www.ji-magazine.lviv.ua

Андрєй Солдатов, головний редактор сайту Agentura.Ru,
оглядач «Нової газети» (Москва)

 Починаючи з минулої осені Кремль робив безліч різких, часто хаотичних рухів, покликаних, судячи з усього, відмобілізувати держапарат і регіональні еліти перед виборами. Найрізноманітніші способи пішли в хід - від адресних репресій до відставок старих друзів президента, причому той факт, що замість мобілізації чиновники впали в ступор, побоюючись за свої кар'єри в умовах нових правил життя, ніким явно не прописаних, нікого не зупиняє - маховик продовжує розкручуватися .

Перші місяці цього нового порядку здавалося, що по відношенню до спецслужб Путін буде дотримуватися старих правил. Ці правила, що діють з середини 2000-х, зводилися до того, що коли в Кремлі наступало розчарування в ефективності вже існуючих силових структур у протидії політичним загрозам, створювалися нові - так свого часу виник Слідчий Комітет, потім з'явилися "Центр Е" МВС, потім до офіційного виріс статус козачих формувань, і, нарешті, була створена Національна гвардія.

Однак уже кілька місяців як стало ясно, що на цей раз механізм змінився. Федеральна служба безпеки, яка відзначилася рідкісною пасивністю під час протестів 2011-2012 рр., раптом отримала кілька нових заступників (спочатку, в квітні 2015 року, контррозвідувальний главк спецслужби очолив Владіслав Меньшиков, колишній начальник Головного управління спецпрограм президента, а в грудні заступником директора став Іґорь Сіроткін, який до цього курував економічну безпеку в Санкт-Петебурзі), вона активізувала боротьбу зі шпигунами і швидко вийшла на рівень шпіономанії кінця 90-х - початку 2000-х. Уже в цьому році спецслужба була кинута на проведення адресних репресій в держапараті. Це було незвично, адже відповідно до колишньої моделі, останніми повинні були зайнятися новачки - саме цим пояснювалися чутки про можливе використання Нацгвардії як сучасних опричників (цього не сталося, та й не планувалося - нова структура не отримала права на ведення оперативно-розшукової діяльності).

Поряд з посиленням активності ФСБ вона тим не менше непомітно втратила функцію, набуту ще під час першого президентського терміну Путіна - Луб'янка перестала постачати кадри для держапарату, і призначенців з ФСБ змінили офіцери іншої спецслужби, Федеральної служби охорони - люди, яких особисто знає президент. Одночасно втратив будь-який сенс Владімір Якунін - єдиний виходець зі спецслужб, який претендував на роль розробника національної ідеї.

Таким чином, Путін відмовився від схеми, яку він намагався реалізовувати з початку 2000-х, коли він почав створювати з ФСБ "нове дворянство" - одночасно постачальника кадрів і мозковий трест по створенню нової ідеології країни.

Концепція "нового дворянства", анонсована Ніколаєм Патрушевим, незважаючи на всю пропагандистську мішуру з поверненням пам'ятної дошки Андропова на будівлю Луб'янки і обіцянки дбайливо зберігати традиції КҐБ, не мала нічого спільного з совєтською схемою взаємодії влади і спецслужб. Партійні чиновники надто добре пам'ятали сталінські репресії, тому позбавили КҐБ будь-яких можливостей прямо впливати на прийняття рішень в країні - Комітет держбезпеки не мав права займатися аналітикою (перше аналітичне управління КҐБ було створене у 1989 році), а самі органи держбезпеки перебували під жорстким партійним контролем. Положення про Комітет державної безпеки, затверджене в 1959 році, було записано: «Партійні організації ... забезпечують розвиток ділової критики і самокритики. Партійні організації і кожен комуніст мають право ... сигналізувати про недоліки в роботі органів держбезпеки в відповідні партійні органи». Крім того, всі ключові призначення всередині спецслужб проходили узгодження в Адміністративному відділі ЦК. ФСБ путінського зразка не тільки отримала повноцінний аналітичний апарат (в 1990-ті роки його очолював Сєргєй Іванов, який теж символічно втратив свою посаду глави адміністрації президента в рамках недавніх перестановок), але і позбулася усякого сліду зовнішнього контролю, насолоджуючись статусом недоторканних.

"Нове дворянство", таким чином, було постмодерністським винаходом Путіна, який погано розумів, як працювало совєтська держава, але щиро повірив у міф про "кращих людей країни", яка створювалася за допомогою фільмів та книг під контролем Юрія Андропова в кінці 70-х - початку 80-х.

Путіну знадобилося 16 років, щоб розчаруватися у цій моделі. Не знаючи ніякої іншої, він, судячи з усього, вирішив повернутися до совєтського досвіду, коли спецслужба була "передовим загоном партії" - тобто дієвим, але абсолютно підконтрольним інструментом по контролю за суспільством в руках політичного керівництва країни.

Наступним логічним кроком має стати відродження повного функціоналу КҐБ. План, опублікований в "Комерсанті", якраз і виглядає як реалізація цього кроку - злиття СВР, ФСО і ФСБ, посилення слідчого апарату, нарешті, повернення терміну "державна безпека".

Ця реформа навряд чи призведе до підвищення ефективності спецслужби - злиття відомств автоматично не приведе ні до поліпшення координації між підрозділами, ні до підвищення якості обміну інформацією - головні вузькі місця для сучасних спецслужб світу. Більш того, деякі ідеї прямо суперечать інтересам самої ФСБ - у Луб'янці давно є своя розвідка, у якій за ці роки з'явилася своя корпоративна культура, і злиття з СВР навряд чи пройде для відмоства безболісно, ​​а бюрократичний хаос, який неминуче настане, швидше паралізує спецслужбу , привівши її до стану, прямо протилежного до того, що вимагає сьогодні Кремль від держапарату.

Але ніхто, судячи з усього, сьогодні і не збирається створювати сучасні спецслужби, які можуть відповідати на реальні, актуальні виклики.

Модель совєтських органів держбезпеки, судячи з усього, прийнята як найбільш адекватна тій новій концепції взаємодії Кремля і суспільства, яка вибудовується в країні після аннексії Криму. Заміна терміну "безпека Росії" на "державну безпеку" означатиме саме те, що цей термін означав в совєтські часи - забезпечення безпеки режиму, а не країни і громадян, які в ній проживають.