www.ji-magazine.lviv.ua

Аркадій Бабченко

Україна, з метою зниження проросійських і сепаратистських настроїв, заборонила показ російських фільмів і серіалів, знятих після першого січня 2014 року. До цього в Україні були заборонені фільми і серіали, які пропагують силові органи держави-агресора.

Мені здається, в Україні за два роки війни так і не зрозуміли головного про російське телебачення.

Базис, основа цієї заборони – неправильні спочатку. Справа зовсім не в пропаганді силових структур держави-агресора, обіленні КДБ і НКВД, пропаганді російської армії, вигадках про референдум в Криму, проклятих жидобандерівців у Львові і розіпнутих російських хлопчиків у трусиках. Це все вторинне. Це – наслідок. Причина зовсім в иншому.

Російська телевізійна пропаганда виявилася наймогутнішим засобом зомбування суспільства. Костянтин Ернст, Олег Добродєєв, Ашот Габрелянов – о так, ці люди справді свої гроші отримують не дарма. Свою зарплату вони відпрацьовують з лишком.

Такого в історії людства ще не було. У Геббельса були тільки газети. Думаю, що якби у нього було телебачення, Німеччина, можливо, і зуміла б завоювати весь світ. Але сталося так, як сталося – зомбоящик, по ефективності з яким ніщо не зрівняти, з’явився лише через кілька років опісля. А газет і радіо виявилося все ж недостатньо.

У СССР телебачення було. Але не було звітів Геббельса. Все ж совок, яким би він не був, зовні намагався носити маску позитивного персонажа. Ми гарні. Ми за мир. Ми проти війни. Ми за щастя всіх людей на планеті. Ми за освіту. За рівність. За братство. Проти мракобісся. І нехай по факту це було брехнею, але все ж по совєтському телебаченню пропагували постулати більш позитивні, ніж негативні.

І тільки в Російській Федерації двадцять першого століття вони зустрілися. Зомбоящик і заповіти Пауля Йозефа. І дали такий ударний ефект, що й не снилося.

Найбільш мерзенна, спрямована на найбільш ниці, тварині, найбільш негативні людські почуття пропаганда, поєднана з найпотужнішим засобом ретрансляції ідей глибоко божевілля у формене божевілля для вісімдесят шість відсотків населення найбільшої на планеті країни.

Це страшно. Це справді виявилося страшно.

Путінська пропаганда дістала з людей всю гидоту, вивернула все найгірше, замінивши хороше, дозволила вбивства, ксенофобію, мракобісся, гоніння, цькування, ненависть, агресію, расову нетерпимість, засадила мізки шовінізмом і національною перевагою, імперською величчю, прибрала заборони, знизила планку практично до нуля, дала відмашку і сказала: все, фас, тепер можна – і це виявилося неймовірно ефективно. Неймовірно дієво.

Знято моральні заборони. Скасовано дію закону. У країні, що кричить про духовність, скасували Бога, а, як відомо, якщо Бога нема – значить можна все.

Ще жодна країна в світі не пропагувала ядерну війну. Росія стала першою. І, треба визнати, вона в цій пропаганді дуже успішна.

Ретранслятори Стругацьких з «Залюдненого острова». Ми бачили їх дію в реальності.

Цей ефект ще будуть довго вивчати – і психологи, і психіатри, і соціологи, і антропологи. Десятиліттями.

Людям продають страхи. Про небезпеку російських серіалів і війну

Георгій Почепцов

Але вже зараз можна сказати точно – наймогутніша зброя, якою володіє Росія, це не «Іскандери» і не підводні човни. Це – зомбоящик. Психотропна зброя масового знищення. Негативна телевізійна пропаганда. Яку, до всього, ще й проти власного ж населення ведуть методами і прийомами інформаційної та психологічної війни, що розроблені і призначені проти ворога. Зброя потрапила в умілі руки і була доопрацьована і вдосконалена. До тригерів, які застосовує зомбоящик проти своїх же людей, не додумався навіть Геббельс.

Але все ж тут є один нюанс.

Справа в тому, що всі ці промови Кургіняна з піною на губах, шизофренічна маячня Кісєльова з його «ядерним попелом», істеричні крики якихось «експертів» на програмах Соловйова і Толстого – всі вони лягли на підготовлений ґрунт. Вони не були першими. Більше того – вони  лише наслідок.

Пропаганда – наслідок.

А причина – невігластво.

І ось тут ми впритул підходимо до серіалів і телепрограм.

Найкраще визначення сучасного російського телебачення я чув від свого колеги, який на цьому телебаченні довго працював, ще коли воно не повністю перетворилося на смітник. До всіх воєн і величі. До Грузинської війни. Ще коли просто крали і пиляли баки. Визначення це – «гівномет». Дуже влучно сказано.

