Ігор Яковенко (Москва)

Племена в квадраті

Про деякі зміни у внутрішньому світі Владіміра Путіна і про те, що з цим робити

Путін біситься. Тому говорить те, що думає. Ну, або майже те, що думає. Не все, звичайно, але багато чого. І це дозволяє заглянути в той морок, який стягується в його голові. Там погано видно – морок же – але полум’я його сказу дозволяє розглянути окремі деталі.

Після зустрічі з Олландом Путін знову зопалу прочинив віконце у свій внутрішній світ і дозволив всім бажаючим глянути на його сумовиті і похмурі пейзажі. Брехня як форма існування – це вже звично. Але одна справа, коли заперечують щось, існування чого потребує хоч якихось доказів. Наприклад, коли Путін бреше про те, хто збив малайзійський Боїнг, він може прикритися тим, що міжнародне розслідування не завершено і злочинці поіменно не названі. В останні дні Путін перейшов на инший рівень брехні, він тепер бреше з величавим нахабством, демонстративно заперечуючи існування речей, які просто по факту не потребують доказів.

На питання, чи визнає він той факт, що Асад, залишаючись при владі, заважає досягненню загальних цілей, Путін відповідає:

- Успішно боротися з тероризмом в Сирії неможливо без наземної операції, а иншої сили для проведення наземної операції в боротьбі з ІДІЛ, «Джабхат ан-Нусра» та иншими терористичними організаціями, крім урядової армії Сирії, сьогодні не існує.

Кінець цитати.

Весь світ знає, що з ІДІЛ воюють курди. Весь світ знає, що з ІДІЛ воюють сирійські туркмени. Весь світ знає, що з ІДІЛ воює Вільна сирійська армія. Вони протистоять і ІДІЛ, і Асаду. Путін бреше, добре розуміючи, що ті, кому він бреше, знають, що він бреше. Від брехні як форми існування Путін перейшов до брехні, яка стала символом його політики, його візитною карткою.

Путін догрався

Авраам Шмулевич

На питання, навіщо він бомбить ті частини сирійської території, де немає ніяких слідів ІДІЛ, Путін відповідає:

- Ми чуємо зараз про якісь племена, близькі до Туреччини, туркоманів і так далі... По-перше, виникає питання, що на цій території роблять представники турецьких терористичних організацій, які самі потрапляють в об’єктиви фотокамер, а потім викладають самі себе в мережу. По-друге: що на цій території роблять вихідці з Російської Федерації, які перебувають у нас в розшуку за свої злочини і, які точно є у списках міжнародних терористів. Наші військовослужбовці працювали в цьому квадраті над тим, щоб уникнути можливого повернення цих людей на територію Росії.

Тут шедевральне все. «Якісь племена, близькі до Туреччини, туркомани тощо»... Цікаво, як би Путін поставився до того, як би лідер іноземної держави процідив крізь зуби: «Якісь племена, близькі до Росії, росіяни і т.д.»... Сирійських туркмен, туркоманів, звичайно, набагато менше, ніж росіян, а крім того, у них немає атомної бомби, що в очах Путіна, ймовірно, і дає йому право називати цей третій за чисельністю народ Сирії, в якому є вчені, військові, діячі культури і політики, «якимись племенами». У цій репліці Путін наочно продемонстрував невміння і небажання розуміти і приймати існування чиїхось інтересів, крім своїх. Коли він від імені Росії заявляє, що захищатиме близьких по крові за кордоном, це здається йому нормальним. Коли Туреччина тисячу разів просить не бомбити дійсно близький туркам народ, Путін цідить крізь зуби про «якісь племена».

Що ж стосується «міжнародних терористів – вихідців з РФ», то тут абсурд ще густіший. Виходить, якщо якийсь міжнародний терорист потрапить в «квадрат», який на цивільній мові називають «місто Москва», це дає право військовослужбовцям третіх країн «працювати в цьому квадраті»? Він взагалі сам зрозумів, що сказав?

Те, що нашого Остапа понесло не по-дитячому, це вже медичний факт. Те, що він не зупиниться, теж очевидно. Те, що будь-який діалог з ним з боку світових лідерів, це акт зради інтересів людства, теж має бути зрозуміло кожній мислячій людині.

Проблема в тому, що серед світових лідерів немає жодного, здатного на вчинок, на прийняття рішення. Вони всі воліють плисти за інерцією, сподіваючись, що вся ця неприємність, зосереджена в московському Кремлі, якось сама розсмокчеться і Путін якось сам по собі поверне все назад. Ніхто зі світових лідерів не здатен самостійно зробити висновок, що тільки жорстка психологічна, моральна, політична і економічна ізоляція Путіна здатна викликати зміни. Не в голові Путіна – тут все вже незворотне. А в головах частини політичного класу і частини суспільства, яким буде очевидно, що подальший рух Росії з Путіним на шиї матиме вкрай неприємні персональні наслідки для кожного.

Самі світові лідери до цієї думки не дійдуть, бо дрібні і перелякані. А ось громадянське суспільство Европи та Америки цілком спроможне змусити їх цю думку засвоїти. Важливо тільки, щоб громадянське суспільство Европи та Америки цього захотіло.

http://igoryakovenko.blogspot.com/2015/11/blog-post_27.html