www.ji-magazine.lviv.ua

Дмитро Гомон

Чому Європі важко протистояти російській пропаганді на своїй території

У Чехії днями оголосили, що створено підрозділ при міністерстві внутрішніх справ, задача якого - протистояти пропаганді з Росії. Того ж дня в Латвії прикордонники затримали й депортували співробітницю російського інформагентства "Россия сегодня" Еллу Таранову.

Трохи раніше головний редактор телеканалу RT (колишній телеканал Russia Today) Маргарита Симоньян влаштувала в Twitter істерику через те, що Велика Британія "закрила" банківські рахунки цього російського прокремлівського телеканалу.

А комітет Європарламенту у закордонних справах 10 жовтня ухвалив резолюцію, яка прирівняла небезпеку російської пропаганди до терористів "Ісламської держави" та "Аль-Каїди".

Це все ланки одного ланцюга. Європа, наївшись досита російською брехнею, намагається знайти способи протидії. Але не дуже вдало, на жаль.

Шляхи боротьби

Проблема російської пропаганди для Заходу нова й невідома, тому відсутні ефективні механізми протидії російським закордонним "політичним технологіям": таким як кібератаки, дезінформація, підтримка екстремістських груп та підкуп західних політиків.

Про це Еспресо.TV розповів старший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва в Києві Андреас Умланд.

У Євросоюзі намітились два шляхи протидії пропаганді. Один - це точкові удари. Вони націлені на керівництво телеканалів (санкції), журналістів-пропагандистів (видворення і депортація), фінансові статки кремлівських медіа (блокування рахунків, арешт майна тощо). Проте ці дії не носять системного характеру.

"Протидія пропаганді її ж власними засобами вважається ціннісно неприйнятною, а інші засоби не є настільки ефективними", - розповів сайту Еспресо науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.

"Головна проблема - у тому що пропаганда успішно використовує інфраструктуру вільних медіа і свободи слова, де вона може діяти безперешкодно, спираючись на наявний високий рівень свобод. Тиск на пропагандистські ЗМІ може подаватись на Заході як утиски свободи ЗМІ, тож можливості такого тиску є обмеженими", - пояснює Сушко.

Другий шлях - це напрацювання стратегії спротиву. На цьому шляху великих зрушень мало. І це не має дивувати.

На думку Олександра Сушка, сучасна пропаганда - інструмент авторитарних режимів, а в демократичному світі існує певна пересторога як до "пропаганди",так і до контрпропаганди. 

У 2015 році в нетрях різноманітних структур ЄС була сформована East StratCom Team - команда експертів, кожен із яких володів, окрім інших, ще й російською мовою. Вона невелика (9 людей) і робота її - регулярно розвінчувати кремлівську дезінформацію та пропаганду.

Усі бажаючі (журналісти, політики тощо) отримують щотижневу електронну розсилку. Вона перекладається багатьма європейськими мовами, зокрема й російською.

Ефективність не дуже висока, говорить Умланд: "Вони головним чином роблять факт-чекінг, але здебільшого не задіяні в сповіщенні, викритті та поясненні російських дезінформаційних кампаній".

Діяльність East StratCom дещо нагадує волонтерський рух - інформацію про свіжі фейки співробітникам здебільшого надсилають громадські організації країн Європи. Подібні структури намагаються створити і деякі країни, які усвідомлюють небезпеку російської пропаганди. Як от Чехія.

Чекаємо ще п'ять років

У Європі доволі довго крутилась ідея створити європейський російськомовний телеканал як противагу RT та іншим голосам Кремля. На практиці її взялися реалізувати країни Балтії - Естонія та Латвія. Та великими успіхами похвалитися не можуть.

"І латвійські політики, і латвійські дослідники говорять, що боротьба за уми російськомовного населення не привела до очікуваних результатів", - йдеться в сюжеті Російської служби BBC.

Дослідження Центру безпеки та стратегічних досліджень Латвійської національної академії оборони свідчить, що російськомовні жителі країни все ще відчувають приналежність до Росії і СРСР. Бажання боротися з російською пропагандою у Латвії майже ні в кого не залишилось, пише журналістка BBC: дорого, неефективно та недоцільно.

