|
Павло ПравийПомерти в Парижі...Розумію, що читати цей текст вам буде дуже
неприємно. Але, що зробиш: не всі ліки на смак і запах, як «барбариски»,
а ліки від путінізму – воно все гірке. Таке життя, на
жаль. Отже, про терористичні атаки в Парижі. Вже всім,
хто хоч трохи вміє думати, зрозуміло, що за цими жахливими злочинами стирчать, мов
вушка сибірського зайчика з-за пенька – локатори кремлівського чудовиська. Тут
навіть не треба глибокого аналізу в стилі Ніро Вульфа
чи Еркюля Пуаро. Тут все на
поверхні, бо продукти життєдіяльності Владіміра Владіміровича Путіна, як і повинні, завжди плавають на
поверхні. Зверну вашу пролетарську увагу на дві цікаві
обставини. Перше. Спецслужбами Франції встановлено, що,
принаймні двоє терористів – громадяни Російської Федерації. Чеченці, скажете
ви. Так, чеченці. Але зверну вашу увагу на те, що всі вони – люди Кадирова. Не один, не два – всі. І не просто «кадирівці», а колишні співробітники елітних
спецпідрозділів, тобто люди з особливою довірою Рамзана
Ахмадовича. А сам він, нагадаю, є коханим чоловіком Владіміра Владіміровича Путіна. «...
Імена фігурантів не називають, а зазначають лише те, що вони звільнилися зі
служби приблизно на початку 2014 року і долучилися до терористичної організації
Ісламська держава» [1]. Вас ця фраза не шокує? Ну, як же, подумайте! На
початку 2014 року Путін, використовуючи політичну кризу в Україні і події, що
отримали назву «Революція Гідності», береться за «повернення Криму» і розв’язує
«гібридну війну» на Сході України, з програмою максимум – повалення «київської
хунти», або мінімум – створення з 7 областей «Новоросії». «Зелені чоловічки» їдуть в Крим і Донбас. Серед них
– бійці Рамзана Кадирова. І
в цей же час (sic!), деякі цих бійців раптом
звільняються з хлібних добре оплачуваних посад і їдуть вступати в збройні сили
«Ісламської держави». Збіг? Не думаю, як любить казати путінський лизоблюд Діма
Кісєльов.
Тут инше. У Кремлі,
звичайно, передбачали певну реакцію міжнародного товариства на те, що президент
Росії використав «Будапештський меморандум» замість туалетного паперу. Тому, це
міжнародне товариство треба чимось лякати. А гіршого, за міжнародний тероризм і
його клоаку – ІДІЛ, кошмару для всіх цих ситих Британії, Франції та Голландії
немає. Зауважимо одну дужу цікаву обставину. «Ісламська
держава» де-факто існує з 2006 року і її засновником є все та ж сумнозвісна
«Аль-Каїда». Однак у лютому 2014 р. (теж збіг, не инакше) в ІДІЛ щось відбувається. Відбувається щось
настільки важливе і радикальне, що «Аль-Каїда» не
тільки заявляє про припинення підтримки ІДІЛ, але і починає проти неї війну! Не
наполягаю, але це щось – поява в ІДІЛ величезної кількості бойовиків з Росії та
инших країн колишнього СССР. Тепер увага, дуже важливо. Кількість бойовиків ІДІЛ
в червні 2014 р. була близько 12 тис. З них чи не половина це... громадяни
Росії! Сенсацію оголосила сама ж російська влада: «За
даними ФСБ, в рядах ІД зараз може воювати від 3 тис. до 5 тис. громадян Росії» [2]. Уявляєте? З 2006 року існувала ісламська держава. І
не їхали туди воювати росіяни. А тут раптом з початку 2014 р. як поперли! Навіть
душі «кадирівців» не витримали: як же без нас! Якщо врахувати, що серед бойовиків ІДІЛ перебуває ще
і певна кількість громадян Таджикистану, Узбекистану та инших
країн колишнього СССР, то мимоволі виникає питання: а хто ж контролює насправді
ІДІЛ? Підкреслимо, що не тільки половина бойовиків походить з Росії, це – краща
половина, оскільки за дивним збігом, практично всі вони мають досвід бойових
дій в «гарячих точках» від Афганістану до Чечні. А останнім часом відзначили
появу там і бравих «чоловічків» з Донбасу. Їх імена відомі ФСБ, але, як це буває
– інформація засекречена, тому ми не знаємо, який відсоток серед цих
«мусульман» займають навчені й досвідчені ветерани-офіцери. Ось один з наближених до лідера ІДІЛ – російський
громадянин, відомий у світі як Абу Зубайр Ар-Русі.
