www.ji-magazine.lviv.ua

Aлєксандр Ситін - колишній зам. директора
Центру досліджень проблем країн близького зарубіжжя (Росія)

Два роки тому на одній закритій експертній зустрічі з вуст провідного в той час «українознавця» Т. Гузєнкової, що стала скандально відомою після публікації автором цих рядків статті під назвою «Анатомія провалу», пролунала така теза: «Ви навіть не уявляєте, на що ми (Росія) можемо піти заради збереження своїх позицій в Україні». І справді ніхто з присутніх при цій розмові в тихій кімнаті для переговорів в Російському інституті стратегічних досліджень не міг собі уявити, на що вони можуть піти.

Пізніше були «аналітичні» записки, доповіді Федеральним зборам і Генштабу про необхідність розгортання в Україні диверсійно-терористичної діяльності з метою дестабілізації ситуації і розколу українського суспільства. Але Україна проявила несподівану для Кремля і його кишенькових експертів силу і волю до опору. Проект «Новоросія» провалився, потенціалу бандитських ДНР / ЛНР виявилося недостатньо для розширення цих «державних» новоутворень, а криза російської спочатку міжнародної, а потім економічної та внутрішньої політики з прихованої фази перейшла у відкриту, а тепер і в гостру.

За кремлівською стіною кинулися терміново шукати вихід із ситуації. Слід зазначити дивовижну схильність до історичних, політичних та ідеологічних штампів, що відрізняє проурядових експертів і «ефективних менеджерів» з досвідом роботи в органах державної безпеки. Зростання проникнення у владу (відставних) офіцерів КГБ / ФСБ / СВР / ГРУ не проходить безслідно і безкарно для інтелектуального рівня державної політики. Дезорієнтувати–підкупити–залякати, в результаті підпорядкувати – ось традиційний алгоритм діяльності таких управлінців. Вони завжди можуть знайти і мобілізувати відповідний людський ресурс із самих глибин маргінальних суспільних низів.

В Україні у них щось пішло не так. Надто сильним виявилося в суспільстві відторгнення «спільного» давнього і недавнього минулого, надто великий досвід спільного проживання з росіянами, надто багато зазнали страждань, як і поляки, фіни, латиші, литовці, естонці. Великодержавний імперський наступ на захід до геополітичного кордону по Ельбі провалився. Стало зрозуміло, що слабкості стосовно Росії Східна Европа собі не дозволить.

Але є у Кремля одна «вікова мрія» – вбити клин між Европою і США, між «старою» західною частиною ЕС та його «новою» частиною, що приєдналася до Союзу в 2004 р., і яку вважають европейською опорою і форпостом США. На те, щоб зрозуміти, що в сформованій після агресії в Україні атмосфері у західної і східної частин Евросоюзу різні цілі, страхи, очікування, що для одних актуальна загроза з Москви, а для инших – з Близького Сходу і Північної Африки – на це у прокремлівських експертів і стратегів розуму вистачило.

Тетяна Щербіна
Терра і терор

Світ віддаляється від Ялти. Від великодержавності до гри в стратегічні піддавки?

І ось, після низки невдалих спроб спровокувати кризу і розкол в ЕС через Балкани – Греція, Болгарія, Чорногорія, навіть Сербія, яка все ж не піддалась Москві, після краху надій на результати референдумів в Шотландії і Каталонії, з’являється новий стратегічний напрям удару – Близький Схід і Східне Середземномор’я.

Москва знає вразливі місця Европи. Право людини на життя і безпеку тут, на відміну від Росії, є головною цінністю. Европейське товариство розслаблене і взагалі не готове до відбиття терористичної загрози. І Кремль пропонує допомогу в боротьбі проти ІДІЛ, яка у всіх викликає страх. Все складається як по нотах: Росія під розмови про захист легітимності і суверенітету може захистити свою маріонетку на Близькому Сході – Б. Асада, визнаного міжнародним злочинцем, що вже не перший рік веде збройну боротьбу проти свого народу, діючи нібито в інтересах безпеки европейського обивателя. Заодно і авторитет російського лідера в Европі можна підняти.

У Росії є одна «перевага». Вона абсолютно позбавлена будь-яких моральних принципів. Це США і европейські країни переймаються тим, щоб наносити високоточні удари саме по тих місцях, де дислокується озброєний противник. Росія «вище» цього. Її літаки бомблять все, що попадеться під руку, а вірніше все, на що вкаже Б. Асад зі своїми розвідниками, абсолютна більшість яких отримала військову і політичну освіту в Москві. Молодому читачеві необхідно пояснити, що іноземець може отримати таку освіту тільки будучи глибоко і повністю інтегрованим у систему КГБ / ФСБ / СВР / ГРУ. Без цього його навіть на російську територію не пустять. Відповідно, всі військові фахівці – прихильники Б. Асада мають відношення і зв’язок з російськими спецслужбами. Абсолютно аналогічна ситуація була в Іраку та Лівії, де військову еліту виховували і вчили в СССР / РФ, причому це відбувалося протягом багатьох десятиліть з покоління в покоління. У результаті арабської весни, повалення диктаторських режимів і страти С. Хусейна і М. Каддафі ці люди втратили не тільки свій матеріальний добробут, вони втратили привілейоване місце в суспільстві, що побудоване за клановими законами. У них немає жодної надії на відновлення свого колишнього статусу. А хто влаштував арабську весну? Російські ЗМІ однозначно відповідають: ті ж сили, які збунтували український народ проти В. Януковича і своїми ідеологічним впливом намагаються закреслити спільне історичне та культурне минуле російського і українського народів. Зрозуміло, що мова йде про США. Саме США, а за ними весь західний світ стають особистим ворогом для всіх військових, розвідників, різноманітних співробітників служб безпеки, які в житті вміють лише одне: вбивати, провокувати, влаштовувати диверсії і теракти. Питання постає лише в ідеологічній складовій. Під прапорами класової боротьби і пролетарського інтернаціоналізму виступити вже навряд чи вдасться. Афганістан чітко показав, що чекає «виконавців інтернаціонального обов’язку» в чужій і не дуже гостинно налаштованій до загарбників країні.