Андреас Умланд вважає, що з продовженням роботи російської пропаганди буде з'являтися все більше спрямованих проти неї ініціатив. Він сподівається, що ми побачимо більш витончену відповідь Заходу вже у наступні п'ять років.

На переконання головного консультанта Інституту стратегічних досліджень Олени Снігир, ситуація з протидією російській пропаганді у країнах ЄС сьогодні виглядає більш оптимістичною, ніж декілька місяців тому. Вона назвала три причини:

По-перше, супротивник помічений і його дії теж. Створення підрозділів для протидії та/або вивчення російської пропаганди свідчать саме про посилену увагу до дій Росії. По-друге, європейська бюрократична машина справді досить повільно стартує, однак вже якщо процес розпочато, весь механізм працює як годинник.

По-третє, сьогодні суспільна думка в ЄС знаходиться під впливом новин про гуманітарну катастрофу у Сирії і популярність російського президента та російської влади загалом через це сильно впала.

Шалені гроші Кремля

Одна з головних причин успішності російської пропаганди - щедре фінансування. Скільки грошей Кремль витрачає на інформаційну війну, точно сказати неможливо, але порядок цифр можна собі уявити навіть користуючись відкритими джерелами.

Деякі дослідники навіть припускають, що Росія за показником фінансування пропаганди гордо крокує попереду всієї планети, випередивши навіть Китай, не говорячи про США.

Загалом, як підрахував російський журнал Forbes, у 2016 році "на підтримку" ЗМІ з бюджету РФ виділено майже 61 млрд рублів (приблизно $940 млн), а роком раніше - близько 72 млрд рублів (приблизно $1,1 млрд).

Найбільш щедро Росія фінансує Всеросійську державну телерадіокомпанію (ВДТРК). Це телеканали "Россия-1", "Россия-24", "РТР-Планета" та багато інших.

У 2016 році бюджет ВДТРК склав 24,99 млрд рублів (приблизно $380 млн), пише російська газета "Ведомости". Це, здебільшого, пропаганда для внутрішнього споживання. На роботу з мізками іноземної аудиторії Кремль витрачається не менш щедро.

Телеканал RT - на другому місці за державними вливанням. Його бюджет 2016 року - 19 млрд рублів ($290 млн). За даними російського Forbes, державні субсидії на підтримку телеканалу склали 17,5 млрд рублів ($270 млн). RT (у минулому Russia today) має мовлення англійською, іспанською та арабською мовами, а в інтернеті ще й французькою та китайською.

На третьому місці по фінансуванню інформаційне агентство "Россия сегодня", до складу якого входить мультимедійна служба Sputnik - ще один інструмент промивання мізків зарубіжної аудиторії. Вона має віщання 31 мовою - ключовими європейськими, а також китайською, арабською, турецькою тощо.

Скільки точно виділяється саме на "Спутнік" невідомо. Загалом на все агентство "Россия сегодня" у 2016 році Кремль виділив 6,75 млрд рублів (десь $104 млн).

Пропаганда чужими руками

Окрім власних, Росія намагається контролювати й закордонні видання. Найбільш показовим у цьому плані, напевне, є входження Росії до числа найбільших акціонерів Euronews. Це сталося ще у 2004 році. Згадана вище ВДТРК придбала 17% акцій телеканалу, який було створено як європейську відповідь CNN та BBC.

Загалом у Euronews спочатку був 21 акціонер, переважно державні та громадські мовники країн ЄС. Але пошук нових джерел фінансування призвів до входження до числа інвесторів країн з неоднозначною репутацією.

Тож в результаті Росія дуже скоро увійшла до четвірки найбільших власників - разом із France Televisions, італійською RAI та турецькою TRT.

Участь у комплексному фінансуванні давала доступ до вагомого важеля впливу на суспільну думку в ЄС. Ще й за рахунок грошей тих же самих європейців - Єврокомісія та Європарламент виділяли телеканалу десь три чверті фінансування.

