Павло Правий

Хто наступний?

Не претендую на славу баби Ванги або Нострадамуса, але дозвольте відповісти на запитання колег, яке виникає після раптових смертей російських генералів, які відповідали за операції в Криму і на Донбасі: хто наступний? Так все сходиться, що наступним бідолахою, який помре від нежиті, або захлинеться Мартіні, може стати одна дуже цікава і дуже одіозна людина…

ак вже сталося в житті, що мені довелося вчитися в одному класі з Тонею Медведчук. Так, це – племінниця одіозного «сірого кардинала» української політики Віктора Володимировича Медведчука. Жила її родина в селищі Курдюмівка Донецької області. Напевне, Медведчуки й зараз там, у 5 кілометрах від лінії фронту.

Була Тоня звичайною дівчиною, не дурною і не розумною, з гарною фігурою і «посереднім» личиком. Словом, таких – дев’яносто на сотню. Батько її, Сашко, працював в нашому радгоспі трактористом – возив гній коров’ячий з ферм на поля. В середині 2000-х, коли вже всі знали, хто такий Віктор Медведчук, мужики під чарку в посадці все підколювали Сашка: чого тобі брат не підкине тисяч 50 доларів, аби ти трактора покинув? На це Сашко, вихиливши гранчака і підчепивши з банки кільку, спокійно відповідав: «Які долари? Та він за карбованця рваного рідну матір до борделю продасть».

Це я все до того, аби люди уявляли собі, що є таке Віктор Медведчук і з чим його їдять. Бо і про «сірого кардинала», і про одіозну роль Медведчука у розпалюванні кривавого конфлікту всередині України говорено-переговорено, а цей штришок, сподіваюся, щось свіженьке додасть до портрета путінського кума.

Тепер по суті питання. Чому панові Медведчуку слід готуватися до зустрічі з Вельзевулом? Тому що жадібний і дурний лузер. Так – дурний. Бо те, що сприймалося за розум – насправді є звичайною шакалячою хитрістю.

Коли у 2013 році в Україні було створено нову газету «Вести», всезнаючі журналісти образу пов’язали її з Віктором Медведчуком, хоча реально фінансували її Олександр Клименко та Сергій Курченко. Увесь цей час в найбільших мстах України: Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Маріуполі, Донецьку її роздавали безкоштовно. Щоденний наклад газети складав 350 тис. примірників, отже вливання коштів у видання було просто шаленими.

І от, учора оголошено: безкоштовної роздачі газети більше не буде. Оголошено якраз напередодні стрімкого польоту до Києва пана Гризлова. Совпадєніє?

Навіщо стеклося лідеру партії «Единая Россия» та особистому другу Путіна позапланово летіти до Києва (а телефонний дзвінок Лаврова до Кері перед тим свідчить, що візит узгоджено з Білим домом) – це ми можемо лише здогадуватися. Але якраз перед цим і навіть під час цього на території, тимчасово окупованій «рашистами» спалахнула найбільша за увесь час війни «зачистка» найбільш одіозних і непримиренних польових командирів та їхніх підрозділів. Совпадєніє?

Дехто з журналістів і політичних оглядачів навіть дозволив видати месідж, що Гризлов буцімто привіз Порошенко голови сепаратистів в обмін на якісь умови. Гадають, що то – широка автономія Донбасу та амністія бойовикам та сепаратистам. Тобто – стара пісня.

Державне безсилля: підсумки 16-річного правління Владіміра Путіна

Владіслав Інозємцев

А що, коли Гризлов також привіз ще й бонус – голову Медведчука? І припинення фінансування «Вестей» (ясно, що тепер вони якщо не здохнуть зовсім, то перетворяться на дистрофіка-доходягу з Бухенвальду) може якраз бути сигналом про те, що Кремль намагається обміняти мир і, можливо, якийсь особливий статус Донбасу на припинення підривної роботи всередині України. Якщо це так, тоді «зачистка» в стані бойовиків зімкнеться із «зачисткою» в стані агентури впливу.

Дійсно, на певному етапі Віктор Медведчук із корисної для Путіна людини, яка зв’язувала всі промосковські сили та таємну агентуру у т.з. «патріотичному середовищі» в Україні перетворюється на перешкоду і навіть загрозу – занадто багато знає. Творець і натхненник руху «Українсткий вибір», закулісний ляльковод «Оплоту» та цілої низки відомих українських журналістів, блогерів, волонтерів і громадських діячів, які гнали хвилю «зради» та «Третього Майдану» - надто небезпечна фігура, аби залишати її на дошці. Тому, як кажуть, нічого особистого – просто бізнес.

Тим паче, що в очах Путіна Медведчук є одним із винуватців провалу проекту «Новоросія». Саме він один із тих, хто доніс до Кремля неправдиву інформацію щодо ситуації в Україні і перспектив «Русской весни». Хтось із росіян проговорився, що розраховували на те, що до армії «Новоросії» вступить не менш ніж 20% здатних носити зброю чоловіків на Донбасі, а на практиці навіть 1% не вийшло, і ті – переважно алкоголіки, наркомани, бомжі, рецидивісти. Пригадуєте, як плакався, сидячи у Слов’янську Гіркін: ми, мовляв, прийшли захищати народ Донбасу, а він «не піднімається».

Гіркіна, Бєзлера та інших закинули до нас саме тому, що розраховували: піднімуться 150-200 тисяч шахтарів, металургів та інших «комбайнерів» - тільки автомати підвозь – і зметуть «хунту» аж до самого Львова. А шахтарі не піднялися. Довелося комбайнерів з Бурятії виписувати, що коштувало путінському режиму таких санкцій, що усі накопичені протягом 15 років високих цін на нафту для «вставание с колен» кошти, пішли за димом пожеж в Донецькому аеропорті та Дебальцевому.

Зараз,окрім гарячкового пошуку виходу з глухого кута, у Кремлі активно шукають «стрілочників», а також і реальних винуватців.

Хто ж «надув у вуха» фюрерові, що ти лише зайти на Донбас і він впаде тобі до рук? Янукович, Клименко, Азаров і, звичайно, Медведчук. Але останній, на відміну від біглих невдах – був ще й активним розробником проектів «Новороссия» та «Русская весна». Віктор Володимирович, жадібний до грошей, непогано погрів ручки на кремлівських доларах. Настає час, як це заведено у реальних пітерських пацанів, «відповідати за базар».

Начальник Оперативного управління Генерального штабу ЗС РФ генерал-полковник Картаполов Андрій Валерійович який на цій посаді з червня 2014 по листопад 2015 років безпосередньо розробляв плани активної фази війни злетів з посади і призначений з пониженням командуючим Західним військовим округом. Так само, як влітку 2014-го було знято його попередника – генерал-полковника Зарудницького. Владислава Суркова, який курував «Русскую весну» з зими 2014 року у листопаді 2015 року усунули від проекту.

Безпосередні виконавці начальник ГРУ генерал-полковник Сєргун, заступник начальника штабу ВДВ генерал-майор Шушукін та головний пропагандист Кремля, який відповідав за «накачку» росіян и мешканців Донбасу «русским патриотизмом», Михайло Лєсін заплатили за авантюру за найвищим рахунком.

Кремль розгорнув масштабну «зачистку» і правих, і винуватих. І за життя пана Медведчука (як ще кількох одіозних фігур у цій шаховій партії) я би не дав і ламаного шеляга. Незважаючи на те, що кум.

Але тут є одне «але». Це в разі, якщо Порошенко і Обама цю жертву приймуть.

Розумієте, про що я?

http://pavlopraviy.blogspot.com/2016/01/blog-post_11.html