www.ji-magazine.lviv.ua

Вадим Єремейчук

Останнім часом практично все українське експертне середовище розглядає сценарії для Росії, виходячи з набору відомих припущень, які представляються як аксіоми:

·       Росія розпадеться

·       У Росії закінчаться гроші

·       Путін діє виходячи з власних страхів

·       У Росії немає шансів в протистоянні з Заходом

Всі ці припущення мають підстави, навіть Statfor будував свій прогноз світового устрою на 10 років на базі сценарію розпаду Росії, але очевидно, що російське керівництво прагне все ж перемоги, реваншу за поразку в холодній війні, а значить на щось розраховує.

На що?

Розуміння саме успішного для Росії розвитку подій може бути корисним для розробки адекватних реакцій України в такій ситуації, хоча це  і не є популярним.

В оглядовому режимі, я ознайомився з набором думок в російському експертному середовищі, де були й інноваційні потуги Германа Ґрефа, і спроба розробки такого собі сучасного фундаменталізму Олега Бахтіярова, але чого-небудь "небезпечного" знайдено не було - це скоріше утопії і імітаційна діяльність на кшталт "всі щось роблять, і я теж" в рамках дозволеного цензурою.

Тому, я пропоную українським експертам подумати про умови позитивного сценарію для Росії самостійно, оскільки для України - це швидше за все найбільш негативний сценарій, від якого необхідно убезпечитися, а для цього його важливо хоча б побачити.

Припустимо Росія розпадеться - чудово, але питання коли і після чого. Накопичуючи внутрішнє напруження, така країна як Росія перш за все захоче його експортувати назовні. І, допустимо, якщо його не вдасться експортувати в Європу, або кудись ще, то завжди залишиться, як варіант, Україна. Україні мало радості від розпаду Росії, якщо перед цим буде неминучий розпад самої України або війна, тому надії на розпад Росії, можливо, корисніше взагалі виключити з припущень.

Секта свідків падіння ціни на нафту плавно мутувала в секту кінця путінських грошей, але оцінити ресурс терпіння населення Росії дуже складно. Далеко не факт, що збіднілі росіяни раптом масово захочуть підтримувати російських лібералів, можливо, це буде мати зворотний ефект подальшого зростання фундаменталізму, що теж нічого хорошого для України не принесе.

Станіслав Бєлковський не є єдиним путінознавцем, і на базі чуток і "зливів", напевно, можна побудувати деякий психологічний портрет Путіна, але гарантій того, що імідж "мавпа з гранатою" не відповідає правді, ні у кого немає. Стратегія Путіна цілком може бути чистою прагматикою, яка в укладається в рамки сценарію перемоги Росії, і принаймні теоретично дозволяє реалізувати мету "максимум".

Росія Ахмата Кадирова. Хто кого переміг у другій чеченській?

Павло Казарін

У Росії, можливо, немає хороших шансів у протистоянні із Заходом, всі оцінюють їх виходячи з економічних факторів, як основоположних – і це має сенс, але, можливо, що в період турбулентності не вони будуть вирішальними? Якщо зробити припущення, що буде війна, то тоді цінності тимчасово поміняються, і розрахунок на військову силу і мобілізацію суспільства будь-яким цілком виправданим. Вся сила Заходу не може вирішити навіть проблеми все того ж забороненого ІГІЛу.

Також необхідно більш якісно проаналізувати умовні "активи" путінської Росії. Адже тут є і мобілізація суспільства, і ядерна зброя, і членство в Раді безпеки ООН, тай масштаби самої держави грає роль - список може бути довгим.

Всі визнають ядерну зброю як актив, але мало хто зважає похідний ефект, який воно дає. Адже ніхто ж всерйоз не збирається починати ядерну війну, хоча до тактичних ядерних вибухів цілком може дійти, але зараз головне навіть не це.

Ключовим непомітним активом Росії є здатність до дестабілізації ситуації.

Тобто, більш розвинені і складні організаційні системи часто більш уразливі до криз, ніж прості та архаїчні. Римська імперія впала під натиском варварів, хоча мала більший ВВП і більш прогресивну організацію, кращі технології.

Можна сказати, що Росія досі використала дуже невелику частину своїх можливостей по дестабілізації світового порядку, що Захід швидше за все чудово розуміє, звідси і політика "умиротворення агресора". В українському експертному середовищі, виходячи з ангажованої оцінки потенціалу Росії, часто моделюють невірну оцінку дій Заходу, мовляв вони там просто не читали Чемберлена, закисли, а ось в Україні ми - "розумники" - все читали, тому в Європі вони просто дурні і знову повторюють свої помилки, бо нічого не розуміють.

