www.ji-magazine.lviv.ua

Сєрґєй Ґурєєв

Стовпи політики Путіна – це телевізор і холодильник, іншими словами – пропаганда і споживацтво. Зараз росіяни побачили порожні холодильники, а телебачення лякає їх, що це сталося через Захід, – розповідає колишній кремлівський радник Сєрґєй Ґурєєв.

Newsweek Polska (NP): НАТО попереджає, що Росія може завдати удару в районі так званого Сувалкського коридору, тобто прикордонної смуги між Польщею і Литвою. Це створить шлях з Росії через Білорусію в Калінінградську область, а країни Балтії будуть відрізані від європейських союзників. Путін справді виношує такі плани?

Сєрґєй Ґурєєв: Які у нього плани, я не знаю. Але такі військові можливості у нього точно є, і він їх якраз демонструє, не тільки тим, що посилює напруженість в регіоні Балтійського моря. Про те, що дії росіян розраховані на провокування Заходу, свідчать постійні інциденти за участю авіації над Північним морем або скандали з Туреччиною. Вони покликані показати Європі і Америці, що з Росією краще домовитися по-хорошому. Я як економіст вважаю, що таке розмахування шаблею – це безумство. Росія не може дозволити собі включитися в гонку озброєнь і ескалацію напруженості, як в роки холодної війни. Але це раціональна оцінка, а російська економіка зараз в такому становищі, що Кремль може піти на відчайдушні кроки, які суперечать логіці.

NP: Якщо припустити, що Путін насправді ставить собі за мету вторгнення в Європу, його тактика не дуже ефективна. НАТО, не дивлячись на свої проблеми, нарощує сили.

С. Ґурєєв: Мета Путіна – не вторгнення, а збереження влади. Ескалація міжнародної напруженості дає два результати. Перший – це мобілізація самих росіян. Операція в Сирії – це класична пропагандистська війна, така собі російська версія телевізійного шоу, яке ми бачили, наприклад, під час американської війни в Іраку. Подивіться кілька днів російське телебачення. Половина матеріалів присвячена війні в Сирії: там показують дикунів-ісламістів і російські винищувачі, що стирають їх в порошок. Друга половина розповідає про інші загрози. Про іммігрантів, НАТО, українських фашистів і так далі. Це потрібно для того, щоб росіяни постійно боялися і вірили, що заради безпеки варто пожертвувати і так уже мінімальним добробутом. Вони вже не можуть дозволити собі відпустку в Єгипті або новий автомобіль, але нічого: світ такий небезпечний, що краще покластися на Путіна. А Путін показує, як багато зброї купила останнім часом російська армія.

NP: Який другий результат приносять агресивні дії Кремля?

С. Ґурєєв: Він переконує світ, що здатен вести масштабні військові дії і не вагатиметься перед застосуванням армії для захисту власних інтересів. Це показала вже війна в Україні, а зараз прекрасною демонстрацією можливостей Путіна покликана стати війна в Сирії. Я бачу, наскільки у Франції, де я зараз живу, великий страх перед військовою конфронтацією. Європа занепокоєна через біженців, Близький Схід, а не через Україну чи Росію, з Путіним вона дуже радо домовилася б. А він прекрасно це усвідомлює і вміло дозує напруженість. Наприклад, зараз він намагається заспокоїти ситуацію в Україні. Він знає, що умова зняття з Росії західних санкцій – це мир на Донбасі і повернення Києву контролю над україно-російським кордоном.

NP: Скасування санкцій – це для нього важлива тема?

С. Ґурєєв: Щоб зрозуміти відчай Путіна, достатньо поглянути на російську економіку. Все плачевно. Росія стоїть на півдорозі до катастрофи. Це добре видно по фокусах російської влади з бюджетом: вона постійно його коригує. Минулого року відбулося сильне скорочення бюджетних витрат, але на тлі того, наскільки різко зменшилися доходи від продажу нафти, цього виявилося замало. Бюджет рятують засобами з Резервного фонду: гаманця з накопиченнями, які, на щастя, вдалося зробити в період нафтового процвітання. Але у цього гаманця є дно. Наступний фонд – Національного добробуту вже практично витрачено на підтримку інфраструктурних проектів і компенсацію для концернів, що постраждали від західних санкцій. А накопичення почнуть закінчуватися в середині цього року.

NP: І що тоді?

Дудочка кремлівського щуролова. Захід не готовий вести війну з Росією

Олексій Кафтан

С. Ґурєєв: Спроби домогтися скасування санкцій ставатимуть з кожним разом все запеклішими. Кремлю знадобляться кредити, щоб Росія не збанкрутувала. Взяти гроші у власних громадян він не може, тому що жоден росіянин не буде зараз купувати державні облігації. Крім того, вітчизняного ринку фінансів у нас практично немає. Кожен, у кого з’являється більше грошей, відразу ж вивозить їх за кордон. Змусити олігархів повернути вивезений капітал не вдасться: потрібні будуть поступки і гарантії, що якщо вони поділяться коштами з владою, то Путін не перетвориться на маріонетку олігархів.

Так що з фінансового погляду у президента Росії залишається все менше поля для маневру. Йому потрібен доступ до іноземних кредитів, потрібні фінансові гарантії, тому що інакше у нього не вистачить грошей навіть на телевізор.

