в Росії по 2014 році був вище $ 13 тисяч (у 2015 році буде значно менший), у Бразилії – $ 11,6 тисяч і росте, в Китаї вже тільки $ 7,6 тисяч, в ПАР – $ 6,5 тисяч і, нарешті, в Індії – нікчемні $ 1,6 тисячі. Росія є лідером БРІКС і за доходами населення – всього близько 5% росіян сьогодні живуть на 4 долари США і менше в день, в той час як в Бразилії такий дохід мають 21%, в Китаї – 49%, в ПАР – 50% і в Індії – 91% населення. Навіть сприйняття поняття «злидні» у різних країнах БРІКС різне: при всій різниці доходів у Росії та Китаї частка тих, хто живе за офіційною межею бідності є однаковою – по 13% (у Бразилії та Індії – по 22%). Навряд чи інтеграцію Росії з БРІКС має супроводжувати вирівнювання рівнів доходів населення, принаймні для Росії це було б катастрофою. Але так чи инакше, соціальні інститути членів БРІКС навряд чи знайдуть спільну мову і точки для співпраці.

Зростання. Економіка всіх країн БРІКС, окрім Росії, в 2014 році росла. За останні шість років (з урахуванням прогнозу 2015 року) китайський ВВП зростає на 8% в рік, індійський – на 7%, бразильський – на 2,9%, ПАР – на 2,8%, російський – на 1,7%. При цьому зростання економіки всіх країн БРІКС сповільнюється, в 2015 році вже і Бразилія входить в рецесію. У показниках на людину зростання китайського (близько $ 500 на рік) і бразильського ВВП (близько $ 300 на рік) сильно випереджають і ПАР (близько $ 130), і, звичайно, Індію (менше $ 100). Довгостроковий темп зростання російського ВВП в останні декади не перевищував $ 400 на людину в рік, а сьогодні вже другий (і явно не останній) рік у Росії падає подушне ВВП, в 2015 році воно, мабуть, складе близько $ 400. Для порівняння: зростання подушного ВВП в США сьогодні становить близько $ 1600 на рік – в 3,1 рази швидше, ніж у Китаї, не кажучи про инші країни БРІКС. Всім членам БРІКС явно не вистачає ефективності, і запозичення досвіду в цьому питанні можливо тільки у США і Европейського союзу.

Економічна співпраця. У світлі вищесказаного не дивно, що країни БРІКС слабо взаємодіють між собою, їх економіки в основному співпрацюють з ЕС і США. Загальний обсяг внутрішнього товарообігу країн БРІКС – $ 320 млрд, з яких 65% – товарообіг з Китаєм, який стрімко падає (тільки за останній рік і тільки з Росією він впав на 30%). Товарообіг БРІКС з США і ЕС становить майже $ 2 трлн, а товарообіг Китаю з усім зовнішнім світом – $ 4,5 трлн. Тільки Китай і Південна Корея торгують на рік на $ 300 млрд – стільки ж, скільки весь БРІКС між собою. Росія тут не виняток – при $ 430 млрд товарообігу з ЕС і США за 2014 р. російський товарообіг з БРІКС склав $ 111 млрд, з них більше $ 90 млрд. – з Китаєм. Обсяг товарообігу Росії з Китаєм не перевищує обсягу товарообігу Росії з Голландією. Китай – це 11% зовнішньоторговельного обороту Росії, Росія – 2% зовнішньоторговельного обороту Китаю. При цьому всього менше $ 1 млрд складає продукція промислового виробництва (машини та обладнання) з Росії. З Китаю цілих 37% – це експорт в Росію машин і обладнання плюс вироби легкої промисловості – 25% плюс продукти переробки сировини – ще близько 15%. Китай постачає Росії на $ 5,5 млрд більше одягу, ніж Росія офіційно приймає, – мабуть, цей обсяг йде контрабандою. В цілому Росія не входить в десятку пріоритетних партнерів у жодної країни БРІКС. Частка Росії в товарообігу АТР – 1%. Та й Китай, притому що є одним з найбільших торгових партнерів для всіх членів БРІКС, дивиться на ЕС, США і своїх просунутих сусідів. Мало того, що його торгівля з БРІКС становить менше 4% його загального обороту; близько половини китайського експорту виробляють місцеві «дочки» компаній із США, ЕС, Гонконгу, Тайваню, Японії, Сінгапуру, Кореї та ин. – країн БРІКС у списку немає. Таке «ігнорування» один одного не викликає подиву – країни БРІКС розкидані по всіх континентах, їх економіки практично не синергетичні, а їхні рівні розвитку занадто різні для рівноправної співпраці і занадто низькі для патерналістських відносин.

