Андерс Аслунд – шведсько-американський економіст і дипломат,
провідний міжнародний експерт з питань національних економік України,
Росії та инших країн колишнього СССР

Прямий контроль

26 грудня президент Владімір Путін призначив одного зі своїх довірених помічників, Боріса Гризлова, повноважним представником Російської Федерації в контактній групі щодо врегулювання ситуації в Україні, яка уклала дві Мінські угоди стосовно Донбасу у вересні 2014 року і лютому 2015 року.

Це призначення ознаменувало собою важливу зміну в українській політиці Росії. Гризлов має великий вплив серед представників найближчого оточення Путіна, є постійним членом Ради безпеки, колишнім міністром внутрішніх справ, спікером Державної Думи і колегою президента з часів його служби в КДБ у Санкт-Петербурзі.

Гризлов змінив на цій посаді посла з особливих доручень МЗС Азамата Кульмухаметова, який займав її з квітня. Його призначення сприйняли як спробу трохи приглушити роль Росії в цьому процесі і змусити Україну почати переговори з лідерами контрольованих Росією «Донецької та Луганської народних республік». Тепер Кремль вирішив взяти це питання під свій безпосередній контроль.

Цього року вбито трьох впливових і незалежних командирів ополчення (Павла Дремова, Алєксєя Мозгового та Алєксєя Беднова), і ці вбивства скоєні настільки професійно, що багато аналітиків допускають, що за ними стоїть російська військова розвідка. Влітку стало зрозуміло, що війська «ДНР» і «ЛНР» підпорядковуються безпосередньо Міністерству оборони Росії, а Міністерство оборони і Рада безпеки України навіть назвали імена російських командирів.

Політичні лідери «ДНР» і «ЛНР» не змінювалися з серпня 2014 року, коли Олександр Захарченко змінив на посту прем’єр-міністра «ДНР» Олександра Бородая, а Ігор Плотніцкий очолив «ЛНР». Ці призначення ознаменували собою закінчення російського проекту «Новоросія», тобто спроб приєднати вісім українських областей до Росії. Вважається, що ці два лідери мають досить мало ваги і можливостей, але вони слухняно підкоряються Москві.

У другій половині 2014 р. окупований Донбас пережив потужні руйнування. Російські інженерні війська підривали мости, а заводи ставали мішенями для артилерійського вогню. Всі банки і банкомати розграбували, і банківська система перестала існувати. Більшість магазинів закрили, залишилися тільки невеликі продуктові.

Ополченці розграбували або захопили малі, середні та державні підприємства, тоді як великі приватні підприємства, які в основному належать компаніям ДТЕК та «Метінвест» Ріната Ахметова, перебували під захистом Кремля. Вони продовжували працювати відповідно до українського законодавства, використовувати українську валюту і платити податки українському уряду. Але їх працівникам доводилося їздити до банкоматів на території вільної України, щоб забрати свої зарплати.

Донбас залишили приблизно 2-2,5 мільйона його жителів, і ще стільки ж залишилося там. 1,4 мільйона переїхали на територію вільної України. Усередині «ДНР» і «ЛНР» населення перемістилося з сіл і невеликих міст, поруч з якими велися бої, у великі міста, такі як Донецьк і Луганськ. Економіка Донбасу була знищена. Територія, яка виробляла 10% українського ВВП, тепер працює всього на 30% своєї потужності. Кордон між Україною і «ДНР» зараз залишається відносно відкритим, а от перетнути кордон з «ЛНР» набагато складніше.

Шість сценаріїв для окупованого Донбасу

Digests & Analytics Ukraine

На Мінських переговорах в лютому 2015 р. одна з вимог Росії полягала в тому, що український уряд має забезпечити державне фінансування окупованого Донбасу, незважаючи на те, що він не міг контролювати цю територію і збирати там податки. Український уряд цілком обгрунтовано наполягав на тому, що він може виплачувати пенсії тільки тим громадянам, які зареєстровані на території вільної України. У квітні 2015 р. Росія після деяких вагань почала виплачувати пенсії жителям окупованого Донбасу.

У жовтні Кремль змінив манеру керування окупованим Донбасом, хоча про це і не заявляли публічно. Про ці зміни написало кілька блогерів 30 жовтня, а бізнесмени, які вели свої справи на окупованій території, підтвердили це.

Адміністрація Президента РФ передала управління Донбасом російському уряду. Особистого помічника Путіна Владіслава Суркова змінив віце-прем’єр Дмітрій Козак. Обидва вони є соратниками Путіна і звітують безпосередньо йому, проте Сурков виявився агресивним баламутом, який відповідав за проект «Новоросія», тоді як правник з Санкт-Петербурга Козак відповідає за всі справи в цьому регіоні, а також за управління замороженими конфліктами.

Економічне управління окупованого Донбасу теж змінилося. При Козаку за економіку регіону почав відповідати заступник міністра економічного розвитку Сєргей Назаров. Він є головою робочої групи з надання гуманітарної допомоги окупованому Донбасу, яка при необхідності підключає відповідні російські служби і керує урядами «ДНР» і «ЛНР».

Таким чином, російський федеральний уряд швидко змінив свій курс з беззаконного руйнування на фінансування відновлення та гуманітарну допомогу окупованому Донбасу. У результаті досі працюючі компанії зуміли трохи збільшити своє виробництво. Компанія ДТЕК отримала дозвіл відновити державні залізниці за свої кошти, щоб мати можливість транспортувати вугілля, яке вона видобуває на території Донбасу, до електростанцій вільної України.

Немає необхідності говорити, що російський уряд користується виключно рублями, але він також намагається відновити банківську систему Донбасу. В одній блискучій статті сказано про те, що «єдиний працюючий банк – це Центральний республіканський банк, який належить ополченцям, у якого є близько 100 відділень». Крім того, надходять повідомлення про те, що на цій території почали роботу один російський державний банк і Російський національний комерційний банк.

Прихід Козака і Гризлова, безсумнівно, є важливою віхою. Призначення Козака свідчить про те, що Росія завершила фазу активних військових дій і перейшла до фази довгострокового управління замороженими конфліктами.

Призначення Гризлова є цікавішим феноменом. Він представляв Путіна на переговорах, які привели до завершення Помаранчевої революції через проведення повторних виборів у грудні 2004 року.

Якщо Путін дозволив Гризлову піти на суттєві поступки Україні тоді, можливо, він готовий знову це зробити. Війна Росії не стала ні невеликою, ні переможною, тому найкраще, що Кремль може зараз зробити, це забути про неї.

У кожному разі, на відміну від свого попередника, Гризлов може вести переговори безпосереднього від імені Кремля.

http://petrimazepa.com/greezlow.html