www.ji-magazine.lviv.ua

Тарас Возняк

Ось вже два тижні триває скандал довкола пропозиції Львівської ОДА виставити Підгорецький замок на концесіонування.

 Про те, що щось діється довкола Підгорецького замку було відомо ще влітку. Тоді йшлося про те, що, бажаючи якось зрушити процес відновлення Підгорецького замку ЛОДА знайшла якогось мецената, який готовий вкласти у цю справу 5 мільйонів доларів. Такі кошти є явно недостатніми для реалізації таких планів – на справжню реставрацію замку і його ревіталізацію навіть у першому наближенні потрібно у 5-7 разів більше коштів. Тому про це забулося.

Та нещодавно, стало відомо, що найкращий королівський замок всієї Центрально-Східної Європи – Підгорецький замок – діамант в короні Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького готують передати в концесію.

Найперше сумнівною є сама ідея віддати королівський замок в концесію

Підгорецький замок не є просто собі одним з замків. Це один з королівських замків в Україні. Замок було збудовано у 1635-1640 роках архітектором Андреа дель Аква. Знаковий для України будівничий фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень.

Між інших власників він належав і одному з двох королів Речі Посполитої української крові Яну ІІІ Собєському, який врятував Відень від османської навали. А тому замок важливий як місце історичної пам’яті в першу чергу для австрійців – які невдовзі відзначатимуть річницю звільнення.

Але також він належав і Вацлаву Жевуському, що покозачився і став Отаманом Ревухою – це про нього пісня Домонтовича «Ой поїхав Ревуха та по морю гуляти». А потім помандрувавши на Схід він став одним з чільних діячів арабського національного руху, еміром, брав участь у їхніх війнах за незалежність. За відвагу отримав від бедуїнів титул Тадж ель-Фахр ель-Нішаан («Вінець Слави»). А тому замок важливий як місце історичної пам’яті в першу чергу для саудитів та інших арабських країн.

Не менш вадливим замок є і для литовської історичної пам’яті – литовці бачать його як гніздо литовських можновладців Сангушків. Нещодавно Посольство Литовської республіки реалізовувало візит голови роду Сангушків, який мешкає в Сан Пауло, Бразилія – і візит до родинного замку був чи не головним. До речі – він готовий передати в депозит скарби замку, які родина вивезла до Бразилії.

Так само замок прив’язаний і до американської, як не дивно історії…. Ну і до польської, звісно. Колись він був королівським. А тепер за своїм статусом є президентським.

В цьому контексті у мене є великі сумніви щодо доцільності концесіонування об’єкту, який є національною гордістю України. Бо ж не можна здати в концесію національну гордість. Отож це питання національної гідності.

Так, сьогодні в Україні немає коштів, щоб відновити замок у його первинному вигляді:

Однак це історична пам’ятка національного значення – підкреслюю - національного. В ній не можна здійснювати євроремонту і фарбувати стіни «снєжкою»… Спочатку потрібно скласти саму концепцію цього процесу відновлення. А це без археологічних і дослідницьких робіт неможливе. І паралельно виготовити проектно-кошторисну документацію по ліквідації аварійного стану. Провести роботи по ліквідації аварійного стану. І тільки потім вже приступити до виготовлення проектно-кошторисної документації по комплексній реставрації всього палацового комплексу. Ну і, нарешті, приступити до самого процесу реставрації.

Ну а тепер про законність цієї пропозиції

По-перше автори цієї ініціативи не знають, що у Підгірцях є чотири сепаратні об’єкти, які складають комплекс. У проекті пропозиції, яку підсувають прем’єр-міністру Володимиру Гройсману йдеться про один об’єкт – власне замок – тоді як там є їх аж чотири – Підгорецький замок, Гетьманський заїзд, Парковий комплекс, ну і палацовий Храм. А що з рештою?

