www.ji-magazine.lviv.ua

У Росії пропаганда існує не для прикриття чи просування певної політики, а є фундаментом режиму. Так вважає російський журналіст і соціолог Ігор Яковенко. За його словами, в Росії поняття пропаганди грає иншу, ніж в класичному розумінні, роль, а вступ Росії «в сирійську історію» мав на меті зміну телевізійної картинки. Про це він розповів в інтерв’ю DELFI.

- Як змінилася картинка на російських каналах з початком дій Росії в Сирії?

- Сам вступ Росії в сирійську історію в принципі мав на меті зміну картинки. Принципова особливість сьогоднішнього російського режиму полягає в тому, що в ньому те, що зазвичай називають пропагандою, грає зовсім иншу роль. Зазвичай пропаганда існує для певного прикриття або просування політики, в Росії сьогодні все навпаки – пропаганда є фундаментом. Російський режим взагалі стоїть на пропаганді, тому ми часто дивуємося тому, що деякі бойові дії на південному сході України і були організовані для того, щоб їх показати по телевізору.

І сьогодні ситуація така, що дуже важливо якось замилити поразку в Новоросії. Цілком очевидно, що ДНР, ЛНР – все це брудна хмара – вона так чи инакше розвіється. Зрозуміло, що ніякої Новоросії і ніякої перспективи вся ця історія не має. Зрозуміло, що це швидко не розсмокчеться, тому що доти, поки кордону немає, цей нарив, ця незгойна рана буде гнити. Якби у міжнародного товариства вистачило сил, щоб закрити кордон, тобто, щоб контроль був з двох сторін, то, думаю, вся ця історія з Новоросією тривала б кілька годин. Але поки цього немає, тому потрібно все замилити.

І історію з Сирією затіяли для того, щоб змінити картинку. Потрібні перемоги, але оскільки маленької переможної війни в Україні не вийшло, а ефект від Криму вже трошки розсіявся, то зараз потрібно це продовжувати. І зміщення акцентів – це зміна порядку денного, це новий порядок денний. Заради цього, власне, і влаштували цю війну в Сирії. Це по-перше.

ІДІЛ оголосила ворогом Україну: нові фантазії російської пропаганди

Олександр Смoлянський

По-друге, все це потрібно для того, щоб спробувати виконати функцію світового рекетира. Зрозуміло, що активність Путіна в Сирії спрямована не проти ІДІЛ, а проти тих, хто воює з ІДІЛ. Звідти буде більше неприємностей, біженців. У результаті Путін намагається показати себе гравцем, який може всі ці неприємності припинити. Це класичний рекет часів початку дев’яностих. Шантажуючи таким чином Европу, США, Путін намагається змусити світову спільноту закрити очі на Крим, сісти за круглий стіл і, можливо, домогтися поділу світу на сфери впливу. Це те, що в офіційній пропаганді зазвичай виступає під назвою «багатополярний світ». Хоча ніякого багатополярного світу Путін і його команда не хочуть. Вони хочуть просто, щоб йому виділили світовий район для кришування.

- Люди все ж дивляться це телебачення. Як би ви визначили рівень довіри людей до нього? Якщо такий рівень довіри є, то чи не небезпечно так різко переключати увагу з України на Сирію, чи не підриває це ту саму довіру, якщо вона існує?

- Ніяких побоювань тут немає і бути не може, тому що саме ставлення, яке ви зараз назвали «довірою», довірою не є. У структурі довіри існують такі речі як прозорість, репутація і т. д. Умова культури довіри – це повна прозорість відносин, кредитна історія. Те ставлення, яке існує між росіянами і владою, росіянами і телебаченням – це щось зовсім инше. Це з довірою не має нічого спільного. Це якийсь такий імпринтинг. Показали маленькому каченяті м’ячик і воно за ним йде, приблизно так. Це характеристика того ставлення, яке є у росіян до влади і телебачення.

Тут є три пласти. Перший – це те, що коли наші рейтинги показують високий рівень довіри до Путіна, до телебачення, а за опитуваннями це так, то в цьому зашифровано якийсь страх, бо будь-яке опитування сприймають як спілкування з державою. Коли хтось дзвонить і каже, що він з ВЦВГД або з «Левада-центру» і хоче щось дізнатися, то, звичайно, багато людей відповідають не так, як вони думають, а так, як вони хочуть, щоб від них почули.

Другий момент полягає в тому, що багато людей дійсно (коли цю вату постійно жують, транслюють по телевізору) починає так думати і вірити. Звичайно, не 90%, але багато. Основна маса – це пофігісти, люди, яким все одно. Це означає – ну так, Крим наш, добре. Бомбимо Сирію – але не нас же бомблять. Загинули 224 росіянина в літаку, але ж не я загинув. Все це достатньо байдужий, атомізований, аморфний стан, стан роз’єднаності – це головні характеристики, які присутні сьогодні у російському суспільстві. Все просто по барабану.

