Дар’я Сокологорська

Функціональна неграмотність

Давайте поговоримо про функціональну неграмотність. Почнемо, мабуть, з витягу з листа одного десятикласника, який підготував відгук на прем’єру фільму Л. Бунюеля «Скромна чарівність буржуазії» (1972). Ось, що він писав:

«Режисерові платять великі гроші як раз за те, щоб він нам, глядачам, все пояснив. Щоб нам все стало зрозуміло, а не щоб ми самі про все здогадувалися ... і як же нам розуміти, що режисер мав на увазі? Може, він нічого на увазі і не мав, а ти за нього думай... Набридло. Намудрувались дуже»

Про функціональну неграмотність почали замислюватися на Заході десь у 80-х роках минулого століття. Проблема полягала в тому, що незважаючи на повальну грамотність, люди не розумнішали, а все гірше справлялися з професійними обов’язками. Кілька досліджень показали, що хоча люди формально вміють читати і писати, вони не розуміють сенс прочитаної книги або інструкції, не можуть написати логічно зв’язний текст.

Люди, що страждають функціональною неграмотністю знають слова, але не вміють декодувати мову, знаходити в ній художній сенс чи технічну користь. Тому читачі і глядачі з них нікудишні – вони надають перевагу грубій і прямолінійній поп-культурі. Деякі дослідники вважають, що функціональна неграмотність гірша навіть за звичайну неграмотність, оскільки вказує на більш глибокі порушення в механізмах мислення, уваги і пам’яті. Можна взяти нігерійського негра, навчити його наукових премудростей, і з нього вийде тямущий чоловік. Бо в його голові всі пізнавальні і розумові процеси протікають адекватно.

Виникнення функціональної неграмотності у розвинених західних країнах співпало з першими відчутними кроками цих держав до переходу в інформаційне суспільство. Знання і талант швидко орієнтуватися в незнайомому середовищі стали критеріями соціального зростання індивіда. У MIT (як ви пам’ятаєте, там вчився сам Гордон Фрімен), створили графік ринкової вартості співробітника залежно від його просування за двома шкалами. Перша – вирішення рутинних, повторюваних дій, відтворення, звичайна посидючість. А друга – вміння виконувати складні операції, що не мають готового алгоритму. Якщо людина здатна знаходити нові шляхи вирішення завдання, якщо вона може на основі розрізнених даних побудувати робочу модель, то вона є функціонально грамотною. Відповідно, функціонально неграмотні люди пристосовані тільки до праці касирів і двірників, і то під наглядом. Вони непридатні до евристичної діяльності.

У 1985 році в США підготували аналітику, з якої виходило, що від 23 до 30 млн. американців повністю неграмотні, а від 35 до 54 млн. напівграмотні – їхні читацькі навички та вміння писати набагато нижчі, ніж це необхідно, щоб «впоратися з відповідальністю щоденного життя». У 2003 році, частка громадян США, чиї навики письма і читання були нижчими за мінімум, дорівнювала 43%, тобто вже 121 млн.

У Німеччині, якщо вірити сенатору з питань освіти Сандрі Шеерес, 7, 5 млн. чоловік (14% дорослого населення) можна назвати малограмотними. Тільки в Берліні таких людей живе 320.000.

У 2006 р. відділення британського Міністерства освіти повідомило, що 47% школярів кинули школу в 16 років, не осиливши базового рівня математики, і 42% не в змозі осягти базового рівня англійської мови. Щорічно британські середні школи відправляють в життя 100 000 функціонально неграмотних випускників.

Посміялися над проклятими імперіалістами? Тепер посміємося над собою. У 2003 році у нас по школах збирали схожу статистику (по-моєму, серед 15-річних). Так от достатні навички читання були всього у 36% школярів. З них 25% учнів здатні виконувати тільки завдання середньої складності, наприклад, узагальнювати інформацію, розташовану в різних частинах тексту, співвідносити текст зі своїм життєвим досвідом, розуміти інформацію, задану в прихованому вигляді. Високий рівень грамотності читання: здатність розуміти складні тексти, критично оцінювати представлену інформацію, формулювати гіпотези і висновки продемонстрували тільки 2% російських учнів.