Наступне – свого часу Віктор Янукович (Постанова КМУ від 21 листопада 2007 р. №1338) готував такі ж прикриті концесіями приватизації львівських замків і попри те, що закон про концесії не передбачає концесіювання об’єктів культурної та історичної спадщини, таки продавив концесіювання Свіржсього замку і замку в Старому Селі. В Законі України Про концесії пишеться про концесіювання таких об’єктів:
«Стаття 3. Об’єкти, які можуть надаватися у концесію

1. Об’єкти, які можуть надаватися у концесію, визначаються відповідно до цього Закону.

2. У концесію можуть надаватися об’єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об’єднаннями):

водопостачання та водовідведення у порядку, визначеному Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» ( 2624-17 ), забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; { Абзац другий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2404-VI ( 2404-17 ) від
01.07.2010, N 2624-VI ( 2624-17 ) від 21.10.2010; в редакції Закону N 640-VII ( 640-18 ) від 10.10.2013 }

надання послуг міським громадським транспортом;

збирання та утилізація сміття, оброблення відходів; { Абзац четвертий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010 }

пошук, розвідка родовищ корисних копалин і їх видобування, видобування кам’яного вугілля, лігніту (бурого вугілля), його переробка у порядку, визначеному Законом України «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності» ( 3687-17 ); { Абзац п’ятий частини другої статті 3 в редакції Закону N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3687-VI ( 3687-17 ) від 08.07.2011 }

будівництво (комплекс дорожньо-будівельних робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом) та/або експлуатація автомобільних доріг, об’єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд; { Абзац шостий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 891-VI ( 891-17 ) від 15.01.2009 }

будівництво та/або експлуатація залізниць, аеропортів, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів, інших шляхів сполучення, метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; { Абзац сьомий частини другої статті 3 в редакції Закону N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010 }

машинобудування; { Абзац восьмий частини другої статті 3 в редакції Закону N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010 }

охорона здоров’я; { Абзац дев’ятий частини другої статті 3 в редакції Закону N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010 }

{ Абзац десятий частини другої статті 3 виключено на підставі Закону N 2599-IV ( 2599-15 ) від 31.05.2005 }

надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж; { Абзац одинадцятий частини другої статті 3 в редакції Закону N 2599-IV ( 2599-15 ) від 31.05.2005 }

надання поштових послуг;

теплопостачання у порядку, визначеному Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» ( 2624-17 ), та розподіл і постачання природного газу; { Абзац тринадцятий частини другої статті 3 в редакції Закону N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2624-VI ( 2624-17 ) від 21.10.2010; в редакції Закону N 640-VII ( 640-18 ) від 10.10.2013 }

виробництво та (або) транспортування електроенергії;

громадське харчування;

будівництво жилих будинків;

надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;

використання об’єктів соціально-культурного призначення; { Абзац вісімнадцятий частини другої статті 3 в редакції Законів N 2857-IV ( 2857-15 ) від 08.09.2005, N 817-VIII ( 817-19 ) від 24.11.2015 }

створення комунальних служб паркування автомобілів;

надання ритуальних послуг;

будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об’єктів туристичної індустрії; ( Частину другу статті 3 доповнено абзацом згідно із Законом N 209-IV ( 209-15 ) від 24.10.2002 )

будівництво, реконструкція та експлуатація внутрішньо-господарських меліоративних систем та окремих об’єктів їх інженерної інфраструктури. { Частину другу статті 3 доповнено абзацом двадцять другим згідно із Законом N 1444-VI ( 1444-17 ) від 04.06.2009 }»

Та попри те, що Янукович знехтував правом, все одно нічого з того не вийшло. Передані в концесію замки у Старому Селі та Свіржі і палац у Тартакові не відновили. Та сама пропозиція ЛОДА просить розірвати договір аренди з Спілкою архітекторів щодо набагато меншого замку – Свіржського. Логіка просто вражає – з набагато легшими замками – у не справились – то візьмемося за справу набагато важчу – за Підгорецький замок. Хіба що майбутні концесіонери візьмуть в концесію і Свіржський, і Підгорецький замки. А там вже і Золочівського, Олеського і Жовківського недалеко. І так концесіонери візьмуть під контроль всю туристичну замкову дугу Львівщини…

