www.ji-magazine.lviv.ua

Джордж Сорос

МЮНХЕН. Лідери Сполучених Штатів і Европейського Союзу сильно помиляються, вважаючи, що президент Росії Владімір Путін є потенційним союзником у боротьбі проти Ісламської Держави (ІДІЛ). Цьому суперечать реальні докази. Нинішня мета Путіна – сприяти розпаду Евросоюзу, а цього найлегше досягти, якщо направити в ЕС потік сирійських біженців.

Російські літаки атакували цивільне населення в Південній Сирії, що змусило їх втікати в Йорданію і Ліван. Зараз 20 000 сирійських біженців розбили табір у пустелі, чекаючи, що їх приймуть в Йорданію. Трохи менше чекають прийому в Ліван. Кількість людей в обох групах зростає.

Росія також розпочала реалізацію масштабної повітряної атаки проти мирних жителів на півночі Сирії. Після цього була наземна операція за допомогою сирійського президента Башара Аль-Асада проти армії Алеппо, міста, в якому раніше було 2 млн. жителів. Бочкові бомби змусили 70 000 мирних жителів втікати в Туреччину; наземна наступальна операція може перемістити ще більше людей.

Сім’ї, яким довелося переміщуватися, можуть не зупинитися в Туреччині. Канцлер Німеччини Ангела Меркель літала в Анкару 9 лютого, щоб в останній момент забезпечити домовленість з турецьким урядом про те, що біженці, які вже перебувають в Туреччині, залишаться там. Вона запропонувала перевозити літаком 200 000 - 300 000 сирійських біженців щорічно безпосередньо в Европу з умовою, що Туреччина завадить їм поїхати в Грецію і прийме їх назад, якщо вони туди відправляться.

Путін – геніальний тактик, але не стратегічний мислитель. Немає ніяких підстав вважати, що він втрутився в Сирію для того, щоб загострити Европейську кризу біженців. Справді, його втручання було стратегічною помилкою, тому що тепер він вліз у конфлікт з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом, що зачепив інтереси обох сторін.

Але, як тільки Путін побачив можливість прискорити розпад ЕС, він не упустив її. Шляхом переговорів про співпрацю проти спільного ворога (ІДІЛ), Путін затаїв свої дії. У нього був схожий підхід до України: підписавши Мінські Угоди, він не виконував їх положень.

Важко зрозуміти, чому лідери США і ЕС вірять Путіну на слово, а не судять про нього за його поведінкою. Єдине пояснення, яке я можу знайти, полягає в тому, що демократичні політики прагнуть заспокоїти своїх громадян, надаючи їм сприятливу картину, що виправдовує дійсність. Справа в тому, що путінська Росія і ЕС беруть участь в гонці з часом: питання в тому, хто з них впаде першим.

Путінському режиму загрожує банкрутство в 2017 році, коли настане термін погашення великої частини його зовнішнього боргу, а політичні хвилювання можуть спалахнути ще раніше. Рейтинги Путіна, які залишаються високими, засновані на угоді з суспільством, що вимагає від уряду фінансової стабільності і повільного, але неухильного зростання рівня життя. Західні санкції, в поєднанні з різким зниженням цін на нафту, зроблять уряд неспроможним стримати жодну з цих обіцянок.

«Захід зараз в дуже поганій формі. І Путін знає про це»

Карл Шльогель

Дефіцит російського бюджету дорівнює 7% ВВП і уряду доведеться скоротити його до 3% для того, щоб інфляція не вийшла з-під контролю. У Фонду соціального страхування Російської Федерації закінчуються гроші і його доведеться об’єднати з державним інфраструктурним фондом з метою поповнення заощаджень. Ці та инші події матимуть негативні наслідки для рівня життя і думки виборців напередодні парламентських виборів восени.

Найбільш ефективний спосіб уникнути краху для путінського режиму – це забезпечити передчасне падіння ЕС. Евросоюз, якщо він тріщатиме по швах, не зможе підтримувати санкції, накладені на Росію після її вторгнення в Україну. Навпаки, Путін зможе отримати значні економічні зиски від поділу Европи, користуючись зв’язками які він ретельно пропрацював з комерційними інтересами і анти-европейськими партіями.

Сьогодні, схоже, Евросоюз має намір розпастися. З часів фінансової кризи 2008 року і подальших рятувальних заходів для Греції, ЕС навчився перебиратись з однієї кризи в иншу. Але зараз Евросоюз стикається з п’ятьма чи шістьма кризами одночасно, що може виявитися занадто багато для нього. Меркель передбачала правильно, що міграційна криза може зруйнувати ЕС.

Коли держава або об’єднання держав перебуває у смертельній небезпеці, найкращий вихід для їх лідерів – це протистояти суворій реальності, а не ігнорування її. У цій гонці на виживання ЕС стоїть проти путінської Росії. ІДІЛ є загрозою для обох з них, але цю загрозу не варто перебільшувати. Атаки джихадистських терористів, якими б вони не були страшними, не порівняти з загрозою, що йде з Росії.

ІДІЛ (а до нього Аль-Каїда) розпізнав Ахіллесову п’яту західної цивілізації – страх смерті – і зрозумів, як її використати. Шляхом пробудження прихованої ісламофобії на Заході і заохочення як громадськості, так і урядів ставитися до мусульман з недовірою, вони сподіваються переконати молодих мусульман, що немає альтернативи тероризму. Як тільки ця стратегія стане зрозумілою, існує проста протиотрута: відмовитись вести себе так, як хочуть ваші вороги.

З загрозою, що виходить з Росії Путіна буде складно боротися. Нездатність визнати це – зробить завдання набагато складнішим.

http://www.project-syndicate.org/commentary/putin-no-ally-against-isis-by-george-soros-2016-02/russian