www.ji-magazine.lviv.ua

Олена Трибушна, «Новое Время»

Співрозмовники «Нового Времени» в парламенті стверджують: Київ приступає до легалізації окупованих територій. Першим кроком до цього стане голосування за Конституцію 31 серпня.

У серпні – різке загострення на сході, у вересні – голосування за особливий статус Донбасу, у листопаді – амністія бойовиків і вибори на окупованих територіях – і до Нового року збройний конфлікт в Україні згортається на умовах Москви. Приблизно такий сценарій на початку літа змалював НВ один із політиків, що знає зсередини підноготну конституційного процесу та критикує його за пункт про спеціальний статус Донбасу. Всі сторони переговорів – Київ, Москва, Вашингтон і Берлін – вже домовилися про описане врегулювання конфлікту, стверджував він. А примирити громадську думку з цим неприйнятним в очах багатьох сценарієм мала інсценізація нового наступу бойовиків напередодні голосування за Конституцію. Аргумент «або велика війна, або конституційні зміни», мусив переконати найбільш незгодних.

У серпні ситуація в зоні АТО дійсно загострилася. Військові експерти по обидва боки кордону вважають, що справжнього наступу не буде. Бойовики лише імітують підготовку до наступу. Їхня мета, так само як і гучних заяв сепаратистів про референдум і плани «вступити в Росію» – створити (або продемонструвати) тиск на Київ і укласти подобу мирової на вигідних Кремлю умовах.

У контексті мінських переговорів ці умови – легалізація самопроголошених республік у складі України, наділення місцевих лідерів широкими правами управління регіоном, вибори, амністія для бойовиків, мовне самовизначення і фінансування Києвом цих слабо підконтрольних йому територій. Вийти на таке розв’язання переговорів у Мінську в лютому вимагав Кремль. Саме з його ініціативи в мінські угоди вписали пункт №11, що містить перераховані вище умови.

Як стало відомо минулого тижня, конституційні зміни, що стосуються в тому числі Донбасу, Рада розгляне в останній день літа, 31 серпня. Джерело НВ в парламенті стверджує, що зараз обговорюють питання про те, щоб у цей же день парламент виконав і другу умову – призначив дату місцевих виборів на окупованих територіях.

Про помилки
президента країни 吳

Тарас Возняк

Наступна частина плану врегулювання – широка амністія для бойовиків – виконується одним розчерком пера. Закон про амністію парламент прийняв ще 16 вересня 2014 року – це один з тих документів, за які скандально проголосували в Раді при вимкненому табло. Спікеру потрібно було всього лише поставити під законом свій підпис.

Під амністію за цим законом потрапляють учасники збройних формувань і ті, хто проголосив себе новою владою Донбасу. Ось лише деякі зі злочинів, на які, як пояснили НВ юристи, буде поширюватися амністія:

·                        Насильницька зміна конституційного ладу і захоплення влади, посягання на територіальну цілісність України і фінансування таких дій;

·                        Держзрада, шпигунство;

·                        Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання або при перевищенні необхідної самооборони;

·                        Вбивство через необережність і нанесення тяжких тілесних ушкоджень;

·                        Тортури, викрадення людей;

·                        Крадіжки, грабежі, шахрайство;

·                        Умисне знищення майна, привласнення майна підприємств;

·                        Примушення до статевого акту;

·                        Підробка грошових знаків і відмивання грошей;

·                        Створення злочинної організації чи терористичної групи, бандитизм;

·                        Фінансування тероризму;

Згідно з підписаними в лютому в Мінську угодами, і конституційні зміни, і амністія для бойовиків, і вибори на окупованих територіях повинні відбутися вже цього року. Кінець 2015-го – такий дедлайн зазначено в пунктах 9 і 11 Мінська-2.

Прийняти не можна не прийняти

Старт цьому всьому дасть голосування за Конституцію. Для ухвалення законопроекту Раді потрібні всього 226 голосів 31 серпня, а потім 300 голосів у вересні-жовтні у фінальному голосуванні. Нагадаємо, щоб направити законопроект 16 липня на розгляд до КС у парламенті знайшлося 288 голосів.

