Юрій Романенко, «Хвиля»

Турецький інцидент і привид світової війни 1914 р.

Небезпечний інцидент – знищення російського Су-24 турецьким винищувачем показав, що світова система увійшла в дуже небезпечну фазу розбалансування, коли внаслідок недооцінки ситуації втрачається керованість світовим порядком.

Ось в 1914 році все йшло в такому ж руслі. Всі пливли як пливли. Потім юні сербські націоналісти, (якими до того ж опікувалися російські спецслужби) «випадково» завалили Франца-Фердинанда, якого ніхто аж надто не любив в самій Австро-Угорщині і, який, до речі, цілком лояльно ставився до слов’ян.

Потім Австро-Угорщина наїхала на Сербію. За Сербію вписалася Росія. А Німеччина вписалася за Австро-Угорщину. А Франція мала вписатися за Росію. А за Францію мала підписатися Британія, якщо Німеччина нападе на Францію, а не на Росію. Якби Німеччина напала тільки на Росію, то Британія б не поспішала вписуватися.

Коротше кажучи, протиборчі сторони місяць буцалися і писали один одному депеші, а потім Австро-Угорщина напала на Сербію і почала обстрілювати Белград. Франція почала мобілізацію. Росія почала мобілізацію. А Німеччина дістала план Шліффена і вмазала по Франції.

І пішло-поїхало. Кожен думав, що пропетляє за рахунок иншого і все піде саме за його планом. У всіх европейських столицях війну зустрічали в атмосфері загального патріотичного піднесення і радості за майбутні перемоги.

Але вийшло все трохи инакше. Перемоги чекали не всіх і не відразу. Патріотичний запал пройшов, але прийшли проблеми про які раніше навіть не підозрювали. Розвалилася Австро-Угорщина. Зникла Російська імперія. Оттоманська розсипалася. Німецька програла. Французька і британська імперії надламалися і розсипалися через 30-40 років. Коротка війна розтягнулася на дві бійні з одним перемир’ям на 20 років. Світ змінився невпізнанно.

Про збитий російський Су-24: Москва перейшла межі терпіння НАТО

Олег Пономар

Ось так і Путін в Сирії. Думав, що все прорахував. Навіть похвалився. Прорахував і з Кримом, і з Донбасом, а вийшло, що грузне все глибше і глибше. Виходить, що прорахувався.

І Меркель теж в одне грала, а виходить зовсім инше. І її толерантність до орди біженців все більше прикликає дух Адольфа і Ко. Цей дух воскресне в тому чи иншому вигляді. І не тільки в Німеччині. Далі буде нова велика европейська зачистка від представників «ісламської національності».

І Обама думає, що рятує світ, а за фактом створює передумови для глибокої кризи світової системи. Він відтягує час, точно як Чемберлен з Даладьє відтягували «останнє рішення». А в результаті «останнє рішення» обернулося десятками мільйонів жертв.

Усі думають, що пропетляють як завжди. А воно й буде як завжди. Буде така боротьба, що від звичного світу каменя на камені не залишиться. Звичайно, це не означає, що нас неминуче чекає тотальна війна чи ядерний апокаліпсис. Вибір завжди залишається за людиною. Але більшість жителів Землі не здогадуються по якому лезі ми ходимо. Як і не здогадувалися европейці жарким літом 1914 року. Почитайте на дозвіллі Стефана Цвейга.

Загалом, ситуація з СУ-24 – це не випадковість, а закономірність, яка склалася з дрібних епізодів, що формують єдиний пазл неповторної картини епохи змін. Новий дивовижний світ стукає і до тебе, і до мене.

http://hvylya.net/analytics/geopolitics/turetskiy-intsident-i-prizrak-mirovoy-voynyi-1914.html