www.ji-magazine.lviv.ua

Правлячому режиму в Росії залишилося недовго, Україні ж треба терміново, але тихо і без шуму взятися за розробку ядерної зброї, на яку після порушення Будапештського меморандуму вона має повне моральне право, заявив в інтерв’ю «ГОРДОН» колишній совєтський розвідник, який втік у Великобританію і став відомим письменником під псевдонімом Віктор Суворов.

Майже 40 років тому совєтський розвідник, капітан Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил СССР Володимир Рєзун втік у Великобританію, де прославився під псевдонімом Віктор Суворов – автор історично-документальних романів про Другу світову і військову розвідку «Криголам» і «Акваріум», що розійшлися по всьому світу багатомільйонними тиражами.

Суворов народився в Приморському краї в сім’ї військовослужбовця. Батько – українець, мати – росіянка. Закінчив Калінінське Суворовське військове училище, Київське вище загальновійськове командне училище імені Фрунзе і московську Військово-дипломатичну академію. Брав участь в операції по введенню військ на територію Чехословаччини в 1968 році, служив у Прикарпатському і Приволзькому військових округах, поки не став співробітником легальної резидентури ГРУ СССР у Женеві. За словами самого Суворова, за втечу на Захід його засудили в Совєтському Союзі до вищої міри покарання.

Висловлювання Суворова про українсько-російську війну не додали йому прихильності правлячого кремлівського режиму: письменникові як і раніше заборонений в’їзд в Росію. В інтерв’ю виданню «ГОРДОН» Віктор Суворов заявив, що «Путін – ходячий політичний труп», порадив Україні взятися до розробки ядерної зброї, негайно відгородитися стіною від окупованих територій, а також гнати «поганою мітлою українських гнид» у владі, які можуть звести нанівець перемогу Евромайдану.

- Півтора роки тому в інтерв’ю виданню «ГОРДОН» ви заявили, що режим Путіна впаде в липні 2015-го. За вікном уже жовтень, а в Кремлі і далі той, хто був там останні 15 років...

- Я від своїх слів не відмовляюся. Більше того, режим Путіна вже розвалився.

- Ви впевнені?

- Ціни на нафту поповзли вниз, вниз і вниз, а рубль – вгору, вгору, вгору. Так що, громадяни, не розчаровуйтесь і не дорікайте мені в помилкових прогнозах, повірте, я маю рацію. Режим Путіна тепер схожий на велике дерево, згниле зсередини: достатньо пальцем зачепити і воно впаде, але цього поки ніхто не зробив.

Зіткнення Путіна і Лукашенка неминуче

Віктор Небоженко

Ще п’ять років тому президент Росії міг одягнути светра, приїхати у Великобританію, обійняти англійського прем’єр-міністра, зайти з ним в бар і випити пива. Тепер це скінчилося. Назавжди. Путін – ходячий політичний труп. Своїм вторгненням в Україну він не просто зіпсував відносини двох народів, але зламав всю міжнародну систему безпеки. Не розумію, чому з президентом РФ взагалі ведуть переговори. Знаєте, хто з українських патріотів сказав: «Переговори з окупантами на твоїй землі можуть тривати не довше автоматної черги»?

- Головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич?

- Ні, його наступник Василь Кук. Хіба можна вірити Росії після того, як вона порушила Будапештський меморандум? Як можна знову сідати за стіл переговорів з тими, хто не виконав своїх зобов’язань?

- Ви зараз про США і Великобританію, які теж гарантували Україні суверенітет і територіальну цілісність в обмін на ядерну зброю?

- Звичайно! Америка і Англія досі не виконали взяті на себе зобов’язання, а Україна в 1994 році добровільно відмовилася від ядерної зброї, хоча була третьою ядерною державою в світі після США і Росії. Порушення Будапештського меморандуму – найбільш дикий, найбільш кричущий приклад руйнування колективної системи безпеки. І як після цього можна було сідати за стіл переговорів? «Не смішіть мої Іскандери!».

- Хіба переговори про перемир’я не кращі за щоденні повідомлення з фронту про кількість загиблих?

- Відповім вам словами мудрих римлян, які дві з половиною тисячі років тому говорили: «Si vis pacem, para bellum» або «Якщо хочеш миру – готуйся до війни». Так, потрібен мир, але щоб він настав, самому треба стати сильним. У наш страшний час поважають тільки сильних.

- Ви пропонуєте офіційному Києву перейти в наступ і силою звільнити окуповані території?

- Я лише кажу, що за жодних обставин не можна вірити агресору. Переговори мають бути короткими, як автоматна черга, навіть якщо ворог сильний. Якщо величезний собака бачить, що маленьке кошеня готове своїми кігтиками розірвати йому морду, він не нападе на нього.

Росія. Ціна війни – $ 377 млрд

Андрєй Ілларіонов

Український народ прокинувся, і це найголовніше. Скільки у кого автоматів і ракет – дурниця, головне – бажання воювати. В історії є безліч прикладів, коли маленькі армії перемагали потужного ворога. У 1967 році, коли я навчався в Київському вищому загальновійськовому командному училищі імені Фрунзе, почалася війна між арабами та Ізраїлем. Араби сильно переважали і за чисельністю, і за оснащенням, весь світ був упевнений: Ізраїлю кінець. Але є Голіаф, а є Давид, якому достатньо лише разок вдарити, щоб велетень Голіаф впав.

