www.ji-magazine.lviv.ua

Олексій Волович

Потенціал України у складі БЧС

Наша країна, попри те, що її сьогодні охопила економічна криза, все ж має досить потужний економічний потенціал, щоб претендувати на провідне місце у майбутньому БЧС. На пострадянському просторі Україна на другому після Росії місці за чисельністю населення, економічним та науково-технічним потенціалом. А за розмірами території — найбільша країна Європи. За рівнем ВВП Україна на другому місці у Центрально-Східній Європі після Польщі. За наявним науковим потенціалом у неї одне з перших місць у Європі. Зокрема, вона увійшла в першу п'ятірку світових лідерів у сфері ІТ-продукції, маючи найбільшу кількість дипломованих комп’ютерних програмістів.

Україна все ще залишається у п’ятірці країн, що мають новітні технології в авіакосмічній сфері. За умови відповідного інвестування, Україна має всі можливості розвивати літакобудування і ракетобудування для запуску космічних супутників. Суднобудівні заводи Миколаєва і Херсона здатні будувати різноманітні судна, у тому числі і танкери, які сьогодні є вкрай дефіцитними. Україна володіє третиною світових чорноземів і вже сьогодні є європейською житницею. Україна стабільно посідає 7-8-е місце у світі за експортом зброї.

За оцінками міжнародних експертів, Україна посідає перше місце в Європі за коефіцієнтом транзитності. Завдяки своєму як вигідному географічному положенню у центрі Європи, так і достатньо розвинутій системі наземних і водних шляхів сполучення.

На наш погляд, використовуючи геостратегічне положення, унікальні можливості України у якості країни-транзитера енергоресурсів з Азербайджану, Казахстану, Туркменії, Іраку та Ірану до Європи, українському урядові слід опрацювати комплекс заходів політичного, економічного та науково-технологічного характеру, спрямованих на практичне постачання до України вуглеводнів із щойно згаданих країн. Необхідно якомога швидше повернутися до проектів будівництва газопроводів, передусім з Ірану та Іраку через Туреччину, Чорне море, Україну й далі до Європи. У даному випадку Туреччина має більше переваг (як транзитна країна) у порівнянні з країнами Кавказу, де Росія і її «Газпром» мають досить помітний вплив.

Серед перспективних масштабних польсько-українських спільних проектів, слід назвати проект приєднання української газотранспортної системи (ГТС) до європейського газового коридору «Північ — Південь» у спосіб будівництва інтерконектора Україна —Польща, що відкриє доступ України до європейського газового ринку, а також до потужностей польського LNG-терміналу поблизу Свіноуйсьце.

Україна не може вважатися повноцінною суверенною державою через свою залежність від російських енергоносіїв. Оптимальною відповіддю України на виклики Росії в енергетичній галузі має бути лише продовження послідовної роботи з диверсифікації джерел і маршрутів постачання енергоносіїв до України. Основними способами реалізації цієї мети має бути отримання нафти і газу із Каспійського регіону, Середньої Азії і Близького Сходу.

Роль експертного середовища в справі реалізації проекту БЧС

Останнім часом експерти України, Польщі, Латвії та інших країн приділяють велику увагу проекту БЧС. Так, у листопаді 2010 року у Вільнюсі відбулася міжнародна наукова конференція «Новий регіон Європи: парадигми регіонального розвитку в Балто-Чорноморському регіоні», де політики, експерти та аналітики з Польщі, Литви, Білорусі, Молдови, України, Угорщини та інших країн обговорювали перспективу створення Балто-Чорноморського союзу.

У вересні 2014 року учасники міжнародної конференції, що пройшла у Національному університеті «Острозька академія» з нагоди 500-ї річниці перемоги об’єднаних сил Великого Князівства Литовського та Королівства Польського під проводом князя Костянтина Острозького над військом Московського князівства 8 вересня 1514 року під містом Орша на Дніпрі, ухвалили звернення до президента П. Порошенка з пропозицією розглянути можливість створення Балто-Чорноморського альянсу у складі України, Польщі і Литви з правом приєднання до нього інших держав.