У діючому законі Про концесії є більш-менш прохідне вушко від голки – пункт, де говориться про «використання об’єктів соціально-культурного призначення; { Абзац вісімнадцятий частини другої статті 3 в редакції Законів N 2857-IV ( 2857-15 ) від 08.09.2005, N 817-VIII ( 817-19 ) від 24.11.2015 }». І так, і ні. В редакції в редакції Законів N 2857-IV ( 2857-15 ) від 08.09.2005 йдеться ще й про те, що заборонено концесіонувати об’єкти, які є у рекреаційній зоні – а Підгорецький замок є у рекреаційній зоні. Однак редакція Законів N 817-VIII ( 817-19 ) від 24.11.2015 (зауважте – після Революції Гідності!) цю норму знято – і тепер можна концесіонувати об’єкт, який є у рекреаційній зоні!

Ще одна істотна деталь – після того, як вибухнув скандал, офіційні особи, чомусь почали говорити не про незаконність концесіювання Підгорецького замку, яка очевидна, а лише про те, що це концесіонування потрібно проводити прозоро – про незаконність здійснення цієї незаконної самої по собі операції ні слова.

Тобто рішення про концесіювання десь вже прийняте і просувається як через Кабінет міністрів, так і через Верховну Раду? Хоч може і не формалізоване. Чого не бажаю прем’єр-міністру – ну не потрібен ще один скандал Україні – причому міжнародний.

Тому мене як генерального директора тривожать новини з Києва, що з огляду на цю невідповідність у надрах Кабінету міністрів хтось все одно вперто готує нову редакцію Закону про концесії, де буде включено і пункт про можливість винесення на концесіонування і пам’яток національного значення. Як от Софію Київську – чому б і ні…

 А тепер про правовий статус Підгорецького замку: 29 вересня на ім’я прем’єр-міністра Львівська ОДА надіслала листа з пропозицією «Врегулювати питання щодо передачі в концесію об’єктів культурної спадщини у Львівський області – погодити передачу пам’ятки архітектури національного значення замок XVII-XVIII ст. в с.Підгірці Бродівського району Львівської області у концесію». Нагадую – мене, як нового генерального директора Львіської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького призначили 16 вересня. Ось документ:

Проте, ні міністр культури, ні я не були поінформовані про такі плани. Знали чомусь у Міністерстві фінансів, Міністерстві економіки…

До листа додавалася пропозиція постанови Уряду України такого змісту:

На що прем’єр-міністр реагує обережно:

І 25 жовтня ці документи стають явними. Мене Міністерство культури України просить подати документи про правовий статус названого у документі об’єкту, і тут починаються дива. Щоправда, не для мене.

У своїй програмі по реорганізації ЛНГМ одним з чільних пунктів є питання врегулювання правового статусу об’єктів, які є на балансі чи у користуванні ЛНГМ. Тому я одразу почав вивчати документальну базу. І виявив наступне:

У пропозиції Постанови Уряду йдеться про «замок XVII-XVIII ст. в с. Підгірці Бродівського району Львівської області». Тоді як реально це є замковий комплекс, який складається з 4 об’єктів:

Палац Підгорецького замку – 3770, 3 кв.м.

Гетьманський заїзд – 1812, 1 кв.м.

Будівля костелу 1763 р. – 235 кв.м.

Парк з парковими спорудами – 17,4 га

Про що йдеться у пропозиції Постанови? Про все, разом з костелом? Чи лише про Гетьманський заїзд? А що з парком?

Розпорядженням представника президента України 30 червня 1994 р. №635 комплекс Підгорецького замку переданий Львівський картинній галереї «за охоронно-орендним договором»:

Проте на комплекс формально неначе б то залишався на балансі управління містобудування та архітектури Львівської ОДА. Проте наступний голова ЛОДА при створенні відділу охорони культурної спадщини облдержадміністрації своїм розрядженням  від 18 листопада 2005 р. №1123 просить його начальника В.Івановського прийняти комплекс на баланс відділу.

