www.ji-magazine.lviv.ua

Володимир Ар'єв

Після анексії Криму країни Балтії побоюються чогось подібного у себе. Вони страшаться, що під машкарою “захисту російської меншини” східний сусіда за допомогою “зелених чоловічків” зробить з ними те ж саме. На жаль, події останніх років говорять, що для подібних побоювань є підстави, пише Томаш Флашка (Tomáš Flaška) у чеському виданні Pravý prostor. Перш за все слід усвідомити, що російська меншина, яка проживає в країнах Балтії, складається переважно з росіян, переселених туди після Другої світової війни, та їх нащадків. 

 Тобто, вони оселилися там після окупації Балтії, приєднання її до Радянського Союзу і переслідувань місцевих жителів. Після війни росіяни були привілейованою нацією і зверхньо дивилися на місцеве населення. Не дивно, що корінні жителі не дуже шанували їх. І так залишається донині.

Після здобуття балтійцями незалежності в кінці 20-го століття, росіян не виселяти, як-от судетських німців з Чехословаччини. Правда, німці у нас жили, на відміну від росіян в Балтії, століттями і не були завезені країною-окупантом. Росіянам же балтійці надали можливість отримати повноцінне громадянство. Єдиною умовою було скласти іспит з історії країни і національної мови (джерело – Вікіпедія). Більшість росіян відмовилася. Вони важко переживають, що вже не привілейована нація, що більше не мають прерогативи в прийнятті рішень. Однак їх ніхто не утискає. І все одно вони незадоволені. На жаль, вони можуть стати тією самою горезвісною п’ятою колоною, як росіяни в Криму. І нам потрібно бути обережними, щоб щось подібне не почало відбуватися у нас в Карлових Варах, де вже велика частина міста – в руках росіян.

Уявіть собі, що в 1991 році росіяни не пішли від нас, а перетворилися на національну меншину – як в країнах Балтії. Нам довелося б запропонувати їм чеське громадянство, якби ми хотіли вступити до Європейського Союзу. Ми зажадали б від них скласти іспит з чеської мови, як вимагаємо від будь-якого претендента на чеське громадянство. Але росіяни відмовилися б. А Росія, посилаючись на те, що ми нібито не захищаємо права російської меншини, погрожувала б нас окупувати. Або принаймні ті регіони, де проживає російська меншина. Ця ситуація повністю ідентична балтійській. Росіяни вже провернули це в Криму. Тільки в країни Балтії росіяни прийшли не після 1968 року, як до нас, а на кілька десятків років раніше. Але окупація – це окупація.

Російська батьківщина, звичайно, підливає масла в вогонь. Російські інтернет-сервери ведуть підривну діяльність в Балтії так само, як і у нас. Але, крім того, на країни Балтії ще віщають російські телерадіоканали російською мовою. І не варто тішити себе ілюзіями, що не існує витонченої маніпулятивної пропаганди, яка переслідує тільки одну мету – налаштувати одних проти інших. І неважливо, кого проти кого. Головне, щоб був привід втрутитися.

Ті, хто повторює російську пропаганду, вже сьогодні нам кажуть, що американська армія окуповує Балтію. Правда, американців туди запросили місцеві уряди, а населення з захопленням їх зустрічає (на жаль, люди наївно думають, що американці допоможуть запобігти удару російського сусіди). І я не бачу в цьому нічого спільного з окупацією Чехословаччини в 1968 році. Я також не бачу нічого спільного з окупацією взагалі, тобто з положенням, коли місцеве населення зазнає переслідувань, а законодавство і економіка країни повністю підпорядковані окупаційній владі. Незважаючи на це, проросійські активісти – як і раніше – повторюють, що американці окуповують Балтію. Сто разів повторена брехня повинна стати правдою. І тоді «звільнення» Росією буде виправдане.

Однак ця артилерійська підготовка приймає безліч форм. Один дуже активний чеський проросійський коментатор весь час повторював, що ми самі винні в подіях 1968 року. Мовляв, якби ми не робили дурниць, росіяни б до нас не прийшли. Це явна підготовка до обгрунтування: якби країни Балтії не робили дурниць, росіяни до них не прийдуть. Так заздалегідь обгрунтовується те, чого так бояться балтійці.

Росія розмістила свої ракети посеред Європейського Союзу – в Калінінградській області. РФ постійно загрожує направити їх на цілі в Польщі, Данії і Норвегії через те, що вони планують військові навчання разом з кількома десятками американських солдатів. Більш безпрецедентний випадок військової агресії навіть важко собі уявити. Ви тільки уявіть собі, який галас піднявся б, якби в 20-у столітті американці розмістили в Західному Берліні «Першинги».

Після окупації Криму російський президент Путін, який, по суті, перебуває при владі вже четвертий президентський термін, визнав, що про всяк випадок привів ядерні війська в боєготовність. А що було б, якби хто-небудь заперечив проти цієї анексії? Ясно ж, якщо Путін вирішить захопити країни Балтії, то він не забуде нам повідомити, що привів ракетні війська в Калінінградській області в бойову готовність. І зробить це для того, щоб нікому навіть в голову не прийшло заперечувати. Агресор, якому нанесли жорстку економічну поразку в холодній війні, зрозумів, що немає сенсу знову конкурувати з вільним світом в економічній сфері. Єдиний шлях – шкірити зуби і погрожувати зброєю. Це єдине, що агресор вміє. Хоча ні! Він ще вміє літати в космос. Але цим він теж зобов’язаний військово-промисловому комплексу, який був і буде йому необхідний.

Так що, на жаль, в Балтії ситуація загострюється. Росія просто не може відмовитися від своїх територій, захоплених під час Другої світової війни. Точніше, Росія хоче поступово їх повернути. Розпад Європейського Союзу, тобто будь-який розкол на Заході, – тільки допомагає Росії домагатися свого. А будь-якого роду угоди, навіть економічні, між західними країнами для Росії, як кістка в горлі. Звідки, на вашу думку, знову взявся спротив та напівправда щодо всього, що стосується, наприклад, угоди про вільну торгівлю між США і ЄС?

Просто артилерійська підготовка йде повним ходом. Росія, використовуючи гібридні засоби, стріляє вже не тільки в країнах Балтії, а й у нас і в інших регіонах світу. У Криму вона успішно випробувала цю модель і навіть зуміла зробити наступний крок. Тепер, будемо сподіватися, вільний світ нарешті отримає уроки і зрозуміє, – з ким має справу. І тому я радий, що ми, – нехай навіть невеличкою дещицею у вигляді нашого підрозділу в країнах Балтії, – але допомагаємо добрій справі.

29 07 2017

http://ariev.info/?p=5416