www.ji-magazine.lviv.ua

Андреас Умланд

Наразі Російська Федерація є і, ймовірно, далі буде другою країною за кількістю ядерних боєголовок. Це до зубів озброєна держава, схожа на Совєтський Союз в минулому і Сполучені Штати Америки сьогодні, яка володіє потенціалом, що виходять за межі розумного. Політичні лідери постсовєтської Росії, як їхні попередники-комуністи, мають достатньо зброї масового знищення, щоб кілька разів стерти з лиця Землі все людство. Крім того, теперішні правителі Росії знаходяться в рамках політичної системи, в якій відсутні або недорозвинені контроль парламенту над збройними силами, заборона і протидія між органами влади, моніторинг чиновників громадянським суспільством, а також журналістські розслідування діяльності чиновників високого рангу. Політична система Росії є формою виборчого авторитаризму, в якому люди при владі залежать тільки від цілісності їх командного ланцюжка і від підтримки цивільного населення, яка постійно зростає завдяки інформаційній політиці уряду.

У зв’язку з цими обставинами, з кожним днем більш невротична колективна свідомість Росії є серйозним викликом цілісності европейської, якщо не світової системи безпеки. Російський електронний простір ЗМІ з платформи відносного плюралізму думок та інтерпретацій, яким він був в дев’яностих, перетворився на небезпечний інструмент пропаганди і маніпуляції. За останні 15 років основні російські ТВ-канали, радіостанції і газети зазнали змін, мета яких – якомога довше протримати правління зграї клептократів, які згуртувалися навколо Владіміра Путіна. ЗМІ, що знаходяться під кремлівським контролем, досягають своєї мети шляхом навмисного створення і радикалізації силового менталітету серед російського населення. Щодня росіянам втовкмачують в голови ідею, що Росія перебуває під смертельним ударом Америки і її посіпак по всьому світу, від таких далеких країн як Канада і Австралія до сусідніх Естонії, Грузії та України. Усвідомлення того, що фізичне виживання народу залежить від згуртованості населення, для багатьох росіян стало незаперечною правдою через апарат пропаганди, рупори якого без перебою впроваджують страх перед НАТО, ЕС та їх союзниками, які нібито посягають на російські землі і ресурси.

Дотепер Заходу здебільшого не вдалося вплинути на головний аспект конфронтації з Москвою – глибоко ворожу російську громадську думку. Захід систематично не протидіє невпинному поширенню чорно-білих, конспірологічних і яро антизахідних перекручених версій міжнародної політики, яку ведуть умілі маніпулятори ЗМІ під кремлівським контролем. Наприклад, англомовному державному каналу RT (Russia Today) з 2005 року надали значущу роль у формуванні громадської думки в США та Західній Европі стосовно сучасної зовнішньої і внутрішньої політики Заходу. Туман, що огорнув безперечно псевдо-пацифістську позицію RT, почав розсіюватися навіть у середовищі політичних радикалів, з початком надто очевидної «гібридної війни» Росії проти України. Історія рейсу MH17 Малазійських авіаліній, збитого російською ракетою 17 липня 2014 р., завдала удару по стратегії міжнародної пропаганди, якої дотримувалися RT та инші російські ЗМІ, і яка була розроблена з метою спантеличити західну громадській думку стосовно конфлікту в Донбасі. Кремлівський проект підриву цілісності Заходу здебільшого провалився.

Росія провела розтин тіл загиблих з рейсу МН17

The Guardian

Незважаючи на це, актуальною залишається набагато складніша проблема, з набагато серйознішими наслідками – активне впровадження антизахідних ідей в громадську думку, яке проводять контрольовані державою ТВ-канали в самій Росії. Такі великі телеканали як ОРТ, РТР і НТВ цілодобово напихають російських обивателів напівправдами, теоріями змови, наклепницькими звинуваченнями і брехнею через блоки новин, історичні документальні фільми та політичні ток-шоу. Щедро спонсоровані і напрочуд професійні «двигуни міту» дезінформують, агітують і підбурюють російське суспільство в таких масштабах і з такою силою передбачуваної відплати, які складно уявити тому, хто не розуміє російської мови і не дивиться ці передачі. Кремлівські псевдо-журналісти використовують набагато грубші риторичні і психологічні методи, ніж лівацькі атаки RT на деякі патології західного капіталізму і ліберальної демократії. Замість риторики прав людини і універсального правосуддя, яку використовує RT, російські канали внутрішнього користування дотримуються анти-ліберальної і навіть крайньо-правої позиції. Ставлячи перед собою мету реархаїзації колективної російської свідомості, вони беруть на озброєння еклектичну суміш ідей і аргументів з православного фундаменталізму, европейського консерватизму дев’ятнадцятого століття, націоналізму російських емігрантів двадцятого століття, інтегрального традиціоналізму, більшовицького дуалізму і післявоєнного совєтського тріумфалізму.

В результаті цієї серйозної психологічної трансформації, населення однією з найбільш озброєних країн світу схильне до колективного неврозу. У російському мисленні про Захід і особливо про США домінують почуття екзистенційного страху і глибокого обурення, в ньому відбивається ненадійність і глибока недовіра. Сьогодні більшість росіян вважає світ наповненим непримиренними ворогами Росії, які в кращому випадку ведуть антагоністичну гру, а в гіршому – задіяні у невидимій війні з їхньою батьківщиною, єдиною надією захистити яку, є патріотичне політичне керівництво в Кремлі. Теперішнє становище національної російської параної може означати, що людство вступило в один із найнебезпечніших періодів історії, навіть не підозрюючи про це.

Зважаючи на ірраціональні, якщо не психопатологічні аспекти проблеми, її неможливо вирішити ані шляхом кращої дипломатичної взаємодії з Кремлем, ані шляхом збільшення західного військового потенціалу на противагу російській армії. Ні західні міністерства оборони та закордонних справ, ні організації із забезпечення безпеки як НАТО і ОБСЕ не призначені для вирішення схожих проблем. Замість посилення дипломатичного активізму та збільшення витрат на озброєння, західні лідери та мислителі повинні задуматись над тим, що і як донести до росіян, які живуть в Росії і за її межами. Якими можливостями дістатися до якомога більшого числа росіян ми володіємо? Що ми хочемо до них донести? Яким чином ми можемо переконати їх, що ми – не вороги? У яке русло варто спрямувати наші засоби і енергію, щоб боротися не з симптомами, а з причиною нашої проблеми з Росією? Якщо ми знайдемо чіткі відповіді і діючі методи боротьби з цими проблемами, світ стане кращим, і, найголовніше, безпечнішим для всіх нас.

З Facebook автора