- Під Давидом ви маєте на увазі Україну?

- Справа не в тому, у кого яка сила, а в справедливості, яка на боці України. Бажання і вміння воювати у вас є. Що стосується Росії... Коли армія і держава приховують дані про втрати, коли таємно ховають військовослужбовців у безіменних могилах, коли вдови отримують компенсації і навіть не огризаються, коли дружини відмовляються від чоловіків-військовополонених – державу, в якій відбуваються такі речі, не можна вважати потужною.

- Може, Росія і не така потужна, як здається, але у неї є ядерна зброя.

- От і я кажу, що порушення Будапештського меморандуму набагато ширше, ніж просто українська проблема. Тепер жодна країна не довіряє гарантіям від Росії, США і Великобританії: мовляв, Україна повірила, добровільно віддала 1 240 ядерних зарядів і прокололася. Зараз мало не кожна держава буде прагнути до створення ядерної зброї, тому що світ усвідомив: західні джентльмени нічого реально не гарантують.

Український народ повинен раз і назавжди винести з цього один урок: нікому із західних або східних партнерів більше ніколи не можна вірити. Потрібно закусити губу і не боятися залишитися на самоті. Треба боятися не коли ми одні, а коли ми нуль. Україна – не нуль, це країна зі світлим майбутнім, тому що її народ продовжує боротьбу за незалежність. До речі, Україна має повне моральне право відновити свій ядерний потенціал.

- Думаю, справа не в праві, а в колосальних інвестиціях, які знадобляться для розробки ядерних боєголовок.

- То замовте ядерну зброю українським волонтерам, вони точно дістануть! Тільки не треба про це на весь світ кричати, треба тихо і без шуму взятися за розробку. Я абсолютно серйозно. Ми давно живемо в жахливому світі, коли окремі держави, не довіряючи сусідам і не афішуючи, вже створили ядерну зброю.

- Ви про яку конкретно країну говорите?

- Про Ізраїль, наприклад. Він ніколи офіційно не визнавав себе ядерною державою, але в тому, що мудрі євреї мають щось ядерне – навіть не сумнівайтеся! Чим же мудрі українці гірші? Треба тишком-нишком взятися за створення ядерної зброї, а коли припече, знизати плечима: ой, випадково саме вийшло, була майстерня для виготовлення ліжок, а дивіться, що в результаті отримали...

Вибачте, але США, Великобританія і Росія відверто кинули Україну. Кожна така помилка в міжнародній політиці повинна стати для української влади трампліном для нового стрибка вперед.

- Ви дуже давно живете в Англії. Як британці ставляться до українсько-російської війни?

- Люди на Заході живуть дуже добре і комфортно, тому сильно розслабилися. Великий американський психолог Дейл Карнегі якось сказав: «Для західного обивателя власний чиряк болючішій за смерть сусіда чи голод в Китаї, де вмирають мільйони людей». Цій фразі 100 років, але вона досі актуальна. Проблеми України для західних громадян далекі, головне, щоб їх ніхто не чіпав.

- Справедливості ради, і українського обивателя не дуже хвилюють голод в Африці, землетруси в Непалі чи вибухи в Китаї.

- Згоден, обиватель скрізь однаковий, не варто його критикувати, це людська природа. Але коли я тим же англійським журналістам розповідаю про Будапештський меморандум, у них очі стають, як блюдця: «Справді, був такий документ?». Про цю угоду вже ніхто не пам’ятає! А мої слова сприймають як нетактовні і недипломатичні: мовляв, чому ти нам дорікаєш?

Натовп завжди натовп, історію творять або невеликі групи людей, або одинаки. І ми повинні з гордістю усвідомлювати, що зараз українські пасіонарії прокинулися і ведуть за собою весь народ. Цього немає ні в Росії, ні в більшості західних країн. Саме тому я абсолютно спокійний за майбутнє України: ваша активна меншість поведе за собою тих, кому примарна стабільність і ковбаса по 2, 20 важливіші за свободу і незалежність.

- Після першого Майдану 2004 року пасіонаріїв і патріотів було не менше, але гризня всередині «помаранчевої коаліції» закінчилася реваншем Януковича і Партії регіонів. Вам не здається, що великий ризик повторення 2010 р.?

- Відповім вам словами ще одного мудрого українця: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди». Гарно, правда?

- А чия це цитата?

- Симона Васильовича Петлюри! Я коли її прочитав, подумав, що в Україні завжди були, є і будуть люди мудрі, які розуміють суть проблеми. Саме внутрішня гризня звела Помаранчеву революцію і вибух народовладдя до будівництва палаців і купівлі золотих батонів і унітазів. Але народ усвідомив помилку і знову вийшов на Майдан, тепер уже в 2013 році. Саме тому я абсолютно переконаний: якщо Україна знову зіб’ється з правильного шляху, одразу ж знайдуться люди, які вийдуть на третій Майдан. Це вже буде останній і рішучий бій.