Дилема, що стоїть перед багатьма депутатами, полягає в тому, що в проекті змін закладений одночасно і рятувальний круг для країни, і камінь на її шию. Круг – у вигляді передачі влади і фінансів на місця – здатний витягнути Україну з совкової моделі управління і поставити на нові рейки. Камінь – у вигляді рядка про особливий стан місцевого самоврядування в деяких районах Донбасу – перетворить її на стриноженого коня.

Три аргументи чому не можна проводити вибори на Донбасі

Віталій Кулик

Якщо Рада скаже «так», то зробити крок у майбутнє країні доведеться з валізою без ручки з наклейкою «Донбас» і бомбою уповільненої дії всередині. Якщо «ні» – то разом з особливим становищем окупованих територій парламент відкладе в довгий ящик і тему децентралізації. Технічно повернутися до питання зміни основного закону можна буде не раніше, ніж в наступному році. Такий ось виверт-22. Прийняти не можна не прийняти.

«Розумом я підтримую децентралізацію, я розумію також, що країна потребує міжнародної підтримки, але серце сказало, що формулювання, яке стосується Донбасу, – це надто серйозне рішення, яке матиме важкі наслідки. Ті люди, з якими ми боролися за український Донбас, дуже насторожено ставляться до цих змін. Вони не пробачили б мені такого голосування», – пояснює НВ нардеп Олексій Рябчин, який 16 липня проголосував проти конституційних змін (на відміну від більшої частини фракції Батьківщина).

Рішення Банкової увічнити «народні республіки» в основному законі, як і варто було передбачити, частина суспільства прийняла в штики. По соцмережах пронеслося «президент продався Москві». Спробою легалізувати сепаратистів називає проект віце-спікер Оксана Сироїд. Коаліція патріотичних сил Донбасу звинуватила АП в початку розділу України. А група тих, кого прийнято називати моральними авторитетами, минулого тижня написала президенту і Раді відкритий лист із заявою про те, що надати особливий статус Донбасу зараз – означає виконати частину путінського плану підпорядкування України.

На Банкової на ці заперечення і підозри одна відповідь: ніякого особливого статусу Донбасу в проекті Конституції нема, а рядок про «особливий порядок самоврядування» – це формальне виконання мінських угод і важко отримана перемога української дипломатії.

У буквальному сенсі формулювання «особливий статус» в майбутній Конституції дійсно немає. Пункт 18 розділу XV Перехідні положення говорить: «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом». Однак, за словами юристів, мова може йти про будь-який закон, який в будь-який момент часу може прийняти проста парламентська більшість у 226 голосів – яка не факт що назавжди залишиться проукраїнською.

«Ні в кого немає чіткого розуміння, чим для України в стратегічній перспективі обернеться те формулювання, яке ми заклали в Конституцію», – говорить НВ нардеп від БПП Світлана Заліщук.

Ця невизначеність ставить країну в залежність на роки.

«Нас намагаються переконати, що ніякого особливого статусу для Донбасу в Конституції немає, що це «формальність» і «необхідна умова миру», що «той, хто проти змін до Конституції – той хоче війни». Але «особливий порядок місцевого самоврядування» – це просто инша назва, яка не міняє суті», – вважає віце-спікер Сироїд.

На Львівщині місцеві ради не зможуть формувати «народну міліцію», а на Донбасі – зможуть; на Черкащині місцеві ради не матимуть впливу на призначення суддів, а на Донбасі – матимуть; на Полтавщині вбивць судитимуть, а на Донбасі – ні – наводить вона приклади.