NP: На телевізор?

С. Ґурєєв: Тобто, на пропаганду. Стовпи його влади – це телевізор і холодильник. Раніше холодильник був повним, тобто був високий рівень споживацтва і добробут. Зараз він спорожнів і заповниться нескоро. Фінансування продовжує отримувати тільки телевізор.

NP: Як довго росіяни віритимуть пропаганді?

С. Ґурєєв: Це ключове питання. Я думаю, навіть Путін розуміє, що у мобілізації населення страхом є свої межі. Восени в Росії мають відбутися парламентські вибори. Навіть для такої фасадної демократії, як російська, це завжди переломний момент. Владі доводиться напружуватись і переконувати виборців, що холодильник буде повним. Інакше можна зіткнутися з бойкотом виборів, протестами, непередбачуваними діями.

Крім того восени будуть прописувати бюджет на наступний рік. Я думаю, Кремль якось з цим впорається. Переказуючи гроші з різних фондів, змушуючи державні концерни йти на скорочення, обмежуючи на скільки можливо бюджетні витрати, він не допустить серйозної фінансової кризи, збереже стабілізацію.

NP: А потім? Якщо санкції скасують, Путін зможе брати кредити за кордоном. Це продовжить життя його влади?

С. Ґурєєв: Російську економіку не врятують навіть кредити. Вона просто неконкурентоспроможна, у неї немає шансів на світових ринках. Фінансового капіталу, дешевої робочої сили і дешевих сировинних ресурсів мало. Спад економічного зростання і припинення інвестицій почалися ще до української кризи та запровадження санкцій. Звичайно, в цьому винне кремлівське керівництво. Всі знали, що на економіку тисне бюрократія, погані закони і корупція. Про це говорила навіть сама влада! В ході своїх щорічних прес-конференцій Путін вказує на загрози і проблеми російської економіки, і частіше за все вірно їх формулює. І що потім? Без фундаментальних реформ Росії з кризи не вийти!

NP: Боротьба з корупцією – це провідна тема «гарячих ліній» Путіна з громадянами. Росіяни вірять, що в ситуації винні чиновники. Всі, тільки не Путін, який досі є безмежно популярний – 80% його підтримують. Як це взагалі можливо?

С. Ґурєєв: Телевізор буде працювати. Пропаганда сильно впливає на уми росіян. Всі переконані, що Путін має велику підтримку, отже, так тому і бути. Люди думають: навіщо виходити на вулицю, протестувати? Адже опозиціонерів б’ють і навіть убивають, як рік тому Бориса Нємцова, їх мало, а більшість населення підтримує Путіна. Насправді, люди скаржаться, але непомітно, вдома. Не всі збожеволіли від радості через те, що Росія взяла Крим, як каже влада. Більшість росіян думають: що нам Севастополь, якщо доводиться економити на їжі? Але поки їх претензії не поширюються далі порога власних кухонь.

NP: Якщо Захід відмовиться від санкцій, повіривши в нормалізацію ситуації на сході України, росіяни ніколи з цих кухонь не вийдуть. Може, краще їх не скасовувати?

С. Ґурєєв: Причини вважати, що ЄС відмовиться від санкцій, є. З’являються висловлювання центральноєвропейських політиків, таких, як Віктор Орбан, який говорить прямо, що потрібно повернутися до дружньої співпраці з Москвою. В європейських концернах, які раніше працювали на російському ринку, є лобісти, існують банки, які охоче дали б Росії грошей. Але з тією ж імовірністю може переважити страх перед агресивною політикою Путіна. Можливо, оберуть середній варіант: скасування ключових економічних санкцій зі збереженням, наприклад, чорного списку російських політиків, яким заборонено в’їзд в ЄС. Тоді совість європейських політичних діячів буде спокійна.

NP: Який варіант найбільш вірогідний?

С. Ґурєєв: Я думаю, скасування санкцій може відбутися тільки на якихось певних умовах. А видача кредитів повинна супроводжуватися рішучою вимогою провести реформи. Звичайно, надходження кредитів і інвестицій принесе лише тимчасове полегшення. Складно повірити, що реформи насправді будуть.

NP: Який тоді сенс їх вимагати?

С. Ґурєєв: Ключовим може виявитися щось інше: росіяни побачать, що король голий, що Путін не справляється зі своїми завданнями. Він розмахує шаблею, але все одно змушений жебракувати на Заході, бо російська економіка і ширше – Росія як держава – стала непрацюючою структурою. Низькі ціни на нафту і санкції за авантюрну зовнішню політику показали, що російське процвітання було ілюзією – коротким сп’янінням від швидко зростаючих і швидко даремно витрачених коштів. Зараз, і санкції тут не мають значення, ми бачимо всі симптоми катастрофи, банкрутства путінської моделі держави, що вже насувається. Я думаю, що західні політики, яких звинувачують в наївності, прекрасно це розуміють. Вони знають, що в Росії слід запустити процес ерозії системи: ослаблення сили впливу телевізора при одночасному збереженні напівпорожнього холодильника. Не можна допустити, щоб Путін з відчаю почав втілювати в життя свої погрози, які він демонструє по телебаченню. Щоб не довелося насправді захищати Сувалки.

Розмову вів Michał Kacewicz

http://inosmi.ru/politic/20160312/235693717.html