www.ji-magazine.lviv.ua

Павло Правий

Протягом тривалого часу вважав громадянина Володимира Парасюка звичайним психом, сповненим купи комплексів і нереалізованих амбіцій. І його неадекватні вчинки можуть свідчити про певні розлади у психіці. Але може бути і не все так просто. Революція гідності винесла на поверхню чимало піни, людей, що їх якийсь час вважали героями і ледь не месіями. Особисто для мене Парасюк ніколи не був героєм. Він був для мене людиною, яка принесла в країну війну.

Не змушую колег ставати на мою точку зору, тим більше, що в мене так і не вийшло поки що визначитися, ким є пан Парасюк – «корисним ідіотом», якого використовують «втемну», агентом впливу чи банальним пристосуванцем з психічними проблемами. Тож давайте про вчинки Володимира Парасюка ретроспективно і аналітично. Давайте займемося трохи нашими улюбленими «теоріями змови». Давайте пофантазуємо.

Широко відомим Володимир Парасюк став після своєї знаменитої промови з трибуни Майдану 21 лютого 20014 року. Досі ніхто не знає, яким чином йому вдалося опинитися на тій трибуні, бо вона ретельно охоронялася і туди навіть не всіх депутатів пускали. Організатори Майдану стверджують, що дозволу на виступ Парасюку не давали. Тим не менше перша дивина: він таки виступив. І виступив яскраво:

«Друзі, я не буду багатослівним, не хочу розводити тут дурних розмов, якими нас годують два з половиною місяці. Я не вірю в ці тяжкі політичні процеси, які вони говорять. 77 чоловік поклало голову, а вони домовляються. Я вас дуже прошу: підтримайте ту річ — я вам кажу від своєї сотні, де є мій батько, який приїхав сюда — якщо ви завтра до десятої години не виступите з заявою, щоб Янукович йшов у відставку, ми йдемо на штурм зі зброєю! Я вам клянусь!» (Матеріал розміщено тут).

Та промова впала на благодатний грунт: Майдан зревів і вже ніхто не хотів чути що там говорить Кличко, виступ якого перервав Парасюк і що там хочуть сказати інші.

Тепер увага: Тім своїм виступом Парасюк запалив війну в Україні. Як саме? Дуже просто. Вірніше, навпаки – хтось дуже впливовий стояв за спиною «народного героя», підштовхуючи й спрямовуючи його в потрібний бік. Зараз вже майже всі втаємничені погоджуються: саме ця промова Парасюка і реакція на неї людей на Майдані стала тією останньою краплею, яка змусила Януковича втікати.

«Це він прорвався до сцени в п’ятницю, коли було підписано «мирову угоду» між тодішнім президентом та лідерами опозиції. Він оголосив ультиматум і змусив політиків не боятись, а Януковича - швидко утікати з території Межигір'я у невідомому напрямку» (Матеріал розміщено тут).

«Мирова угода», про яку згадує «Українська правда», насправді була капітуляцією «донецьких» взагалі і Януковича зокрема. За великим рахунком на 21 лютого склалася ситуація, за якої Янукович перетворився у «весільного президента», зачиненого в «Межигір’ї», вся повнота влади ж перейшла до новоствореної коаліції. Партія регіонів розпалася, розсипалася, мов картковий будинок і вже ніщо не могло її зібрати. До чергових президентських виборів залишалося якихось 8 місяців. Проте цілком можливим був варіант і з достроковими виборами. Розглядали навіть варіант з одночасними достроковими виборами і Президента, і парламенту.

Проте в Україні були сили, яких очевидно не влаштовував такий хід подій. Тому капітуляцію Януковича треба було зірвати аби… Аби пролити ще більше крові.

 Напевне, годі сумніватися, що знайшлися люди, які не лише показали Віктору Федоровичу цей виступ, але ще й підштовхнули: фсьо, Фьодирич, тікай. І Фьодирич, котрий останні дні все никався навколо вже завантажених нажитим непосильним трудом машин, не знаючи що йому робити, нарешті зважився.

Втеча Януковича була найгіршим варіантом для України. Бо лише такий варіант давав Москві підстави оголосити новий уряд України нелегітимним і підняти на щит гасло боротьби з «хунтою». Тепер нам вже відомо, що «евакуацію» Януковича проводила саме ФСБ, відтак зрозуміло в чому був інтерес Путіна. Пригадуєте перший виступ «легітимного» з Ростова? Пригадуєте, що він розповідав?

Нагадаю другу дивину: «зелені чоловічки в Криму» з’явилися вже 22 лютого, тобто вже наступного дня після революційної промови Парасюка і буквально за кілька годин після втечі Януковича. Фактично Фьодорич ще не встиг доїхати до Ростова, як Сімферополем вже гарцювали донські козачки та «зелені» чоловічки з «придбаними у Воєнторзі» АК-100. Але ж будь-який військовий вам скаже, що операції подібного штибу готуються заздалегідь і ретельно. Відтак Путіну було просто необхідно, аби Януковича або вбили, або вигнали з країни. А от якби Янукович залишився в Києві у статусі напівполоненого, жодного приводу у Кремля розпочати військову агресію не було.

