www.ji-magazine.lviv.ua

Юрій Романенко

Протягом майже місяця фондовий ринок Китаю обвалився на третину. Наслідки цього відчує кожна країна світу, включаючи Україну.

Як пише Financial Times, падіння китайського фондового ринку почалося сьогодні під час четвертої сесії. Індекс Шанхайської біржі скоротився на 1,3%, в той час як Шеньчжень втратив 5,3%. Таким чином, зростання обох китайських бірж в цьому році становить 36%, хоча ще місяць тому цей показник був 122%. Виходить, за період з 12 червня Шанхай і Шеньчжень разом обвалилися на третину. Це наймасштабніше скорочення в Китаї з 1992 року.

В принципі, нічого непередбачуваного. Просто починається третій етап світової кризи. Адже вона не закінчилася, як писали деякі дурники-економісти, що стежили за відновленням економіки США і наївно вважали, що все вже позаду. Вона не закінчилася, а трансформувалася.

Світ є єдиною системою і якщо голова перестає боліти, то це не означає, що метастази не виникнуть в нирках або легенях.

Перший етап глобальної кризи почався в США в 2007 році.

Другий етап кризи почався в ЕС в 2008-2009 рр., а зараз ми бачимо поглиблення і розвиток на прикладі Греції і подальших гучних падінь на півдні еврозони.

Третій етап стартував з обвалу фондового ринку в Китаї.

Про те, що Китай неминуче зіткнеться з кризою в своїй економіці говорили багато експертів. Ручір Шарма писав у своїй книзі «Проривні економіки в пошуках наступного економічного дива» в 2011 році, що після того, як в 2008 році в США вибухнула фінансова криза, Пекін наказав банкам роздавати кредити практично без обмежень. У результаті за наступні два роки в Китаї видали нових кредитів на суму в 2,7 трлн. доларів – більше 4% світового ВВП, – що дорівнює загальній сумі кредитів, виданих в США за весь бум на ринку нерухомості в 2003-2007 роках. «Сьогодні в Китаї в обігу більше грошей, ніж у США (10 і 8 трлн. доларів відповідно)», – писав Шарма.

Значну частину цих грошей вклали в нерухомість. Тільки в 2010 році в Китаї продали 800 млн. квадратних метрів нерухомості – більше, ніж у всіх країнах разом узятих. Надувся величезний міхур, коли в китайських великих містах (Пекін, Шанхай і т. д.) ціни на нерухомість перевищили рівень, досягнутий Японією в кінці 80-х років минулого століття, коли ділянка під імператорським палацом у Токіо коштувала дорожче всієї землі в Каліфорнії.

У Японії гігантська мильна бульбашка 80-х закінчилася рецесією з якої Японія вибирається вже більше 20 років.

До чого ж призведе обвал на фондовому ринку Китаю?

Протягом останніх років КНР була драйвером високих цін на сировину, тримаючи на плаву багато країн третього світу які спеціалізуються на постачанні одного-двох-трьох видів сировинної продукції. Пекін не зміг компенсувати втрату зовнішніх ринків внутрішнім попитом. Коли я в 2013 році був в Китаї, то всі бізнесмени з якими вдалося поспілкуватися з різноманітних сфер (починаючи від металургії і закінчуючи фармацевтикою) говорили, що обсяги падіння поставок на зовнішні ринки склали 40- 50%, тому особливий акцент робили на розвитку внутрішнього ринку.

Реалізація Китаєм величезних інфраструктурних проектів та бурхливе будівництво нерухомості породили у багатьох зовнішніх інвесторів завищені очікування, що КНР динамічно розвиватиметься наступні кілька десятків років. Багато вказувало на величезний профіцит платіжного балансу Китаю. На кінець 2014 року ЗВР КНР становили 3, 88 трлн. доларів! Це, а також гігантські борги США Китаю під трлн. доларів, відвернули багатьох від того факту, що разом з державними боргами (30%) з заборгованістю корпорацій і домогосподарств загальний борг Китаю складає близько 130% від ВВП. Крім того, через те, що з країни проблематично вивезти капітал, то виник величезний тіньовий ринок запозичень, які Центробанк Китаю називає «соціальним фінансуванням». Його суть полягає у кредитуванні окремими фізичними особами або корпораціями один одного. Вищезгаданий Ручір Шарма ще в 2011 році припустив, що разом з цим ринком загальний борг Китаю може досягати надреальні 200% ВВП.

Ці та инші фактори (дисбаланси в розвитку регіонів, величезна нерівність, залежність від зовнішніх ринків збуту продукції і т. д.) вивели китайське економічне диво на хиткий ґрунт. Звичайно, говорити про те, що Китай звалився буде неправильно, тому що у нього значний запас міцності, а керівництво готове йти на жорсткі заходи, щоб не допустити некерованих процесів. Однак, серйозні наслідки для світової економіки і самого Китаю після падіння його фондового ринку очевидні.

Гарна новина для нас. Особливі надії Росії на Китай, наприклад, на створення військово-політичного союзу з ним, сьогодні горять в топці фондового ринку в Шанхаї. По-перше, КНР ще до обвалу попередила Росію, що не має наміру створювати такий альянс. По-друге, Пекін тепер буде ще обережнішим у своїй зовнішній політиці, щоб вона не створювала проблем в розбалансованій економіці. Це означає, що Китай буде гранично обережний із Заходом, щоб не допустити непотрібної конфронтації. Він діятиме за формулою «посміхатися наступні 50 років», яку озвучив Лі Кван Ю за кілька років до своєї смерті.

При цьому, якщо Китай напевно буде поступливішим стосовно Заходу з одного боку, то може стати більш агресивним, щоб спробувати перекласти внутрішні протиріччя на зовнішні майданчики в регіоні. Це підвищить ймовірність регіональних конфліктів, що загрожує зростанням націоналізму в самому Китаї. Для Росії в цьому немає нічого хорошого. Вона залишається в гордій самоті, без азіатської альтернативи, яка потрібна як милиця, щоб підтримати падаючу економіку РФ.

Погана новина для нас. Проблеми Китаю потягнуть вниз ціни на сировину, а за ними попит на товари, які ми виробляємо. При цьому попит на нашу сільськогосподарську продукцію навряд чи впаде, хоча ціни на продовольство можуть знизитися і, напевно, знизяться. А ось металургія, різна сировина, машинобудування можуть серйозно просісти.

Крім того, інвестори побоюватимуться ризикувати зайвий раз і такі ризикові ринки як України залишаться без грошей. Отже, буде загострення конкуренції, яке вимагатиме швидкої і чіткої реакції бізнесу і держави. Зростання конкуренції збільшуватиме ризик регіональних конфліктів і загальної турбулентності світової системи.

Дуже, дуже шкода, що в цю нову хвилю світової кризи ми входимо на прогнилому човнику української державності з шаленою командою і неадекватними пасажирами.