www.ji-magazine.lviv.ua

Олександр Виноградов, колумніст аналітичного інтернет-видання Politeka

Так само несподівано, як оголошення про початок Кремлем військової операції в Сирії, стало відомо, що Владімір Путін наказав почати виведення військ з цієї близькосхідної країни. Однією з перших реакцій, що розмножилась у ЗМІ та соціальних мережах незадовго після появи інформації, було припущення про те, що в цій добрій для сирійського народу новині закладена бомба для українців. Отримавши досвід бойових дій, російські льотчики зможуть застосувати набуті навички в Україні, тим більше, що наростання напруження в зоні проведення антитерористичної операції створювало сприятливий ґрунт для таких висновків.

Варто згадати першу хвилю коментарів та прогнозів безлічі експертів і аналітиків, коли 29 вересня 2015 року Путін отримав рішення Ради Федерації на використання збройних сил РФ в Сирії. Тоді багато хто схилявся до того, що Кремль таким чином хоче переключити увагу міжнародної спільноти з України, в якій з моменту військової операції в Дебальцеве тривалий час не мав жодних успіхів – ні військових, ні політичних. І справді – переключив, всередині країни. Російські телеглядачі, забувши на якийсь час про шкідливих хохлів і бандерівських карателів, почали вбирати нові знання про православні святині в Сирії і поклонятися героям-винищувачам.

Тільки справа в тому, що подібні міркування – Кремль, втягуючись у громадянську війну в Сирії, відволікає увагу міжнародної спільноти від України – невірні в первісному сенсі. Як нам це не сумно усвідомлювати, але українські проблеми за останні два роки були в центрі уваги світових ЗМІ лічені дні, якщо скласти хвилини телевізійних репортажів і секунди стрічок інформаційних агентств в годинник як одиницю обліку. І пікових значень цікавість до подій в Україні досягла у зв’язку із загибеллю 298 пасажирів і членів екіпажу авіалайнера рейсу МН17, що слідував по маршруту Амстердам – ​​Куала-Лумпур, на борту якого не було нікого з українським чи російським паспортом.

Тому правильніше було б говорити, що офіційний вступ Росії у війну в Сирії був необхідний Путіну для того, щоб привернути увагу до себе, пограти мускулами, ще раз продемонструвати зневагу до норм міжнародного права. Але після того як 24 листопада винищувач турецьких військово-повітряних сил збив російський бойовий літак, ситуація змінилася настільки, що світ опинився на порозі великої війни. І вже Сирія відійшла на другий план у російській пропаганді, поступившись першістю Туреччині.

Але що там – у росіян, у сирійців, у турків – найменше повинно хвилювати українців. Нам би навчитися отримувати вигоду з чужих воєн, якщо не під силу завершити свою війну перемогою.

Поки можна говорити про одне – нарешті Україна побачила в Росії ворога.

16 березня президент Петро Порошенко підписав указ, яким вступає в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 4 березня «Про Концепцію розвитку сектора безпеки і оборони».

Як російська пропаганда пояснює вихід з Сирії

Андрєй Пєрцев

У документі сказано, що «найбільш актуальними в середньостроковій перспективі залишатимуться, зокрема, загроза агресивних дій Росії для виснаження української економіки і підриву суспільно-політичної стабільності з метою знищення України і захоплення її території, застосування військової сили, а також технологій гібридної війни; тимчасова окупація РФ території Криму і подальші дії по дестабілізації ситуації в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні».

Видно, що укладачі концепції врахували не тільки одномоментні загрози, що виходять від Росії, яких з моменту наради в Кремлі насправді стає тільки більше.

Подальші дії по дестабілізації ситуації в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні, на яких робиться акцент в тексті концепції, означають, що це не Барак Обама обміняв Сирію на Україну, а Путін продовжить свою експансію в прикордонних з Україною державах. І що до цього, нарешті, українська держава та її збройні сили готуються заздалегідь. Як мінімум про це заявлено на офіційному рівні – буде з кого спитати.

Політична еліта Росії не приховувала весь час, що минув з моменту оголошення незалежності України, своїх апетитів щодо Криму. Вище керівництво України і спеціальні служби вдавали, що не помічають присутності в АРК не тільки офіційних агентів Кремля, але і колишнього президента Криму Юрія Мєшкова та його ідеологічних прихильників, які залишилися там після видворення в 1995 році з української території, і відкрито займалися антидержавною діяльністю протягом 20 років, готуючи ґрунт для анексії півострова Росією в 2014 році.

Заради справедливості варто сказати, що і організатори, і найбільш активні учасники сепаратистського з’їзду в Сєвєродонецьку в 2004 році не понесли заслуженого покарання.

Так що, крім зовнішніх загроз, РНБО і президент України могли б звернути увагу на антиукраїнські елементи, одна частина яких зачаїлася або перефарбувалася, а інша, не криючись, веде діяльність, спрямовану на «виснаження української економіки і підрив суспільно-політичної стабільності з метою знищення України і захоплення її території».

http://politeka.net/186283-vyvod-vojsk-kak-povod-dlya-vyvodov/