Медаля "За повернення Криму". Зверніть увагу на першу дату, що її вибито на медалі. А ще треба знати, що впроваджено її наказом Міністра оборони РФ № 160 від 21 лютого 2014 року. В день, коли Парасюк проголосив свою неперсічно-патріотичну промову і Янукович накивав п`ятами.

Тож на кого зіграв Парасюк? Хто змусив Януковича втекти і тим самим відкрив шлюзи для війни?

Тепер про іншу дивину, яка змусила журналістів звинувачувати Парасюка в тому що він чи то «людина Коломойського» чи то «агент Кремля».

Отже, з квітня 2014 року Володимир Парасюк стає командиром 4-ї роти батальйону «Дніпро-1», який було сформовано в Дніпропетровську. Під Іловайськом його рота потрапляє в оточення і він разом з кількома іншими вояками опиняється в полоні. І тут дивина навіть не йде одна за одною, вони сиплються, мов горох з дірявого мішка. Дивимося:

«Вову Парасюка - героя Майдану і символ Опору поранило в голову осколком і контузило.

Його взяли в полон російські кадрові військові.Передали чеченам. Ті намагалися принижувати. Зривали православний хрест. Вова не дав це зробити. Сказав, що мати подарувала. 

Потім чечени повернули його російським десантникам. Ті вивезли його В Росію! Там його допитували ГРУшники. І так і не зрозуміли, хто він! Вова перехитрив їх! 

Потім Вову повернули назад в Україну і передали деенерівцям. Ті теж не зрозуміли, хто їм попався і віддали його нашим» (Матеріал розміщено тут).

Якщо вірити панові Філатову, то Вові щастить, наче барону Мюнхгаузену. Одного із найвідоміших «майданівців», людину, чиє обличчя не сходило з новинних стрічок BBC, SNN, NBS, Reuters, ТАСС, CBS, РИА Новости, Интерфакс - не упізнали.

Не упізнали «ополченці» з «Новоросії» - пощастило. Втім, контингент там постійно п’яний, могло й таке статися – у Володі ж таке типове обличчя…

Не упізнали російській військові – просто пощастило.

Не упізнали російські десантники – пощастило ще раз.

Не упізнали співробітники ГРУ. Тут пощастило не лише черговий раз, але й неймовірно. Бо розвідка на те й існує, щоб упізнавати кого слід.

Але не все може бути так солодко. Давайте прослідкуємо події. Отже, полон у російських військових. Тим, за великим рахунком, «по барабану» хто до них втрапив, більше того – вони поспішають позбутися полонених. Чому? Тому що російських військових на Донбасі «немає», тому вони не можуть довго тримати Парасюка та його товаришів. Відтак передають чеченам, бо ті знаходяться тут напів- але все ж офіційно.

Залишимо у спокої романтичну історію про те, як Вова героїчно захищав від злих чечен подарований мамою хрестик, тим паче, що цю історію ми знаємо лише від нього самого. А от те, що чеченці передали його десантникам, які навіщось вивезли Вову до Росії – напружує. Знаючи муртадів Кадирова, важко уявити щоб вони так ось просто віддали полоняника, за якого можна взяти викуп або банально продати в рабство.

Передача його десантникам, які зразу вивезли Парасюка в Росію, може означати, що його таки «упізнали». Десантники – це конвой. Конвой по дорозі до співробітників Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС РФ. Не кожного полоненого отак возять туди-назад.

Ось тут журналісти запідозрили недобре: яким чином Парасюку так феєрично пощастило? Як так сталося, що його дуже скоро звільнили, тоді як багато наших бійців залишалися у полоні місяцями?

Парасюк, очевидно усвідомивши, що історія з тим, як він дурив розвідників ГРУ, надто фантастична, заявив що Борис Філатов бреше. Не був Володимир Парасюк в полоні у ГРУ. «Не упізнали» його лише російські мотострільці, десантники, чеченські бойовики та алкаші із СМЕРШу Лугандонії.

Боже збав, я тут ні на що не натякаю. Я навіть готовий стверджувати що Володимир Парасюк агентом не є. Але зовсім не виключаю того, що дізнавшись, що їм бо рук потрапив той, хто за сприяння певних осіб в Україні, спровокував такий потрібний Путіну привід для вторгнення, вирішили (після консультацій з «певними особами» в Україні, Вову відпустили. «Корисні ідіоти» ще знадобляться.

Володимир Парасюк в госпіталі після звільнення із чеченського полону. Багато хто з українських бійців, потрапивши у полон, були по-звірячому закатловані. Багатьох били. Різали їм вуха, рубали руки. Парасюка крім того, що "не впізнали", так ще  й навіть пальцем судячи з усього не торкнулися. Важкопоранений герой в позі...