Відповідно мали бути укладені охоронні договори. Однак новий начальник управління охорони культурної спадщини В.Потюк 24 вересня 2012 р. №11/632 просить ЛНГМ укласти охоронні договори щодо усіх об’єктів, що є в користуванні ЛНГМ. Всіх, окрім комплексу Підгорецького замку. Чому? Тому, що замок вже тоді готувався на концесіонування?

Це викликало ряд запитань. Зокрема виникло запитання щодо того, а який статус має комплекс Підгорецького замку. Якщо він є на балансі ЛОДА в особі управління охорони культурної спадщини, то він маж бути в реєстрі Фонду державного майна України. Вивчення цього питання дає такий результат – ЛНГМ листом від 23 жовтня 2014 р.№338 просила його регіональне відділення «надати відомості про нерухоме майно, а саме інформацію про власність об’єктів. В тім і про Підгорецький замок:

На що отримано відповідь, що «зазначені у Вашому листі об’єкти нерухомості не перебувають у сфері управління регіонального відділення ФДМУ по Львівській області»:

Тоді йде звернення до ФДМУ в Києві і відповідь та сама – «За результатами інвентаризації державної власності відомості про нерухоме державне майно, зазначене у запиті, від суб’єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не подавалися»…

Отож комплекс Підгорецького замку не є у державній власності? Тоді в якій?

А якщо він не є у державній власності, то на якій підставі ЛОДА ініціює передачу комплексу, який не є у неї на балансі в концесію?

І взагалі – чи існує комплекс Підгорецького замку?

Напевно так, бо згідно з документами ЛОДА виділяє на нього певні кошти – бо ж не на свою (державну) власність кошти виділяти вона не може. Ось довідка про виділення коштів на реставрацію у 2005-2008 рр.:

Отож у мене як генерального директора ЛНГМ залишається запитання – який статус має комплекс Підгорецького замку? Якщо з ним такі проблеми, то чи не логічніше передати нарешті багатостраждальний комплекс Підгорецького замку на баланс Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, яка тільки після цього зможе і шукати і вкладати свої кошти у реставрацію цієї перлини світової архітектури. Якщо державним органам цей об’єкт не потрібен і вони хочуть передати його якомусь концесіонеру – то чому не тим, хто може реально наповнити цей комплекс належним змістом і не дасть перетворити його на придорожній готель чи елітне СПА.

До речі про перлину – комплекс Підгорецького замку внесений в перелік 100 об’єктів світової історичної спадщини ЮНЕСКО, які є під загрозою. Ще одна ганьба нашої держави. За 22 роки ми так і не змогли привести її до належного стану. І головна причина цього , як на мене,  не впорядкований майновий статус цього комплексу.

Підгорецький замок навіть в тому стані, в якому він є, все ж працює і є одним, як на мене, з найприбутковіших підрозділів Галереї. Так, сьогодні держава Україна, не здатна його підняти у стислі терміни. Але ж і знищувати не можна. А на моє переконання бездумне концесіонування без бачення перспективи на сто років наперед є таким самим бездумним нищенням нашої історичної пам’яті. В цій ситуації слід бути обережними і користуватися засадами лікарів та реставраторів – головне не нашкодити.

Комплекс Підгорецького замку може стати «місцем сили» для України – українським Версалем. Потужнішої пам’ятки такого типу в Україні немає. От президент Порошенко довго і марудно вмовляє Ангелу Меркель та Франсуа Олана, що ми Європа. Та досить запросити їх у хоч трішки відновлений Підгорецький замок на терасу і випити з ними кави вранці, щоб ці сумніви у них пропали.

Якщо не маємо ресурсів, то підтримуймо неаварійний стан. Борімося з «шанхаєм» місцевих гендлярів, що в дикий спосіб постає між замком і Храмом. Шукаймо ресурсів за кордоном – але не на Кайманових островах, а у пристойних інституціях. Формуймо бачення, що ми хочемо отримати в результаті відновлення всього цього комплексу. Ну і впорядкуймо нарешті папери.