www.ji-magazine.lviv.ua

Стiвен Пайфер (Steven Pifer), Джон Хербст (John Herbst)

Стівен Пайфер, старший науковий співробітник інституту Брукінгса, і Джон Гербст, директор Євразійського центру імені Діну Патричу Атлантичної ради США, раніше були послами США в Україні і співробітниками американського посольства в Москві.

У своєму інтерв’ю Джеффрі Ґолдберґу (Jeffrey Goldberg) з видання Atlantic президент Обама розповів про ключові елементи свого підходу до зовнішньої політики. У його підході є багато такого, з чим можна погодитися. «Не робіть дурниць» Діну Патрічу – це аксіома зовнішньої політики або, якщо вже на те пішло, будь-якої політики – так само, як прийняття обдуманих і зважених стратегічних рішень, що стосуються залучення американських збройних сил.

Коли мова зайшла про дворічний конфлікт між Україною і Росією, президент США зазначив, що Україна входить в список ключових інтересів Росії, а не США. Що, оскільки Україна не входить в НАТО, з військової позиції вона завжди буде вразливою перед Росією, тому «нам потрібно гранично чітко пояснювати, в чому полягають наші ключові інтереси, і за що ми готові воювати».

З цими аргументами важко сперечатися. Однак президент Обама не до кінця відвертий. Насправді США могли зробити більше, щоб допомогти Києву в його протистоянні агресії Росії, не втягуючись при цьому у війну з нею.

Чому Україна настільки важлива?

У Вашингтона є кілька вагомих причин підтримувати Україну. Кремль веде ревізіоністську політику, спрямовану на підрив того порядку, який встановився в Європі після закінчення холодної війни. Владімір Путін заявляє, що у нього є право і обов’язок втручатися у справи інших держав, щоб захистити етнічних росіян і російськомовні меншини, незалежно від їх громадянства. Він використав цей аргумент як привід для вторгнення в Грузію в 2008 році і в Україну в 2014 році. 25% населення двох членів НАТО – Естонії та Латвії – це етнічні росіяни. Серед недавніх російських провокацій на території Прибалтики можна назвати викрадення офіцера естонської контррозвідки, що відбулося в останній день саміту НАТО. Якщо змусити Путіна заплатити високу ціну за його агресію в Україні, це зменшить ймовірність того, що він піде на подібні провокації в Прибалтиці в майбутньому. Такі провокації можуть призвести до прорахунків і початку війни, якої президент Обама хоче уникнути.

Більше того, в 1994 році лідери США, Великобританії і Росії підписали Будапештський меморандум, в якому вони пообіцяли поважати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України і не застосовувати силу до цієї держави. Цей меморандум став ключовим фактором для прийняття Києвом рішення про відмову від 2 тисяч стратегічних ядерних боєголовок, а також стратегічних ракет і бомбардувальників. Це стало величезною перемогою зовнішньої політики США і політики нерозповсюдження ядерної зброї загалом. Рішення Москви порушити цю угоду – це серйозний негативний фактор, який може перешкодити іншим країнам відмовитися від зброї масового знищення. Адміністрація Обами рідко згадує про Будапештський меморандум, однак саме він відповідає на питання «чому Україна настільки важлива» – питання, яке Обама заторкнув в своєму інтерв’ю.

Хороші питання, хороші відповіді

Що потрібно зробити Вашингтону? Йому треба продовжувати надавати Києву політичну підтримку і разом з Євросоюзом надати Україні додаткову фінансову допомогу за умови, що Україна прискорить реформи і боротьбу з корупцією. Крім того, Вашингтону також слід надати Україні додаткову військову допомогу.

Протистояння Росії і НАТО

Хані Шаді

Що стосується останнього пункту, то ми є двома з восьми співавторів доповіді під назвою «Збереження незалежності України, протистояння російській агресії: що США і НАТО мусять зробити» (Preserving Ukraine's Independence, Resisting Russian Aggression: What the United States and NATO Must Do), опублікованої раніше цього року, де ми виступили за надання Україні додаткової військової допомоги, в тому числі легкої протитанкової зброї. Ця зброя могла б підтримати українську армію в ті моменти, коли Росія вводила танки і бронемашини в Донбас.

Адміністрація Обами відмовилася надати Україні смертельну зброю. В ході наших зустрічей з високопоставленими чиновниками США минулого року стало зрозуміло, що Білий дім найбільше побоюється ескалації: він боявся, що Росія може піти на серйозне загострення, або що лідери США опиняться на сходах ескалації і будуть змушені відправити 82 Повітряно-десантну дивізію в Донецьк.

Це були хороші питання, і їх потрібно було підняти. Але у цих питань були хороші відповіді. Чи пішла б Москва на подальшу ескалацію, якби США надали Україні легку протитанкову зброю? Без сумніву. Але чи пішла б Москва на подальшу ескалацію, враховуючи всі ризики – зростання числа убитих російських солдатів, чию загибель Кремль безчесно приховує від громадськості, і посилення санкцій проти економіки, що вже занурилася в рецесію?

Що стосується сходів ескалації, Вашингтон міг це контролювати. Жоден з авторів доповіді не пропонував відправити американських солдатів воювати в Україну і навіть не пропонував надати їй ультрасучасну зброю. Вашингтон мав пояснити Києву, де проходить червона лінія, але аргумент, що надання Україні зброї могло б призвести до зіткнення між США і Росією, просто безглуздий.

Саме ці пункти в погляді президента на український конфлікт і викликають тривогу. Якщо вибирати між продовженням тієї політики, яку Вашингтон веде зараз, і третьою світовою війною з Росією, то відповідь очевидна. Однак президент упустив легші кроки і заходи, які не привели б до війни з Росією, але при цьому позбавили б Москву можливості йти простим військовим шляхом і збільшили б шанси на справжнє врегулювання конфлікту.