www.ji-magazine.lviv.ua

Валерій Пекар

Ця стаття є продовженням опублікованої раніше статті «Абетка модернізації», в якій докладно описані світи, умовно названі «Середньовіччям» і «Модерном», а також механіка такого бажаного багатьма країнами і народами переходу з першого в другий.

Зокрема, ми визначили українську Революцію Гідності (включаючи ланцюг взаємопов’язаних подій: Майдан, Війну за незалежність, евроінтеграцію, реформи) як революцію модернізації, а мету України – як вихід з Середньовіччя в Модерн. (Далі ми використовуємо ці слова без лапок, виграючи в читабельності, але ризикуючи знову нарватися на звинувачення в незнанні історичних фактів, які йдуть від неуважного читача, що пропустив застереження про те, що це лише умовні позначення, використані через відсутність кращих термінів.)

Отже, Модерн – це прекрасно. Але з ним є одна проблема. За словами Джорджа Карліна, «The planet is fine. The people are fucked».

Модерн, тобто сучасність, охоплений глобальною кризою: економічною, геополітичною, ціннісною, демографічною, екологічною і так далі. Віра в безкінечний прогрес розвіюється, наука гальмує, суспільство споживання демонструє марноту зусиль надати сенс хоч чому-небудь, а капіталістичні механізми дають збій. Це не просто криза – це муки народження Нового Світу. Ми не називатимемо його пост-модерном, оскільки слово це нічого не означає: воно лише говорить про те, що щось настає після Модерну,  так само легко і безглуздо було б назвати Модерн пост-середньовіччям. Ми будемо оперувати назвою «Новий Світ», знову ж, через відсутність наразі кращої.

Новий Світ виникає в нових системах економічних відносин, нових соціальних групах, ролях і практиках, нових цінностях і парадигмах мислення. Найбільше він проявився сьогодні в Північній Европі, хоча перші паростки виникли в Західній Европі та Америці ще в шістдесяті роки ХХ століття. В Україні цей світ досі є непроявленим і невідомим, відкриваючись 2-3% населення і спонукаючи їх, як правило, поїхати в більш комфортне місце для самореалізації.

Активне громадянське суспільство прагне перевести Україну з Середньовіччя в світ Модерну. Але цей світ вже охоплений полум’ям кризи, і це полум’я народження Нового Світу. Однак потрапити в нього ми може тільки через Модерн. Наша місія двоєдина: увійти в це полум’я, пройти його наскрізь і вийти з того боку в Новий Світ. Перестрибувати при цьому не можна, адже кожен етап розвитку забезпечує соціуму необхідні для подальшого руху інститути і практики, а людям – цінності і парадигми мислення.

Кордони Заходу і геополітичний контекст війни в Україні

Тарас Возняк

Відзначимо, що Новий Світ активно проявився на Майдані і після нього у волонтерських рухах: краудфандинг і краудсорсинг, принципи відкритого коду і вікі-взаємодія, дарування та спільне користування, принцип «стосунки цінніші за гроші», відсутність ієрархій і колективне лідерство, і так далі – десятки нових ідей і практик, що виходять за рамки Модерну з його раціональністю, індивідуалізмом, капіталізмом і споживанням наввипередки. Сьогодні, через два роки після Майдану, вагу Нового Світу в Україні можна приблизно оцінити в 5% – фантастичне зростання вдвічі.

Криза Модерну

Розглянемо трохи детальніше кризу Модерну (втім, це одна з найпопулярніших тем сьогоднішніх західних інтелектуалів, про це написано сотні книг). Ідеал Модерну – вічний прогрес, причому на заході Модерну це в основному прогрес споживання: все буде дешевше, комфортніше, смачніше, могутніше і красивіше. Однак, у міру входження в Модерн все нових націй, ресурсів планети починає не вистачати, це проявляється у формі екологічної кризи. Природне місце існування пізнього Модерну зруйноване до такої міри, що в окремих регіонах жити можна тільки в містах – в штучному урбанізованому середовищі. Індустріальне виробництво виносять в нові країни, і там руйнування йде з катастрофічною швидкістю. Але і в колишніх індустріальних країнах, де виробництва вже майже немає, руйнування середовища триває: автомобілі, техногенні катастрофи і так далі.

Економічна криза сьогодні не з чуток знайома кожному. З нею пов’язана криза геоекономічна: оскільки Модерн живе експансією, а глобалізація вже завершена, то далі рухатися нікуди, простір вичерпано. Вичерпання вільного простору вбиває кредитну модель постійного зростання економіки – основний економічний механізм Модерну (сьогоднішні топ-менеджери так звикли до постійного планового зростання, що їм невтямки: до Модерну таке зростання було неможливе і нечуване).

Геоекономічна криза пов’язана з геополітичною. Постійна експансія і зростання глобалізації призвели до появи глобальних сил, що знаходяться за межами національних кордонів світу Модерну, а саме транснаціональних корпорацій і міжнародних організацій. Влада витікає з національних держав, адже саме вони є основою геополітики Модерну. Величезними ресурсами планети керують люди, яких взагалі, чесно кажучи, ніхто не обирав.

