www.ji-magazine.lviv.ua

Хай ми про це і не замислюємося, але продовольча катастрофа близько. Поки одні країни і міжнародні організації шукають способи, щоб нагодувати голодуючих, Україна забезпечує своїм зерном цілі країни, хоча ми навіть не використовуємо свої можливості «на повну» – площа українських чорноземів дорівнює площі Британії, а врожайність «відстає» від середньосвітової на 5-10 років.

Високі показники врожайності за останні роки і нові технології вирощування продуктів змушують забути про сувору реальність – прийдешню продовольчу катастрофу. Населення планети швидко зростає і кількість споживаної їжі тільки збільшується. Україна – країна з розвиненим аграрним сектором, одна з лідерів з розвитку цієї галузі в світі, тому вона повинна бути серед тих країн, які взяли на себе відповідальність за вирішення продовольчих проблем.

Продовольча криза – це проблема не тільки бідних країн

Люди голодують у тих країнах, де вирощують їжу

Люди недоїдають скрізь, просто співвідношення ситих і голодних в різних країнах різне. Щоночі один з семи людей на планеті лягає спати голодним. Є побоювання, що це ще не межа: передбачається, що до 2050 року попит на їжу збільшиться на 70%. Весь жах ситуації в тому, що 80% голодуючих у світі прямо залучені у виробництво продуктів харчування. Саме аграрні країни більше за инших схильні до голоду. Парадокс? Ні. Просто справа не стільки в кількості їжі, скільки у купівельній спроможності населення.

Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що недостатнє харчування – це головна загроза для здоров’я людей.

Поки в постіндустріальних країнах люди викидають придатну для вживання їжу, в малорозвинених – голодують

В одних країнах (переважно в Північній Америці, Европі та на Далекому Сході) мешканці регулярно викидають придатну для вживання їжу, адже виробляють і купують її більше, ніж з’їдають, хоча їдять вони багато. Ожиріння – це величезна проблема в розвинених країнах. У той же час в инших регіонах (в Африці, Південній Америці, на Близькому Сході і в Південній Азії) люди недоїдають – у них занадто мало грошей, щоб купити їжу. Їжу викидають всі: і виробники, і продавці, і споживачі. У країнах, що розвиваються пропадає третина врожаю через відсутність складів, холодильних камер і транспортних засобів, а в індустріальному світі споживачі і продавці викидають стільки ж готової їжі.

Глобальне потепління посилить продовольчу катастрофу

Зміна клімату – це ще один каталізатор продовольчого колапсу людства. В результаті підвищення температури деякі регіони виявляться менш родючими, хоча врожайність инших збільшиться. Карта нижче показує, як через зміну клімату до 2080 року зміниться врожайність в різних регіонах планети.

Середня ціна на основні види їжі може збільшитися більше ніж в два рази до 2080 року, і наполовину це зростання буде залежати від зміни середньої температури і видів опадів.

Різні країни придумали свої способи боротися з недоїданням

Бразилія: впоратися з голодом можна, якщо підтримувати місцевих фермерів

Інвестуючи в харчову промисловість (малий бізнес) і сільське господарство, Бразилія за період з 2003 по 2009 роки скоротила число страждаючих від бідності людей на 20 мільйонів. Держава купувала продукти харчування у невеликих фермерських господарств, забезпечуючи соціально-економічні розвиток у сільській місцевості.

Виходить, з проблемою голоду можна впоратися, якщо допомогти дрібним місцевим фермерам і харчовикам виробляти більше їжі і зробити цей процес більш стабільним.

Франція: викидати хорошу їжу? А якщо це незаконно?

У травні цього року французький парламент затвердив закон, який забороняє великим супермаркетам, що займаються реалізацією продуктів харчування, викидати непродану, але придатну для вживання їжу. Тепер вони зобов’язані віддавати такий товар благодійним організаціям, які роздають її бідним.

Це чудове рішення, але у нього є два істотні недоліки. По-перше, роздріб викидає лише 11% від загального числа хорошої їжі, відправленої в сміттєві контейнери; від решти позбавляються звичайні споживачі і ресторани. По-друге, закон стосується тільки великих супермаркетів, а це не весь роздріб в країні, тобто навіть ці 11% не будуть повністю «врятовані». Але варто віддати французам належне – ідея цікава.

ООН пропонує їсти їстівних комах

У 2013 році експерти ООН розробили програму, за допомогою якої можна впоратися з голодом в найбідніших регіонах. Голодуючих почали годувати кониками, жуками, мурахами й иншими їстівними комахами. За словами чиновників ФАО – Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН – комахи дуже поживні, тому що містять багато білків, жирів і мінералів. Ще вони численні і легко розмножуються, так що це не вплине на екосистему. Членистоногих регулярно вживають в багатьох регіонах Африки, Азії та Південної Америки майже 2 мільярди людей.

Від України залежить продовольча безпека цілих регіонів світу

Україна – бронзовий призер з експорту зернових

Як ми писали вище, попит на їжу зросте до 2050 року на 70%. Це означає, що треба буде виробляти близько 1 млрд тон злакових понад існуючого обсягу. І цей виклик адресований не кому-небудь, а Україні, адже наша країна на третьому місці в світі за їх експортом. А якщо врахувати, що ЕС – це союз 28 окремих країн, а США перевершують нас за площею майже в 16 разів, то Україна – найпродуктивніша в цьому плані країна.

Навіть під час загальної кризи агросектор зростатиме

І ми можемо більше. В Україні значний потенціал для збільшення обсягів вирощування зернових. Показники збору врожаю за 2014 р. наштовхують на думку, що масштаби нашого експорту збільшуватимуться.

Незважаючи на загальну кризу в країні, в агросекторі справи йдуть трохи краще: галузь нарощує свою частку в економіці навіть в цей важкий час. Від поставок з України безпосередньо залежать деякі регіони світу, особливо Близький Схід. Це робить інвестиції в сільське господарство нашої країни питанням глобальної продовольчої безпеки. Тому Світовий банк працює над програмою вкладень коштів в аграрну галузь України. Хочемо ми цього чи ні, але Україна відіграє ключову роль у вирішенні проблеми глобального голоду.

Якщо говорити про ціни, то вартість експортованої сільгосппродукції в Европейський Союз в 2014 році збільшилася до 4,8 млрд доларів, в країни Азії – до 6,6 млрд, у США – до 0,04 млрд, у Африку – до 2,5 млрд .

Аграрних успіхів України чекає весь світ. Наше завдання – нарощувати обсяги виробництва і доводити свою продукцію до відповідності з европейськими стандартами якості, які можуть служити для нас еталоном в цей історичний період.

Якщо Україна і може бути десь корисна світовій спільноті, то це в питаннях продовольчої безпеки. Тут у нас є вага як у буквальному сенсі – тони на експорт, так і в фігуральному – здатність впливати на світові тенденції споживання продуктів харчування.