Помилуйтеся як він рве російський паспорт, а заодно зверніть увагу на його вік,
виправку, жести, мову [3]. А тепер питання: якщо цей чоловік на камеру
розірвав свій російський паспорт; якщо він не планує повертатися в Росію; якщо
він наважився померти за ІДІЛ – навіщо він приховує своє обличчя? І ще питання: чому ніде не можна знайти інформацію
про його справжнє ім’я і про його минуле? Чи не тому, що це – кадровий офіцер з
Луб’янки, який має неабиякий вплив на рішення, прийняті керівництвом ІДІЛ? Та
він, по ходу і сам в це керівництво входить! І не звинувачуйте мене в поганій
русофобії: в історії організації, яка зараз іменується ФСБ такі речі траплялися
не раз. Особисто мені довелося кілька років знімати в Луганську житло у
відставного майора, колишнього пілота-винищувача, який в 70-і воював на боці
Північного Ємену. Фішка в тому, що СССР офіційно підтримував Південний Ємен. Ветеран розповідав, що при зустрічі в повітрі з совєтськими винищувачами, які «захищали небо» Південного
Ємену, доводилося подавати умовний сигнал, по-особливому хитаючи крилами, щоб його
не збили свої ж. Показували ж наші «підпільники» в Північному Ємені з себе
єгиптян. Їх для цього в КДБ більше року вчили арабської і підбирали вояків, які
зовні схожі були на арабів.
Навіщо все це? Шпигунство. Деякі наші «друзі по
соцтабору», зокрема, Болгарія постачали зброю в Північний Ємен, от наших і
відправили у склад тамтешньої армії – розвідувати що і як. Додам, що досі цей
пенсіонер не може «вибити» собі статус учасника бойових дій, оскільки навіть у
військовому архіві в Подольську немає інформації про
його «відрядження». За паперами він у цей час на Новій Землі служив. А ви
кажете – паспорт розірвав... Так що, дорогі друзі, навіть якщо буде встановлено,
що теракти в Парижі організували та виконали товариші-мусульмани з ІДІЛ,
дивитися треба в бік Кремля і Луб’янки. Бо всі ці «жжжж»
і численні збіги – насправді ніякі не збіги – не вперше чекістам впроваджувати
своїх людей в створені кимось терористичні банди і використовувати їх у своїх
цілях. «Фронт звільнення Мозамбіку» нагадати? Алжирський «Фронт національного
визволення? «Організацію звільнення Палестини»? «Хезболлу»
нагадати? Вона і зараз під щільним контролем товаришів з чистими мізками, холодними серцями і липкими руками. Вам нагадати
кого готували в 156 Навчальному центрі (Перевальне, Крим)? Тепер друге. На це вже звернули увагу журналісти і,
сподіваюся, звернуть увагу фахівці з Розвідувального товариства Франції та
Центрального розвідувального управління США. Пам’ятаєте старий совєтський
анекдот з розряду «чорного гумору»: Після вибуху «Челленджера»
президент США Рональд Рейган розбирає телеграми лідерів різних раїн світу зі
співчуттями. Запитує у держсекретаря Вільяма Роджерса:
«А росіяни телеграму надіслали?». Той відповідає: «Так, пане Президенте, ще за
15 хвилин до старту». І ось анекдот став реальністю. Телеграма від
президента Російської Федерації Владіміра Путіна
прийшла в Єлисейський палац через 40 хвилин після терористичних актів. Через
сорок хвилин, Карл! Давайте на коротку мить уявимо, що ці теракти в
Парижі не сплановані на Луб’янці на замовлення Кремля і, що до них не має жодного
відношення агентура росіян в ІДІЛ, що не з Москви вказували де, коли і як