Ми вже згадували ціннісну кризу: віра в прогрес підірвана, адже вона призвела до незліченних лих двох світових воєн і до ядерної загрози, а повсюдне поширення тероризму остаточно руйнує і віру в гуманізм. В инших спільнотах Модерну просто не залишається цінностей, які хотілося б передати дітям, і це проявляється черех зниження народжуваності та демографічну кризу. Тим часом традиційна наука, незважаючи на зростання кількості вчених, майже перестала генерувати нове знання і не дає відповідей на виклики сьогодення, а система освіти не тільки не встигає за вимогами часу – навіть не намагається.

Україна і постколоніальний стан

Річард Саква

Є й технологічна криза, незважаючи на фантастичні досягнення. Людство винайшло масу нових фізичних технологій, але неймовірно відстало у технологіях гуманітарних, які покликані адаптувати людину і соціум до фізичних технологій. Ми навчилися літати швидше за звук, розщеплювати атоми, виводити супутники на стаціонарні орбіти і створювати віртуальні світи – однак не вміємо керувати своїм часом, стресом і взагалі здоров’ям, будувати ефективну комунікацію з иншими людьми, досі не розуміємо природу сну, творчих процесів, впливу на наше життя колективного несвідомого і т.д. Крім того, складність технічних систем починає істотно перевищувати їх керованість, наслідком чого є техногенні катастрофи.

До цього додається також управлінська криза: ні на рівні корпорацій, ні на рівні міст, ні на рівні держав люди не можуть впоратися з кризою управління, яка має системний характер і яку не можна подолати «підвищенням ефективності», «інформатизацією» і т.п. Технології управління доведені до досконалості шляхом створення спеціальних керуючих структур, але платою за це стала затримка в управлінні, яка увесь час збільшується (інтервал часу між отриманням інформації керуючою системою і її реакцією на цю інформацію). Скорочення характерного часу економічних, технологічних, соціальних процесів призвело до того, що швидкість цих процесів вища за швидкість функціонування керуючої системи – їй вже тільки здається, що вона чимось керує. Компанії та держави формату епохи, що минає тонуть в океані інформації і в конвульсіях намагаються «кермувати» тим, чим «кермувати» вже принципово неможливо.

Для повноти картини залишилося зауважити, що традиційна для епохи Модерну ліберальна представницька демократія деградує, висуваючи слабких політиків, нездатних впоратися з викликами епохи.

Начерки до ескізу

Новий Світ почав проростати порівняно недавно завдяки зростанню продуктивності праці і підняттю соціальних стандартів, розвитку філософії і нових духовних вчень. Його перший технологічний пакет – інформаційні технології – вже активно освоюють, хоча ще далеко до кінця. За ним ідуть инші технологічні пакети, які вже демонструють чіткі успіхи, – біотехнології, нанотехнології, екотехнології. Паралельно починається постіндустріалізація енергетики (поновлювані джерела, розподілені енергогенеруючі мережі), на черзі постіндустріалізація транспорту, сільського господарства (органічне землеробство і т.д.) та инших галузей.

Економічні відносини Нового Світу описати складніше, оскільки вони ще тільки-тільки почали проявлятися. Ось їх зародки:

- Принципово нові системи виробництва: вікіноміка, краудсорсинг і «відкритий код», нові мережеві кооперативи;

- Принципово нові системи фінансування: краудфандинг і «етичний банкінг»;

- Принципово нові системи власності: економіка дарування і економіка розподіленого користування (поділ володіння і користування – спільне володіння і користування, time-share), безкоштовні і умовно-безкоштовні товари і послуги (shareware, freemium), ослаблення або відміна інтелектуальної власності;

- Принципово нові системи організації ринку: механізми спів-конкуренції (еконоценози);

- Принципово нові способи доставки товару: віртуальні примірочні, 3D-друк, електронні книги і т.п.;

- Принципово нові системи управління: поділ володіння і управління, незалежні поради директорів, мультистейкхолдеризм, відсутність ієрархій, колективне лідерство і так далі.

У цьому дуже дивному Новому Світі багатства не більше, ніж у світі Модерну, але воно набагато рівномірніше розподілене. Ресурсів для життя вистачає на всіх, і тому працювати для їх отримання потрібно набагато менше і набагато приємніше, так що часто праця і зовсім не здається роботою.

Все це означає кінець класичної економіки, класичного ринку і корпорацій. Монополії, банки та уряди опиняться в дивному середовищі, де вони раптово втратять свої ключові сили, але можуть набути нових, якщо вчасно зорієнтуються.

Соціальну структуру Нового Світу поки складно описати. Очевидно, що з’являться нові соціальні групи і соціальні відносини. Дослідники називають серед нових форм аморфні «соціальні тканини» і згуртовані «соціальні зграї». Капіталом Нового Світу будуть знання і репутація, відповідно, буде вузьке коло тих, хто використовує їх для отримання додаткової вартості, і инші, хто здатний тільки споживати («консьюмтаріат»).