Дійсно, мінські угоди припускають, що лідери Донецької та Луганської областей, на відміну від всіх инших, будуть наділені привілеєм впливати на призначення суддів і прокурорів; зможуть створювати так звані загони народної міліції нібито для підтримки порядку і отримають право на мовне самовизначення. Київ не зможе достроково припиняти повноваження місцевої влади в Донбасі. І йому доведеться дозволити «республікам» зближуватися з Російською Федерацією настільки, наскільки це уміщається в поняття «транскордонне співробітництво». Нагадаємо, за інформацією російських ЗМІ, за допомогою саме цього механізму Кремль ще до втечі екс-президента Віктора Януковича планував відторгнення частини українських територій і включення їх до складу Росії.

Такі привілеї можна називати «особливостями місцевого самоврядування», а не «особливим статусом», але суті це не міняє, так само як війна не перестала бути війною від того, що її називають антитерористичною операцією.

«Мова йде саме про місцеве самоврядування – вибори мерів, рад, формування поліції, призначення силовиків і суддів. У мінських домовленостях є виноска, де все це чітко прописано. Це означає, що української влади на цих територіях може взагалі не бути»,  – говорить Заліщук.

У відповідь на пояснення Банкової, що рядок про Донбас в проекті Конституції – це  формальність, дипломатичний виверт і гібридна відповідь на гібридну війну, віце-спікер Сироїд відповідає: в Конституції не може бути формальностей. І наводить приклад, за яким не потрібно далеко ходити – Крим.

«У Конституції містяться норми прямої дії. У 1996 році в Перехідні положення Конституції внесли норму, яка передбачала можливість розміщення на території України військових баз инших держав. На цій підставі Чорноморський флот РФ перебував у Криму. Кому був потрібен російський флот у Криму? Кому потрібен особливий статус Донбасу?», – запитує вона.

На жаль, для України, потрібен він сьогодні не тільки Москві і її маріонеткам. Втомлені від українських проблем західні лідери, які беруть участь у переговорах і підписалися під мінськими угодами, наполегливо схиляють Україну до виконання прийнятого в Мінську рішення.

Напередодні 16 липня, коли Рада збиралася вперше голосувати за проект Конституції (його передачу в КС), в американському посольстві в Києві відбулася знакова зустріч між замдержсекретаря Вікторією Нуланд і шістьма українськими парламентаріями. На неї зібрали чи то тих, хто вагається, чи то тих, хто противиться змінам – віце-спікера Оксану Сироїд, Олексія Рябчина (Батьківщина), Світлану Заліщук (БПП), Леоніда Ємця (НФ), Віктора Галасюка (радикальна партія) і Сергія Власенка (Батьківщина). З половиною з них розмовляло НВ, щоб зрозуміти, яку позицію зайняв Вашингтон в українському питанні.

Нардепи підтвердили, що заступник держсекретаря переконувала їх підтримати президентський законопроект. Вона аргументувала тим, що на цьому наполягають канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд.

«Нуланд говорила, що Меркель і Олланд наполягають на внесенні особливого статусу Донбасу до Конституції України, оскільки це є одним з пунктів Мінських домовленостей, гарантом яких вони виступили, – розповідає присутня на зустрічі нардеп Заліщук. – За їхніми словами, в Мінську Україна взяла на себе таке зобов’язання, і для подальшої підтримки позицій Києва їм потрібні аргументи, що Україна їх виконує».

Загалом Нуланд погоджувалася, що це болісний і неприємний крок, але закликала «змиритися», розповідають нардепи. В иншому випадку розраховувати на зовнішню допомогу Україна більше не зможе.

Парламентарії заперечували, що статус Донбасу стоїть лише 11-м пунктом в мінських угодах, а йому передують ще 10, включаючи припинення вогню, відведення важкого озброєння і обмін полоненими. Ні перше, ні друге, ні третє бойовики не виконали досі, відповідно, ставити питання про конституційні зміни – передчасно. Нуланд відповідала, що мінські угоди не є списком послідовних кроків, і Україна повинна внести зміни до Конституції без всяких передумов.