І різке перемикання з України на Сирію було б небезпечним тільки в одному випадку – якби його усвідомив зацікавлений, обізнаний телеглядач, який стежить за подіями, а не проводить біля телевізора час, перемикаючи з каналу на канал, у якого сьогодні Кісєльов, Соловйов, а завтра – «мєнтовські війни».

- У чому полягає ефективність пропаганди?

Племена в квадраті

Ігор Яковенко

- Ефективність пропаганди полягає в тому, що суспільство абсолютно роззброєне, позбавлене всякого імпульсу до опору, воно дезінформоване, дезінтегроване і перебуває в стані повного паралічу. І тут, безумовно, ключова роль пропаганди. По-друге, є певна категорія людей (кілька мільйонів), які перенасичені агресією. Адже війну в Україні влаштувало телебачення, без жодного сумніву, бо від 30 до 50 тис. людей туди поїхали вбивати і вмирати. Поїхали туди виключно через те, що подивилися про цих розіпнутих немовлят, яких показували по телебаченню. Щовечора їм показували розіпнутих немовлят, відрізані голови і т. д. Причому показували вибірково за допомогою фантастичної, небувалої в світі технології брехні. Такий запас агресивних людей, які не влаштовані в житті, а деякі з них мають військовий досвід – це дуже серйозна історія. Тому те, що зробило російське телебачення з російським суспільством, це, мабуть, найбільш серйозний злочин, який вчинили стосовно російського суспільства за останні 15 років.

- Яке місце нині відводять подіям в Україні? Україна не зникла...

- Вона не зникла, вона зникла почасти з новинних програм. У новинах її мало. Це видно неозброєним оком. А з аналітичних програм вона не зникла, все одно це хунта і бандерівці. Це існує як досить серйозна частина пропаганди, тому що Сирія все-таки далеко.

Зараз фактично все ділиться так: Захід – це ворог номер один, бо у свідомості росіян ІДІЛ і Захід, ІДІЛ і США – це одне і те ж. Це абсолютно очевидно. Якщо провести справжній, серйозний аналіз громадської думки, я впевнений, що частина населення переконана, що на чолі ІДІЛ стоїть Барак Обама. Думаю, що така кількість росіян більша від нуля. І, безумовно, Захід і Америка – це ворог номер один. Далі вороги менші – ІДІЛ, світовий тероризм, який зливається з Заходом, і Україна. Україна залишається предметом, з якого роблять абсолютне зло.

- Образ Заходу, незважаючи на те, що політика стосовно один одного коригується, не змінюється? Він займає міцні позиції серед зла?

- Безумовно. Це подають як боротьбу Путіна з Заходом, в якій Путін перемагає Захід. Всі рукостискання подають як «приповзли на колінах». Обама приповз упросив, щоб Путін з ним зустрівся. Це подають як перемогу, як «наш їхніх зробив», приповзли всі до нашого на колінах, щоб він їх врятував. Російський Іван знову мусить рятувати світ – все подають саме так. Коли ми аналізуємо нинішню російську суспільну свідомість, не потрібно шукати логіки, вона абсолютно ірраціональна.

- Наскільки ефективна робота таких каналів як Russia Today чи таких проектів як Sputnik?

- Я думаю, що малоефективна. Безумовно, в усьому світі є достатньо людей, які з цікавістю сприйматимуть будь-який екзотичний погляд. Є певна кількість людей, які з цікавістю сприймуть думку, що Земля пласка і стоїть на трьох китах. Таку аудиторію можна знайти завжди. Вона не дуже велика, і в основному пропаганда Russia Today або «Супутника» неефективна. Я думаю, що це величезні гроші, які викидають на вітер. Почасти – це розпилювання грошей.

Головна причина того, чому, наприклад, совєтська пропаганда була безумовно ефективною, а російська неефективна, полягає в тому, що у совєтської пропаганди був дуже потужний позитивний контекст, ідеологія була потужною і розвиненою. Марксизм при всьому иншому ще й потужне соціологічне вчення. Там був певний міт, елементи науки, все необхідне, щоб побудувати потужну пропаганду. І багато в чому це був позитивний привабливий образ.

Комунізм був альтернативним уявленням про те, як можна жити. Російська пропаганда – це ніщо, повний нуль. Ніякої альтернативної програми життя вона в собі не містить, тому вона вкрай неефективна.

- Який запас міцності є у нинішньої пропаганди?

- Я не оракул, але я думаю, що запас міцності є досить великим. І дуже багато сьогодні залежить від світової спільноти. Я не прихильник позиції, що Захід нам допоможе, це не так. Але всередині країни ресурсу для опору немає. І терпіти можуть довго. І, якщо продовжувати такі косметичні санкції, загравання, якщо Захід буде піддаватися на загравання і російський рекет, то ця історія може тривати дуже довго. Ніякого імпульсу до опору всередині країни немає, все паралізовано. Можливості невеликого погіршення життя без серйозного соціального вибуху – теж існують.

http://igoryakovenko.blogspot.com/2015/11/blog-post_25.html