12 листопада 2015 р. у Києві відбувся Балто-Чорноморський форум, організований громадською організацією «МІПУ» (Міжнародна ініціатива з підтримки України) спільно з фондом «Балто-Чорноморської Конфедерації» (Литва). Підсумком заходу стали дві інституційні ініціативи: створення інформаційно-культурного, безпекового та економічного об'єднання націй і держав — «Балто-Чорноморської Співдружності» і активізація Міжпарламентської асамблеї Польщі, Литви та України з постійно діючим при ній органом — Секретаріатом. Він покликаний сприяти міжнародній та інформаційній співпраці політичних сил та громадських організацій, що ставлять за мету посилення Балто-Чорноморської інтеграції.

Балто-Чорноморський союз: реальність чи утопія?

A. Наськін, Free Voice IAC

У лютому 2015 року в Україні створено громадську організацію «Балто-Чорноморська Конфедерація» (ГО БЧК — www.bbsc.eu), основною метою діяльності якої є формування через громадянські структури соціально-економічної платформи для побудови міждержавного об’єднання країн Балтії та Чорного морів за участю народів, які проживають на історичних територіях Речі Посполитої і Великого князівства Литовського — сучасних Польщі, Литви, Латвії, Білорусі, Молдови, України та інших. Основне завдання ГО БЧК полягає у відновленні транзитно-транспортної, економічної, фінансової, торгівельної, духовно-культурної, соціальної та військової кооперації між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю Європи для забезпечення національних інтересів країн Конфедерації. Засновники ГО БЧК сподіваються, що утворене спільними зусиллями країн Балтійського та Чорноморського регіонів потужне міждержавне об’єднання сприятиме економічному розвитку країн Міжмор’я, а також їх культурному піднесенню і соціальному захисту народів цього регіону.

З метою пошуку стратегічних партнерів ГО БЧК бере участь та сама виступає ініціатором проведення тематичних науково-практичних конференцій, круглих столів, а також консультацій з урядами, національними платформами, неурядовими організаціями у країнах Міжмор’я, насамперед із Польщею та Литвою відносно загальних пріоритетів у різних галузях політичного, суспільного, економічного життя.

20 травня ц. р. в інтерв'ю телеканалу «Рада», спікер Верховної Ради Андрій Парубій запропонував створити Балто-Чорноморський союз. Про це він заявив після зустрічі 16 травня з главою польсько-української групи дружби у парламенті Республіки Польща Міхалом Дворчіком. За словами А. Парубія «Україна має стати одним із центрів ухвалення рішень, одним з центрів впливу як велика могутня держава». А. Парубій вважає, що «ідея Балто-Чорноморського союзу, як одного з форматів європейської інтеграції України, є надзвичайно перспективною і важливою для нашої держави».

Історичні негативні нашарування і перешкоди

До перешкод на шляху створення БЧС слід віднести розбіжності в тлумаченні деяких історичних подій, а також етноцентричне бачення функціонування БЧС, що більш за все притаманне як деяким польським, так і українським геополітологам. На даний момент залишаються розбіжності в Україні і Польщі щодо трактування Волинської трагедії 1943 року та діяльності ОУН-УПА, що певним чином ускладнює як міждержавний, так міжнаціональний діалог. Залишаються також певні проблеми у взаємовідносинах польської національної меншини на території Віленщини з державною владою Литви та литовським населенням. Очевидно, що протягом найближчих років буде досить складно досягти консенсусу чи повного порозуміння щодо згаданих та інших історичних проблем та суперечок у відносинах між поляками, українцями, литовцями і білорусами, особливо в умовах, коли ці проблеми і суперечки штучно підігріваються кремлівською агентурою. Видається, що найбільш прийнятним і оптимальним кроком у цих умовах було б винесення їх «за дужки» дискусій щодо створення Балто-Чорноморського альянсу.

