www.ji-magazine.lviv.ua

Andrey Malgin, російський блогер

Рік тому ми виставили на продаж нашу дачу. Вона у нас в престижному (як люблять говорити) районі Підмосков’я, в котеджному селищі, що оточене лісом, і де на кілометри довкола не знайдете ніякого надокучливого будівництва. Тиша і спокій. Надійна охорона, московські телефони, центральна каналізація і т.д і т.п., все в селищі функціонувало, як годинник.

За весь цей час відбувся один показ, хоча ми двічі знижували ціну. Не цікавляться. Тому я вирішив подивитися в базі ЦИАН (онлайн-платформа для розміщення, пошуку нерухомості в Росії) аналогічні об’єкти в околицях, щоб зрозуміти, може, ціна завищена і в чому взагалі справа.

І виявив, що... все наше селище продається. Не цілком, звичайно, але дуже багато будинків. У тому числі і наші сусіди з усіх сторін. Навіть цікаво було: оголошення ж з фото. Побачили з дружиною, нарешті, що всередині всіх цих будинків, що там за ділянки за високими парканами. Стало сумно: люди будували це для поколінь, все продумували, пристосовували для дітей, онуків, старих, і так далі, квіти розводили. Жили в взагалі-то за містом постійно, а на роботу їздили. Люди приблизно одного достатку. І ось – дружно вирішили знятися і виїхати.

Взагалі, це доволі моторошно. Одна справа, коли ти один продаєш свій будинок. Мало які там особисті обставини. Але коли ось так наочно бачиш, що цілий суспільний прошарок, і не абстрактний якийсь, а люди, яких ти добре знаєш, раптом розчиняється в невідомості, стає якось не по собі.

Що це було, ці так звані «жирні роки»? Щось на зразок непу, певно. Підприємці будували свої бізнеси, вростали в землю, обростали побутом і пов’язували своє майбутнє зі своєю країною. Не розуміючи, що дано їм кілька років. А потім раптом режим вирішив, що і сам впорається, без всіх цих «крамарів». І все, настала нова епоха. Моментально це відбулося, буквально за кілька років.

Масштаб катастрофи я усвідомив, саме дивлячись на наше нещасне селище, віртуально гуляючи по порожніх кімнатах сусідських будинків. Адже це загальна катастрофа. Поки не всі розуміють масштаби події, але все вже сталося. Середній клас зрозумів, настав час зрозуміти і иншим. Кінець епохи. Не зміна кількох ситих років на трохи голодніші, а саме велика і жирна крапка.

http://politolog.net/analytics/konec-epoxi-v-rossii-masshtab-katastrofy-ya-osoznal-tolko-sejchas-rossijskij-bloger/