www.ji-magazine.lviv.ua

Провідний російський фінансист і аналітик Слава Рабінович розповів «Русскому монітору» про те, чи вдасться уникнути нової громадянської війни в Росії, чому Путін не зможе перетворити країну на Північну Корею, а також скільки залишилося путінській державній системі до повного краху.

- Прогнози, які ви робили останні півтора року, збуваються з шокуючою точністю. Кілька днів тому ви, в одному зі своїх інтерв’ю, сказали, що в Росії може початися громадянська війна. Наскільки велика ймовірність такого сценарію?

- Важко надати ймовірності цифри, бо ми зараз точно не знаємо, з якою швидкістю і амплітудою будуть відбуватися події, які в комплексі можуть спровокувати такий сценарій.

Справа в тому, що, як на мене, для сценарію громадянської війни необхідна одночасна матеріалізація кількох процесів, таких як колапс банківської та фінансової систем, за ними колапс реальної економіки і зрештою – соціальний вибух, які в довгостроковій або, скоріше, навіть середньостроковій перспективі Росії неминуче чекають.

- 9 грудня глава Сбєрбанку Герман Греф повідомив, що Росія переживає серйозну банківську кризу. Що відбудеться в країні, якщо ця криза переросте в ідеальний шторм, і, найголовніше, чи можна цей шторм чекати вже скоро?

- Ви чули про теорію Нассіма Талеба, коли в хід історії втручаються одна або кілька непередбачуваних подій, що провокують кардинальні зміни у ході історичних подій?

Найближчим часом ідеальний шторм може статися через такого ось «чорного лебедя» або комбінації кількох «чорних лебедів». Сценарій досить імовірний. Ці птахи останнім часом Росію підозріло сильно полюбили.

Якщо ж мова йде про поступовий розвиток поточного негативного сценарію, який реалізовують зараз на наших очах, то він теж приведе до колапсу, ідеального шторму, про який ви кажете, хай і не так швидко.

Те, що банківська система зараз в жалюгідному становищі, вже неможливо приховувати. А тепер уявіть собі хвилю банкрутств банків, які відбуваються за принципом доміно, в результаті чого агентству по страхуванню внесків доведеться швидко визнати, що у них немає грошей.

Єдиний спосіб для ЦБ і уряду в цій ситуації – порятунок залишків банківської системи з руїн за допомогою рублевої емісії. Ці ліки з побічними ефектами, що будуть гірші, за хворобу, з якою потрібно боротися. А таких побічних ефектів буде ціла серія: девальвація, стрибок інфляції, почнуть масово розорятися імпортери.

Путін доведе РФ до краху, а Україна зміцніє

Єжи Мацков
(Jerzy Mackow)

У величезної кількості компаній пропадуть гроші, які ті зберігають на банківських депозитах. Учасники фінансового ринку і бізнеси не зможуть торгувати один з одним, не зможуть користуватися тими нормальними банківськими послугами, які є в будь-якій нормальній країні. Борги для багатьох компаній стануть непідйомними (якщо рахувати в агрегаті, то валютний корпоративний борг вже сьогодні півтрильйона доларів), масово почнуть розорятися домогосподарства. Банківський колапс призведе до хаосу і колапсу в реальній економіці. Як ви розумієте, за хаосом в економіці почнеться хаос на вулицях.

Це один варіант розвитку подій. Втім, вони можуть розвиватися в иншій послідовності: спочатку колапс реальної економіки, в результаті чого рекордна кількість людей стануть безробітними, величезна кількість домогосподарств втратять засоби для існування, почнуться масові дефолти по споживчих кредитах, іпотеці, автокредитах. Все це вдарить по банківській та фінансовій системам і викличе ефект доміно вже там. Споживачами послуг банківського сектора виступає як населення, так і бізнес. Відповідно, перш ніж банківський сектор повністю відчує на собі тягар критичної маси дефолтів населення (а цей процес вони вже відчувають сьогодні – і з усе зростаючою силою), до цього моменту він вже відчує на собі дефолти по кредитах збанкрутілих компаній. Таким чином, критична маса банкрутств, яка спровокує колапс реальної економіки, неминуче спричинить колапс банківської системи.