Ще однією проблемою є ставлення лукашенківської Білорусі до гіпотетичного союзу східноєвропейських держав, оскільки навряд чи режим О. Лукашенка у своїй трансформації і дистанціюванні від Москви настільки віддалиться, що розпочне сприймати позитивно проект БЧС. З іншого боку, проект БЧС вступає у протиріччя з проектом формування «союзної держави» з Росією. Втім, не можна виключати, що О. Лукашенко балансуватиме між двома проектами з метою здо
бути додаткові дивіденди, граючи на цих протиріччях між Росією і країнами Міжмор’я. Звісно, багато що залежатиме від уміння лідерів країн Міжмор’я, особливо Литви, Польщі і України, налагоджувати діалог з О. Лукашенком, використовуючи певне поліпшення відносин останнім часом між Брюсселем і Мінськом. Наприклад, якщо О. Лукашенкові запропонують розмістити штаб-квартиру БЧС у Мінську, то навряд чи він утримається від спокуси стати формальним лідером союзу східноєвропейських держав.

Однією з головних перепон на шляху реалізації ідеї Балто-Чорноморського союзу є наша військово-політична конфронтація з Росією через російську агресію в Криму і на Донбасі. Падіння української економіки на 25-му році незалежності України, глибока політична криза, особливо в парламенті, слабке запровадження ефективних реформ, неподолана корупція на різних рівнях української влади, тотальне зубожіння народу аж ніяк не сприяють вступу України до БЧС. Так звані Мінські домовленості щодо врегулювання ситуації на Донбасі, що стали наслідком німецько-російського компромісу за рахунок національних інтересів України, свідчать про ущербність суб’єктного геостратегічного мислення українського політичного керівництва. Водночас нинішня українська влада зможе виправити ситуацію і відстояти в ній національні інтереси України лише за умови її активної підтримки країнами Міжмор’я.

Слабким місцем більшості концепцій створення БЧС видається охоплення занадто великої кількості країн з різноспрямованими векторами геополітичного тяжіння, що негативно впливає на стабільність цього гіпотетичного проекту. Зокрема, залучення до проекту БЧС країн колишньої Югославії видається досить проблематичним і нереальним, якщо взяти до уваги, що рівень їх реінтеграції після розпаду СФРЮ на початку 90-х років минулого століття досить низький.

Юридичні аспекти реалізації проекту БЧС

Деякі політологи сумніваються щодо можливого об’єднання Литви і Польщі з Україною у конфедерацію або союз через те, що обидві країни входять до складу Європейського Союзу та НАТО. Однак відповідно до статуту НАТО та договорів про функціонування Європейського Союзу немає жодних правових норм, які б завадили цьому. Конституціями Литви та Польщі прямо передбачена можливість укладання багатосторонніх договорів про вступ до різноманітних міжнародних об’єднань, союзів, конфедерацій тощо. Крім цього, створення конфедерації або міждержавного союзу є цілком можливим відповідно до Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права та Віденської конвенції про міжнародні договори з урахуванням положень договорів про Європейський Союз. Таким чином, чинне міжнародне право дозволяє окремим державам-членам Євросоюзу і НАТО стати членами Міжнародної організації Балто-Чорноморський союз без процедури узгодження свого вступу з країнами-членами ЄС.

В Європі вже відомі прецеденти, коли поряд з Європейським Союзом існували й інші військово-політичні і економічні організації. Мається на увазі створений у 1948 році Західноєвропейський Союз, що припинив свою діяльність у червні 2011 року.