здійснити ці злочини. Але тоді виходить нісенітниця! Глибокий вечір п’ятниці. Темні вікна Міністерства
закордонних справ Росії. Робітники святкують закінчення робочого тижня. Дехто
встиг вже неабияк прийняти на груди, за російською традицією. Дехто підібрав
дам на Окружній і занурився в сауни не тільки в численних елітних московських
борделях, але й у себе на дачах. Кілометрів так за сто від Першопрестольної. І
міністр теж давно поїхав на заслужений відпочинок. І вікна президентського кабінету в будівлі Сенату
темні. Владімір Владімірович
давно поїхав чи то у палац в Огарьово, чи то на
черговий укол ботокса. А швидше за все – вже спить з
теплою Аліною під бочком – нагадаю, що якщо в Парижі глибокий вечір, то в
Москві – глуха ніч, бо різниця у часі – дві години. Підозрюю також, що і у вікнах робочих кабінетів
посольства РФ у Франції теж – темно, а самі дипломати відправились пити кофій на Монмартр або на
який-небудь спектакль. Можливо, навіть на культурний захід в тому ж
концерт-холі Bataclan. І російські «Штірліци» у п’ятницю ввечір, в
Парижі (!), підозрюю, не в навушниках біля рацій сидять. Російським «Штірліцам» взагалі-то варто зараз перебувати десь в районі
стадіону «Stade De France» – там якраз проходить цікавезний
футбольний матч між збірними Франції та Німеччини. На цьому матчі присутній
Президент Франції з численними політиками та дипломатами, в т.ч.
і іноземними. І ось – вибух! Біля самого стадіону! Потім одразу
другий, третій! Франсуа Олланда негайно евакуйовують
зі стадіону, він летить у свою резиденцію – керувати роботою спецслужб і
рятувальників. Прикиньмо, скільки часу потрібно російським
розвідникам і дипломатам, щоб зрозуміти і оцінити те, що відбулося, зібрати
більш-менш чітку інформацію. Хвилина? Десять? А потім треба скласти доповідь в Центр («Штірліцам») і в МЗС (дипломатам). Ще п’ять хвилин. А потім передати
її. А на тій стороні цю інформацію прийняти. Роблять це не особисто Патрушев і не особисто Лавров. Роблять це люди рангом нижчі.
І не біжать до своїх безпосередніх начальників з доповіддю в руках, як ошпарені
– потрібно на підставі цієї доповіді скласти довідочку,
забезпечити її відповідними грифами (ДСП, «таємно», «ціл.
таємно» і т.д.), провести через канцелярію... Скажуть: можна по телефону повідомити термінову
новину шефові, той також по телефону повідомить Путіну, той скаже по телефону
що писати і браві хлопці в МЗС негайно сфабрикують телеграму і одразу ж її
відправлять. Ні, шановні, так не робиться. По-перше, шеф відразу
вимагатиме подробиць: що за теракти, де, скільки людей загинуло, чи були серед
них громадяни Росії, скільки постраждало громадян инших
країн (керівникам теж треба якусь телеграмку із співчуттями відправити), і т. д.
А то ж можна образливу помилку зробити і вийде формене свинство, а не висловлення
співчуття. Тому шеф, перш ніж іти до Путіна або навіть дзвонити йому, зажадає
від нижчестоящих всю повноту інформації, та ще й у письмовому вигляді, щоб у
разі чого було на кого звалити прорахунки. Тому ланцюжок в ухваленні рішення, яку телеграму
посилати і що в ній писати – довгий. І ніхто з чиновників не наважиться ліпити
її «зі стелі» – адже її підписує сам Путін! Тому її перед відправленням
потрібно показати Владіміру Владіміровичу.
