www.ji-magazine.lviv.ua

У лютому 2016 року в Росії мала вийти книга Іона Міхая Пачепа і Рональда Ричляка «Дезінформація». Англійською її опублікували два роки тому, а переклад на російську мову виявився дуже доречним: автори детально розповідають про те, як совєтські спецслужби створювали і фінансували терористичні організації на Близькому Сході, зокрема в Сирії. За книгою «Дезінформація» режисер Стен Мур зняв однойменний документальний фільм.

Генерала Іона Міхая Пачепа (р. 1928) називають найбільш високопоставленим офіцером розвідки совєтського блоку, який втік на Захід. Шість років він був заступником начальника зовнішньої розвідки Румунії і радником Ніколає Чаушеску. Отримавши наказ організувати вбивство директора румунської служби Радіо Вільна Европа, Пачепа вирішив його не виконувати, і в липні 1978 року втік в США. Його втеча спровокувала величезні перестановки в румунському керівництві. Чаушеску звільнив третину членів кабінету міністрів, відсторонив чотирьох членів Політбюро і замінив 22 послів. У вересні 1978 року Пачепа заочно засудили в Румунії до смертної кари. Чаушеску запропонував нагороду в два мільйони доларів за його смерть. На генерала-втікача полювали люди Ясіра Арафата і Муаммара Каддафі. Відомому терористові Карлосу-Шакалу обіцяли мільйон доларів за вбивство Пачепа, який знав безліч секретів КДБ і румунської розвідки.

Книга «Дезінформація» розповідає про те, як совєтські спецслужби організовували кампанію дискредитації неугодних їм лідерів (наприклад, папи Пія XII), вникали у Всесвітню раду Церков і инші респектабельні організації, розпалювали антиамериканізм в мусульманському світі і з кінця 60-х років надихали тероризм на Близькому Сході, пропагуючи антисемітизм. Цікава деталь: глава КДБ Юрій Андропов розпорядився перевести на арабську мову і поширювати знамениту фальшивку – «Протоколи сіонських мудреців». «Для Андропова ісламський світ був чашкою Петрі, в якій КДБ міг виплекати вірусний штам ненависті до Америки з бактерії марксизму-ленінізму».

Генерал Пачепа згадує розмову з генерал-полковником Алєксандром Сахаровським, який протягом 15 років очолював совєтську зовнішню розвідку – Перше головне управління КДБ, і цитує його слова: «У теперішньому світі, коли ядерна бомба зробила використання військової сили застарілим, тероризм повинен стати нашою головною зброєю». У 1968-78 роках румунські служби безпеки, які створювали під наглядом Сахаровського, щотижня відправляли два вантажні літаки зі зброєю палестинським терористам в Ліван. В архівах Штазі (Міністерства державної безпеки НДР) є документ про відправку в Ліван тільки в 1983 році автоматів Калашникова і боєприпасів до них на майже два мільйони доларів. Комуністична Чехословаччина направила 1000 тонн вибухівки Семтекс ісламським терористам – цього, пише Пачепа, – вистачило б на 150 років.

За планом, розробленим на Луб’янці, терористи почали захоплення літаків: протягом лише 1969 року Організація Визволення Палестини, яка отримувала гроші від совєтських спецслужб, захопила 82 літаки. Генерал Пачепа згадує, як в 1971 році генерал Сахаровський показав йому в своєму кабінеті карту, втицяну червоними прапорцями. Кожен прапор позначав захоплений літак. «Це мій винахід», – похвалився Сахаровський.

«Дезінформація» – книга не тільки про СССР. У розділі «Часи Путіна» йдеться про те, як з приходом до влади вихідців з КДБ в Росії почалися політичні репресії, воскресла шпіономанія і піднялася хвиля антиамериканізму. У розділі «Імперія КДБ» Іон Пачепа знову цитує генерала Сахаровського, який переконував його, що держбезпека «забезпечувала життєздатність Росії протягом 500 років і неминуче виграє війну проти нашого головного ворога – американського сіонізму». Автор книги «Дезінформація» робить такий висновок: «Варварський КДБ, що за час свого правління знищив 20 мільйонів чоловік в своїй країні і ще 70 мільйонів у всьому комуністичному світі, не тільки вижив, а й перетворив сучасну Росію на першу у світовій історії диктатуру, якою управляє держбезпека. Якщо за часів холодної війни КДБ був державою в державі, то тепер він став самою державою, а Путін став найбагатшою людиною не тільки в Росії, але і у всій Европі». На думку генерала Пачепа, в арабському світі Кремль продовжує ту ж політику, що і за часів Андропова – підтримує радикальні і терористичні угруповання. У той час як США оголосили війну тероризму після 11 вересня 2001 року, Москва робить все, щоб підтримувати антиамериканізм в Европі, надихаючи через своїх агентів ліві рухи на акції протесту проти політики США.

Перед виходом російського видання книги «Дезінформація» Іон Міхай Пачепа відповів на кілька питань:

- Чи можна простежити зв’язок між угрупованнями ісламських терористів, які в совєтські часи заохочував КДБ, і сьогоднішньою кризою на Близькому Сході?

- Звичайно. Сьогоднішній міжнародний тероризм зачали на Луб’янці після шестиденної війни. В ході цієї війни Ізраїль принизив двох найважливіших союзників СССР на Близькому Сході. У ті часи влада цих двох країн підпорядковувалася радникам з совєтського керівництва і розвідки. В наші часи Кремль звертається до всього розвідувального корпусу колишнього совєтського блоку, щоб він таємно підтримував величезну урядову програму по відновленню совєтського престижу.