А що якщо розуміють?

Політика "умиротворення" цілком може бути вимушеною політикою Заходу в рамках реально можливого на даний момент, адже Захід вміє чудово жертвувати другорядним, щоб отримати чергову перемогу мінімальними зусиллями, нехай і не поспішаючи.

Ось уявіть, оголосить, припустимо, Захід Росію спонсором тероризму з усіма витікаючими наслідками. Ну і стане тоді Росія спонсором тероризму, і її теракти, а не лише поодинокі вбивства будуть вже з застосуванням полонію. Де профіт? Чим відповість Захід? Ось вони цього і не роблять - така логіка, такі цінності реальної політики. Саме з експорту таких практик і Україні потрібно починати.

Цілком можливо, що саме тому Росія "надувати" пузир небезпеки від забороненого ІГІЛу чи навіть Асада, щоб потім його розміняти на свою зону впливу, Захід на крайній випадок, як розмінну монету, надуває пузир України. Україна, що не проявляє волі до самостійного розвитку коштує дешевше, звідси і заклики до боротьби з корупцією, але поки з досить слабкими реальними діями.

Цікавим є і сам факт того, що Росія може виконати Мінськ-2, навіть, припустимо, в найсприятливішому для України варіанті, і це може статися без будь-яких витрат для Росії, але з серйозними проблемами для України. Можливе падіння рейтингу Путіна може бути дуже переоціненим. Проте, Росія продовжує стояти на своєму, що може означати і те, що програма мінімум вже виконана, і гра йде за необов'язковий бонус.

Благословенні санкції за деякими оцінками через рік-два взагалі можуть втратити ефект, тому Європа має розмінювати їх найближчим часом - актив може втратити вартість, а ціни на нафту знову почали зростати.

Очевидно, що даний фактаж - це тільки сирі думки про умови позитивного сценарію для Росії, що може стимулювати більш комплексну дискусію в експертному середовищі, де поки тільки Роман Безсмертний не побоявся озвучити той факт, що Росія поки перемагає.

Українська відповідь на такий сценарій лежить в області отримання суб'єктності, що теж є важливим і мало дослідженим аспектом.

Грубо-кажучи, якщо для Путіна Україна failed state, а для Заходу розмінна монета, то де і як можна найшвидшим способом набути тієї суб'єктності України?

Очевидно, що перший потенціал, який слід задіяти, - це мобілізація суспільства, без якого ніякої успішний сценарій для України реалізований бути не може. Ми знову прийшли в точку, в якій багато чим, що ми раніше вважали цінним можна жертвувати заради такої мобілізації - це ще одна дискусія, яка ігнорується українськими інтелектуалами.

Але ж Україні саме зараз необхідна влада, яка має стійку підтримку більшості - це ключовий ресурс для отримання суб'єктності за даних умов.

Коли Росія впаде, вона потягне вас за собою. Про світ «після Путіна» та ганьбу Європи

Віталій Портников

Другим ресурсом також може бути фактор дестабілізації при розпаді України, як найбільш негативному сценарії. Грубо-кажучи, сценарій розпаду України повинен бути максимально болючим для Європи.

Як цього можна досягнути?

Очевидно, що мирний розпад України при певному збігу обставин може всіх влаштувати, а сценарій розпаду з громадянською війною для ЄС вже не підходить. Значить необхідно не міркувати про децентралізацію, а, наприклад, відновлювати боротьбу з сепаратизмом.

Зрештою, Українські біженці набагато небезпечніші від сирійських, оскільки в своїй більшості не житимуть на допомогу, а відбиратимуть робочі місця у європейців. Кілька превентивних таборів біженців можна створити біля кордонів з ЄС, і саме там необхідно розміщувати біженців зі сходу України. У потрібний момент, ми повинні бути здатними мобілізувати 5-10 мільйонів біженців в ЄС, адже якщо раптом нам не вдасться зберегти території, очевидно, що це не повинно відбуватися без боротьби, а кращий генофонд зберегти необхідно за будь-якому сценарії.

(Можна навіть за 100 доларів наносити побої охочим в нашій поліції і одразу видавати довідку, щоб українців приймали в ЄС як жертв і без віз, ну і відразу з відповідною допомогою - жартую, звичайно, але хочу показати напрямок думання.)

А якщо серйозно, то ніхто не соромиться перекладати свої проблеми на Україні, і Україні потрібно вміти бути значимою для світу, особливо коли фінанси Заходу йдуть куди завгодно, до Афганістану, Туреччини, Сирії, але завжди попри Україну.

22 06 2016

https://site.ua/vadim.yeremeychuk/4185-%E2%80%8Bstsenariy-pobedy-rossii/