Для утворення союзу країн Балто-Чорноморського регіону Україна має укласти між країнами-учасниками міжнародний договір, який, відповідно до законодавства України, може бути ратифікованим у парламенті кваліфікованою більшістю голосів від свого конституційного складу або ухвалений у спосіб проведення всенародного референдуму. Крім цього, на конституційному рівні має бути врегульоване питання співвідношення національного і наднаціонального права внесенням до Конституції України норми, що передбачатиме пріоритет міжнародних законів перед національними. Таким чином, в Україні виникла необхідність внести конституційні зміни, що створять необхідні правові передумови для участі України у міждержавному союзі або конфедерації.

Ставлення США і ЄС до проекту БЧС

Відомий американський геополітолог Збігнєв Бжезинський доводив, що Балто-Чорноморський Союз цікавий для США як пояс, що зачиняє Росію з її експансіоністськими намірами в Азії і Європі. Глава впливової американської компанії Stratfor, що займається глобальною інтелектуальною розвідкою і стратегічним прогнозуванням, Джордж Фрідман також висунув геополітичну концепцію Intermarium (Міжмор'я) з метою не допустити поширення впливу Росії на Європейський континент. На думку Дж. Фрідмана, локомотивом цього альянсу повинні стати Польща, Україна, Литва, а також Румунія і Азербайджан. За словами Дж. Фрідмана, спільність геополітичних інтересів цих країн сприятиме їх об’єднанню у військовому союзі при підтримці США. Як вважає Дж. Фрідман, нова стратегія дозволить Сполученим Штатам використовувати можливості своїх східноєвропейських союзників для зміцнення власної позиції в Європі.

Ставлення провідних країн Євросоюзу і США до гіпотетичного проекту Балто-Чорноморського союзу істотно відрізняється. Якщо Вашингтон в цілому підтримує цей проект, то цього не можна сказати про Берлін, Париж і навіть про Лондон, який традиційно більше орієнтується на Вашингтон, ніж на Брюссель. Певним чином це можна пояснити деякими складнощами в процесі діалогу США з Францією і Німеччиною, а також внутрішніми проблемами в самому Євросоюзі, що виникли останнім часом. До таких проблем в першу чергу слід віднести питання про продовження членства Великої Британії в ЄС, що викликає серйозне занепокоєння у Вашингтоні, оскільки можливий вихід Великої Британії з Євросоюзу може порушити глобальний баланс сил в ЄС між Лондоном, Парижем і Берліном.

З іншого боку, постійно відкладається підписання угоди про Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТІП) між Європейським Союзом і США. І навіть більше, у суспільствах провідних європейських країн дедалі більше проявляється негативне ставлення до ТТІП. Так, за підсумками нещодавніх опитувань громадської думки в Німеччині, кількість німців, які позитивно оцінюють цю угоду, знизилася з 55 % у 2014 році до 17 % в даний час. Після 12 раундів переговорів позиція Франції щодо ТТІП залишається стабільно негативною.

Немає повного порозуміння і взаємодії між Вашингтоном, Парижем і Берліном і у справі реалізації Мінських домовленостей щодо Донбасу. Так, наприкінці квітня ц. р., президент США Б. Обама, спілкуючись з канцлером ФРН А. Меркель на міжнародній промисловій виставці у Ганновері, запропонував їй розширити «нормандський формат» переговорів з врегулювання ситуації на Донбасі за рахунок участі Вашингтона, проте дістав «ввічливу відмову».

Розчарувавшись у відсутності достатньої лояльності з боку Франції та Німеччини, а також не виключаючи вихід Великої Британії із Євросоюзу, Вашингтон у своїй європейській політиці робить ставку на країни Східної Європи і насамперед Польщу, Румунію і країни Прибалтики. У проекті оборонного бюджету США на 2017 рік закладено 3,4 млрд доларів на розширення американської військової присутності в Східній Європі і надання прямої військової допомоги країнам регіону. Сенат США пропонує передбачити у проекті бюджету на 2017 фіскальний рік до 500 млн дол. на допомогу Україні, в тому числі на летальну зброю.