Функціональна неграмотність, звичайно, формується не тільки в дитинстві. Вона може наздогнати і цілком дорослу людину, яку поглинула рутина монотонного існування. Дорослі і старі втрачають навички читання і мислення, якщо вони не потрібні їм у повсякденному житті. Адже ми в школі та університеті теж проходимо купу всього. Скажімо, хімію я взагалі не пам’ятаю, математику – так-сяк, про історію без вікіпедії під рукою взагалі соромно говорити. На щастя, я поки ще не розучилася організовувати маленькі прості слова в гігантські навколонаукові тексти.

Втім, це все нудно. Давайте краще займемося вивченням функціональної неграмотності на практиці, а саме, вичленуємо її головні риси та ознаки.

1) Функціонально неграмотні люди уникають складних завдань, заздалегідь впевнені у провалі, не мають мотивації братися за важкі завдання, повторюють одні й ті ж системні помилки.

2) Такі люди часто намагаються відмазатися від будь-яких інтелектуальних завдань, посилаючись то на нежить, то на зайнятість, то на втому.

3) Чесно зізнаються, що не люблять читати.

4) Просять инших людей пояснити їм зміст тексту або алгоритм задачі.

5) Спроби читання пов’язані з суворою фрустрацією і небажанням цього робити. При читанні стрімко виникають психосоматичні проблеми: можуть розболітися очі, голова, відразу з’являється бажання відволіктися на щось важливіше.

6) Наші функціонально безграмотні при читанні часто артикулюють губами або навіть озвучують прочитане.

7) Відчувають труднощі при виконанні будь-яких інструкцій: від вправ з шейпінгу до ремонту ядерного реактора.

8) Невміння вибудовувати і задавати питання по прочитанню матеріалу. Не можуть повноцінно брати участь у дискусіях.

9) Дуже помітна різниця між сприйняттям на слух і сприйняттям через читання.

10) На проблему, викликану власним нерозумінням, реагують або безпорадністю, або наїздом на оточуючих, бо не до кінця розуміють, хто ж все-таки правий, а хто винен.

Додаткова складність у тому, що навички читання і письма мають прямий зв’язок з умінням виробляти будь-який інформаційний контент. Фактично, вони відповідають за креативність в мережевому розумінні терміну.

Треба визнати, що ми живемо у світі функціонально неграмотних людей. Я не хочу сказати, що він створений ними, але багато в чому він створений для них. Я бачу це буквально у всьому, все прагне до первозданної, дитячої простоти і нав’язливості. Реклама, Twitter зі 140 букв, рівень преси, рівень літератури. Спробуйте комусь запропонувати уривок з Хайдеггера, Лакана або Томаса Манна. Читати, а вже тим більше писати великі, стрункі аналітичні статті вміють одиниці в процентному співвідношенні. Я була здивована, що ця хвороба не обійшла в тому числі і медіасферу: нормально пишучі журналісти нині на вагу золота і швидко вибиваються в редактори. Просто тому, що у них майже немає конкурентів.

Деградація перш за все торкнулася всіх сфер діяльності, так чи инакше пов’язаних зі словом. І якщо раніше масу відрізняв тільки поганий смак, то тепер навіть цю погань їй треба пхати на ложечці у вигляді пережованого желе без твердих грудочок.

До речі, в дослідженні Literacy in the Adult Client Population – Jones & Bartlett Publishers були рекомендації, як писати тексти для функціонально неграмотних людей, тобто, практично, для всього B2C-сегмента. Прямо поради по копірайту, оскільки більшість рекламних меседжів оформляють за цими законами. Я з вами поділюся:

1) Вони набагато гірше сприймають абстрактні і знеособлені тексти, ніж прямі звернення в дусі «ТИ записався добровольцем?». Треба складати адресне повідомлення, більш імперативне, більш персоналізоване. Вважається, що це найважливіше і найбільш ефективне правило роботи з безграмотною аудиторією. Ви згодні, чи не так?