На цю версію грає один аргумент. Розповідаючи, як Володя Парасюк надурив росіян, пан Філатов не розповів яким чином пощастило витягти Парасюка з полону. Звідки наші переговорники дізналися, Що Парасюк живий і знаходиться під вартою в т.з. ДНР? Якщо Парасюк назвався Парасюком – тоді зрозуміло, він буде в списках, що їх склали «сепари». Але ж стверджується, що Вова їх якось (правда досі він відмовляється уточнити як саме, а жаль, може комусь стало б у пригоді) обманув. Не уявляю, як би це йому вдалося, без того, аби назватися не своїм прізвищем. Припустимо, так все і було. Тоді вбийте, не можу зрозуміти, як під цим вигаданим прізвищем його знайшли люди Філатова.

То що, Володимир Зіновійович – агент ФСБ? Не поспішаю це стверджувати. Не типова для агента поведінка. Подивіться, що влаштовує Парасюк: від самого початку своєї діяльності в парламенті – бійка за бійкою, провокація за провокацією. Іноді зовсім без причини – просто так. «на нервах». Підозрюю, що його таки привели у Верховну Раду (а хтось таки допоміг – балотуватися по «мажоритарці» - справа не з дешевих) – неадеквати завжди будуть у пригоді: зірвати важливе голосування (до речі, останній вибрик Парасюка коштувала країні не призначенні «антикорупційного» прокурора, що було однією з умов ЄС по встановленню безвізового режиму), спровокувати політичний конфлікт, тощо.

А тепер, оскільки ми вже погрузли в конспірології, пропоную подивитися дуже цікаві кадри, як Парасюк з кількома бійцями своєї сотні, пробирається до трибуни Майдану. Вас мучить питання хто йому допоміг дістатися туди? Зверніть увагу на чоловіка у світлій куртці з помаранчевими вставками на плечах у правому нижньому кутку екрану поряд з оператором, який жестами зупиняє охорону і наказує пропустити полум’яного борця: Матеріал тут .

Що це за людина я не знаю. Але поводиться вона там як диригент перед оркестром. Зверніть увагу як на 40-й секунді запису цей чоловік кудись показує обома кулаками з витягненим великим пальцем: все гаразд, все в порядку, так і треба. А потім він ще раз промайнув перед камерами, коли вже вздовж трибуни повів Вову до входу на неї. А ще зверніть увагу на молодика в камуфляжі з капюшоном, який перед цим підскочив до нього і який закликав Парасюка до трибуни.

Особисто мені було б дуже цікаво дізнатися хто це такі. Бо очевидно, що вони з якогось моменту чекали на нього. Хтось їм зателефонував і повідомив: зараз підійде хлопець – заведіть його на трибуну. Перегляньте ще раз відео. Чоловік у світлій куртці і молодик у камуфляжі буквально підбігли до огорожі зустрічати пана Парасюка і недвозначно наказують охороні майдану пропустити його.

Сам Володимир Зіновійович, звісно, про це анічичирк. Він про інше розповідав:

«… ми з друзями вирушили до сцени, щоби висловити їм свою думку про пiдписану угоду. Менi вдалося прорватися на сцену й взяти мiкрофон…» : Матеріал тут

А ще зверніть увагу на одну дрібничку, яка спочатку не кидається в очі: Парасюк одягнений у новісінький, чистенький камуфляж. Тоді як більшість майданівців мали прокопчений, прогорілий, брудний від ґрунту та крові, одяг.
Чесно - не знаю як це пояснити. Не хотілося б думати аж надто погано.  

Чесно, не знаю ким вважати пана Парасюка. Останній його вчинок – це ницість. Хай хто б там не був його опонентом, але – напасти на людину, яка сидить, яка тебе навіть не бачить, ззаду; вдарити її ногою – це вчинок боягуза, психа, просто – підлої людини. Так діють «тітушки». З іншого боку, схоже на те , що реакція на будь-які стресові ситуації в цієї людини однакова – насильство. Це ознака серйозного психічного розладу.

Втім, псих психом, але поява дорогих костюмчиків, престижної автомашини, відверте покращення матеріального добробуту депутата дають підстави до висновків, що псих це не значить – дурень.

За рік депутатства Володимир Зіновійович Парасюк покруглішав обличчям, завів звичку обідати в дорогих ресторанах, придбав престижну автівку. Загалом, у нього все...

Відтак, деякі журналісти відзначили цікавий момент: напередодні того, як Парасюк дав копняка СБУ, депутата викликали в Генпрокуратуру на допит за одразу чотирма кримінальними провадженнями. Отож, припускають, давши копняка генералові СБУЮ, депутат просто підстрахувався: адже в разі притягнення до кримінальної відповідальності можна кричати про переслідування героя Майдану, репресій проти патріота. Зараз можна патріотизмом прикриватися, наче індульгенцією.

Отож питання залишається відкритим: агент, псих чи просто хитрован, один з багатьох в ряду семенченків, корбанів, кужелів...

Втім, одне не заважає другом, а друге - третьому.

В українській політиці більшість народних обранців - мов дешева кава в стіках. Три-в-одному.

http://pavlopraviy.blogspot.com/2015/11/blog-post_23.html