Таким чином, можна не сумніватися, що США підтримають проект створення Балто-Чорноморського союзу у разі його реалізації, чого не можна сказати про німецько-французький тандем, який у разі виникнення потужного геополітичного центру у Міжмор’ї помітно втратить своє лідируюче положення в Європі.

* * *

Сьогодні, коли на Заході і Сході Великої Європи сформувалися два блоки держав — Європейський Союз і Євразійський Економічний Союз, — існує, на наш погляд, нагальна необхідність у створенні «серединного» об'єднання — Балто-Чорноморського альянсу — у складі держав Центральної та Східної Європи, що могло б стати субрегіональним компонентом Європейського Союзу та НАТО.

Ядром Балто-Чорноморського альянсу могла б бути конфедеративна держава у складі України, Польщі, Литви і згодом Білорусі. Активна участь східноєвропейських країн в БЧС відповідатиме інтересам усіх європейських країн, оскільки це сприяло б подальшому зміцненню Європи у якості потужного геополітичного центру. З іншого боку, розбудова БЧС певним чином відповідала б і американській концепції зміцнення «молодої Європи».

Налагодження союзних відносин між країнами Міжмор'я може дати потужний імпульс їх економічному розвитку завдяки залученню нових ринків і можливостей співпраці між Європою та Азією з використанням «шовкового шляху». Україна може стати одним із локомотивів майбутнього геополітичного об'єднання. Якщо в найближчі 2-3 роки Польща, Литва, Білорусь і Україна зможуть сформувати ядро майбутнього Балто-Чорноморського союзу, то через 10-15 років нове геополітичне утворення за своїм економічним і військовим потенціалом вийде на рівень Німеччини, Великої Британії і Франції разом узятих і перевершить Росію.

Військовий союз тільки України і Польщі з загальною чисельністю збройних сил від 400 до 500 тисяч військовослужбовців і сумарним військовим бюджетом 16-20 млрд дол. стане найпотужнішою військовою силою в Європі і, з урахуванням розміщення ПРО на їхній території, буде відігравати провідну роль у військовій політиці НАТО.

На наш погляд, проект Балто-Чорноморського союзу міг би сприяти реалізації наступних завдань:

- нейтралізувати спроби Росії розглядати пострадянські країни як сферу своїх особливих інтересів і відігравати месіанську роль у пострадянському просторі;

- виробити загальноприйнятні підходи, форми і методи поступового об’єднання Східної і Західної Європи на основі загальноєвропейських (а не лише західноєвропейських) демократичних інтеграційних норм, економічних і політико-соціальних стандартів з урахуванням особливостей країн Східної Європи;

- протистояти намаганням законсервувати Східну Європу у якості традиційного сировинного придатку або ринку збуту продукції Західної Європи і Росії;

- сприяти відновленню системи загальноєвропейської колективної безпеки через інтеграційний політико-економічний процес шляхом посилення ролі ОБСЄ та взаємодії країн НАТО і військово-політичних структур східноєвропейських країн.

У разі, якщо вдасться створити життєздатний Балто-Чорноморський союз, він стане потужним геополітичним гравцем, що серйозно конкуруватиме з існуючими центрами світової політики. Як субрегіон Великої Європи, Балто-Чорноморський союз може реалізуватися лише за умови тісної взаємодії Києва, Варшави, Вільнюса, Бухареста, Тбілісі, Баку і Анкари. Вступ країн Міжмор’я до Балто-Чорноморського союзу забезпечить перемогу над експансіонізмом Москви, а також сприятиме їх перетворенню на новий центр світової політики та економіки.

Тільки у складі Балто-Чорноморського союзу Україна зможе відстояти свою незалежність від агресивних зазіхань з боку Росії. Тому нинішнє керівництво України має негайно і енергійно підтримати пропозицію президента Польщі А. Дуди про створення Балто-Чорноморського союзу.

31 05 2016

http://bintel.com.ua/uk/article/volodich-balto2/