www.ji-magazine.lviv.ua

Тарас Возняк

Не натішуся філігранністю гри російських спецслужб, які пронизали кожен капіляр нашої не нашої держави.

Щоб мене не занадто оскаржували у манії переслідування та занадто односторонньому баченні проблеми, одразу обумовлю, що не лише підступи ФСБ та ГРУ постійно зривають всі наші плани. Їх саботує наша глибока, практично нутряна невіра в Україну. Ну і, звичайно, наша захланність, корумпованість. І навіть тупість. Так-так – саме вона. Бо інакше оцінити результати виборів міського голови Кривого Рогу з результатом за 70% за ексрегіонала, даруйте, не можу. І це після 20 тисяч вбитих (бо не менше! І не треба брехати самим собі) та 100+ вбитих холоднокровно вбитих на Майдані! Вибачте за суб’єктивізм.

Та повернімось до спецслужб. Але наших. Через півтора тижня після вікопомного референдуму у Нідерландах щодо ратифікації угоди про асоційований статус України з ЄС наші спецслужби, героїчна Служба безпеки України, тріумфально витягли з своїх запасників дві чи три украдені ще 2005 року у фризькому місті Горн картини.

У передчутті, що референдум наближається ще улітку минулого року представники музею раптом за помахом чарівної палички проснулися з десятилітнього летаргічного сну заявили, що картини - начебто в руках батальйону ОУН, який вимагає грошей за їхнє повернення. Не у 2006 чи 2011 році – а саме напередодні референдум. Випадково, звичайно… Ну і почалося – «у руках ОУН», «ні не у руках ОУН», знайшли – чи не знайшли. І не важливо – «а чи був хлопчик». В не менш проникливих нідерландських мізках зафіксувався ланцюжок – злодії-націоналісти-Україна. Чого і мали добитися «таваріщі» з Луб’янки. Але на моє глибоке переконання - не тільки. Боюсь, що і з вулиці Володимирської у місті Києві. «Ми займалися розшуком цих картин приблизно чотири місяці. Робота велася одночасно в десяти регіонах України. Карту зниклих в Голландії картин розігрували дуже багато осіб з політичних кіл різних країн в тому числі і росіяни», - радісно рапортує голова СБУ Василь Грицак. А далі найкумедніше: Спочатку правоохоронці встановили місцезнаходження двох картин, викрадених з музею. Витвори мистецтва були знайдені СБУ ще за тиждень (!) до проведення у Нідерландах референдуму за підтримки асоціації Україна-ЄС. За словами Голови СБУ, оприлюднення цієї інформації могло вплинути на результати голосування, але зірвати продовження операції. Ну, звичайно, – операція СБУ важливіша, ніж якась там асоціація України та ЄС! І другий прикол - ще дві картини СБУ знайшла безпосередньо у день проведення брифінгу. Отак акурат під час брифінгу – взяли і знайшли. Але акурат через дев’ять днів після того, як голландці послали під три чорти і ЄС і Україну. Ну от чотири місяці займалися, займалися, і нарешті «досягли результату». Отакий от «рояль у кущах». Залишається тільки запитати – якого результату досягли.

І вишенька на торт: «Дякую СБУ і голові Василю Грицаку за чотири знайдені картини з Нідерландів. Україна виконала обіцянку – ретельно шукала і знайшла перші картини», – щиросердно подякував міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Якийсь цирк. Таким чином спільними зусиллями «посприявши» прийняттю позитивного рішенця для України на тому горезвісному референдумі два відомства весело дякують одне одному! Може й шампанського випили б, чи що…

Це, звичайно, чисте співпадіння, що картини не віддали до референдуму. Так само, як і те, що «під брифінг» знайшли ще дві картини. Та не про Грицака мова. А про саму систему. І не лише систему, реліктом якої є так звана «наша» Служба безпеки України, – реліктом ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ. Це лише приклад того, скільки інструментарію Путін має не те що у Голландії, а в тих органах, що мають забезпечувати ефективність та інтереси української держави.

Так само, як і не про Клімкіна, який якось невідомо звідки засвітився на небосхилі української дипломатії. Ну буває. Ну талант. Про свідчить ы наш Президент, який тільки його й бачить на цій посаді. Мова йде про його відомство.

Разом з тим це так само і про Прокуратуру, яка люто відбивається від найменших спроб зазіхнути на її корупційну вертикаль.

Так само і судова система, яка спустила в унітаз навіть натяки на люстрацію.

Так само ми 25 років – чверть століття мордувалися з доблесною совєтською міліцією. І програли. Ситуацію  частково врятувало тільки те, що у чистому полі, на чистому місці почали з нуля будувати лишень маленький фрагмент правоохоронної системи – патрульну поліцію. І то – одразу ж в неї почалася закладка путінської агентури. На даний момент виявили лише одиноких аферистів з числа тупоголових сепарів. Це одиночки. Агентура проявиться тоді, коли отримає відповідного наказу.

Те саме і серед вищого офіцерства у всіх так званих силових органах.

