www.ji-magazine.lviv.ua

Тарас Возняк

Після теракту у Парижі до України долетіла не надто радісна новина: президент Франції Франсуа Олланд домагатиметься об’єднання зусиль із США й Росією для знищення терористичної організації «Ісламська держава». «Я буду закликати Обаму й Путіна об’єднати наші зусилля для пошуку рішення», - заявив Олланд французьким парламентарям.

За словами Олланда, він прагне об’єднати зусилля «усіх, хто може боротися проти цієї армії терористів у рамках єдиної коаліції».

Не знаєш чи смыятися, чи плакати.

Вкотре згадую улюблену байку Сталіна: «Берешь цыпленка. Ощипываешь. Бросаешь на пол.  И он жмется к твоим сапогам».

  Згадую ридаючого премєр-міністра Польщі Дональда Туска у Смоленську на згарищі після катастрофи літака президента Польщі Качинського та ледь не всієї політичної еліти Польщі. Як ніжно його обіймав за плечі Владімір Владіміровіч Путін. І як ржав всередині над політичним ідіотом. Як гірко було дивитися на це приниження. Не повірю, що десь в глибині душі політичний опонент Леха Качинського, який загинув у цій катастрофі не усвідомлював, як він виглядає збоку. Цей «батьківський» жест Путіна залишиться в історії Польщі, і не тільки Польщі, але й Європи назавжди як печать ганьби.

  Так само, як і сценка, коли Путін відмовляється від «канхветки», яку йому на трибуні пропонує Янукович. Це старому гебісту Путіну цей бевзь пропонує скоштувати цукерочку?!! Це отруйнику Александра Литвиненка Путіну?!!

  Про отруєння красеня кандидата на президентське крісло Віктора Ющенка й не згадує. Це політологічна чи конспірологічна класика.

А ще Політковська, Лєбєдь, Нємцов…

А скільки вбитих журналістів…

Ну і підірвані будинки у Буйнакську, Москві, Волгодонску. І безкінечні Беслани, Волгогради малайзійський літак рейсу MH17, ну і нарешті россійський літак «Когалымавиа», рейс 9268 і т.д …

Список вбитих, підірваних, отруєних, викрадених можна продовжувати до безкінечності.

Технологія відпрацьована до досконалості: «Берешь цыпленка. Ощипываешь. Бросаешь на пол.  И он жмется к твоим сапогам».

  І от Оланд. Нічого, крім «жмется к его сапогам» в голову не приходить.

  Ідіотизм і нікчемність європейських політичних еліт просто зашкалює.

  Так, Туск, теперішній голова Європейської Ради, звісно, навіть в глибині душі не міг запідозрити, що братець-Путін може «дерзнуть» і підірвати для куражу президентський літак з своїми польськими опонентами – тим більше, що здуру поперли на його «исконную» територію, де все буде шито-крито. Навіть під периною у себе в спальні про таке подумати не міг. Не міг, бо боявся. Як боялися й інші. Не вірю, що й інші європейські і не тільки президенти не «знали» десь в глибині душі, що йдеться саме про це. Просто боялися. Боялися жахливої правди.

До цього часу вдають, що їх за дурнів не мають. Що глибина презирства Путіна щодо них просто захмарна. Причому не тільки щодо тих, яких публічно ґвалтують, а вони вдають, що то божа роса – як от коли Путін перед зустріччю з Меркель, знаючи, що вона з дитинства панічно боїться собак, спочатку впустив в кімнату свого собаку, щоб Меркель підтиснула ноги аж до підборіддя, а потім садистично торжествуючи «возшествовал» сам. Дешевенький гебістський прийомчик, скажете ви. Але ж працює! Меркель же ж все ж жінка. Деморалізує супротивника. Хоч на якийсь час.

Це з Меркель, яка має все ж свою гідність ВВП поступає так. А з політичними тваринками, які гідності не мають він не церемониться: «Берешь цыпленка. Ощипываешь. И…»

З «социально близкими» та близькими за мораллю, точніше – з повними аморалами, як от Берлусконі, йдеться до сауни чи на «дєвочкі». Ну а потім вирішується питання з газом.