Тоді заступнику Держсекретаря поставили запитання: чи може Захід гарантувати, що якщо Київ виконає взяті в Мінську зобов’язання, то і протилежна сторона перестане ігнорувати свої? І яким будуть кроки Вашингтона, якщо вслід за цим почнеться ескалація конфлікту з боку бойовиків? Обнадійливих відповідей на ці питання Нуланд не дала, повторивши лише фразу про те, що в разі ескалації конфлікту зростає ймовірність того, що Росії відключать SWIFT, а Україні – дадуть зброю.

Після цього сеансу переконання п’ятеро з шести нардепів проголосували проти конституційних змін.

Якщо описаний вище сценарій буде реалізовано, співіснування Молдови і Придністров’я здадуться Києву нездійсненною мрією. Україна отримає у своїх кордонах квазідержавне утворення, маріонетку Росії, яку їй доведеться фінансувати.

«На відміну від Кишинева, Києву доведеться виплачувати зарплати і пенсії, у тому числі амністованим сепаратистам і російським найманцям, і вкладати мільярди у відновлення інфраструктури Донбасу. Для напівживої економіки України це буде чорною фінансовою дірою. Ми отримаємо підконтрольне Росії утворення, яке буде жити за наш з вами рахунок», – говорить Сироїд.

Конституційні зміни торкнуться не тільки Донбасу. Наділяючи його особливим статусом, Рада закладає небезпечний прецедент в масштабах всієї країни: по суті вона демонструє всім територіальним одиницям, що сепаратизм не тільки не карається, а й заохочується.

«Фактично ця норма ділить Україну на дві частини. Це робить одну частину України особливою», – говорить НВ журналіст Сергій Гармаш, координатор Коаліції патріотичних сил Донбасу (об’єднання громадських організацій з Донецької та Луганської областей).

Якщо в Донбасі будуть свої суди, своя армія, своя прокуратура, там ніколи не буде демократичних виборів, в яких зможуть брати участь переселенці. Через симулякр місцевих виборів восени до влади на цих особливих територіях прийдуть певні люди – вчорашні одіозні регіонали і амністовані сьогодні бойовики. Більше того, коли ситуація більш-менш стабілізується, Рада теоретично мусить призначити довибори до парламенту в 15 округах Донбасу, де в 2014-му парламентські вибори не проводили через війну.

Кого винесуть наверх ці спотворені соціальні ліфти? Серед тих, хто спливе на поверхню після цієї видимості плебісциту, екс-голова Міндоходів епохи Януковича Олександр Клименко, який уже рік обходжує Донбас, може виявитися найменшою з бід.

«Україною це буде називатися, але по суті Україною це не буде. Все виллється все одно у війну, коли Україна буде воювати з Україною, – вважає Гармаш. – Настрої сепаратистів стосовно України кращими не стали після прийняття цього «особливого закону». А якщо вони отримають те, що їм потрібно, їхні апетити тільки виростуть, і Україна отримає ще більшу проблему. Мінські угоди – це угоди про розподіл України».

Виникає низка й инших питань. Хто буде платити за відновлення зруйнованого війною Донбасу – це близько $ 2 млрд? Хто буде відповідати по багатомільйонних позовах родичів збитого над Донбасом Боїнга? Яким чином Україна зможе притягнути до відповіді Росію, якщо війна, яку та спонсорує, після легалізації «ЛНР» і «ДНР» стане внутрішнім українським конфліктом? І чи буде таке вирішення питання означати, що введені Заходом проти Росії санкції можуть зняти?

Є й питання, відповіді на які знайти ще складніше: якщо конфлікт в Донбасі буде вичерпано описаним способом, за що тоді стояли українські добровольчі батальйони? Тисячі українських воїнів загинули і стали інвалідами тисячі – за особливий статус Донбасу?

На питання, чому прихильники конституційних змін на Банковій відмовляються обговорювати такий сценарій розвитку подій, співрозмовники НВ знизують плечима: або, не досягнувши бажаного, там роблять вигляд, що бажали досягнутого; або перед нами – складний сеанс одночасної гри, в якій Київ сподівається обіграти всіх.