І той має її підписати. А він, як ми вже домовилися – в ліжку, з ботоксом і Аліною. Загалом, як не крути, а за 40 хвилин нічого не
вийде. І за годину теж. Та й що за поспіх, дозвольте спитати? Навіщо поспішати
з цією телеграмою, мов голий аташе в сауну? Варіант тут один: всі, хто у зв’язку зі своїми
службовими обов’язками мав отримати в Парижі інформацію про теракти, передати
її у Москву, там прийняти, оцінити, доповісти куди слід – мали бути на своїх
робочих місцях. У ніч з п’ятниці на суботу. А «де слід» не повинні спати під
Аліною і паритися з німфами з окружної, а – чекати того, що теракти стануться
там і тоді, коли це заплановано. А чому телеграму відправили через 40 хвилин? Ні, це
не звичайне російське нехлюйство. Це – заява. Цим Кремль заявив не тільки
Франції, але і всьому цивілізованому світові: це ми організували теракти. І
вони ще будуть, якщо ви, панове, не вклонитесь «встаючій
з колін», не нагнетесь в позу вінницької колгоспниці
на буряковому полі і не приймете наших умов. А умови будуть такі... P. S. – Тепер стає зрозумілою мета візиту колишнього президента Франції,
великого друга В. В. Путіна – Ніколя Саркозі в Москву якраз за два дні до того,
як ФСБ підірвало російський літак в Єгипті і за два тижні до терористичних
актів у Парижі. Запам’ятайте мої слова: пройде трохи більше сорока хвилин і
Саркозі, за підтримки Ле Пен
та инших европейських
нацистів, фашистів і напівфашистів кинеться в атаку: об’єднати
наші зусилля в боротьбі з міжнародним тероризмом з росіянами! Зняти санкції з
Кремля! Визнати Севастополь містом російської слави! Схвалити «повернення
Криму»! Припинити підтримку «київської хунти»! І заодно визнати право
«Новоросії» на самовизначення. Ну і право Башара Асада вбивати сирійців пачками. Сигнал з Москви вже дали і не хто-небудь, а – ще один
коханий чоловік Путіна, цього разу – політолог, член Ради із зовнішньої і оборонної
політики та керівник феесбешної контори під назвою
«Інститут політичних досліджень» Сєргєй Марков. Той самий, який заявив, що особистість Путіна для
Росії важливіша за державні інститути. Так от, цей улюблений песик російського
царька заявив прямо і недвозначно: «Серія терактів в Парижі. Більше 150 загиблих.
Організатор ІД. Це помста джихадистів народу і
державі Франції за бойові вильоти проти ІД в Сирії. Висновки: 1. Потрібно терміново посилити безпеку в Москві. 2. Росія, США, Франція разом повинні задавити ІД в
Сирії, Іраку і Лівії. 3. Потрібно терміново припинити конфлікт Росії і
Заходом через Україну. Хунту замінити технічним урядом, змінити Конституцію,
прибрати неонацистів, провести нові вільні вибори. Київська хунта – це одна з
головних перешкод для спільної боротьби США, ЕС і Росії проти терористів. 4. Наше співчуття народу Франції і Парижу, одному з
великих і прекрасних міст світу [4]. Зверну свою увагу на порядок питань, поставлених
паном Марковим. Це не випадковість. Це – пріоритети Кремля. Посилення безпеки в
Москві – це причина для політичних репресій і остаточного запровадження в Росії
поліцейської диктатури. Спільний виступ проти терористів – це зняття
міжнародних санкцій з Кремля. Заміна «хунти» на «технічний уряд» – це
повернення в Україну «технічного» Азарова і «технічного» Захарченка, а самої
країни – під тепле крильце російської двоголової пташки. А ось співчуття народу Франції йде тільки четвертим
пунктом. І це багато про що говорить. Бо Росія встає з колін, ІДІЛ вам в печінку! http://pavlopraviy.blogspot.com/2015/11/blog-post_15.html Посилання: 3. http://nwbeats.com/clip/wbhzmerPKAc 4. https://www.facebook.com/sergey.markov.5?fref=nf |