Ще не з’явилася політична система Нового Світу. Швидше за все, це буде пряма (а не представницька) демократія (з правом контекстного делегування голосу), яка стає можливою з розвитком відповідних технологій і змінює нинішню буксуючу систему загального виборчого права. У цій новій політиці традиційні ліві і традиційні праві не будуть при справах.

Також ще не народилася справжня нова культура Нового Світу, а те, що ми називаємо постмодернізмом, є лише її зачатком. Не забаряться з’явитися і нові духовні вчення, причому в рамках всіх основних традицій, та ще й з деякою їх конвергенцією, що жахатиме ортодоксів. Нова духовна революція, яка нестиме послання сучасній людині Нового Світу, ще попереду.

Зовсім недавно було складно уявити собі політичну структуру без традиційної держави. Це виглядає неймовірною нісенітницею тільки доти, поки ми не спробуємо уявити собі, як відреагувала б середньовічна людина на ідею скасування монархії – освяченої Небесами і людьми, століттями перевіреної єдино можливої системи управління – і заміну її загальним виборчим правом. Сьогодні, коли влада держав слабне, нас вже нічого не дивує. Тому дивні міжнародні мережеві структури, кільця міст та инші транссуверенні об’єднання не застануть нас зненацька.

Де росте Новий Світ

Свого часу Модерн почав проростати в містах, де формувалися вільні незалежні соціальні структури, поширювалися нові цінності та соціальні практики, розвивалися технології та ремесла. «Міське повітря робить вільним», – каже німецька приказка часів переходу від Середньовіччя до Модерну. І точно так само Новий Світ починає своє зростання в містах. Як же несхожі будуть вони на міста Модерну!

Новий Світ сьогодні проростає в структурах громадянського суспільства – самодіяльних організаціях найрізноманітнішого штибу й напрямків діяльності. Це можуть бути місцеві об’єднання громадян, зайнятих поліпшенням умов життя в мікрорайоні, відновленням парків або захистом пам’яток історії. Це можуть бути ділові клуби та асоціації, дискусійні майданчики і професійні спільноти. Це можуть бути спільноти, побудовані на вікі-принципах: Вікіпедія, програмне забезпечення з відкритим кодом і т.п. Це можуть бути Майдани, які виступають на захист свободи і гідності, і волонтерські рухи.

Новий Світ, сповідує ідеали гармонії і спільного розвитку, взаєморозуміння, турботи і духовності. Він надає зовсім нове звучання старому терміну respublica (rex publica – спільна справа). Він знижує споживання до розумного, відвертаючи загрозу світової екологічної та енергетичної кризи. Він вносить суб’єктивність у науку (адже для нього факти насправді є інтерпретаціями), нарешті зводить разом Істину, Мораль і Благо (науку, релігію і культуру), які розійшлись в епоху Модерну різними шляхами. Він терпимий до будь-яких відмінностей і прагне забезпечити всім справжню рівність можливостей. Для нього «найважливіші речі в світі – не речі», причому вони безкоштовні. Він не довіряє загальноприйнятим істинам, традиціям і раціоналістичним побудовам. Для нього єдина існуюча реальність – це тут і зараз, суб’єктивний досвід проживання. Він часто йде у внутрішній світ, знаходячи там те, чого неможливо досягти у зовнішньому. Він нездатний до агресії в будь-якій формі, хоча готовий захищатися. Він космополітичний до межі і не розуміє ні національних держав, ні національної обмеженості.

Звичайно, все це виглядає як панегірик щасливому комуністичному майбутньому. Втім, комунізм був передбачений ще пророками, а пророки, як відомо, бачать, але не можуть чітко пояснити сучасникам, що саме вони бачать. Совєтська влада успішно прищепила нам імунітет до віри в щасливе майбутнє, обіцяючи його повні жмені, а на ділі заганяючи нас в огидне середньовічне минуле. Майбутнє завжди не відповідає нашим попередніми описами, але незмінно настає.

Нам не варто поспішати в Новий Світ, адже ми ще не пройшли до кінця шлях у світі Модерну. Але і гальмувати не варто, адже паростки вже з’явилися на нашій землі, а отже, їх треба берегти.

Хочеться закінчити цитатою, що передає самовідчуття людини Нового Світу.

«Людина – це частина цілого, яке ми називаємо Всесвітом, частина, обмежена в часі і в просторі. Вона відчуває себе, свої думки і почуття як щось відокремлене від решти всього світу, що є свого роду оптичним обманом. Ця ілюзія стала темницею для нас, обмежує нас світом власних бажань і прихильністю до вузького кола близьких нам людей. Наше завдання – звільнитися з цієї в’язниці, розширивши сферу своєї причетності до всякої живої істоти, до цілого світу, у всій його пишності. Ніхто не зможе виконати таке завдання до кінця, але вже самі спроби досягти цієї мети є частиною звільнення і підставою для внутрішньої впевненості» (Альберт Ейнштейн).

Автор вдячний Максиму Левковському за цінні зауваження.