А такого плебея, як Шрьодер просто купується. Навіть «на баб» не водити. І нічого – німці проковтнули – канцлера Німеччини найняли «рєшаловом» на дочірню російську фірму! Здається, що такої ганьби Німеччина ще не знала. Але нічого – всі вдають, що не ощипані. Німецькі фірми далі «жмутся к его сапогам» - наввипередки біжать добудовуати наступні гілки Газпромівського «Nord Stream`у».

Є ще більш «опущені», як от актуальний президент Чеської республіки Земан, якому взагалі, злі язики брешуть, робили виборчу кампанію на російські гроші. Здається, що він взагалі реагує тільки на команди ВВП – «стоять, лежать». Коли ніхто не хоче стояти поруч з ВВП на Красной площі, то дається команда Земану, і кордебалет опущених готовий. Нещодавно його президентський штандарт на президентському палаці замінили на великі червоні «трусєля». На запитання читача чеського видання Blesk.cz про те, скільки йому платить Володимир Путін, Мілош Земан сказав: «236 тисяч рублів на місяць, але я попросив додати: курс рубля падає». Це вже просто блазень. Царських юродивий…

28 жовтня цього року ще один блазень, той самий безсмертний Пінокіо європейської політики, який приніс «мир» у Грузію 2008 року і продав частину її території, - Саркозі, бажаючи перебігти мадам Морін Ле Пен в отриманні (фінансової?) підтримки від ВВП, підстрибом погнав до Москви – у Франції вибори ж невдовзі, треба стати на довольствіє. Ну а Путін з висоти своєї царської величі перейшов у розмові з цим Пінокіо на «ти». Ну, звичайно ж, - дружба… Воно ж «опускалово». Після тисяч вбитих у Грузії та Україні… І напередодні терактів у Парижі про підготовку яких Путін, звісно, нічого «не знав». А тим більше Саркозі… А якщо не знав чи не передбачав, то який з нього політик чи президент Франції…

Однак про що цей текст? Звісно, що це не політологічний аналіз. Це констатація якогось неймовірного морального падіння взагалі.

Знаючи те, що знають великі світу цього, а це президенти, прем’єри та канцлери, вони не можуть не мати огиди до того монстра, якого самі виростили своїм моральним релятивізмом. Таких не пускають в дім, бо підсипе радіоактивного стронцію чи вкраде срібну люжечку…

Проте монстр виріс не сам.

Його виростили. Стимулювали, бо спочатку не вважали за щось істотне – за африканського царька, який жере своїх підданих. Ну й нехай. Десь там у Грозному чи Беслані. Такий собі російський Бокаса.

Хтось вирішив на ньому заробити. Ну і що, що нафта та газ смердять трупами. Збіжжя, яке йшло на Захід 1933 року також було оплачене мільйонами трупів українських селян. І що – подавилися? Ні…

Чи я помиляюся і мова йде просто про ідіотизм, інтелектуальну неміч?

Не хочеться завершити переліком нікчем, яких ми всі знаємо. Однак вдаємо, що вони не голі, як у відомій казці. Бо вони «президенти»… Проте час говорити жаску правду. Політичний клас нікчемний не лише у нас, але й значною мірою й на Заході – серед наших партнерів. Тому й так прикро за Оланда, якого трактують як те общипане курча в Сенаті. І веде себе він саме так, як общипане курча «жмется к сапогам».

Де та республіканська відвага? Де розум, врешті-решт?

Однак є й інші. Карл Більд, наприклад. Чи Радислав Сікорський. Та світова політична система їх якось виштовхує. Виживають нікчеми, які не знають, що таке благородство чи гідність…

Може ми живемо в такі марнотні часи, які виносять на верх всяке політичне сміття?

А, може, це сміття є нашим віддзеркаленням – бо ж це ми їх вибираємо.

Може це у нас самих немає гідності?

Скільки разів у нас в Україні вибираємо між огидним і мерзенним?

Невже не розуміємо, що це огидне і мерзенне нам організовують такі як ВВП?

Тому цей текст прошу трактувати як «вопрошаніє» про долю гідності у нашому майбутньому…

http://politeka.net/108580-i-oshhipannyj-tsyplenok-zhmetsya-k-tvoim-sapogam/