Ось вам два сценарії економічного колапсу в Росії, куди входять колапси і банківського, і реального секторів, але при цьому в різній послідовності, з різними причинно-наслідковими зв’язками, які зараз передбачити точно ми не можемо. При цьому результатом в обох випадках вже буде політичний колапс, який особливо відчутним стане навіть не в Москві, а в провінції.

Справа в тому, що в Росії є справжня бомба уповільненої дії – це мономіста, які були побудовані навколо так званих містоутворюючих підприємств ще за совєтської влади й існують донині. Ці підприємства фактично є єдиним роботодавцем в доволі великому регіоні.

І біда в тому, що таких міст від 200 до 300, а в цих містах живуть мільйони людей.

Згадайте Пікальово, де в 2008 році була серйозна криза: тоді «пожежу» в ручному режимі гасив особисто Путін.

Безліч таких міст розташовані у місцевості, м’яко кажучи, не курортній.  Наприклад, Ковдор за Полярним колом – за кілька сотень кілометрів від Мурманська, посеред тайги. Містоутворюючим підприємством там є «Ковдорський ГЗК» (гірничо-збагачувальний комбінат). Що буде, якщо це підприємство зупиниться? Де будуть брати гроші на життя люди, які там працюють, враховуючи той фактор, що мобільність праці в Росії близька до нуля, а реальне безробіття (не те, про яке розповідає Росстат) вже набуває загрозливих розмірів?

У цих людей немає грошей на переїзд, їм нікуди їхати, єдине джерело їхніх доходів – це робота на цих містоутворюючих підприємствах. Але це не вся проблема, а тільки її частина, бо у Росії, крім офіційних мономіст, є міста, які «офіційно» не є мономістами, але по низці ознак їх легко можна записати у цю категорію. Наприклад, Тольятті: там містоутворююче підприємство – це АВТОВАЗ. Більшість робочих місць у місті саме там. Зупиниться АВТОВАЗ – місто опиниться на межі виживання.

Більше того, проблеми мономіст можуть легко виникнути навіть у таких містах, як Тверь. Там теж є своє містоутворююче підприємство, називається «Тверський вагонобудівний завод». І якщо ви не в курсі, можу розповісти, що за кілька тижнів до вбивства Бориса Нємцова, в Твері мав пройти найбільший страйк у регіоні за останні десятиліття. Зібралися страйкувати робітники ВАТ «Тверський вагонобудівний завод» – через те, що їхній завод стоїть, бо вагони виявилися нікому не потрібні. Під час кризи завантаження залізниць і кількість перевезень падають (крім того, вони випускають погані і дорогі вагони).

Відповідно, на підприємстві готували масовий страйк, який теж гасили в ручному режимі, як колись в Пікальово в 2008 році. Туди поїхали Мерседеси з мішками доларів, когось налякали, когось купили. Путін наказав Якуніну дати держзамовлення цьому заводу – на їх нікому не потрібні вагони. Якунінські РЖД замовили 3.000 вагонів, і виробництво знову стартонуло. Однак у ручному режимі можна вирішити проблему в одному, ну, в двох місцях одночасно. А що вони робитимуть, коли вся ця конструкція розвалиться в регіонах і знову почнуть перекривати федеральні траси? Ми не знаємо, якою буде реакція центральної влади. Чи пошле вона туди ОМОН або ж армію придавлювати ці заворушення? Чи зважиться на кровопролиття? Якщо зважиться, то що це буде за кров: ріки крові, моря крові – і якої глибини? Наскільки жорсткою і безкомпромісною буде відповідь, чи перейдуть на бік народу військові підрозділи? Якщо кров почне литися з обох сторін, це пряма дорога до громадянської війни.

Ґлєб Павловскiй
Тепер уже не ми граємо – тепер грають нами

Про війни, істерики, розпад системи і страшну казку на ім’я Російська Федерація

Отже, ми маємо три основні чинники неминучої дестабілізації: перший – це колапс банківської системи, другий – це колапс реальної економіки. Що з них буде першим, що потягне за собою наступне, ми наразі не знаємо. Третій – це колапс мономіст в регіонах і масові соціальні протести.

Додайте сюди ще парад суверенітетів: при перших ознаках нездатності центру контролювати ситуацію регіони просто почнуть відвалюватися.