Цікаво, що спікер МЗС РФ Марія Захарова кілька разів дорікала англомовній версії телеканалу за "викривлення" новин та ставила за приклад російськомовну версію. Йшлося, зокрема, про сюжет до річниці депортації кримських татар. Хоча це цілком могла бути й операція з прикриття, аби в сторонніх спостерігачів не виникало підозри, що за телеканалом в усіх його версіях стирчать вуха Москви.

Російськомовну версію Euronews Україна "забанила" ще в серпні 2014 року. Моніторинг Нацради з питань телебачення і радіомовлення засвідчив, що в сюжетах про події в Україні російська редакція спотворювала факти, розповсюджувала дезінформацію та використовувала такі словосполучення як "народное ополчение" та "карательная операция".

Як брешуть російські пропагандисти

Загалом російська пропаганда в Європі має дуже багато складових та форм. Інколи це дезінформація, свідоме викривлення фактів.

Інколи свідоме роздмухування конспірології та теорії всесвітньої змови - такі настрої в аудиторії налаштовують її не сприймати на віру навіть правдиві версії подій та змушують всюди шукати сліди змови умовних рептилоїдів чи ілюмінатів.

Ще пропаганду можна умовно поділяти на продукти для російськомовної частки населення ЄС (такі дивляться російськомовні телеканали) та продукти для формування лояльних до Москви мешканців ЄС (саме на них націлені такі медіа-ресурси як RT та Sputnik).

Найбільш хрестоматійні випадки пропаганди - це історія про "зґвалтовану дівчинку Лізу" та сюжет "Вестей недели" про незадоволених мігрантами французів.

У першому, нагадаємо, йшлося про повністю придуману журналістом "Первого канала" історію про дівчинку Лізу, які нібито викрали та зґвалтували мігранти з азійських країн.

Та головне, що журналіст стверджував, нібито німецька поліція свідомо намагалася приховати цей випадок від суспільства, аби не ображати мігрантів. Виявилося, що насправді дівчинка провела весь час у знайомого хлопця, тому що боялася йти додому через проблеми в школі. Але поки це з'ясувалося, Росія встигла мобілізувати свою чисельну німецьку діаспору та влаштувати Берліну дипломатичний скандал.

У другому випадку йшлося вже про Францію. У сюжеті на телеканалі "Россия 24" для передачі "Вести недели с Дмитрием Киселевым" журналіст не лише викривив слова французів, які давали йому коментарі, а іноді просто додав фрази, яких вони не говорили. За це російських пропагандистів нещадно висміяли автори передачі Le Petit Journal на Canal+.

Ще телеканал RT славний тим, що придумав іспанського диспетчера Карлоса, який нібито бачив українські винищувачі поруч зі збитим малайзійським "Боїнгом".

Британський регулятор Ofcom за останні 10 років ловив телеканал на брехні 14 разів. Зокрема, він встановив порушення в сюжеті програми The Truthseeker, де йшлося про "геноцид в Східній Україні", який нібито проводить український уряд, який "навмисно бомбить мирних жителів у східній частині країни, вбиває та піддає тортурам журналістів та розпинає немовлят". Випуск програми було видалено з сайту телеканалу.

І все це - лише верхівка айсбергу, найбільш кричущі випадки. А скільки більш тонкої роботи пропагандистів лишається непоміченою.

На жаль, як говорить Олександр Сушко, симетричної відповіді в Заходу немає. "Прямі заборони будуть вважатись незаконними. Аналогічної можливості впливати на інформаційний простір РФ немає і не буде, бо авторитарна система не допускає аналогічного проникнення на власний інформаційний ринок", - говорить він.

Втім, як згадували вище експерти, не можна сказати, що в ЄС сидять склавши ручки. Та чекати поки їхня машина розженеться можна довго і дай бог, аби вона до того не розвалилася.

25 10 2015

http://espreso.tv/article/2016/10/25/quotrasha_tudeyquot_i_kompaniya_yak_yevropa_protydiye_rosiyskiy_propagandi