2) Слід використовувати слова з повсякденного словника, бажано не більше 3-4 складів. Не треба всіх цих довгих складних слів як в німецькій мові. Треба уникати наукоподібних слів (все одно їм не зрозуміти нашого дискурсу), технічних і медичних термінів. Бажано уникати слів, що допускають різночитання як за семантикою, так і за конотацією. Не можна використовувати прислівники типу «скоро», «рідко», «часто» – оскільки таким людям важливо знати, як скоро і як рідко.

3) Абревіатури давати повністю, «і т.д.» змінювати на нормальне «і так далі», NB на полях взагалі не писати. Вступні слова теж треба виключати, хоча, звичайно, шкода.

4) Розбивати інформацію на красиві блоки. Побільше абзаців, ніякого простирадла тексту. Розшифровувати статистику та графи з цифрами такі люди, як правило, не планують в принципі.

5) Речення не повинні перевищувати 20 слів. Заголовки теж мають бути короткі і зрозумілі.

6) Хотіли урізноманітнити свій текст синонімами? Хріна з два. Таких читачів поява нових слів тільки заплутує. І те, що ви на початку тексту назвали «машинами», не може раптом стати «автомобілями».

7) Найважливішу інформацію виносять в лід статті, на початок, оскільки великий ризик, що якщо навіть читач добереться до кінця, то здоров’я і сприйняття у нього будуть вже не ті.

8) Текст треба розбавляти щедрими пробілами, картинками, виносками – все заради того, що читача не відлякала похмура стіна суцільного тексту.

9) Акуратніше з картинками. Не має бути ніяких декоративних елементів, ілюстрацій, що перетягують на себе увагу. Між иншим, в соціальній рекламі для такої аудиторії рекомендують не використовувати, скажімо, фотографії курящих вагітних жінок або п’яниць, які лежать під лавкою. Потрібно показувати тільки те, що ви від аудиторії хочете.

Які причини функціональної неграмотності? Тут вчені розходяться в думках, але особисто я впевнена, що це пов’язано зі збільшенням інформаційних потоків, що хлинули на людину. Феномен функціональної неграмотності почав формуватися, умовно, в 60-70-і, в момент, коли телебачення стало кольоровим і масово поширеним. Я кілька років тому читала гарне дослідження з Франції, в якому стверджувалося, що діти від року до трьох, які проводять перед телевізором більше кількох годин в день, втрачають частину когнітивних функцій.

Я запитувала знайомих педагогів і педіатрів, вони одноголосно стверджують, що діти, народжені після 2000 року, поголовно страждають від СДУГ, не можуть ні вчитися, ні концентруватися, ні читати. Одночасно з цим спостерігається зростання соціальної дезадаптації. Дітям набагато зручніше і звичніше переписувати один з одним в мережі, ніж спілкуватися наживо. У Японії вже сформувалася культура геймерів і хіккі, які не покидають власну кімнату. Нас це теж чекає.

Розумію, звучить дещо чудернацьки, що діти одночасно не вміють нормально працювати з текстами і животіють в соцмережах, де на тексті все і будується. Але подивіться краще на рівень їхніх повідомлень. У мережі контент генерують кілька ентузіастів, та сотня-друга комерційних брендів – инше суцільний репост. При цьому неважливо, що репостить людина: котиків чи пост про Бодрійяра, це однаково може свідчити про функціональну неграмотність. Не дарма ж нове покоління відразу прозвали «смертоносним раком».

Загальна грамотність оголила той факт, що шкільне навчання не завжди дає на виході компетентних людей. Однак тільки з поширенням нових каналів комунікації проблему стало неможливо ігнорувати. І якщо сорок років тому вчені шукали спосіб боротися з функціональної неграмотністю, то тепер вони шукають шляхи взаємодії з нею. Настільки діагноз став загальним.