- Чому, на ваш погляд, Путін вирішив почати військову операцію в Сирії?

- Хафез Асад був совєтською маріонеткою. У ті роки, коли я належав до вищого ешелону спільноти КДБ, асадівською Сирією управляли радники з СССР. Після смерті Асада в червні 2000 року його син Башар зайняв місце батька після безальтернативних виборів у совєтському стилі. «Вибори» Асада відбулися через кілька місяців після того, як Путіна впровадили в Кремль в результаті палацового перевороту, проведеного КДБ / ФСБ. Незабаром після цього Башар Асад став такою ж кремлівською маріонеткою. В обмін на це він отримував військову допомогу Москви. В ході війни 2006 року, між Ізраїлем і угрупуванням «Хезболла» проти Ізраїлю застосовували автомати Калашникова, установки залпового вогню, виготовлені з російською допомогою ракети «Фаджр-1» і «Фаджр-3», самохідні протитанкові ракетні комплекси AT-5 і «Корнет» російського виробництва. Застарілі види російської зброї дуже популярні серед терористів в усьому світі, і «погані хлопці» прекрасно знають, де їх роздобути. У ящиках зі зброєю, які кинула «Хезболла», було маркування: «Замовник: Міністерство оборони Сирії. Постачальник: Тульське КБ Приладобудування».

- Чи повинен Захід співпрацювати з Росією в боротьбі з ІДІЛ?

- Можна укласти пакт і з самим дияволом для того, щоб побороти свого найгіршого ворога. Теракти в Парижі і російському літаку в Єгипті, що відбулися протягом двох тижнів, цілком можуть створити новий союз в дусі Другої світової війни. Посилаючись на німецького репортера Юргена Тоденхофера, який успішно проник в ІДІЛ, ця терористична організація має намір заволодіти ядерною зброєю і провести «найбільшу релігійну чистку в історії»...

 Сєрґєй Жирнов, колишній співробітник КДБ і СЗР, а нині політичний емігрант, живе в Парижі:

- Як мені здається, нинішні терористи є не стільки спадкоємцями своїх попередників, породжених, відібраних, вихованих, озброєних і натренованих в наших спецтаборах, скільки їх умовним переродженням. Так само як і путінські спецслужби – перевертні КДБ, КПРС і СССР. Люди похилого віку майже всі повмирали, але ностальгія у нас залишилася. І комплекси неповноцінності. СССР був наддержавою, бо пропонував світу глобальну модель. Проблема нинішньої путінської Росії в тому, що у неї немає моделі навіть для своїх громадян. Не те що для світу. В арабський тероризм прийшло зовсім инше покоління. Вони більше не грають в комунізм і революцію, і навіть не вдають, що грають в наші ігри. У них ігри свої. ІД не потрібні наші гроші. У арабів глобально зараз більше грошей, ніж у Росії. Вони зайняті собою і глобальною стратегією радикального ісламу. У їхньому розумінні. Суто своїми проблемами (суніти версус шиїти з нафтогазовими варіаціями). Але у нас є спільні «вороги» – США і Захід. І Путін намагається зіграти на цьому.

А у нас в Кремлі, Ясеневі, на Луб’янці і в «акваріумі» сидить нове покоління, яке ностальгує за совком і не розуміє, як радикально все змінилося в світі, в геополітичних розкладах: Єгипет зрадив СССР, слабенький син Асад прийшов замість сильного батька, загинули старий Ірак Хусейна і Лівія Каддафі – все це наші колишні вотчини. Дуже суттєво помінялися відносини з Ізраїлем. Раніше він був однозначно ворогом. Тепер і не ворог, і не друг. А звідси зміна відносин з палестинцями. Але головне – більше немає ні СССР, ні комунізму. Арабський тероризм і загроза ядерного озброєння Ірану дозволяють Путіну загравати з Ізраїлем і просувати туди свою агентуру.

Тому тепер Путін не може їм запропонувати багато всього. Але сам потребує тероризму як чинника міжнародної напруженості. Тому я впевнений, що у путінського режиму сильні нелегальні зв’язки на оперативному рівні (СЗР, ГРУ, ФСБ). І у нас є свій канал впровадження агентури – Чечня, Татарстан та инші ісламські автономні республіки.

Путін намагається всім цим маніпулювати, щоб тиснути на Захід і нафтових шейхів – наших ворогів і конкурентів. Цілі і методи наших спецслужб і атмосфера в керівництві розвідки спочатку після приходу Примакова, а потім і після приходу Путіна – все або залишилось, як колись, або поступово відроджується в старому варіанті. І путінське об’єднання з сучасним арабським тероризмом – в цинізмі і пошуку спільних ворогів на Заході. За принципом: чим сильніше каламутити там воду, тим простіше з Заходом вести переговори з позиції сили.

Путіну досить добре вдається маніпулювати не глобальним тероризмом, як це було при Андропові, а окремими групами. І навіть самому проводити свої акції під їхніми прапорами. І тягати каштани з вогню на Заході. Кожного разу, коли падають його акції серед цивілізованих держав, дивним чином активізовується терористична діяльність проти Заходу, що штовхає Путіна в його обійми. Схема сміховинно проста, але ж спрацювала з Бушем-молодшим, а тепер працює – з Олландом і Обамою.

http://ehorussia.com/new/node/12200