www.ji-magazine.lviv.ua

Президент Уругваю сказав те, що ми хотіли б почути від президента Порошенка: що в країні не буде безглуздих витрат на державні дачі; що не потрібно жити на широку ногу і бути скромнішими в складні часи; що не варто лікувати старі шрами – потрібно рухатись далі.

Інтерв’ю президента Уругваю Хосе Мухіка – частина фільму HUMAN, який показали на Генеральній Асамблеї ООН. Цей фільм – розмова з 2000 людей з 60 країн світу, які відверто розмірковували про нерівність, любов, бідність, майбутнє Землі, мир і війну, справедливість, природу людини... Радимо подивитися всі три частини (кожна по півтори години, але сприймаються на одному диханні). А ми взяли лише один уривок – з Хосе Мухіка – і вибрали цитати, до яких залишилися небайдужі.

Мухіка був президентом Уругваю з 2010 по 2015 рік. І він дуже не схожий на звичний нам (і не тільки нам) образ президента. У минулому був членом ліворадикального руху Тупамарос, за що 14 років відсидів у в’язниці, 6 разів був поранений. Був сенатором і міністром. З 12500 доларів президентської зарплати залишав собі тільки 1250, решту віддавав на благодійність. Живе в звичайному сільському будинку. І хоч його називають найбіднішим президентом, але він з цим не погоджується і сам не вважає себе бідним – просто у нього инше розуміння багатства.

У 2014 році підписав закон, який легалізує вживання марихуани і вводить держмонополію на «травичку».

Всіх нас, незважаючи на наші посади, чекає один результат – всі ми смертні

Моє ім’я Хосе Мухіка. Спочатку я був селянином, потім почав боротися за перетворення і поліпшення життя в моєму суспільстві. Сьогодні я президент. А завтра, як і всі инші, я буду купою личинок і зникну.

Про справжнє щастя

Я провів більше десяти років сам у камері, сім років я не відкривав книг – у мене був час подумати. І ось, що я виявив. Або людина щаслива з малим, не надто навантажуючи себе, тому що щастя всередині неї, або нічого не виходить. Я не захищаю бідність, а захищаю розсудливість.

Сучасне суспільство – суспільство споживацтва – витрачає своє життя даремно

Ми винайшли гору зайвих потреб, ми повинні постійно купувати і кидати. Так ми розтрачуємо наше життя. Коли я купую щось або коли ти купуєш, ти платиш не грошима, а часом свого життя – потрібно постійно працювати, щоб заробити ще і ще купити. Але життя не можна купити, його можна тільки витратити. І сумно витрачати життя, втрачаючи свою свободу.

Кожен може жити скромно, а держава має витрачати народні гроші на те, що справді важливо

«Проблема сучасної України – це ігнорування близького і далекого історичного досвіду»

Євген Марчук

Уругвай – це маленька країна. У президента немає президентського літака, але він не дуже й потрібен. Замість літака ми вирішили купити у Франції дуже дорогий вертоліт і поставити його в центральній частині країни – він служить для того, щоб рятувати жертв аварій, допомагати у надзвичайних ситуаціях. Це ж так просто! Президентський літак чи рятувальний вертоліт? Вся справа в розважливості.

Я не прихильник повернення до печер чи солом’яних хат, зовсім ні. Я лише за те, щоб припинити марнотратство, непотрібні витрати, розпрощатись з розкішними будинками, до яких потрібно півдюжини слуг. Навіщо все це? Це зайве. Можна жити скромніше, виділити кошти на речі, які насправді важливі для всіх. Це істинний сенс республіканської ідеї, що «розгубився» у політиці. Якщо ми будемо продовжувати з нашими монархіями, з нашими феодальними світлостями, васалами, які дують в ріжки, коли господарі їдуть на полювання... Ми залишимося в середньовіччі.

Чому виникали революції? В ім’я рівності і всього иншого. Всі ці президентські особняки – це майже те ж саме. У Німеччині мене супроводжували 25 мотоциклів BMW, мене посадили в Mercedes-Benz, у якому лиш двері важили по 3 ​​тонни через броню. Навіщо все це? Я залишаюся скромним і беру те, що приходить, я живу з тим, що є.

Уряд насправді піклується не про народ, а про свою владу

Нам не бракує коштів. Нам бракує політичної волі. Уряд дбає тільки про результати наступних виборів, про те, хто буде лідером. Він бореться за владу і забуває про людей, про глобальні проблеми. Криза не в екології, а в політиці. Ми зараз на такому етапі розвитку цивілізації, коли потрібен планетарний консенсус. Але ми на це не зважаємо. Ми засліплені шовінізмом і жагою домінування, особливо в найбільш могутніх країнах. Хоча саме вони повинні подавати приклад. Це ганьба, що через 25 років після Кіотських угод ми досі неохоче використовуємо елементарні запобіжні заходи [для порятунку екології]. Соромно! Людина, напевно, єдина тварина, що здатна на самознищення.

Сенс життя – це боротьба і рух вперед

Людська природа дивовижна. Врешті-решт ми більше дізнаємося завдяки браку чогось, ніж завдяки надлишку. Я, звичайно, не рекомендую страждання чи щось подібне. Але мені хотілося б дати зрозуміти людям, що ви завжди можете встати. Завжди варто починати з нуля, тисячу разів, доти, поки ви живі. Ось основне послання життя. Тільки ті програють, хто припиняє боротьбу. Припинити боротьбу – це перестати мріяти. Боротися, мріяти, ходити по землі, стикатися з реальністю – це сенс існування.

Потрібно думати про майбутнє, а не ятрити старі рани

Ми не можемо жити, плекаючи образу. І ми не можемо жити, не бачачи виходу. Біль, який я пізнав, ніхто не виправить і не зітре. Треба навчитися нести свої шрами, рухаючись вперед, дивлячись у майбутнє. Поки я присвячую себе зціленню моїх ран, я не можу йти далі. Для мене життя завжди попереду. Важливий завтрашній день. Мені кажуть, що потрібно пам’ятати, щоб не повторювати минуле. Але я знаю людину! Це єдина тварина, яка спотикається 20 разів на одному камені. Покоління вчиться на своєму досвіді, а не на чужому. Я не ідеалізую людину. Чого ми можемо навчитися на прикладі инших? Ми вчимося на тому, що відчули і пережили самі.

http://businessviews.com.ua/ru/personal-life/id/slova-prezidenta-urugvaja-kotorye-sposobny-pronzit-dushu-kazhdogo-ukrainca-924/