Приборкати вибухову суміш з примітивно-егалітарних поглядів, арабського націоналізму і радикального ісламу, багато постулатів якого можна використовувати як популістські і антиглобалістські гасла, виявилося не складно. Російська пропаганда вже доволі давно рясніє прозорими натяками на те, що радикальний ісламізм, зокрема ІДІЛ – дітище ЦРУ США. Історію тягнуть від протидії совєтській агресії в Афганістані, навмисно забуваючи про те, що саме СССР старанно схрещував ісламістські, націоналістичні і соціалістичні ідеї, наприклад, в Палестині, добиваючись збереження і посилення свого впливу в арабському світі, насамперед для створення загрози і протистояння Ізраїлю, традиційно орієнтованому на США. Саме заповіт зберегти і примножити колишній вплив СССР в Східному Середземномор’ї адресував В. Путіну один з найбільш похмурих і одіозних представників совєтського минулого Є. Примаков. Є всі підстави вважати, що радикальний ісламізм – нині ІДІЛ – підживлює і надихає Кремль. А як же те, що ІДІЛ під забороною в Росії? А у когось може виникнути думка, що РФ офіційно солідаризується з радикальним ісламізмом, відкрито проголошує тероризм засобом своєї боротьби? Вона і з ДНР / ЛНР не солідаризувалася, тільки «гуманітарні» конвої туди посилала.

Ґлєб Павловскiй
Тепер уже не ми граємо – тепер грають нами

Про війни, істерики, розпад системи і страшну казку на ім’я Російська Федерація

Росія дуже зацікавлена в тому, щоб її вважали частиною Европи, вписали «на рівноправній основі», як неодноразово заявляв В. Путін, в цивілізовану систему міжнародних відносин. А тому вона разом з цим цивілізованим світом не може бути нічим иншим, як жертвою терористичних атак. І над Єгиптом вибухає літак з російськими туристами. Залишимо осторонь коментарі на кшталт «відпочивали б у Криму, були б живі!» Вражає те, з якою поспішністю ІДІЛ взяв на себе відповідальність за цю аварію. Ще факт теракту ставили під сумнів, а вони вже... Кремлю людей не шкода: заради власного інтересу, який в Росії прийнято називати державним, він піде на все. В. Путін сказав, що помститься? – ось у цьому немає жодного сумніву, звичайно ж помститься! Як уже помстилися Чечні за вибухи житлових будинків. Помстяться і Сирії тим, хто бореться проти диктатури Б. Асада, не шкодуючи в цій своїй помсті мирного населення, жінок і дітей, як це було в тому ж Афганістані та Чечні!

А тепер фінальний акорд всієї спецоперації. У Парижі відбуваються жахливі теракти, високий рівень підготовки та злагодженості яких одноголосно відзначають всі ветерани спецслужб. Звідки така підготовка і організація у нібито дикунів з ІДІЛ? А головне, як все вчасно! Якраз перед появою В. Путіна на саміті 20-ки! І тепер уже ніхто з демократичних лідерів не ризикне ігнорувати президента РФ, готового покласти життя своїх солдатів на вівтар боротьби зі світовим тероризмом. А плату за цю послугу він просить зовсім невелику: розблокувати закордонні рахунки еліти, зняти санкції, що душать російську економіку, забути про малайзійський Боїнг, Крим і Донбас, визнати Росію якщо вже не глобальним центром сили, то хоча б «смотрящою» на постсовєтському просторі, дозволивши їй і далі тиснути на Україну і перешкоджати її руху по европейському шляху.

Хіба це висока платня за збереження спокою та безпеки, за можливість для европейського обивателя зберігати звичний життєвий уклад? Адже завдали удару не де-небудь, а у Франції, стосовно якої послужливі історики завжди згадають світлі моменти традиційних союзницьких відносин. Саме французький президент перебуває під тиском ідеологічно, може й лише ідеологічно, підгодованих Кремлем Н. Саркозі і М. Ле-Пен. І яка спокуса! Купити спокій і безпеку за рахунок військових витрат Росії та життів її солдат! Їй же заради Европи та вищевказаних цілей нічого не шкода...

Залишається тільки нагадати, що понад 70 років тому аналогічне бажання ліквідувати нацистську загрозу за рахунок включення СССР у антигітлерівську коаліцію і неготовність нанести по Совєтському Союзу превентивний ядерний удар відразу після закінчення війни, поки йому ще нічим було відповісти, обернулися піввіковою совєтською окупацією, холодною війною і фактичним розчленуванням Европи по Ельбі. Важко сказати, чи була ця піввікова окупація важчою за гітлерівську, але факт, що вона була десятикратно тривалішою не вимагає доказів.

В основі політики Заходу лежить система цінностей і принципів. І її потрібно доповнити ще одним положенням: за жодних обставин не можна співпрацювати з державою, що виступає на міжнародній арені в ролі агресивно-терористичної імперії. Ризикну висловити гіпотезу: якщо «російську загрозу» знівелюють, активність ІДІЛ і взагалі світова терористична небезпека різко зменшиться і дуже швидко припинить своє існування, у всякому разі в европейських країнах і США.

http://hvylya.net/analytics/geopolitics/nabat-mirovoy-gibridnoy-voynyi.html