Я звинувачую саме телебачення, а потім і комп’ютеризацію, digital-media. Радіо – теж складна штука. Щоб сприймати на слух новини або «Бесіди біля каміна» Рузвельта треба напружуватися і концентруватися. Телебачення стало першим джерелом інформації, що не вимагає ніяких зусиль для сприйняття та аналізу. Картинка замінює дикторський текст, екшн, часта зміна кадрів і декорацій не дають відірватися, занудьгувати.

У ті часи, коли мережа створювали гики, Інтернет був завалений розумними текстами. У міру популяризації мережі в неї приходили люди далекі від науки і кваліфікованої праці. Зараз більшості юзерів потрібно знати кілька слів, на кшталт «porn» або «flashgames», щоб отримати бажане. Можна миттєво переключатися з гороскопів на новинну хроніку, з хроніки на анекдоти, а потім на youtube або «Веселу ферму». Майже як клацати канали на TV. Коли я росла, мені доводилося витрачати якийсь час і сили на те, щоб розважити себе. Гра більш-менш підстьобувала пізнавальні імпульси.

Чому Стів Джобс і Білл Гейтс відбирали електронні гаджети у своїх дітей? Кріс Андерсон, який поставив пароль домашні девайси так, що на них не можна працювати більше кількох годин на день, розповідав:

«Мої діти звинувачують мене і дружину в тому, що ми фашисти, які надто переймаються технологіями. Вони кажуть, що жоден з їхніх друзів не має подібних обмежень у своїй родині. Це тому, що я бачу небезпеку надмірного захоплення інтернетом як ніхто инший. Я бачив, з якими проблемами зіткнувся я сам, і не хочу, щоб ці ж проблеми мали мої діти».

Адже це люди, які, по ідеї, повинні боготворити нові технології у всіх проявах.

Будемо чесні, досі суспільство не виробило певної інформаційної культури. Навпаки, все стає гірше з року в рік в міру того, як комерційно орієнтовані структури захоплюють інформаційний простір. Відділам реклами та SMM-маркетингу потрібні споживачі. А хто ще може стати кращим споживачем, за функціонально неграмотну людину? Нехай у цих людей низький дохід, але їх легіон, а через низький IQ вони легко піддаються маніпуляціям. Наприклад, переважна більшість кредитних боржників – люди, які не спроможні правильно прочитати банківський договір, прикинути порядок виплат і розрахувати власний бюджет.

Убогість породжує злидні. У тому числі і в інтелектуальній сфері. Я часто бачу, як молоді батьки, щоб позбутися дитини хоч на півгодинки, дають їй планшетку з іграми. І це в півтора-два роки. Особисто я почала грати і зависати перед телеком років у п’ять-шість, але до того моменту у мене в свідомості вже були сформовані прийоми інформаційного самозахисту. Я вміла відфільтровувати рекламне сміття і критично ставитися до різних образів на екрані. Я могла сконцентруватися на читанні однієї книги протягом довгих годин. А ранній доступ до інформаційних потоків веде до стрімкої деградації і атрофії синтетичних функцій мислення.

Ви, напевно, помітили, що у світі зростає нерівність між бідними і багатими. Так от, незабаром у 10% людей буде не тільки 90% багатства, а й 90% інтелектуального потенціалу. Розрив збільшується. Одні люди стають все розумнішими, все вправніше оперують нескінченними потоками інформації, а инші перетворюються на безсловесну і закредитовану худобу. Причому абсолютно добровільно. Навіть поскаржитися нікому. Очевидного зв’язку між бідністю та функціональною неграмотністю немає. Набагато більше значення має вплив і виховання батьків. А також наявність функціональної грамотності у них самих.

Пам’ятайте старого доброго Луначарського? Він, можливо, відкрив найкращий рецепт проти будь-якої неграмотності. На одному зібранні якийсь робочий запитав Анатолія Васильовича:

- Товаришу Луначарський, от ви такий розумний. Це ж скільки інститутів треба закінчити, щоб таким стати?

- Усього три, – відповів він, – один має закінчити ваш дід, другий – ваш батько, а третій – ви.

http://syg.ma/@daria-sokologhorskaya/funktsionalnaia-nieghramotnost