Банк БРІКС і пул валют. Банк, який створюють матиме капітал $ 10 млрд з можливістю збільшення до $ 100 млрд. Росія вносить в капітал $ 2 млрд протягом п’яти років. Пул валют складе $ 100 млрд, частка Китаю – 41%, Росії – 18%. Засновників п’ятеро, в майбутньому инші країни можуть приєднуватися, але частка БРІКС залишиться не менше 55%. Для порівняння: система IMF – WB має більше $ 2 трлн активів в тій чи иншій формі, 188 країн-засновників, максимальна частка однієї країни – 16% (у Банку БРІКС у Китаю буде істотно більше). З иншого боку, почав працювати Азіатський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ: 57 країн-засновників, 26% належить Китаю, а статутний капітал $ 100 млрд) – проект явно заможніший, ніж Банк БРІКС, притому що навряд чи Китаю справді потрібні два банки, один з яких обмежений і в засобах, і в охопленні. Пул валют призначений для «порятунку» країн БРІКС в момент валютної кризи. Однак розмір пулу, $ 100 млрд, викликає питання – навіть у невеликій Росії і навіть без валютної кризи в 2014 році, а тільки при натяку на нього, відтік капіталу склав в 1,5 рази більше розміру всього пулу.

Нарешті, історична довідка. Абревіатуру БРІК придумав глава аналітичного підрозділу Goldman Sachs Джим О’Ніл в 2005 році – коли економіки всіх чотирьох країн (ПАР приєдналася потім) з різних причин, але швидко росли. О’Ніл не мав на увазі ніякого політичного чи економічного об’єднання цих країн – він думав про можливість вигідних вкладень в акції для своїх клієнтів і умовно звів під однією назвою країни, що мали, на його думку, найбільший потенціал зростання фондових ринків. Люди обмежені в здатності бачити майбутнє: Goldman Sachs не міг передбачити ні краху 2008 року, ні инших пертурбацій. На початку 2008 року Goldman Sachs навіть запевняв клієнтів, що нафта коштуватиме $ 200 за барель.

Аналіз цифр показує доволі незначну економічну (та й політичну) роль БРІКС як об’єднання. Очевидно, «молодші» члени БРІКС розглядають цю платформу як ще одне з місць для ведення дискусій (недарма паралельно з БРІКС всі учасники створюють і більш вузькі спілки – Китай активно працює над регіональним союзом; Бразилія, Індія і ПАР взаємодіють втрьох в рамках своєї організації; Росія, Китай та Індія розвивають ШОС). Китай, можливо, дивиться на БРІКС як на полігон для випробування нових ідей, які селективно втілюватимуть в рамках инших об’єднань. І тільки Росія явно розраховує на БРІКС як на джерело фінансової допомоги і використовує розвиток союзу з цілями пропаганди, спростовуючи для внутрішньої аудиторії доволі очевидну і неприємну думку про ізоляцію країни.

На жаль, російська позиція надто оптимістична. Банк БРІКС і пул валют створюватимуть довго і навряд чи вони виростуть більшими за оголошені нині скромні розміри. Навіть у малоймовірному випадку згоди членів БРІКС направити всі кошти в Росію вони не покриють всіх нагальних потреб, якщо Росія витрачатиме свої резерви і стикатиметься з кризою наступні кілька років. І Росія матиме справу не з МВФ, з чіткими і прозорими правилами роботи, а з організацією, контрольованою Китаєм, і жорсткими умовами в китайських інтересах. Посередництва між Росією і Заходом по БРІКС також не варто сподіватися: инші країни БРІКС не ризикуватимуть своїми відносинами з США і ЕС заради слабких і потенційно збиткових відносин з Росією. І ілюзія безпеки, яку уряд створює для публіки за допомогою легенди про «підтримку» БРІКС, буде, як і будь-яка помилкова надія, тільки погіршувати ситуацію, не даючи країні адекватно підготуватися до майбутніх випробувань.