- У вас немає відчуття, що Україна приречена кожні 10 років виходити на Майдан?

- Історичні процеси прискорюються, якщо між першим і другим Майданом пройшло 10 років, то зараз буде менше. Плюс Росія діє як каталізатор, не було б її, всі процеси в Україні перетворилися б на болото. Своєю дурною політикою Кремль навіки згуртував всіх громадян України.

Хлопці, які були на Майдані, воювали на Донбасі, відстояли свободу – набралися такого досвіду самоорганізації, що більше не дозволять владі затівати чвари. Крім того, за давньою українською традицією, десь за хатою хлопці приховали трохи зброї. Так що зараз ситуація кардинально инша: у влади більше не вийде годувати народ байками, бо є озброєні та впевнені у собі бійці, готові пролити кров не тільки на полі бою. Вони не допустять, щоб Україна знову сповзла в те болото, в якому вона опинилася після Помаранчевої революції.

- Судячи з останніх корупційних скандалів, люди, які воювали в АТО і стали народними депутатами або держслужбовцями, теж швидко вливаються в систему.

- Єдина надія, що буде проведена чистка. Не хочу використовувати іноземний термін люстрація. Чистка! Поганою мітлою гнати їх з влади, гнати і садити нещадно.

- Що, по-вашому, Україна повинна зробити з окупованими територіями: відвоювати чи реінтегрувати?

- Тільки стіна! Нікого в «ДНР» і «ЛНР» ви не перевиховаєте. Є речі, закладені генетично. Якщо люди так легко пішли на так званий референдум про так звану незалежність Донецької та Луганської областей, значить, стіну треба будувати вже сьогодні і відокремитися від цієї чортової ракової пухлини.

За останні півтора року вже всі зрозуміли: Донбас не годує, а жене порожняк. Ви проживете і без нього, він вам не потрібен. Ті, хто за Україну, мають зібрати речі та поїхати з «ДНР» і «ЛНР» назавжди, почати нове життя на мирних територіях.

- Мене бентежить фраза «є речі, закладені генетично». Один і той же народ живе в Північній і Південній Кореї, в першому випадку – в умовах абсолютної диктатури, у другому – в державі, що розвивається. Може, справа не в генетиці?

- У генетиці, точніше, в негативному відборі. У тій же Північній Кореї змінилося вже три покоління вождів – спочатку був Кім Ір Сен, потім його син Кім Чен Ір, а тепер править його жирний внук.

- Не «жирний внук», а вищий керівник КНДР, Перший секретар Центрального комітету Трудової партії маршал Кім Чен Ин.

- Добре, не жирний, а пухкенький Кім Чен Ин. Три покоління поспіль в Північній Кореї йшов негативний відбір, наверх пробивалися нікчеми, а все позитивне засилали в табори, в’язниці, розстрільні підвали. Через це сито пройшло кілька поколінь.

Те ж саме відбувалося на території колишньої Російської імперії. Перша світова, громадянська війна, революція 1917-го. Ті, хто не прийняв революцію, або загинули, або емігрували. У результаті перше покоління СССР – це діти тих, хто або воював за більшовиків, або сидів, підібгавши хвіст. Потім – Друга світова, де найбільш героїчна і активна частина народу загинула на фронтах, потрапила в полон, знову емігрувала, згинула в таборах. Народилося нове покоління – вже від тих, хто ніколи не виступав проти. Негативне відсіювання триває майже 100 років.

Абсолютно те ж саме, якщо не гірше, відбувалося і в Україні. Гниди, які зараз, в умовах війни, продовжують красти і будувати корупційні схеми – це нащадки тих, хто пройшов негативний відбір. Їхні батьки і діди вели себе так само в 1941-му і 1917-му. Це страшно й моторошно. Але мені приємно усвідомлювати, що скільки б Україну не пропускали через сито негативного відбору, до кінця ще не просіяли: залишилися ті, хто дав нові врожаї – перший і другий Майдан.

- Останнє запитання: кілька днів тому президенту РФ виповнилося 63 роки, що б ви йому побажали?

- У 1976 році мого друга – совєтського дисидента Володимира Буковського – обміняли на лідера Комуністичної партії Чилі Луїса Корвалана. Як тільки Буковський спустився з трапу літака, західний кореспондент запитав його: «Вас обміняли на Корвалана якраз напередодні 70-річчя Брежнєва. Що б ви побажали Брежнєву в його день народження?» Буковський відповів: «Щоб його обміняли на Піночета».

Що б я побажав Путіну? Я людина не зла, тому бажаю, щоб він якомога швидше покаявся у всіх злочинах, які вчинив, а їх у нього дуже багато. Ще я б побажав Путіну усвідомити те зло, яке він заподіяв своїй країні, отримавши трильйони дармових доларів і бездарно їх розтринькавши та розікравши. Зараз світ знаходиться на межі нової технологічної революції, переходить від нафти до нових поновлюваних джерел енергії. Дуже скоро Европа, Китай і багато инших скоротять споживання нафти і газу. Росія до цього абсолютно не готова і залишиться ні з чим.

Наталія Двалі – редактор, журналіст