І головним його напрямком була пропаганда.

А головним її напрямком була дебілізація. Дебілізація підконтрольного населення.

Освіченим, критично мислячим суспільством дуже складно маніпулювати. Щоб керувати Академією наук, треба бути як мінімум на одну сходинку вище найрозумнішого її члена. Але щоб управляти натовпом, масою, достатньо бути лише на сходинку вище її найдурнішого члена. Висновок був правильний. Не можеш керувати країною розумною – зроби керовану країну дурною.

Я практично впевнений – ніякий «кримнаш» не був би можливий без всіх цих серіалів про ментів, слідчих, вбивства, викрадення, бригади, кілерів, трупаків, «розслідування» про маніяків, про дитячих гвалтівників, про людське м’ясо в трилітрових банках і чорнуху, чорнуху, чорнуху.

Ніякий «кримнаш» не був би можливий без попередньої десятирічної артпідготовки у вигляді «Аншлагу», і «Дому-2». О так. «Дом-2». Цей зразок еталонної вульгарності, що сім років насаджував у Росії модель бидло-поведінки найнижчих верств алкоголізованих люмпенів, підготував чудовий ґрунт для всього цього шабашу. Кісєльову не довелося докладати жодних зусиль – насіння лягло на вже зорані мізки. Я думаю, ця передача так само потім буде предметом вивчення соціологів-антропологів. Ту шкоду, яку вона завдала моральному здоров’ю суспільства, нащадки, думаю, будуть вимірювати в децідомах. Або гігадомах. Ксенія Анатоліївна – не останній архітектор тієї реальності, з якою вона тепер, сама злякавшись, намагається боротися.

Ця дебілізація населення тривала десять років. Десять років гівномет працював на повну силу. Десять років екран був забитий продуктом, в якому єдиною моделлю співжиття була ненависть. Єдиною моделлю спілкування – крик. Єдиною моделлю виховання дитини – крики, побої. Єдиною моделлю поведінки, прийняття рішень – моральна ідіотія. І просто ідіотія. Єдиною моделлю розвитку – насильство. Єдиною моделлю вирішення проблем – агресія і вбивство. Єдиною моделлю акторського лиця – тупість, деградація. Єдиною моделлю акторської гри – істерика. Ненависть, істерика, насильство, розумова відсталість, моральна кастрація, вбивства і все та ж чорнуха, чорнуха, чорнуха – ось готова модель поведінки російського телеглядача. А це переважна більшість населення.

І вона чудово прижилася. Перші роки ця модель ще зустрічала опір мислячих людей, але далі вже  пішла як по маслу.

І саме на цей чудово підготовлений ґрунт і лягла кісєльовщина.

На цьому тлі обілення якогось спецназу ГРУ – питання вже десятого ступеня важливості.

Російський ідеологічно підкований кінематограф як зброя РФ у інформаційній війні

Володимир Антонов

Всі ці серіали про чергових «скажених», «спецназів» і що там у них зараз йде ще – лише варіації на ту ж тему моделі бидло-поведінки. Змінилися тільки декорації. Замість ментів стали солдати. Замість маніяків – терористи. А все решта залишилося тим самим – крики, сварки, істерики, побиття, агресія, погана гра, погані актори, і трупи, трупи, трупи.

Ця проблема не вирішується в ручному режимі. Вона дуже серйозна. Усвідомлення її серйозності, очевидно, в світі ще не існує. Світ ще не стикався з таким. Він тільки починає прозрівати. Тільки починає робити перші кроки в розробці системи, комплексу заходів з протидії використання такого потужного інструменту як телебачення в негативних цілях, якщо воно потрапляє в руки покидькам, що дорвалися до влади – не тільки в Росії, в будь-якій країні.

Україна, зіткнувшись з цією зброєю впритул, всю глибину проблеми, на жаль, поки також не усвідомлює. Заявлені причини заборони – надто дріб’язкові. Надто незначні. А якби Росія не анексувала Крим – то, все це сусло і далі можна було б вкладати в голови свого народу? А сусло тих країн, які не нападали і не нападуть на Україну? Так, такого гівномета, як рос-ТВ, не існує, мабуть, більше ніде в світі, але американські шоу з агресивними тітками в прямому ефірі – не набагато кращі. Та ж пропаганда моделі бидло-поведінки. Або Ердоган, якого в штики Путіну в Україні зараз вважають другом, і який, схоже, теж почав усвідомлювати всю силу телевізійного та друкованого зомбування. І що тепер – років через п’ять нішу пропаганди агентів НКВД займе пропаганда вартових ісламської революції? Замість спецназу ГРУ, що мочить проклятих чеченців, спецназ MIT, що мочить проклятих курдів? По-моєму, таке собі рішення.