Який-небудь Татарстан, Башкортостан, низка инших регіонів, де є самодостатня регіональна економіка, той же Урал, скажуть: останні 15 років їздимо в ОАЕ, в Дубаї, бачимо, як вони там живуть і, що вони зробили за останні 15 років. А ми хочемо досягти однієї двадцятої цього успіху, тільки ми не зможемо цього зробити у складі Росії. І вони почнуть відвалюватися, і якийсь присланий з Москви ОМОН або армія почнуть стріляти в людей.

- Практика показує, що постсовєтські диктатори без вагань застосовують силу проти населення під час серйозних соціальних криз.

- Тут головне питання полягає в тому, чи буде ситуація розвиватися за найгіршим сценарієм, коли, відчайдушно чіпляючись за владу, Путін спровокує громадянську війну в країні, а чи вдасться вирішити питання шляхом мирної революції? Я багато їжджу по країні, від Москви і до Владивостока. І я можу вам сказати, що в країні насправді дуже багато впливових людей, представників бізнесу, які хочуть з віддачею працювати і добре жити. І вони не хочуть громадянської війни, свавілля в країні, вони не хочуть ОЗУ на чолі Росії. Вони не хочуть бути відрізаними від міжнародних фінансових ринків, вони не хочуть, щоб у них «віджимали» бізнес, вони не хочуть, щоб їхня країна була в ізоляції, вони чудово розуміють, що за все це відповідає Путін. При цьому вони прагнуть нормального інвестиційного клімату, хочуть входити в міжнародне бізнес-товариство. Тому серед них обов’язково знайдуться люди, які не просто будуть висловлювати невдоволення спробами Кремля розв’язати громадянську війну, а протестуватимуть проти цього і активно боротимуться з цим.

- Про що можуть говорити тренди в сучасній світовій економіці, як вони можуть вплинути на події?

- На світову економіку Путін кивав, починаючи з 2011 року, кажучи, що ось, мовляв, «світова економіка трохи впала», ну, і ми трохи просіли» (ця ідіотська термінологія належить Путіну, кандидату економічних наук, якщо хто не знає).

Але Путін, звичайно, брехав, бо на той момент ніякої кризи на Заході і, в тому числі, в Північній Америці, не було. У США в 2013 році, це до Криму і до України, ВВП зростало на 4% на рік. У Росії, яка зараховувала себе до ринків країн БРІКС, де економічне зростання, по ідеї, мало бути ще більшим, ніж у розвинених країнах, за офіційними цифрами зростання ВВП склало всього 1, 3 %. Це втричі повільніше, ніж у США. При тому, що в 2013 році ціна на нафту була вищою за $ 100 за барель, економічне зростання в Росії сповільнилося майже до нуля. Тому в 2013 році всім було абсолютно очевидно, що економічна система Росії більше не працює – незалежно від ціни на нафту.

Але закони економіки, як і закони фізики, обдурити ще нікому не вдавалося – вся путінська економіка сказала «стоп» і покотилася вниз – незважаючи на те, що бочка нафти коштувала більше $ 100! І ось настав той момент, коли до Путіна дійшло, що йому скоро доведеться відповідати за економічний колапс в країні, який він сам влаштував. Тому, що це він, а не хтось инший зруйнував соціально-політичний лад і взявся руйнувати економічний лад: з розвинутого капіталізму він перетворив його на бандитський неофеодалізм. Політичний устрій демократії, що розвивається, він почав переробляти спочатку на авторитарний, а потім на диктаторський режим. А відповідати не хотів. Тому він вирішив перевести стрілки на зовнішнього ворога, для цього захопив Крим, розв’язав гібридну війну в Донбасі – і пішло-поїхало. Почалося промивання мізків, страшна пропаганда в ЗМІ, псевдопатріотичний запал, розповіді про цих розіпнутих фашистською хунтою хлопчиків. А, зазнавши поразки в Україні, Путін поліз на Близький Схід саме для того, щоб різко змінити порядок денний і змусити обивателя забути про цю поразку.

- Чи можна назвати протести далекобійників першою ластівкою соціальних катаклізмів, про які ви говорите?

