|
Тарас ВознякФеномен Деві Марії ХристосНаш
народ завжди відзначався інфантильністю. Ну і нездоланною лінню. Як
інтелектуальною, так і банальною. Хтось має прийти і все нам, за нас зробити. Ми
все ще чекаємо на Месію. От його і підсовують. То
все за нас має зробити Ющенко, то Тимошенко, то Віктор Федорович, то великий і
могутній Кличко. Головне, щоб не я. А потім пішли дрібніші месії – Парасюк, Козак Гаврилюк, Ляшко. І
гріх би цією дитячою рисою не скористатися нашим воріженькам. Останнім
нашим рятівником є, звісно, Надія Савченко. Кандидувала Юлія Тимошенко – та,
здається, года підводять – ну і втома від образу,
який вже два десятиліття топчеться на сцені. І
все б нічого, хай би бавився народ. Та на жаль на кону
не лише існування держави, а й наше персональне життя. І це не метафора – хто
сумнівається, хай подивиться на те, чим завершився такий інфантилізм для
жителів Донбаса – тепер процвітають. Тому
мене дістало. Далі мовчати не можна. Мені важливе життя моїх близьких. І нікому
віддавати право вирішувати їх долю не хочу. Так само, як і зважати на наші
українські менуети… А
тому про нашу чергову Месію: -
Савченко припустила, що бойовики хочуть говорити з нею. Я запостив
статтю Юрка Винничука «Говори, Надю, говори», якого дістало
одним з перших: «Я довго не висловлювався про
Савченко, хоча від самого початку вона викликала в мене глибоку підозру. Зараз
багато хто й сам бачить, чим вона дихає і на кого працює… Цікаво, що на сайті
Медведчука «Украінскій вибор»
усі виголошені Надею постулати давно присутні. Після усіх її заяв виникає тиха
підозра, чи не є вона проектом Медведчука, який власне й брав участь у її
обміні.». Киньте оком на всю статтю – я навів лише одну цитату. На
що мені і Винничуку звернули увагу на коментар помічника Савченко
Ірини Юзик: Але
ж важливі не так персональні санкції – це «укус комара» - як системні, тому
відмова від системних санкцій, які б’ють по секторах економіки на користь
персональних це зведення на манівці - знову сопілочка крисолова,
яка заводить нас у болото - про це вчора делікатно на 112 каналі сказав
Безсмертний. Делікатно, бо Надзвичайний і Повноважний Посол… Я не Посол, тому
пишу в режимі, заданому самою Савченко – напряму.
Ну
і про зброю - важливий часовий фактор, але не в сторону сповільненняи
її постачання, як пропонує Савченко, а саме пришвидшення (що не означає, що
верещати про це на кожному перехресті) - от вже два роки «сповільнюють» - куди
далі – чекаємо, поки Україна гигне? - а тут ще й Савченко
- а давайте ще повільніше чи й взагалі ніколи не даватимемо, бо Росію
роздратуємо. Звичайно Ірина Юзик крутий коментатор, але і ми відважилися щось
докинути :) І
на закінчення Yuriy Romanenko прокоментував
всю цю дискусію ще чіткіше: «Тарас, если кто-то крякает как Медведчук, повторяет тезисы Медведчука, то это и есть Медведчук. Савченко не для того раскручивали
со стороны
России, чтобы она вела проукраинскую политику. А поскольку ее раскручивали с момента, когда слили видео с допросом,
то удивительно, что мало кто задавался вопросом
зачем русские сделали так много для становления украинского героя. Они же не дураки? Далеко не дураки, а это
значит, что у них был мотив и выгода. И если мы видим, что Савченко говорит то, что выгодно России,
то мы и видим реализацию
такого мотива и выгоды. Это не глупость, а именно реализация мотивов России, учитывая как Савченко системно повторяет тезисы несмотря на нарастающий вал
критики. Поэтому нужно перестать удивляться тому, что говорит Савченко, а просто признать
ее тем, кем она является де-факто - "троянским
конем", которого вольно
или невольно используют для того, чтобы принудить Украину к капитуляции. Поэтому Савченко нужно усилиями общественности слить как можно быстрее.
Этим мы сделаем
неоценимую услугу Украине и
самим себе.» |