Юрій Романенко

Що не так?

Чому не подобаються націоналісти? Вони звужують рамки. Зациклюються на старих образах. Обмежують масштаб.

Українці – масштабний народ і тільки в масштабі знаходять самореалізацію. Кожна спроба звузити масштаб спричиняла самопожирання і входження у великий проект, нав’язаний ззовні.

Тому пора робити висновки – ми маємо самі робити великі проекти або будемо і далі сировиною для великих проектів.

Чому не подобаються комуністи і взагалі сьогоднішні старі ліві? Тому, що ортодоксальна вихолощена картинка, яка залишилася не має зв’язку з реальністю і є лише бізнес орієнтацією. Простіше кажучи, сьогодні комуністи та инші дивляться на ліву ідею як бізнес, не більше.

Чому не подобаються ліберали? Тому, що вони бубонять старі істини, які вже застаріли і стрімко коректуються новою світовою повісткою. Наші ліберали застаріли ще до того, як змогли відкрито говорити про лібералізм тут.

Чому не подобається опозиція? Тому, що це філії Партії регіонів.

Чому не подобаються проросійські сили? Тому, що вони не здатні через власну розумову неповноцінність запропонувати щось більше, ніж замшілі істини про союз заради православ’я, духовності і самодержавства, які все частіше лунають з Кремля. Проблема ж Росії не в тому, що нам нецікавий Схід, а в тому, що РФ не здатна модернізувати політичну систему (що пов’язано з нездатністю жадібної та злодіюватої еліти покінчити з корупційними практиками на всіх рівнях ієрархії), звалюється в черговому мракобіссі в формі квазіконсерватизму, як ширмою, прикриваючи страх, що пригноблені маси одного разу повстануть і заберуть все приватизоване «непосильною працею».

Чому не подобаються західняки? Тому, що у них на все є одна відповідь – лягай під чиказьких хлопчиків і роби як скажуть в Брюсселі-Вашингтоні. Це насправді, дзеркальне відображення проросійських маргіналів. Тут ми бачимо вузькість думки і нездатність перетворитися на повноцінний суб’єкт. Вони не розуміють, що успіх тієї чи иншої країни пов’язаний не з повторенням чиїхось успішних стратегій, а здатністю творчо адаптувати успішні стратегії відповідно до нашої національної специфіки.

Звідси випливають рамки нашого проекту:

1. Він має бути масштабний.

2. Він має бути експансивний.

3. Він має бути технократичний.

4. Він має поєднувати соціальну спрямованість в плані створення умов для формування тут якісного людського капіталу, але він має бути адекватний з позиції тих, ресурсів, що ми сьогодні маємо.

5. Він має бути зрозумілий для зовнішнього оточення, щоб зняти низку ризиків. Тобто еліта мусить говорити мовою користі центрів світової сили, вписуючи наші інтереси. Він має мати використовувати слов’янський фактор як позиціонування місця країни в світових рангах.

6. Він має бути здатний підтримувати порядок, як необхідну умову модернізації.

7. Він має бути здатний гармонізувати суперечливі інтереси основних соціальних груп.

8. Він має бути орієнтований в майбутнє, яке може об’єднати силою і духом проекту, але не в минуле, де занадто багато образ.

10 листопада 2012