- Ви думаєте, чому ОЗУ, яке сидить у Кремлі, просувало абсолютно незаконне перенесення думських виборів з грудня на вересень майбутнього року? Справа в тому, що фінансово-економічний і соціально-політичний процеси починаються і розвиваються не одночасно. І, як правило, якісь серйозні зміни до гіршого у фінансово-економічній площині мають наслідки в соціальних і політичних площинах із затримкою приблизно від 1 до 2 років. Тому на майбутніх виборах (якщо вони взагалі відбудуться) їм потрібна максимально низька явка. Для цього вони, вперше в історії Росії, заявили про плани перенести початок навчального року так, щоб вибори, призначені на вересень, відбулися ще до початку навчального року, зі зрозумілою метою: щоб якомога більше людей не прийшли на виборчі дільниці. Крім усього иншого, вони цілком обґрунтовано побоюються того, що невдоволення серед населення у грудні 2016 року, коли вибори мають відбутися за законом, стане істотно вищим, ніж у вересні 2016. Вони рахують дні: для них важливі навіть ці 90 днів. Вони – часовики.

Втім, не факт¸ що ці вибори взагалі відбудуться. Вони реально там рахують не просто місяці, а дні до того моменту, коли населення вибухне. Тому не виключений варіант, при якому Путін може зважитись на скасування будь-якої демократичної бутафорії та скасувати вибори в Думу, скасувати президентські вибори, ввести надзвичайний або військовий стан, щоб бути при владі довічно.

- У такому випадку всі ці брязкання ядерними ракетами – це серйозно, чи це шантаж?

- Це чистої води блеф. Мало того, я думаю, що вони прекрасно знають плани як Пентагону, так і НАТО, як діяти, якщо комусь прийде в голову простягнути руку до червоної кнопки. Я ознайомлений з таким сценарієм, і думаю, що він не є таємницею і для Кремля. Натиснути вони просто нічого не встигнуть.

- Тобто, виходить, що всі ці різкі рухи Кремль здійснює не для того, щоб когось перемогти чи завоювати, а просто закрити країну під гаслом, що навколо вороги, перетворивши її на таку гігантську Північну Корею – і під цим прикриттям правити вічно?

- Таке бажання чітко проглядається. Але от невдача: і тут у них теж нічого не вийде. Перетворити сучасну Росію на Північну Корею дуже складно. Економіка Росії інтегрувалась в міжнародну економічну систему. Російська фінансова система інтегрувалась у світову фінансову систему. По цьому шляху Росія йшла останні 20 років, до 2014 року. У 2014 році не тільки зупинився цей рух, але й стався поворот на 180 градусів. При тому, що Росія за розміром свого ВВП в два трильйони доларів була ще зовсім недавно восьмою за величиною економікою в світі.

Для того, щоб будувати закриту систему, треба було не йти по шляху інтеграції у світову економічну і фінансову систему, не брати участь у глобалізації. Потрібно було з моменту розпаду СССР рухатися в бік Північної Кореї – і зараз, можливо, ми б її побудували. Але цього, на щастя, не сталося, тому що ми тоді хотіли відійти від Північної Кореї якнайдалі.

А сьогодні спроба розвернути країну на повному ходу в абсолютно протилежний напрямок приведе Путіна не до вічної влади, як би він цього хотів, а до того, що все полетить під укіс, і цей процес ми, власне, вже спостерігаємо.

- Виходить, що всі зачинання Путіна закінчилися крахом? То в чому ж тоді полягав стратегічний задум?

- У нього ніяких стратегічних задумів не може бути в принципі, тому що він не мислить стратегічно, у нього мозок влаштований инакше. У нього є тактичне мислення, якого його навчили у вищій школі КДБ СССР у 70-х, і мислити инакше він просто не вміє. Будь-яке його тактичне рішення виглядає приблизно так: як би ще цьому Обамі насолити, як би йому напісяти на черевик. Ну ще, наприклад, як відвернути увагу населення, щоб не збунтувалось. Ну, давайте відіжмемо в України Крим і Донбас. Щось пішло не так, давайте бомбанемо по Сирії. Це – примітивні реакції, як у собаки Павлова...

- Який запас міцності у системи, якщо ситуація складатиметься сприятливо: частково знімуть санкції, не обвалиться до 20 доларів нафта (що цього тижня передбачив Блумберг)?

- Від півроку до півтора.

http://rusmonitor.com/slava-rabinovich-za-khaosom-v-ehkonomike-posleduet-khaos-na-ulicakh.html