www.ji-magazine.lviv.ua

Ania Dorn

Саудівська Аравія затіяла доволі довгу гру (5-10 років) на пониження вартості нафти з метою видавити сланець. Але, з урахуванням складу політичної арабської коаліції (ОАЕ, Бахрейн, Ірак, Кувейт, Катар, Йорданія і Оман), у якої для транспортування нафти є тільки Ормузька протока, – яку Іран може перекрити, бо то є його власність, – для саудитів, тим не менш, такий варіант дуже вигідний. Це буде єдиний шлях транспортування нафти з Янбу-ель-Бахра на Червоному морі – для всіх регіоні (у саудівській Bahri 31 танкер класу VLCC, не рахуючи ще одного плавучого сховища, яке регулярно мандрує в Штати). Цей розклад може влаштувати і нас (короткостроково), і Штати (надовго), але може не сподобатись ЕС (до речі, на днях ЕС вперше за п’ять років заплатив Ірану за нафту: гравець на ринку). Це по-перше.

А по-друге, ситуація дозволить саудитам диктувати всій близькосхідній компанії ціни на нафту (собі в бюджет вона заклала її з розрахунку по 29 $ за барель аналогу нашої Urals, ціну якої ми розрахували для себе по 50, до того ж набравшись нахабства і дурості почали її розбавляти, на що вже відкрито поскаржилися Угорщина і Фінляндія). Ємен вчинив вкрай необачно, випустивши у бік СА ракету, яка, щоправда, так і не долетіла, але саудити вже вельми недвозначно заявили, що йому кришка. Адже СА контролює Баб-ель-Мандебську протоку – тобто, південні ворота Червоного моря і стратегічний маршрут транспортування близькосхідної нафти в ЕС.

Якщо ж Іран зробить невдалий крок у військовому плані, то знову опиниться під санкціями США – і вони будуть щасливі відрубати йому SWIFT по другому колу, оскільки Обаму за ядерну угоду мало не з’їли його ж політичні канібали. Так що і Штати, і саудити від сутички буду у виграші. Аравії потрібна влада в регіоні і потенційне місце сланцевої нафти на міжнародному ринку – так що її, в принципі, більш ніж влаштує ціна  30-35 $ за барель (у них собівартість 4 $), Америці імпонують віддавлені хвости Ірану і Росії, зростання поставок в ЕС і ціна нафти в 35-42 $ (у неї Мексиканський шельф з вартістю видобутку 25 $ + канадська, собівартість якої 16 – і основну частину її переробляють в США + мексиканська і венесуельська зі собівартістю по 9 $ і пристойною часткою переробки в Штатах).

Також ця ситуація, ймовірно, потішить Норвегію – вхідна ціна 16 $ за барель, (а от ми, до речі, на північному шельфі працювати не можемо, бо ні відповідних експертів у нас, ні техніки нема, а недавні західні партнери відмовляються там з нами співпрацювати через санкцій), Алжир (8 $), Лівію (7 $) – і Азербайджан з собівартістю (Socar) 15 $ за барель та виходом через Грузію до Туреччини (порт Джейхан), а звідти в ЕС.

А якщо Ізраїль раптом вийде весь в білому і заявить: «Ну добре, покидьки, хоч ви і рідкісні гади, але ось вам умови, на яких можете транспортувати через Йорданію до нас», – і дасть арабській коаліції прохід до Середземного моря (про що просто марить Ірак, після того, як ІД з Курдистаном перекрили йому можливість поставок в Туреччину), то це буде, взагалі, номер, який заштовхає Іран, Сирію і нас під міжнародний бетонний плінтус – у зв’язку з чим я не виключаю, що скоро ми побачимо досить цікавий хоровод білих і пухнастих зайчиків навколо Ізраїлю і масовий напад раптової світової любові до євреїв... Тому здається, що «коник програми» у нас в цьому нафтовому сезоні досить несподіваний. До того ж у «шевця без чобіт» халяви від них не так давно випадково знайшлися: 250 млрд барелів нетрадиційної (сланцевої) нафти в басейні Шфела – правда, виявлення газового «Левіафана» значно знизило сенс її розробки.

Так що саудити, треба віддати їм належне, цілком ґрунтовно продумали стратегічну епопею з регіональною геополітикою і перепилюванням ринку на найближчі 5-10 років (і гальмувати її, як бачите, ні в кого особливих причин немає), заникавши пристойну суму під національний матрац, і вперше за останні 8 років набираючи середньострокові кредити за найменшим з можливих ставок [у неї обсяги держборгу одні з найнижчих на планеті – всього 2,6% до ВВП, що грає роль при призначенні кредитних ставок; у нас – до відома – загальний зовнішній борг з урахуванням хвостів держкомпаній на 2014-й був близько 29% до ВВП, а при вартості 90 рублів за долар буде 47% – і ситуація посилюється тим, що через санкції нас ніхто не хоче кредитувати; пан Сілуанов заявляє співвідношення держборгу до ВВП на 2016-ий у розмірі 15,6% – тільки трохи недоговорює пресі, що це без доважку національних ресурсних корпорацій].

Загалом, смію думати, що навіть якщо зростання вартості нафти на тлі військових дій на БC і станеться – то некардинальне. Скоріше, це буде нетривалий сплеск.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=848473031933049&set=a.340314889415535.78024.100003110816237&type=3&theater