Скажете, що картини це справді спів падіння? А вся ця історія з ЛГБТ-парадом у Львові напередодні того ж референдуму теж співпадіння? І не про намір його провести мова. А про те, як його «розрулили» наші браві спецслужби. Чи, може, у них немає аналітиків і вони так і не допетрали, що тут йдеться не про права ЛГБТ-спільноти? Що це пряме торпедування референдуму у Нідерландах? Чи, може, не змогли своїми заходами розвести ЛГБТ-парад і референдум. Та демонструйте до упаду – але після референдуму… Так ні ж – акурат напередодні. От хоч вбий – а має бути напередодні. Чи, може, наш Президент не вирахував про що йдеться? Може не дав команди? От такий він недалекий. То тоді постає питання, а як розв’язували це питання і хто? Знову винних немає. Так само, як і з картинами. І знову відрапортували, що бруківка у Львові не пошкоджена. Але це після того, як забезпечили Путіну «картінку»…

Ідіотизм нашої держави може проявити себе ще й тим, що героям, які, переконаний, давно знали, де ці нещасні картини, ще й по медальці видадуть з господарської частини. Ні – не з господарської частини ФСБ, а СБУ. Так само, як і за «розрулення» проблеми з ЛГБТ-парадом. Хоча… Чому б і не з складу ФСБ… Не одного ж виявили зрадника. Он у Криму – просто повально одні зрадники. Тому немає чого загортати у папірчики. Якщо колись можна було підозрювати, що в таких структурах кожен другий на службі деінде, тільки не в держави Україна, то тепер закрадається думка, що кожен перший. Скажете параноя? Ну-ну…

Хоча я не відкидаю і іншого варіанту – простої глупоти всього цього провідного та чиновницького класу України. Ми завжди підозрюємо, що вони такі підступні та підлі. Що вони на службі у ФСБ, що вони все розплановують, що на різних щаблях своїх постсталінських структур вони блокують будь-які, хай навіть випадкові рішення поодиноких та притомних проукраїнських діячів. Можливо ми про них занадто добре думаємо? А вони можуть виявитися просто звичайними дурнями, звичайними нездарами та ідіотами… Мали ж ми президента-ідіота… І одного просто дурня… Отож вибір мають.

Але що робити? Що робити з тими гадючими кублами, якими є і судова система, і прокурорська система, і спеціальні служби, і т.д. ?

Не буду прикидатися, що знаю.

Хоча є кілька прикладів чи технологій.

Перша полягає у тому, щоб будувати все з нуля. Як з патрульною поліцією. При цьому теж будуть помилки. Але у цілому можна досягнути результату. Хоча, звичайно, патрульна поліція це не суд і не прокуратура чи та сама кримінальна міліція – рівень компетенції не той. А де взяти не корумпованих і не підв’язаних на чужі спецслужби спеціалістів – не знаю.

Є ще кілька практик, які є ефективними, але або неможливі за наших обставин, або не сподобаються.

У нацистів Гітлера чистота рядів гарантувалася їхньою ідейною інфікованістю. Вони дійсно були переконаними нацистами, а тому мали антидот на корупцію чи вербування іноземними спецслужбами. Звичайно, це ідеалізація – всяке було.

У Сталіна на це «всяке» був геніальний метод – він періодично «очищав» чи «обновляв» ряди доблесних НКВДистів просто їх розстрілюючи. Швидко і акуратно. Ягода, Єжов, Берія і т.д. Причому чи винен, чи не винен – жодної ролі не відігравало. Головне – чистота. Чистота, якої у нас і близько немає. Тому маємо такі «успіхи». Сталін дуже прозорливо просто позбавлявся «відпрацьованого матеріалу» - всі вони як японські аргентинські та австралійські шпигуни просто йшли «в розхід». Або відправляли на 25 років на Колиму без права переписки…

Перший підхід для нас неможливий, бо за чверть століття ми не займалися вихованням суддів та прокурорів, які були б патріотами України чи хоча б чесними людьми, вибачте за слово. І не дивно – рівень корумпованості саме юридичних факультетів наших університетів може виплюнути тільки те, що випльовує. Якщо ти чи твій татусь заплатив за твоє навчання кругленьку суму, то тра якось «відбити». От і «відбивають»… На моє переконання президент Порошенко, попри те, що дуже вже обстоював «вірного Шокіна», просто не відважився ворушити ці гадючі кубла. Так і живемо з ними. На разі…

Ну а другий метод неначе не на часі. Хоча… Боюся, що наступний Майдан поверне подібні методи. Люстраційними сміттєвими баками цього разу не обійдеться. З усім цим чортополохом треба якось боротися.

Можу ще дописати про формування нашого дипломатичного корпус, про атмосферу в «наших» представництвах. А вона сформована не тепер, а ще при «злочинних режимах Кучми та, о Боже, Януковича». Можна довго говорити про вище офіцерство та генералітет і т.д. Але, гадаю, самі все розумієте і конкретне тикання носом практично нічого не дає. Все це лише часткові випадки. А ми маємо справу з системою. А з нею і боротися можна тільки системно.

Ну і, будете сміятися, вірити в Україну як те, що ми дійсно можемо чи хочемо збудувати. Боюсь, що саме цього в тих гадючих кублах і немає. Тому для них головне – урвати. Чим і користуються ті, хто хоче завалити всю цю прогнилу конструкцію. Однак не для того, щоб збудувати щось хороше, а що. на своїх штиках і своєю агентурою накинути ще більш гидотний «руській мір». Дивись «Донбасс сегодня»…

Чи не його зобразив голландський живописець Еліяс ван де Брук (Elias van den Broeck, 1649–1711) тут і чортополох і змії, і натюрморт, голландський:

А на закінчення таке: Як повідомляє СБУ, за крадіжкою стоїть міжнаціональне кримінальне угруповання, до якого входять вихідці з Донбасу. Хто б сумнівався…Відомство обіцяє продовжити розшук. Як то кажуть «Ждітє»…

15 квітня 2015