www.ji-magazine.lviv.ua

Валентин Ткач, Чернівці

«Ваша цивілізація – це «мед на ножі»
Так говорив вуйко Дезьо

Якщо спробувати визначити основні виклики сучасної цивілізації, то їх слід шукати у проявах конфлікту між глобальним та локальним, який ми спостерігаємо та переживаємо.

Інтегральний висновок зі зробленого аналізу можна сформулювати метафорично: причиною конфліктів стає ідеологія «вати», яку глобально продукує сучасна цивілізація нав’язаного попиту.

Для того, щоб проілюструвати зміст когнітивного мему «вата» звернемося до висновків вчених.

Існує науковий термін – синдром вивченої безпорадності.

У 1964 році в психологічній лабораторії Пенсільванського університету Мартін Селігман проводив серію дослідів над собаками.

Суть експериментів полягала у формуванні у собак умовного рефлексу страху на звук високого тону. В якості негативного підкріплення дослідники використовували ледве чутливий удар електричного струму, який собаки, що сиділи в клітках, відчували після сигналу.

Після кількох досліджень клітки відкрили, щоб перевірити, чи почали собаки боятися звуку, адже за ним слідував удар струмом. Вчені очікували, що собаки після сигналу почнуть тікати. Проте, всупереч очікуванням, собаки не тікали. Вони лягали на підлогу, скиглили, але після звуку не робили жодних спроб полишити клітки, хоча ті були відкриті, а собаки проявляли ознаки страху.

Спостерігаючи за несподіваними результатами експериментів, Мартін Селігман припустив, що, можливо, собаки не намагаються уникнути удару струмом, бо вони вже пробували його уникнути, та у них нічого не вийшло. Тому вони звикли до його неминучості. Інакше кажучи, собаки «навчилися безпорадності».

Інфантилізм пересічного українця: причини, наслідки, методи подолання

Євген Пулман

Найбільші виклики майбутнього нашої цивілізації полягають у тому, що модель дійсності, збочена абсолютизацією ресурсної доцільності, починає сама продукувати вигадані контрольовані страхи, щоб обґрунтувати власні концепти накопичення та абсурдні витрати на їх забезпечення. Таке відчуження моделі дійсності від самої дійсності стає фатальним, бо модель починає формувати у людині комплекс вивченої безпорадності перед дійсністю.

Не людина в оточуючому Світі – культура, а модель Світу, що приносить ресурс – контркультура, стає онтологією сучасної цивілізації.

Вихід з такої ситуації може полягати лише в зміні моделі дійсності, а не в подальшому накопиченню ресурсів. Необхідно змінювати матрицю культури, яка дійсність інтерпретує в уявлення про дійсність, змінювати принципи формування самої матриці.

Такі нові культурні матриці можуть бути віднайдені, сформовані лише на новій технологій мислення. Це має бути мистецтво як технологія синтезу.

Тільки на їх основі людству вдасться створити такі моделі дійсності, які, сублімуючи страхи оточуючого світу, не витворять страхи нові – «рукотворні».

Для цього потрібно буде змінити існуючу міру буття. Ресурсне забезпечення як інструмент подолання оточуючих людину страхів слід буде зрозуміти, як накопичення енергії приватної ініціативи та солідарних дій, об’єднаних навколо позитивних мотивацій піклування, довіри та доброчесності, а не як матеріальне збагачення за рахунок монопольного придушення конкуренції, нав’язаного попиту та зманіпульованого соціального замовлення. Це буде найвищим змістом мистецтва як інструменту матриці культури, яка знову скоординує, відчужені нині, модель дійсності та дійсність.

Страхи дійсності потрібно долати не матеріальними ресурсними накопиченнями, що обертаються «рукотворними» страхами моделі, а симфонією моделі і дійсності, їх синтезом. Тоді, в такій гармонії, «мед на ножі», що пропонує сучасна цивілізація людині, вдасться сублімувати в «мистецтво «меду».

Наш Всесвіт – це еволюція спонтанних порядків, які реалізують, втілюють існуючу логіку. Первинну логіку-Слово ми іноді називаємо «Великим вибухом».

Спонтанні порядки, постійно виникаючи, змінюють локальну логіку, в якій існують. Це самоузгоджено приводить до формування нових спонтанних порядків: в цьому й є сенс еволюції.

В цей процес людство починає втручатися створенням власних нав’язаних порядків. Поки таке втручання є продовженням порядків спонтанних, ми маємо гармонію, розвиток первинної логіки-Слова. Коли ж нав’язані порядки починають виходити з загальної симфонії порядків спонтанних, ми отримуємо конфлікт – «мед на ножі».

«Мистецтво «меду» й покликане, в гармонії спонтанних та нав’язаних порядків, зняти ці конфронтаційні протиріччя, щоб забезпечити подальшу еволюцію логіки Всесвіту таким чином, аби логіка існування людства з неї не випала.

Коли «мистецтво «меду» стане основою нашої нової моделі дійсності, то ми почнемо не боятися дійсності, а довіряти їй!

Усі взаємини між людьми потребують з’ясування стосунків.

Існують різні способи це зробити. Наша цивілізація виникла і розвивається з’ясовуючи такі стосунки між людьми через встановлення взаємних прав.

У цій конструкції визначальними є ідеологія, принципи, що вказують на чию користь ці права встановлюються, та процедури, інститути, які здійснюють впровадження принципів і виконують нагляд над дотриманням встановлених норм.

Криза сучасної цивілізації – це криза ідеології, пріоритетів, що визначають взаємні права, і недосконалість інститутів, що покликані цим займатися.

Вихід з кризи, який шукає цивілізація, полягає у пошуку нових ідеологій встановлення взаємних прав і впровадженні нових механізмів реалізації цієї процедури та вдосконаленні нагляду над нею.

Цей пошук призвів до того, що в кореневому, первинному завданні – налагодженні стосунків між людьми – починає зникати людина, а акцентом стає вишукане адміністрування стосунків.

Очевидно, що вихід з такої кризи цивілізації слід вже шукати в перших принципах: там де був «Вхід». Їх потрібно переосмислити.

Одним з варіантів такого підходу може бути взагалі відмова від пріоритету концепції встановлення взаємних прав і підпорядкування її концепції довіри, піклування та доброчесності.

Довіра у стосунках між людьми повинна стати імперативом як беззастережним моральним принципом, а доброчесність і піклування – інструментами її зміцнення.

22 10 2016

http://newssky.com.ua/vihid-zavzhdi-ye-tam-de-buv-vhid/