А саме українське ТБ?.. Кожного разу, коли я бачу на українських каналах заставки новин з фронту, мене накриває дежавю. Використовують той самий шаблон, який був у Росії в заставках новин з Чечні. Причому шаблон того часу, коли злам телебачення вже стався, коли моральна складова була відкинута, і воно стало інструментом заробляння грошей на смертях, війні і чорнусі. Напружена музика, нагнітання ситуації, танк в русі, постріл, вибух, солдати на броні, кулеметник, червоні смуги, червоні плями, напружене обличчя ведучого, напружений погляд... І, якщо в колоніальній збожеволілій країні заробляння телебаченням рейтингів і грошей на смертях своїх колоніальних громадян ще вкладалося в цю збочену логіку, то використання визвольної війни, використання смертей своїх власних солдатів, які захищають твою ж країну від вторгнення для підняття рейтингу і нагнітання чорнухи – незрозуміле вже взагалі.

Заборонити гівномет сусіда-агресора, і набрати звідти інженерів і механіків та почати будувати свій власний по тих же лекалах – логіка, як на мене, ну дуже оригінальна.

Підсумовуючи.

Україна не зможе виграти війну без встановлення інформаційного суверенітету. Це очевидно. Цю аксіому, як і силу телебачення, Владімір Владімірович зрозумів прекрасно. Саме тому перш за все, прийшовши до влади, він розгромив НТВ і ОРТ. Саме тому першим ділом, прийшовши в Крим, він потягнув туди пересувні ретранслятори на «Газелях».

Я не знаю, чи можна вирішити цю проблему технічно. Може, необхідно постійно розпорошувати в повітрі алюмінієву фольгу. Може, застосовувати системи РЕБ. Може, ще якось. Не знаю. Але абсолютно очевидно, що силове повернення окупованих територій назад під свій контроль не матиме сенсу без встановлення на цих територіях інформаційного суверенітету та припинення впливу телевізійного зомбування агресором голів населення. Територія залишається за тим, до кого лояльне населення – це базис. А риса населення цих територій така, що воно легко піддається зомбуванню.

Ось справжня проблема, яка стоїть зараз перед Україною.

А зовсім не фільми, вироблені після першого січня 2014 року.

До слова, взимку п’ятнадцятого я сидів у Львові в кав’ярні і з дивним почуттям нереальності спостерігав, як за сусіднім столиком сиділи бійці, які повернулися з АТО, а над їхніми головами по телевізору йшов якийсь черговий серіал про пригоди російського спецназу в Чечні. І, що найдивніше, цей оксюморон, схоже, не викликав у цьому ресторанчику відторгнення ні у кого, крім мене. Вже набридло. Уже звикли. Уже, значить, відвоювало свій куточок в голові і тут, в «лігві бандерівців».

Телебачення може бути як найпотужнішою зброєю, так і найпотужнішим освітнім інструментом. Девіз БіБіСі – навчати, інформувати, розважати. Навчати – на першому місці. Розважати – на останньому. Причому і розвага часто йде через освіту

Замість «пригод Скаженого» в кафешках повинні бути Discovery Science, National Geographic і Animal Planet. З кожного кута звучати. У прайм-тайм замість побудованих по чорнушних лекалах новин повинен бути Стівен Хокінг. А в «На добраніч малюки» – Мітіо Каку.

І, безумовно, цей інструмент має перебувати під повним громадським контролем. Свобода слова не має ніякого відношення до свободи пропаганди. І вже тим більше до людиноненависництва. У найблагополучніших країнах з найменшою кількістю вбивств – найбільш нудне телебачення. Нічого нуднішого від ТВ Швейцарії я в житті не бачив. Думаю, кореляція тут пряма.

Загалом, сусіди, всі, кому з нами не пощастило – женіть цей російський гівномет звідусіль, завжди і де тільки можна по всьому периметру. Садіть кожного його навідника, який поливає по квадратах чергами-сюжетами про зґвалтовану мігрантами дівчинку. Женіть ганчірками і закривайте в’їзд в країну всім підношувачам патронів з «Лайф-ньюз». Закривайте та департовуйте офіс «Раша-Тудей» в повному складі.

Це – зброя. Цей факт потрібно усвідомити. І систему протидії йому в майбутньому потрібно розробити.

Юліуса Штрайхера не дарма визнали винним у Нюрнберзі.

Зробіть головним каналом Діскавері.

І країна сама зміниться за десять років.

28 04 2016

ЗІ: Цей текст написаний до подій з Савіком Шустером і ніяк його не стосується.

http://echo.msk.ru/blog/ababchenko/1756068-echo/